Тотальний розпродаж землі? Авторитетний погляд

2020-04-02 07:31

Валерій КУЛІЧ, депутат обласної ради, сільгосппідприємець:

«У моєму розумінні закон, котрий стосується ринку землі, насамперед повинен відстоювати національні інтереси і найперше — турбуватися про  наявність робочих місць в аграрному секторі, а по-друге – дбати про продуктивність української землі та, як наслідок, виробництво й продаж сільгосппродукції, яка в тому числі йде й на експорт. Закон же не вирішує ці питання! Те, що в ньому прописано продаж 100 гектарів на фізичну особу, не унеможливлює доступ іноземного капіталу на український земельний ринок. Головне завдання, що його має вирішувати закон про землю, — це не дати спекулянтам торгувати нашою землею. Дозволяючи ж фізичній особі купити ті ж 100 га, додатково має бути прописано, що ці гектари отримує людина, котра вже працювала на землі, наприклад,  не менше 5 років. Тоді їй і 100 чи й 200 гектарів можна дозволити придбати. Бо обмеження має бути  не гектарами, а кількістю відпрацьованих на землі років! Інакше землю купить той, хто потім здасть її в оренду нашому фермеру, який платитиме орендну плату тому ж іноземцеві за українську землю.

Друге — закон, який прийняли з гектарним обмеженням, не забороняє фізичній особі взяти кредит  (наприклад, 100 тисяч доларів) і викупити землю (100 гектарів), оформивши її в заставу. А з 2024 року, коли юридичні особи теж зможуть купувати землю, продати її кредиторові зворотним шляхом за ті ж, отримані раніше від нього 100 тисяч. І мати від юридичної особи для себе  10 тис доларів комісії за цю операцію. У чиїх руках опиниться ця земля? Очевидно,  що землю виробника отримають спекулянти.

Якщо ж  пайовики схочуть скористатися правом продажу землі, вони їм, звичайно,  скористаються. Але — один раз! Отримавши кошти, занижені з точки зору обсягу гектарів. Зрозуміло, людям треба виживати, тому без продажу паїв не обійдеться. Проте! В законі  треба прописати, що купити землю у приватника має або громада, або держава. І крапка. А в законі написано, що — і фізична особа, і юридична — з 2024 року. Двох останніх покупців треба з закону прибрати. Це  треба зробити для того, аби на нашій землі першочергове право жити,  володіти нею та обробляти мали люди, які на ній працюють. А не спекулятивний капітал.

Бо узаконене перекупство землі призведе до зменшення виробленої товарної продукції, зниження її валового обсягу. Відповідно — збільшаться ціни... А ще ж є тваринництво. У нашому господарстві, наприклад, 1300 голів дійного стада. Де гарантія, що я як сільгоспвиробник завтра залишусь із землею? І чим тоді годуватиму худобу? І чи побачать відтак люди українське молоко на полицях магазинів? 

Отож я категорично проти цього закону, який є зрадою громади, держави та національних інтересів. Закон вступає в дію з 1 липня. Його можна відмінити або внести потрібні зміни. Найголовніші — щоби земля була у власності громад та держави».
 
Валерій КОЛОША, депутат обласної ради, керівник ПСП «Пісківське»:

«Я проти продажу землі, бо вважаю, що вона ажніяк не товар. Це народне багатство. Тому до прийнятого законопроекту про продаж землі у мене ставлення однозначно негативне. 

Все це зроблено не для того, щоби земля була українською. Сьогодні ми не настільки економічно міцна держава. І в аграріїв немає коштів, аби викупити землю. Бо ми щоразу модернізуємо свої підприємства, допомагаємо громадам, на території яких працюємо, розбудовуємо соціальну сферу. Ми — соціально налаштований бізнес. 

Сьогодні на кону світова криза. І нерозумно в такий час приймати закон, який  дозволяє продавати найдорожче, що є в українців. Адже існує глобальна теза: „Хто володіє родючими чорноземами, той володіє світом”.  А ми цим законом буквально виставляємо їх на продаж за безцінь. Хоча треба навпаки: працювати на землі, розвивати переробне виробництво і — годувати планету! І це не перебільшення. Ми, українці, це можемо зробити. Сьогодні, в умовах пандемії коронавірусу, ми бачимо, що не долар забезпечує життя людей, а продукти харчування. Тому наше підприємство наразі допомагає через Ніжинську єпархію сухпайками з крупами, борошном, іншими продуктами людям.

