Анатолій Лінник: «Нова ситуація вимагає нових підходів»

2020-04-22 09:33

Як переживають кризу громади Чернігівської області? Що відбувається на місцях? Та що думають представники місцевого самоврядування про ситуацію в країні? Саме в розрізі таких питань ми вирішили поспілкуватися з міським головою Ніжинської ОТГ Анатолієм Лінником.

— Пане Анатолію, перше запитання стосується однієї з найбільш актуальних нині тем. Що ви думаєте з приводу карантинних заходів та  їхнього впливу на громади?

— Звісно, позитиву в карантині немає. Взагалі, щоби швидко пройти цей етап, повинна бути чітка дисципліна та самодисципліна. А в багатьох на сьогоднішній день починає формуватися ілюзія, що цей вірус безпечний. Це відчуття йде паралельно з думкою, що не такими вже жорсткими мають бути обмежувальні заходи. Причина виникнення в людей подібних думок пов’язана з тим, що, на жаль, чітко не сформована державна політика в плані подолання цієї проблеми. Тому що обмежуючи одних, дозволяють діяльність інших. Коли відсутня послідовність, а є лише точкові заходи, то це малоефективно. Головна загроза у нас уже завезена в Україну, і ось тут якраз не було вжито достатніх заходів для захисту українців, а тепер починають обмежувати економіку. 

Щодо територіальних громад. Те, що мене як міського голову найбільше дивує. Хто безпосередньо має в державі відповідати за захист громад від коронавірусу? Нині ця відповідальність покладена на керівників територіальних громад, на міських, селищних голів. Що дала держава громадам, щоби захиститися? Постанови та інструкції і щось частково видали з держрезерву. На жаль, керівництво держави не забезпечило вчасне перепрофілювання економіки, наприклад, на випуск таких необхідних апаратів медичного призначення. І все шукають, де їх купити. Так вже за три місяці з нашим промисловим потенціалом в Україні самим можна було би щось випускати. Не кажучи вже про маски та інший захист, якого не вистачає.

— Наскільки великі втрати нині несе міський бюджет? На що це вплинуло вже зараз?

— Наразі триває зменшення навантаження на бізнес. Але за рахунок чого? За рахунок несплати місцевих податків. А саме: несплати податку на землю та податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). А це два основні джерела надходження до міського бюджету. За перший місяць карантину місто недоотримало 13 мільйонів. І це при приблизно 380 млн запланованих власних надходжень на цей рік. Тобто перший місяць недоотримано 13 мільйонів, другий — 26. І так за наростаючою. Адже все зупиняється поступово, та втрати можуть зрости. 

Проте ми не складаємо руки, робимо все, що від нас залежить. Стараємося, щоби люди постраждали якомога менше. І бізнес також. Ми звільняємо від  плати за оренду комунального майна тих суб’єктів господарювання, котрі вимушені призупинити свою діяльність у зв’язку з карантином і обмеженнями. Не нараховуємо плату за землю відповідно. 

Тобто вживаємо заходів для пом’якшення ситуації. Але згортаємо бюджетні програми — ті міські цільові програми, що не пов’язані з критичною інфраструктурою чи нагальними  заходами. Ми одразу зупинили майже все, окрім завершення проєктів. З реконструкції дитячого садочку — школу переробладнуємо в дитсадок. Також поки залишаємо ремонт доріг — завершення тих робіт, які ми почали до карантину. А все інше зупиняємо, оскільки виділяються додаткові кошти на медицину та, як уже зазначив, триває значне зменшення надходжень до бюджету. Переглядаємо витрати з бюджету.  Адже на початок року планувалося багато заходів по місту — публічних зонах, інфраструктурних проєктах. Та зараз вносимо корективи.

Якщо карантин буде продовжуватися ще місяць — це просто критична ситуація для всіх. Економіка зупиняється. Зрозуміло, що життя людей у пріоритеті. А за рахунок чого людям жити далі? Сподобався вислів, що «під час карантину головне не померти з голоду». Зараз почали дещо послаблювати обмежувальні заходи, бо розуміють, що життєдіяльність людей має чимось забезпечуватися. І в основі всього лежить спроможність економіки. Але ж тут знову питання послідовності: ви на місяць зупиніть усе – подолайте вірус, а потім відпускайте, але також усе. А не так, що частину зупиняєте, омежуєте, а частину – ні.

