Валерій Куліч: «Вважаю найголовнішим завданням сьогодні — завершення реформи децентралізації»

2020-04-16 07:01

— Валерію Петровичу, Ви — керівник успішних сільгосппідприємств, досить довгий час стояли на чолі цілої області. Нині ми переживаємо непрості часи. До всього, пандемія короновірусу додає свого. На вашу думку, яким має бути сьогодні антикризове управління громадами, областю, містами й загалом — державою? Також — підприємствами, бо бізнесу сьогодні скрутно. Як  втримати його на рівні в таких непростих умовах?

— Базові принципи лежать на поверхні. Це вміння оперативно адаптуватися до непростих ситуацій, планування й застосування нових  фінансових рішень, прогнозування, розроблення стратегій з визначенням пріоритетів, цілей та шляхів досягнень наміченого. Також консолідація зусиль, чітке розмежування повноважень і так само чітке виконання у стислі строки. Головне ж тут — не знання теорії, а чітке її використання на практиці. Хто розгубився й не спрацював вчасно — наздогнати буде важко, навіть неможливо в деяких випадках. Хто працює в бізнесі, той це добре знає. І тримає все під контролем. Загалом, це універсальний шлях.

— Як сьогодні, в умовах карантину, працюється підприємцям? Випуск багатьох товарів онлайн нереальний...

— Заборони випуску продукції поки що не було. Безумовно, обмеженя стосуються тих підприємств, де є масові скупчення людей. Це, зокрема кафе, ресторани, кінотеатри. Що ж до діяльності реального сектора виробництва — то, практитчно, він весь працює. Звісно, скрізь застосовуються карантинні заходи, дезинфекція, маски, рукавички тощо. Підрприємства повинні працювати. Інакше настане колапс. Адже люди мають  вести нормальний спосіб життя. Жодна країна, ті ж набільш постраждалі від коронавірусу  Італія, Іспанія, Німеччина — не заморозили виробництво. Ангела Меркель нещодавно говорила,   що вони навіть не зупинили вантажоперевезень. Працюють. Безумовно, всі хвороби проходять, а людям треба платити зарплату, вони мають жити, харчуватися.

— А як справи у вашому агробізнесі. Карантин і посівна — найголовніша історія в сільгоспвиробництві, яке займається зерном. А ще посушлива погода.

— Ми, звичайно, працюємо на повну. Не скоротили жодного робочого місця на період карантину. На дистанційну роботу перевели офісних працівників. А ті, хто задіяний у робочому процесі, трудяться на місцях. Вони забезпечені масками, дезинфекцією, ми дотримуємося всіх правил карантину. Проводимо необхідні заходи, аби люди почувалися безпечно на робочих місцях. Посівна ж відбувається в критичних умовах. Не стільки через коронавірус, скільки через погоду. Наявність вологи в умовах посухи дуже обмежена. Напевно, 15-20 років у таких погодних умовах ми посівної кампанії не проводили. Але стараємося виходити зі становища всіма можливими засобами.

— Частина зерна продається восени. Частину підприємці залишають для продажу на  весну. Як зараз зерно почувається на ринку? І як справи з його експортом зокрема? Чи не стоїть ваше зерно в портах?

—Усі роботи йдуть планово. Єдине, що навесні ціни на зерно традиційно зростають, а зараз ми бачимо серйозне зниження цін, в тому числі й на зернову продукцію. Україна є частиною світового простору. І якщо всі ринки обвалилися й ціни на біржі впали, то це відображується на ринку споживання. І, безумовно,  зернові  теж заручники світових процесів. Але всі контракти у нас укладені. І зерно наше в портах не затримується.

— А як із імпортом? Тепер треба купувати дорожче?

— Ми імпортуємо нафтопродукти: купуємо білоруське або балтійське дизельне паливо. Також — добрива. За відсутності вологи ми змінили технологічні процеси, намагаємося застосовувати високорозчинні добрива.  А вони, в основному, закордонного виробництва. Але закупівлю їх проводили завчасно. Це у нас плановий процес. 

— Закон про ринок землі — болюча тема, особливо для аграріїв.  "Деснянська правда" писала про це. Ви теж висловили свою думку на сторінках "ДП"

— Закон проголосований ВР.  Депутат по 206-му округу Антон Поляков, і не тільки він, подав законопроєкт про скасування цього закону. Тому закон про ринок землі не може бути підписаним головою ВР до розгляду внесених законопроєктів. Технічно його заблоковано. Але це відтягування часу. У ВР необхідна більшість голосів, щоби проголосувати за запропоновані поправки. А більшість голосів у тих, хто проштовхує цей закон. Президент, думаю, його все ж підпише. І лише потім закон можна оскаржувати в Конституційному суді. Але до 1 липня 2021 року, коли планується вводити ринок землі,  можливо, складуться сприятливі обставини й поправки, вірогідно, можна буде внести. Історія ж, загалом, дуже негативна. Бо закон 3-4 місяці  обговорював хто завгодно, крім власників паїв та людей, котрі обробляють землю. Їх інформаційно заблокували. Але будемо сподіватися й робити так, аби обставини склалися на користь власників паїв та українських аграріїв. 

