Для українців Великдень – це не тільки різнокольорові писанки і смачна паска

2020-04-17 08:30

Це особливе свято, коли дотримуються традицій і вірять у диво. Про святкування Великодня розповіли наші друзі та партнери.

Вікторія Калмикова-Бодяк, керівниця «ПК Техресурс»:

— Завжди освячувати паски до церкви ходить мій чоловік. Паски я не випікаю, тільки розписую яйця. Зазвичай, уже декілька років поспіль ми збиралися разом зі своїми друзями та їхніми сім’ями за містом для святкування Великодня. Бажаю всім щастя та злагоди!

Світлана Пузан, власниця мережі магазинів “KriStal”:

— Дуже багато років всією сім’єю ми власноруч печемо паски: я, сестра, мама.  Що цікаво, випікаємо за одним рецептом, але паски виходять у всіх різними.  Свого часу тато дуже любив першим дегустувати паски і говорив, у кого вона вийшла солодшою, у кого більше пропечена, і ми завжди прислуховувались до його думки.  На жаль, тата з нами вже немає, але традиція пекти на Великдень паски у нас залишилася. Дітям ми випікаємо пасочки у спеціальних маленьких формочках, тому що вони люблять з’їдати відразу все цілком. Я люблю натуральну підсмажену верхівку, тому не прикрашаю її взагалі.  Мій особистий секрет приготування паски — спочатку прочитати молитву, щоби було спокійно на душі, а також у будинку повинен бути спокій.Тісто на Великдень любить тишу, тому я починаю приготування рано вранці, коли іще всі сплять.

Багато років поспіль ми родиною збиралися близько 4-ї ранку на розі вулиць Ремісничої і Мазепи та йшли до Воскресенської церкви святити пасочки.

Потім заходили до моєї тітки, яка живе неподалік, сідали за стіл і смакували великоднею їжею. Також, за традицією, мій дядько виливав у тарілочку склянку освяченої води, клав туди монетку і освячене пасхальне яйце та вмивав нас. Тепер ми так само вмиваємо зараз і своїх діток. Такі традиції зближують сім’ю. Це свято дарує позитивні емоції, тому завжди з нетерпінням його чекаю. Цьогоріч ми будемо також випікати паски, але до церкви через карантин не підемо. Зберемося тільки потім вузьким родинним колом. Ми живемо недалеко від церкви, тож зараз службу можна почути в гучномовець і послухати молитву. 

Вітаю всіх зі святом, та бажаю добра, миру й любові!

Регіна ГУСАК, директорка Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2:

— Для нашої родини Великдень — це не просто свято. Це — особливий день, коли ми маємо нагоду зібратися всі разом та поміркувати над тим, а чи все ми зробили (кожен, звісно ж, на своєму життєвому шляху та робочому місці) для тих, хто потребує нашої уваги й підтримки. Традиційно ми не купуємо паски, а випікаємо їх самі, вкладаючи в цей процес частинку душі та серця! Розпочинаємо, як наші прабабусі та прадідусі, з молитви, а закінчуємо — спільною пісною вечерею та теплим спілкуванням. До Великоднього кошика ми кладемо лише паски та крашанки. А ще, звісно ж, душу... В суботу перед самим Великоднем вважаємо обов’язковим пригостити пасками всіх близьких і тих, хто потребує нашої допомоги. За доброю традицією Великдень ми святкуємо з батьками та родичами у нас удома. Але цьогоріч, зважаючи на карантинні обмеження, ми святкуватимемо його лише в сімейному колі.


 
Старовинних традицій дотримуємося і в приготуванні крашанок. Яйця фарбуємо цибулевим відваром, як це робили наші прабабусі. Нічого зайвого, як кажуть. А традиційний рецепт паски, який дійшов до мене від моєї прабабусі Агафії, а їй від її прабабусі, не змінюється вже багато поколінь. Причому, в цьому рецепті нема жодних пропорцій. Певно, тому щороку паска виходить різною, але завжди дуже смачною. Тісто паски має бути, як казала моя прабабуся, «живим» і «дихаючим».  Яйця, масло, молоко, родзинки — все це кладеться на розсуд господині, але чим більше, тим краще. А от борошна навпаки треба небагато, чим менше, тим ліпше. Та найголовнішими інгредієнтами мають бути атмосфера миру та злагоди, що панує в родині! Найактивніші учасники приготування паски — це наші діти Оля і Саша, яким сьогодні 22 та 23 роки. Сподіваюся, що скоро до наших традицій долучаться вже їхні діти й цей рецепт душевного святкування та приготування пасок не втратиться.