— Як на вашу думку, чи готова наша медична галузь до таких випробувань?

— На жаль, медична галузь недореформована. І це припало якраз на карантин. Наприклад, ми отримали кошти НСЗУ минулого тижня. Але вони розраховані за потребою минулого року. Тобто жодного збільшення заробітних плат лікарям вторинної ланки не передбачено. На ліки коштів немає, тому що раніше ми ліки давали з міського бюджету. Тобто виділяється мізер, який не дасть галузі реформуватися. Так, обіцяють медпрацівникам, що працюють з COVID-19, трикратне підвищення. Але ж коли ці гроші будуть надходити?  Є ще обіцянка начебто  страхування  медичних працівників на випадок, якщо людина захворіє чи помре. Проте тут поки-що далі балачок справа не йде. А заражених на коронавірус в Україні вже багато. І мова про кількість протестованих і зафіксованих випадків, а не про кількість реальних хворих.

Вважаю, тут потрібні чіткі дії. Взагалі, достатньо було часу й світового досвіду — ми не перші стикнулися з такою проблемою — для того, щоби підготуватися. На жаль, не встигли. І ми бачимо, що радикально нічого не змінюється, відсутні швидкі важливі рішення. Уряд чомусь вважає, що боротьба з коронавірусом має вирішуватися за рахунок місцевих бюджетів, органів місцевого самоврядування. При тому, що повноважень-зобов’язань додають, а джерела надходжень зменшують.

— Чого ви як міський голова очікуєте по завершенню карантину?

— У нас було заплановано чимало видатків на інфраструктуру міста. Були плани з  капітального ремонту доріг, поточного,  облаштування безпекових зон. Була запланована реконструкція перехресть, фонтану, музею,  багато чого ще. Але на сьогоднішній день невідомо, з якими показниками ми вийдемо з цієї кризи. Тому важко спрогнозувати — ми не знаємо, яким буде падіння виробництва. Тим більше, на відновлення економіки знадобиться час. І це не місяць чи два. Спочатку обмеження були до 3 квітня, потім до 24 квітня, тепер прогнозують — до початку травня. Але якщо пік захворюваності очікують на другу половину квітня, як сказав головний санітарний лікар України, то ще після піку потрібен мінімум місяць, щоби вийти з цього піку. Тож тут не берусь сказати. Все залежатиме від того, які будуть втрати міського бюджету. Може так статися, що в нас взагалі залишаться кошти лише для того, щоби забезпечити захищені статті: зарплати бюджетним установам, лікарям, вчителям, соціальним працівникам. І мінімум витрат на все інше, аби підготувати місто до опалювального сезону. А всі інші програми будуть скорочені, закриті, перенесені на наступні бюджетні періоди. Це найгірший прогноз.

— Наближаються Великодні свята, і вони припали саме на час карантину...

— Зрозуміло, що не лише наша громада чи тільки українці зіткнулися  цією проблемою. Це світова ситуація. Вона нова для сучасної історії, й тут слід приймати нетрадиційні, нестандартні рішення. І одне з них — подбати, щоби будь-які заходи, в яких бере участь велика кількість людей, були мінімалізовані. Тому що можна все обмежити, а потім прийти в церкву на свято, і всі ті попередні обмеження будуть марними. Ситуація ще така, що на такі заходи  більшості орієнтовані люди старшого віку, а вони якраз мають шалений ризик.  На моє переконання, абсолютно правильну позицію зайняло керівництво ПЦУ. Днями ми чули виступ Епіфанія, він тоді сказав: «Будь ласка, залишайтеся вдома. Бог разом із нами, він повсюди, він у всьому. Молімося вдома. Дивімося онлайн трансляцію, у кого є можливість». Вважаю, що це абсолютно відповідальна позиція церкви в Україні. Тому що не повинно бути ілюзії безпеки. Небезпека зберігається, і її відсоток дуже високий. А найпростіший та найдієвіший спосіб – мінімізувати контакти. Тоді буде ефект. А якщо зробити послаблення — влаштувати масові заходи на свято — то це просто перекреслить весь місяць карантину.