Навряд чи я зможу купити багато землі. Доведеться продати корів, ми не виготовлятимемо смачних якісних сирів, які навчилися робити не гірше за італійців. А скільки людей залишиться без роботи...

Продаж паїв для пересічного власника нічого не дасть. Можливо, тільки одноразову суму, яку він витратить хай і на серйозну покупку. А далі? А що залишить дітям у спадок? До того ж ціна на землю нашу буде невисокою.

Аби не втратити свій найбільший капітал, я вважаю, земля має належати державі або громадам, чи  бути в оренді. І нехай на ній працює молодь, розвиває аграрний бізнес і живе вдома, а не шукає щастя по заробітках на чужині».

Олег АВЕР’ЯНОВ, депутат обласної ради:

«Ми проти цього закону про ринок землі. Він непродуманий і прийнятий наспіх для того, щоби отримати кредит МВФ. Відповідно з приводу цього питання ми вважаємо, що ринок землі потрібно відкривати, однак не в такому законі, який прийняли у Верховній Раді. Позиція Радикальної партії та моя позиція як бізнесмена, котрий також має відношення до компаній з сільськогосподарським активом,  така, що земля має продаватися виключно в державну власність, а звідти роздаватися в оренду. І ніяк інакше. Такий закон діє у багатьох розвинених країнах. Вважаємо, що це єдине правильне рішення. А в такому вигляді, як закон прийнятий зараз – це реально здача національних інтересів. І це поставить український бізнес у нерівні конкурентні умови відносно європейських виробників. Оскільки вони зараз намагатимуться продавити референдум – продаж землі іноземцям. Думаю, будуть влиті серйозні гроші на рекламну компанію, щоби люди на референдумі за це голосували. Однак я впевнений, що українці не проголосують за це, бо продаж землі іноземцям це неправильно.

В українського бізнесу немає інструментів кредитування. Сьогодні в Україні, українські банки, український уряд лише роблять популістичні заяви, що вони є.  Та фактично жодного інструменту для надання українським аграріям грошей на покупку землі немає. Банки не кредитують. Ніякого там держбанку… Є заяви, що десь передбачено 4 мільярди гривень. Та навіть ці віртуально заявлені гроші, котрі депутати нібито передбачили, вони зараз можуть урізати в проєкті бюджету.  Та навіть, якщо ці 4 мільярди будуть – це крапля в морі,  порівняно з тими сумами коштів, які потрібні українським аграріям для купівлі землі.
Мають бути доступні фінансові інструменти. А їх немає. Відповідно, якщо ці інструменти відсутні, продавати землю категорично заборонено. Український бізнес не зможе її купити, у нього елементарно немає на це грошей. А зараз буде далі йти тиск, щоби дозволити купувати землю іноземцям. Ми в цій ситуації виступаємо категорично проти».

 
Сергій ПАЩЕНКО, депутат обласної ради:

«Більшість українців, згідно із соцопитуваннями, були проти розпродажу землі, а влада знехтувала їхньою думкою. Цинізму даній ситуації придає ще й той факт, що провели голосування під час епідемії коронавірусу. Думаю, тепер усім зрозуміло, які пріоритети стоять у керівництва країни. Вночі депутати проголосували за так званий «компромісний варіант», який написаний «на коліні» в день голосування… Невже так мають прийматися ключові рішення життєдіяльності країни? Ця влада показала, що вона не є проукраїнською і не захищає інтереси українців. «Батьківщина» продовжить боротьбу за землю. Через Конституційний суд ми добиватимемося скасування даного закону».
 
Віктор ТРУШ, депутат обласної ради, керівник СФГ «Колос»:

«На мою думку, прийняття закону про ринок землі —  це бенкет під час чуми. З цією новиною треба переспати і багато чого обдумати. Ми ще не знаємо, які будуть наслідки прийняття цього закону, час покаже».
 