— У Вас є тваринницьке підприємство, сучасне навіть за європейськими мірками. Воно теж переживає не кращі часи? На нещодавньому форумі, організованому ТПП, зокрема говорилося, що наше молоко навряд чи масово може еспортуватися на іноземні ринки.Та й у своїй країні його вже витісняють імпортовані продукти. Так само у нас повно м’яса й овочів з-за кордону. 

— Сьогодні, на жаль, немає державної політики у сфері землеробства й тваринництва. У країні відсутнє міністерство сільського господарства, котре би визначало політику в переважно аграрній, зазначу, державі, якою є Україна. І сьогодні ніхто не займається такою проблемою, як тваринництво. Розмови про продовольчу безпеку, даруйте,  на рівні балачок. З точки зору "не буде дефіциту продуктів". А люди питають, чому у нас єгипетська картопля, коли у нас область картопляна...

Загальнополітично сьогодні Європа розглядає Україну як конкурента на ринку аграрної продукції. Якщо у них перевиробництво сільгосппродукції, то нашу, зрозуміло, там ніхто не чекає. Ми потрібні як споживачі. Пару місяців тому була заборона на експорт нашої курятини. Знайшли нібито спалах пташиного грипу. А нині, коли коронавірус і нестача продуктів у Європі, заборону швидко зняли. То, виходить, усе було штучно зроблено. Такі економічні методи боротьби й регулювання власних ринків. Ми ж власний ринок не захищаємо, як і власного виробника. Це найбільша проблема.  Не треба українському виробникові допомагати випускати продукцію. Але  українському виробникові треба підтримка держави для просування власної продукції на інші ринки. Давайте лишень спробуємо продати в Європу свою продукцію. Адже там чітко все залімітовано, заквотовано. А ми не захищаємо власний товарний ринок і виробника. А відтак маємо досить обмежений ринок споживання. Чому ми не можемо з Європою конкурувати по вартості тих же яблук чи чогось іншого? Бо дуже великі дотації,  до 500 євро на гектар, отримують фермери Євросоюзу від держави. Отож там дотують власного виробника й стимулюють його просувати свою продукцію на інші ринки. А як ми можемо конкурувати з ринковою економікою, коли у нас такого й близько немає? 

— Ви довгий час були успішним головою Чернігівської ОДА. І наразі точно можете сказати, які песпективи нашої області. І за що нам треба братися сьогодні найперше?

— Перше й основне — нам треба завершити реформу децентралізації. Ми її успішно почали  створенням ОТГ і були серед лідерів в Україні. Але наразі ці процеси дуже розтяглися в часі. Не може функціонувати в районі, наприклад, два паралельні адміністративно-територіальні керівництва у вигляді територіальних громад і старого радянського районного. Отож найперше — закінчуємо реформу децентралізації. Аби точно визначити території громад, скасувати районний устрій, перейти на повіти й сформувати нову вертикаль місцевого самоврядування. А нині,  фактично, потрійне дублювання одних і тих самих повноважень — ОТГ, райрада, РДА. Що гальмує та ускладнює прийняття рішень, бо, як кажуть, перетягується булава. Відтак відповідальності немає ні від кого. А всі інші реформи якраз упираються в адміністративно-територіальну. Наприклад,  медична реформа. Ми сформували чотири медичні округи, але не можемо запустити їх. Процеси тривають, але завершити їх не можна. А тепер іще варто рахувати й витрати на утримання стількох адміністративних дублюючих органів — нікому не потрібного державного механізму, який уже себе віджив і мав піти три роки тому.

— Тобто звідси виростають проблеми, з якими ми стикнулися в пандемію — з нестачею сучасного обладнання, тестів,  досліджень... До речі, щире дякую від громади, Вам та іншим меценатам від чернігівців за лабораторію для ПЛР-тестування, котру куплено в найкоротший термін за меценатські кошти…

— Коли ми стикнулися з коронавірусом, то було визначено 11 лікарень, чиї інфекційні відділення стануть центрами боротьби з пандемією. Загалом же, ми повинні концентрувати питання надання медичної допомоги. У нас в області понад півтори тисячі лікарів не вистачає. У нас немає такої чисельності населення, щоби утримувати 22 райлікарні в тому вигляді, в якому вони функціонують.  Мусить бути чотири медичні центри на область, повністю оснащені. І якщо би реформу закінчили три роки тому, то наша медицина мала би за сьогоднішньої пандемії зовсім іншу історію. Бо кошти на обладднання й т.п. не розпорощувались би. І результат би був зовсім інший. На користь людей. За великим рахунком, лікарняні послуги нині на місцях на низькому рівні. Хоча за прийнятою  програмою ми стали концентровано витрачати кошти на обласні медичні заклади, тому й реалізували потужні проєкти, котрі підвищили їхній статус, зокрема онкоцентру, обласної лікарні — з точки зору надання кваліфікованої медичної допомоги. Чотири медичні центри, створені за реформою децентралізації, треба від "а" до "я" оснастити. Районні ж лікарні, амбулаторії перевести в інший статус із хоспісним напрямком.

