Володимир Аксюта — «олімпійський» чернігівець

2020-04-08 08:21

2020 рік мав стати роком літньої Олімпіади у Токіо. Проте через епідемію коронавірусу її відтермінували на рік. Тому головними змаганнями олімпійського сезону несподівано стала зимова Юнацька Олімпіада, яка у січні тривала у швейцарській Лозанні. Про атмосферу головних Олімпійських змагань року, спортивну кар’єру та незвичайну професію ми розмовляли з людиною, яка у Швейцарії представляла не тільки Україну, а й Чернігівщину – юним лижником Володимиром Аксютою

Швейцарській «Колізей» 

Розкажіть про свою родину: чи є у ній спортсмени? Та як вирішили обрати лижний спорт? 

У моїй родині не було спортсменів, які досягали би високого рівня. Я – перший. Мої старші брат та сестра в підлітковому віці займалися спортом: брат – боксом, а сестра – футболом, але то було, скажімо, у форматі «для себе», й зараз вони вже залишили заняття.

Займатися лижними перегонами я почав у 9 років. Все сталося випадково: катався на лижах із мамою, мене побачила Марина Лісогор (моя майбутня перша тренерка) та запросила займатися лижним спортом. Проте результат з’явився лише за кілька років. 

На початку цього року ви взяли участь у Юнацькій зимовій Олімпіаді, що відбулася у Швейцарії. Як проходив відбір на ці змагання та якою була атмосфера у Лозанні, чи відчувалося, що це – справжня Олімпіада? 

У нас було багато стартів, після кожного з яких давали так звані  «фіс-поінти» (очки у рейтингу Міжнародної федерації лижного спорту (FIS), - прим.). Всі змагання відбувалися в період підготовки: з середини листопада й до середини грудня 2019 року. Мене відібрали на ігри під другим номером: першим серед українців був інший чернігівець Олександр Лісогор. 

На самій Олімпіаді все було на вищому рівні, окрім траси: не вистачало снігу. Жили ми в олімпійському селищі, яке було побудовано на зразок Колізею.

Вашим кращим результатом на Олімпіаді стало 36 місце у гонці класичним стилем на 10 км. Чи задоволені виступом? 

Так: це був мій кращий результат у сезоні, тому залишився задоволеним. В мене трохи краща техніка класичним стилем, тому він мені підходить більше за коньковий. 

Із ким найбільше спілкувалися у Лозанні та чи знайшли нових друзів? 

Найбільше я спілкувався із двоєборцями та стрибунами з трампліну: це були як українські спортсмени, так й представники інших країн. 

Олімпіада, хай й юнацька, - набагато цікавіша, аніж чемпіонати світу! Тим більш, у лижних перегонах є лише юніорські світові першості... 

Ця зима в Україні була майже безсніжною. Чи завадило це підготовці до Юнацької Олімпіади, та де готувалися, взагалі? 

Ми почали готуватися до Олімпіади у Фінляндії, потім — збір у Карпатах, де не було снігу, що трохи завадило підготовці: ми дещо відвикли від лиж. Останній збір перед Олімпіадою провели в італійських Альпах.

Лижник-верстатник

Що було після Юнацької Олімпіади – де ще брали участь та які були результати? 

Я взяв участь у двох першостях України – серед юнаків та юніорів. У селі Сянках на Львівщині на юніорському чемпіонаті країни я, у складі збірної Чернігівської області, виграв «золото» в естафеті 4 по 5 км, й додав до цього «срібло» у коньковому масстарті на 20 км. Юнацька першість проходила у Тисовці (також Львівська область). У спринтерській естафеті ми разом із Олексієм Кириком сталі володарями «золота» у спринтерській естафеті. 

Ви – студент-першокурсник Чернігівського вищого професійного училища. На кого навчаєтеся та як поєднуєте навчання з професійною кар’єрою у спорті? 

Навчаюся на верстатника широкого профілю. Тому що мені подобається обробка металу: робити з нього різні деталі. Вчитися не дуже важко. Зазвичай я брав завдання у викладачів та їх виконував. Поки я не знаю, як воно буде в майбутньому та з чим пов’яжу життя: після училища я планую вчитися в університеті.

Коли одногрупники дізналися, що я на Юнацькій Олімпіаді, то дуже здивувалися. Вони вболівали за мене й хотіли, щоб я виступив якомога краще. 

Зараз, у зв’язку з пандемією коронавірусу, зупинено фактично всі спортивні змагання. Наскільки це завадило вам та на якому етапі зупинився для вас сезон? 

Коронавірус не вплинув на мій сезон. Як і планував, зимові змагання для мене закінчилися після юнацького чемпіонату країни. Нині ми тренуємося самостійно: тренери телефоном дають завдання, а я виконую. Разом, зі зрозумілих причин, не збираємося. 

Одним із ваших хобі є мисливство. З якого віку полюєте, кого вже вполювали? Та чи не було у такому разі бажання перейти у біатлон, адже з рушницею дружите? 

З 8 років ходжу з батьком на полювання. Втім, рушницю мені давали тільки для стрільби по неживих мішенях: за законом, полювати на тварин зможу не раніше 21 року. Так, мабуть, у майбутньому спробую себе у біатлоні, але поки що мені більше подобаються лижні перегоні. 

Що робите тепер? І щоб порадили читачам: як під час карантину не сумувати? 

У мене немає часу, щоби сумувати: тренування, дистанційне навчання… Й дуже багато роботи вдома. 

ДОВІДКА «ДЕСНЯНСЬКОЇ ПРАВДИ»:

Володимир Аксюта, 16 років. Лижник, учасник Юнацької Олімпіади-2020. Зріст: 173 см. Місце народження: Чернігів. Улюблений фільм: «Повітряний маршал» (Хауме Кольетта-Серра). Мрія: займатися улюбленою справою, що приносить як задоволення, так і гроші. Улюблене місце в Чернігові: Вал. У світі: гори Болгарії та Італії

Інтерв’ю підготував Сєргєй КАРАСЬ
Фото з особистого архіву Володимира Аксюти

 

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56