В очікуванні Христового Воскресіння всім українцям хочеться побажати світлих Великодніх свят, родинного затишку та міцного здоров’я! І неважливо, що в цей день у вас на столі. Набагато важливіше, що у вашій душі та серці. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!   
 
Ніна ЛЕМЕШ, заступниця міністра молоді та спорту, українська біатлоністка, заслужений майстер спорту, учасниця трьох Олімпійських ігор, багаторазова призерка чемпіонатів світу та Європи з біатлону:
 
— Великодні традиції нашої сім’ї починаються ще з сімейних традицій моєї родини. Нас у мами — п’ятеро. Я маю трьох старших братів і молодшу сестричку. Всі ми живемо в різних куточках України. І Великдень — це саме те свято, яке збирає всіх нас разом. Де б ми не були, але щороку на Великдень ми всі обов’язково їдемо на Полтавщину до нашої мами. Ми збираємося однією великою-великою родиною. Приїздимо зі своїми сім’ями, дітьми. І ця добра традиція існує дуже багато років. Ми приїздили на Великдень до мами, коли були ще студентами. Але цьогоріч, уперше в житті, ми відзначатимемо Христове Воскресіння кожен у себе вдома, у своїх сім’ях. Пандемія коронавірусної інфекції COVID-19 внесла свої корективи. Дуже прикро, що цього року ми не збиратимемося у мами. Вона нас підтримує, каже, щоб ми не засмучувалися, що ми переживемо ці непрості для всієї країни часи і тоді зустрічатимемося. 

Згадуючи про традиції, хочу сказати, що ми приїжджаємо до мами напередодні свята. У п’ятницю та суботу всі гуртом печемо паски, запікаємо м’ясо, готуємо святкові страви, прибираємо в домі. Паску мама замішує у старовинній дерев’яній діжечці. А наші діти їй потім допомагають робити хрестики, пташечок із тіста, віночки. Загалом нас збирається до 20 людей, тож сама підготовка до свята минає легко й дружно. Нам охоче допомагають наші діти. А на сам Великдень вони готують для нас концерт. І це таке справжнє родинне свято. У Великодню ніч ми й наші старші діти ідемо на всю ніч до церкви відстояти службу і освятити паски. У великодній кошик кладемо крашанки, пасочки, м’ясні вироби, закарпатське вино. А після церкви сідаємо за святковий стіл  (накриваємо його у суботу звечора) і вітаємо одне одного. Сподіваюся, цю добру традицію унаслідують від нас наші діти. На жаль, повторюся, цьогоріч уперше ми не зберемося на Великдень нашою великою родиною, але нехай у душі кожного з нас буде радість від цього великого свята. Ми самі (і наша мама теж) родом із Чернігівщини. Тож кожній родині нашої області зичимо здоров’я, миру, злагоди, любові та родинного тепла.


 
Сергій Сергієнко, підприємець, депутат Чернігівської обласної ради:

— Я пам’ятаю ті часи, коли ще була заборона ходити до церкви на Великдень. Я навчався у Новгород-Сіверській школі до 1984 року, і тоді державна влада забороняла учням відвідувати церкву. Потім я був головою учнівського комітету і вперше потрапив до церкви зі своєю мамою та бабусею. Я побачив у церкві багато вчителів із пасками та великодніми кошиками, і мені подумалося, що традиції, які заклали нам наші пращури, треба берегти та поважати. На сьогоднішній день мені приємно, що мої дві дочки щороку печуть паски. Зараз вони вже мешкають на відстані, й паску буде готувати моя дружина. У дівчат я запитував, і вони сказали, що також випікати пасочки. Ми дотримуємось карантину, тож хочемо, щоб усі родичі були здорові, тому заїдемо привітати батьків, але збиратися великою родиною та святкувати, мабуть, не будемо.

Я дуже радий, що нині є можливість кожному визначитися зі своєю вірою. Я хотів би, щоб ми й надалі мали можливість висловлювати свою думку та мати своє віросповідання. Вітаю всіх зі святом та бажаю міцного здоров’я!

Підготували Валентина НАУМЕНКО та Поліна Могінська
Фото надані респондентами

Інші новини:


Свято спорту

12 вересня в Україні відзначили День фізкультури та спорту.

2020-09-18 12:33