— Валерію Петровичу, куди витратили свої кошти з депутатського фонду?

— Ці 100 тисяч гривень я передав міській лікарню №2 для визначеного там на базі інфекціного відділення центру боротьби з коронавірусом. 

— Ваші підприємства тісно співпрацюють із Ічнянською ОТГ, якій допомагаєте.

— Безумовно, ми беремо участь у всіх проєктах, які проводить громада, на чиїй території працюють наші підприємства. Звісно, допомагаємо й районній лікарні, й іншим закладам. Співпраця громад із бізнесом —  це правильний шлях для розвитку ОТГ і соціалізації бізнесу в рамках угод.

— Довгий час Ви обласний депутат. Як, на вашу думку, працює обласна рада?

Можливо, наша рада не ідеальна, але ідеального в нашому світі взагалі немає. А Чернігівська обласна рада, на мою думку, працює конструктивно, толерантно. І остання в часі сесія також показала, що ми можемо сконцентруватися, консолідуватися. Тому розглянули дуже швидко весь медичний блок питань, у тому числі й карантину. І ніхто цю ситуацію не заполітизовував. Бо то було важливим для життєдіяльності Чернігівщини. Вважаю, наші депутати переймаються розвитком області. І в депутатів саме  це, однозначно, на першому місці, а потім уже політика. 

— Живемо ми в прекрасному Чернігові. Геополіітично він розвивається швидкими темпами...

— Я, безумовно, патріот Чернігова та області. Сам обласний центр вважаю нині одним із найкращих проєктів України. Темпи розвитку вражають. Особливо, виходячи з тих ресурсів, які є, та їх використання. Є міста з набагато більшими фінансовими можливостями, але вони не можуть похвалитися такими досягненнями, як Чернігів. Місто рухається в правильному напрямку.

— Валерію Петровичу, Ви очолюєте обласне відділення НОК. Відклалася на рік Олімпіада через коронавірус. Чи не завадить це олімпійському спорту?

— Олімпійці  тренуються за індивідуальним спортивним графіком. Наприклад, біатлоністи проводять онлайн трансляції з домашніх тренувань, індивідуальних занять. Працюють щодня. Олімпіаду відтермінували, але не треба хвилюватися. Адже  з’явився додатковий час, щоби краще підготуватися до Олімпійських змагань.

— А чим Ви особисто займаєтеся на карантині? 

— Я працюю. Бо виробничий процес у сільському господарстві припинити неможливо. 

— Незабаром будуть місцеві вибори. Ви депутат із великим досвідом. Йтимете на місцеві вибори?

— Не готовий іще сказати. Поки рішення не прийняв. Сподіваюся, що до місцевих виборів закінчиться реформа децентралізації. А відтак буде зрозуміло, в якому форматі ці вибори триватимуть. З того ж і виходиме моє рішення. Сьогодні ж для нас основне — подолати коронавірус і займатися економікою.

— Не думали  очолити ОТГ?

— Не планую такого. Краще допомагатиму в міру своїх можливостей територіальній громаді чи громадам.  Я вже очолював цілу область. І скажу, що це дуже нелегкий труд. Чотири роки життя — достатньо для керівництва.

— Ви допомагаєте і громадам, і людям, і конкретним закладам. Наприклад, нашому обласному осередку Національної спілки журналістів України. Це позитивний приклад меценатства.  

— Дякую на доброму слові (усміхається).

— Наближається Великдень. Валерію Петровичу, розкажіть про ваші сімейні традиції на Пасху. Принагідно вітаємо молодого дідуся з народженням онучки. Бажаємо і ще одній квіточці, й усій родині здоров’я та любові. 

— Дякую. Ми звикли на це свято збиратися в сімейному колі. Це так гарно, коли навколо все квітує. На столі красива паска, крашанки й море смаколиків. А в душі світло. Як же інакше на Великдень... Але цьогоріч усім зібратися проблематично. Старші доньки вже живуть окремо. І карантин усе переінакшив. Але в поминальні дні обов’язково побуваю на могилі свого діда на Коропщині, якщо карантинні заходи не стануть жорсткішими й не побільшає заборон. Звісно, провідаю і батькову могилу... 

— Традиційне запитання наших інтерв’ю про життєве кредо. Воно не змінилося?

— Кредо змінити дуже важко. Так, як склалося в житті, — так і є. Нюанси, звісно, додаються. Аде головне залищшається незмінним. Отож — доводити справу до кінця, ставити максимальні цілі й завдання і вірити, що все можливо. Якщо людина у щось щиро вірить, то все збувається. Це стовідсоткове правило. Але для цього треба віддано працювати й рухатися до своєї мети. 

— Валерію Петровичу, привітайте жителів Чернігівщини і читачів "ДП" зокрема, зі Світлим Воскресінням...

— Вітаю всіх із прийдешнім Великоднем. Смачної паски всім і Божого благословіння в кожну родину. У ці складні часи нехай Господь усіх оберігає, надихає і посилає здоров’я, щастя, наснагу до життя, любов і гармонію!

Бесідовала Людмила ПАРХОМЕНКО 
Фото з архіву редакції

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56