Антон ПОЛЯКОВ, народний депутат України:

«Є три складові цього питання. Правова складова — законопроєкт прийнято з порушенням норм Регламенту Верховної Ради та Конституції України. Тому вночі після голосування я подав до Апарату Верховної Ради проєкт Постанови про скасування цього рішення. Економічна складова — реальний аграрний сектор не готовий до відкриття ринку землі. Орієнтовані втрати ВВП від цього — близько 5%, і це на тлі світової економічної кризи. Вже колишній міністр фінансів вказав на можливі джерела надходження коштів у бюджет, але його звільнили. І знову без стратегії та обговорення призначили нового міністра. Понад 80 країн уже подали заявки до МВФ щодо пільгового безвідсоткового кредитування для боротьби з наслідками пандемії коронавірусу. Але чомусь не Україна. Замість цього ми намагаємося взяти кредит на невигідних для нас умовах та виконуємо забаганки іноземних фінансових установ. І остання складова — політична. Спілкуючись на виборах та вже під час своєї депутатської діяльності з усіма аграріями Чернігівщини, від малих до великих, я жодного разу не чув прохання відкрити ринок землі. Навпаки, вони, як і більшість українців, — проти. Земля — це наш національний скарб, можна її здати в оренду, але не можна  продавати. Можна, наприклад, створити державний земельний банк для тих, хто хоче продати свій пай. Я представляю своїх виборців, Чернігівщину та всіх українців, тому проголосував проти цього законопроєкту і подав вищезгаданий проєкт Постанови про його відміну».    
 
Сергій ЧУБОВСЬКИЙ, депутат обласної ради, директор ТОВ «Козацьке»:

«Не думаю, що комусь з людей, що живуть в селі від цього закону буде добре. По-перше, не на часі сьогодні в такий період прийняття цього закону. Чому прийняли зараз, коли в державі оголошено надзвичайну ситуацію, коли ми (аграрії – авт..) не змогли приїхати в київ і висловити свою думку? По-друге, добре, що принаймні прибрали в цьому законі продаж земель державної власності. 

Щоби було зрозуміло: я, наш Аграрний союз України, наші фермери – ми не виступаємо проти ринку землі. Людина, котра має пай, має право розпоряджатися цією землею. Проте в чому був поспіх дозволити продаж пайової землі? Щоби земля коштувала великих грошей, потрібно щоби в державі було спокійно, щоби працювало виробництво, щоби ця земля цінилася. Тоді й слід продавати. А якщо зараз, в оцю скруту, коли в людей немає грошей, коли країна близька до економічної кризи, дозволити людям продавати землю, то дехто буде змушений до цього вдатися. Якщо було необхідно це дозволити з-за вимог Міжнародного валютного фонду, то можна було вийти з ситуації – дозволити купувати цю землю тільки державним установам, громадам. Створити земельний банк. Купувати ці землі в державу, як це робиться по всьому світу. А потім нехай держава здає ці землі в оренду. При оренді можна поставити певні умови орендарю: і дотримання сівозміни, і внесення міндобрив, і соціальний захист для людей, і збільшення орендної плати та багато чого ще. А при продажі землі неможна нічого. Якщо її хтось купив, то не буде ні перед ким звітуватися, які культури сіє, що взагалі з нею робитиме. 

Тож краще, аби перші 3-5 років був ринок, але викуповувати могла виключно держава. В обличчі там адміністрацій, громад тощо. Зібрались депутати, вирішили питання, викупили певну кількість землі. І люди б знали, куди йдуть, знали б, що їх не обдурять, якби це викуповувала держава.

Також питання: як розуміти, що сьогодні українцям 100 гектарів в одні руки? Хто сьогодні українці? Хто має один паспорт, чи має два або більше паспортів? Або котрі саме українці? Ті що проживають на території, де ця земля, чи ті, кого привезуть в моє село, хто зна звідки? Такі питання не вирішені. Закон половина депутатів не бачила. Коли останні правки вносилися в ніч голосування і одразу проголосували – так не робиться, так не має бути. Не вважаю це правильним. І ми трохи шоковані, що в нас ці закони приймаються вночі, земля продається вночі».