— Хотілося б детальніше почути про  позитивні моменти.  Ви казали, що частину проєктів, які вже були розпочаті, плануєте завершити. 

—  По-перше, ми завершуємо тендерні процедури з ремонту доріг, їх реконструкцій — це  те, що масштабно плануємо провести. По-друге, завершуємо поточний ремонт двох музеїв. Відкриваємо музей Юрія Лисянського (всесвітньовідомого мореплавця, родом із Ніжина). По-третє, сподіваюся, все складеться і ми ще одну церкву передамо релігійній громаді. Торік це була церква Івана Богослова — архітектурна пам’ятка національного значення. І ще одну церкву — Троїцьку — плануємо передати цьогоріч. Уже вирішене питання, залишилося дофінансувати його та  облаштувати нове місце для перенесення архіву. Щодо інших речей: на жаль,  поки все призупинено. 

З позитивного ще — ми встигли та гарно реалізували в медичній галузі проєкт реорганізації первинної ланки — на сьогоднішній день вона у нас одна з найкращих в області — має 9 амбулаторій сімейної медицини, які ефективно працюють. Ми встигли їх максимально обладнати й навіть екскурсії возимо. На вторинну ланку, останнім часом, ми також значні кошти виділяємо. Зараз хочемо теж дофінансувати та зробити реконструкцію центрального корпусу першого поверху і частини другого під сучасне приймальне відділення. Цей проєкт іде за президентською програмою забезпечення приймальних відділень. Участь беруть 250 лікарень у всій Україні. Задіяні значні кошти. Коли нам вдасться це зробити, то це буде дуже великий плюс для Ніжина. Адже заплановано закупити сучасне медичне обладнання на 40 мільйонів гривень. За кошти світового банку, які під ці проєкти розподіляє держава. Сучасне приймальне відділення — це те, над чим ми працюємо, і те, що будемо продовжувати незалежно від ситуації. Також зараз у пріоритеті нашої роботи  захист медичного персоналу.

— Пане Анатолію, і на завершення розкажіть про вашу об’єднану територіальну громаду: які населені пункти входять до неї, які плани на ближче майбутнє?

— Наша громада молода. Ми сформували її наприкінці 2018 року, приєднавши до себе селищну раду Кунашівки. До неї входили села Кунашівка, Наумівське, Паливода. Відповідно, минулий рік ми вперше працювали в статусі ОТГ. Робочі питання були — переважно,  управління земельними ресурсами. З організаційних моментів — зробили торік  реконструкцію  школи №14 у мікрорайоні, наближеному до Кунашівки. Там відкрили дві групи під дитсадок. Відповідно автобусом возимо дітей із сіл до школи та садочка.  У нас дуже потужна освітянська галузь — цікаві та старанні вчителі. Зараз працюють у форматі дистанційного навчання.

Щодо розширення громади — ми  з Переяслівською сільською радою прийняли рішення про об’єднання. На жаль, у державному перспективному плані створення ОТГ немає такого варіанту. Однак ми думаємо, що центральні органи влади дослухаються до бажання громад і внесуть зміни в ці плани. І, відповідно, приєднають цю сільраду до Ніжина, а не до Крут. Тому що стовідсотково люди проголосували за приєднання до Ніжина. Вірю, що об’єднаємося. 

Державні субвенції на розвиток інфраструктури  ОТГ нині, наскільки пам’ятаю, зупинені й не планується їх проводити цього року взагалі. Тому тут ми не очікуємо від держави якихось додаткових ресурсів — розраховуємо на свої сили. На оптимізацію використання своїх коштів і максимум ефективності управління земельними ресурсами такої громади, яка буде створена. І котра на сьогоднішній день, за кількістю,населення, буде найбільшою в області.

Нова ситуація вимагає нових підходів. Громада у нас дуже креативна, і ми не пасемо задніх і не чекаємо вказівок зверху — робимо все, щоби ця криза завдала мінімум шкоди громаді, особливо дітям, людям старшого віку. У нас збережені всі соціальні програми. Головне зараз — вийти з цієї кризи з мінімальними втратами для громади.

Спілкувався Дмитро ПАВЛЕНКО
Фото з сайту Ніжинської міської ради

Інші новини:


Свято спорту

12 вересня в Україні відзначили День фізкультури та спорту.

2020-09-18 12:33