 
Олег СЕМІНСЬКИЙ, народний депутат України:

«Усвідомлюючи значущість питання, я підтримав прийняття закону стосовно обігу земель сільгосппризначення. Разом із тим, я усвідомлював і те, що рішення спричинить шквал політичних спекуляцій. Тому, як і завжди, готовий аргументовано відстоювати правильність свого переконання.

Будьмо відверті – ринок землі в нашій країні вже давно існує. Цей ринок – тіньовий, неконтрольований державою, повний корупції та жодним чином не відповідає тому, яким він має бути у правовій цивілізованій державі. Збереження в існуючому вигляді було корисне тільки тим, хто добре почувається в тій «сірій» закорумпованій системі – не чистим на руку латифундистам і агрохолдингам із такими ж «сірими» мільярдними грошима.

Те, що відносини у сфері обігу землі потрібно було вивести з тіні у площину закону – незаперечний факт. І ми врешті дали цим змінам старт. Щоби вони були безпечні для держави і народу України, новий закон передбачає цілу низку норм і обмежень.

Найголовніші з них, по суті:

  • закон вступає в силу не від завтра, а з 1 липня 2021 року;
  • державні і комунальні землі в продажу не будуть;
  • продавати землю іноземцям – тільки після референдуму;
  • ділянки в 50-кілометровій прикордонній зоні – не продаються;
  • довгострокові договори оренди не припиняють дії;
  • переважне право на купівлю належить діючим орендарям землі;
  • першочергове право і можливість для придбання і продажу землі – у фермерів. (Обмеження на максимальну площу купівлі-продажу землі встановлено у розмірі 100 га, а юрособи (компанії і холдинги) будуть допущені до ринку не раніше 2023 року.)

Важливо, що всі розрахунки по землі тепер будуть можливі тільки за безготівкові кошти з обов›язковою перевіркою походження грошей – не буде більше «сірих» капіталів або купівлі на підставних осіб.

До того ж, ми заклали час для плавного налаштування всіх необхідних юридичних і технічних механізмів ринку. Це, як на мене, – цілком продумана основа для початку. Тому за прийняття цього закону вчора я віддав свій голос максимально щиро і відповідально.

Ще один, не менш вагомий аспект прийняття закону стосовно обігу земель сільгосппризначення – час і обставини голосування. Я переконаний, що це голосування було на часі. В обставинах сьогоднішніх загроз: і від хвороби COVID-19, і збройної на сході, фінансові вливання Україні просто необхідні. Умови, які нам запропонували МВФ та інші міжнародні інституції – більш ніж комфортні для економіки країни. Залучення грошей під 3% замість 8 чи 10% раніше – суттєва зміна. Наступний крок у співпраці з МВФ – перегляд попередніх зобов’язань України і зниження % за ними. Також це сигнал для міжнародної спільноти про те, що в Україну можна інвестувати кошти».
 
Василь БУЛАХ, директор ПСП «Авангард»:

«Ринок землі був у нас більше 100 років тому. І ніхто нашу землю тоді не розкупив. У колгоспах земля теж трималася купи. Вважаю, якщо держава щось робить, то в тому треба знайти раціональне зерно. Адже це ми обирали Президента, парламент. 

Про землю найбільше дбають люди, котрі на ній працюють. А пайовики, власники отриманих пайових гектарів, інколи хочуть свою землю продати, але не можуть. Якась парадоксальна ситуація. Можливо, людина бажає купити житло онуку. Це теж правильно. Отож, як бачимо, у кожного своя правда. А ви думаєте всі пайовики продадуть землю? Хіба що якийсь відсоток. Наші люди за землю горою. Вважаю, все в цьому питанні владнається. Аби ми не були байдужими до своєї країни. Маємо пильнувати.

Але нам треба знайти консенсус. Ринок землі однозначно потрібний, аби все було комерційно і кадастрово впорядковано. Але, як на мене, то вважаю, що земля має бути в державній власності, а держава нехай викуповує землю і, в свою чергу, здає її в оренду. Ці кошти ітимуть  на розвиток країни, а наші чорноземи залишаться в Україні». 

Інші новини:


Мена прикрашається

Місцевий художник Володимир Лавський розмальовує своєю творчістю рідне місто.

2020-09-25 12:14