Дружня до дитини система правосуддя на Бахмаччинні

2020-03-16 09:52

Одним із пріоритетів Національного плану дій з реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2021 року є створення системи правосуддя, дружнього до дитини. В контексті дотримання міжнародних стандартів важливе значення має гуманізація судових процесів стосовно дітей, які перебувають у контакті з законом. Дружня до дитини система правосуддя – це насамперед гуманізація судових процесів та нетравматичні методи опитувань.

Про це розмова із головою Бахмацького районного суду Чернігівської області Павлом Пархоменком.

— Діти, які в конфлікті з законом, — це діти, котрі підозрюються або обвинувачуються у вчиненні правопорушення. Діти, що в контакті з законом, — котрі стали свідками або потерпілими. Спори, в яких вирішується доля дітей, — це, здебільшого, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини тощо. Як бачимо,  виникають такі ситуації, коли неповнолітні опиняються в суді. Моя позиція –створити умови, за яких би діти не потрапляли до суду взагалі, але все ж буває, що без цього не обійтися. Тому повинні бути створені всі умови, щоби дитина в суді почувалася якомога комфортніше. Адже що казати — навіть дорослі люди відчувають у суді дискомфорт, це стресова ситуація, а для дитини тим більше. І коли ми прагнемо втілити таку норму, як правосуддя, дружнє до дитини, то це значить, що дитина в суді буде захищена не просто літерою закону, а й створеними умовами — зовнішньо, психологічно. І, звичайно, вжиттям заходів. Навіть якщо дитина — порушник, то говорити треба не про покарання, а про заходи виховання. Це має бути на майбутнє профілактикою правопорушень. А для дитини треба запровадити заходи, відмінні від дорослих. Ми спробували також створити специфічну залу судових засідань, де розглядаються справи за участі дітей. Звісно, зала  ця відрізняється від звичайної, де буває страшно навіть дорослим,  з кліткою чи пластиковим боксом. Сьогодні є норми нашого законодавства й міжнародні стандарти, в яких говориться про те, що судовий процес за участі дітей має бути відмінний від «дорослого».

— Отже, ви таку судову систему, дружню для дитини, в себе вже створили?

— Загалом, про це говориться на державному рівні. І працює міжвідомча координаційна рада з питання правосуддя, дружнього до  дитини, яка об’єднує представників різних державних структур, громадськість, що прагнуть розробити певну політику держави стосовно особливостей такого  правосуддя. І тут можуть бути законодавчі зміни та організаційні. Й певні зародки цього є. Тобто певні законодавчі норми. Ми намагаємось це втілити на районному рівні. Багато хто досі не знає про потреби і необхідність втілення правосуддя, дружнього до дитини. Декотрі сприймають такі заходи негативно. Якщо, наприклад, є резонансні справи за участі дітей (скажімо, побилися в школі), то часто люди кажуть, що варто таких карати й садити до в’язниці, оскільки діти дуже жорстокі. А загалом, треба перевиховувати. Наприклад, Бахмач — невелике містечко районного значення і ми робимо спроби розпочати втілювати міжнародні стандарти починаючи з району і доносячи на загальнодержавний рівень.

— А з чого ви почали?

— З вивчення різних практик. Першим і маленьким організаційним кроком було створення дитячого куточка в суді. Він розрахований на дітей, які приходять з батьками, бо дітлахів ні на кого залишити. А ще — на дітей-свідків тощо. Це цікавий простір. Там є й інформативні матеріали, у яких у доступній формі пояснюються права та обов’язки дітей.  Другим, вже більш серйозним організаційним кроком було  відкриття спеціальної зали судових засідань, яку переобладнали із звичайної судової зали, але прилаштувавши спеціально для того, аби тут відбувалися судові засідання, в яких беруть участь діти. Ця зала у світло-зелених тонах, там спільний стіл для учасників засідання, що саме по собі спрямовує на примирення, а діти почуваються захищеними. Кажуть, що дітей не треба водити до суду, але інколи це просто необхідність. Дитина може бути свідком, потерпілою або обвинуваченою. І ми вимушені бачити її тут. І нема жодної країни, де б діти були звільнені від судових процесів. Іноді заслуховується думка дитини. Це здебільшого, коли спір між батьками й бажання дитини має значення. Але при цьому психіка дитини не повинна травмуватися.

Не дивлячись на все перелічене головне, що б судове рішення яке стосується дитини базувалось на забезпеченні її найкращих інтересів.

— Павле,  як такі процеси проходять за кордоном?

— Я мав можливість побачити досвід деяких країн. Наприклад, у Польщі, де познайомився з самою системою правосуддя, дружнього до дитини, працівниками, окремими суддями, котрі цей досвід запроваджують і працюють як єдина команда. Цікавий був нідерландський досвід, при якому ми ознайомились і з роботою фахових психологів і їх особливих підходів. У відповідь на отриманий досвід, ми хочемо показати наші кроки іноземним колегам.

— Судді, котрі ведуть судові справи за участі дітей повинні мати іншу кваліфікацію?

— Особливі вимоги законодавство встановлює лише для суддів, які розглядають кримінальні справи. Такий суддя визначається зборами суддів, він спеціалізується лише на розгляді кримінальних проваджень у яких підозрюють або обвинувачують дитину. Одна із умов — це наявність десятирічного стажу роботи на посаді судді. Хоча міжнародні стандарти орієнтують і на наявність спеціальної підготовки. Наприклад, якщо це кримінальна справа, то й прокурор мусить бути спеціалізованим, і слідчий. Щодо адвоката, то наш закон цього не передбачає, але за міжнародними стандартами — так. У Вищій школі адвокатури вже є  навчальні курси, які називаються „Курс — адвокат дитини”. Якщо мова  про безоплатну правову допомогу, то на цій базі проводяться також різні навчальні заходи.

— Це дуже гуманно. Бо інколи дивишся телепрограми, схожі на судовий процес „без правил”. І не розумієш, як таке можливо показувати на широкий загал. Адже інколи навіть судові засідання з дітьми бувають закритими.

— Звичайно. Бо враховується все, ті ж особливості дитини.

— Правосуддя, дружнє до дитини, почали втілювати в Бахмацькому суді ви?

— Я не можу так сказати. Про правосуддя дружнє до дитини на сьогодні говорять на загальнодержавному рівні і я знаю багато прикладів колег, як з нашого суду, так і інших судів, як області, так і України, які демонструють гарні приклади відправлення правосуддя. Мені ця тема є особливо цікавою, тим більш я спеціалізуюсь на розгляді кримінальних справ щодо дітей.
При цьому, останнім часом обговорюється необхідність:  створення цілісної системи ювенальної юстиції; формування судочинства на ґрунті концепції правосуддя, дружнього до дитини; впровадження принципу якнайкращого забезпечення прав дитини; оновлення системи примусових заходів виховного характеру; посилення захисту прав дитини у кримінальному провадженні; сучасне методичне забезпечення; розширення системи та структури превентивної діяльності; розширення форм та підстав виведення дитини із офіційної системи правосуддя.

— Могли би розповісти про якийсь окремий випадок, звичайно, в рамках дозволеного?

— Буває дуже некомфортно, коли розлучені батьки судяться за місце проживання дитини. Іноді при  цьому дитина говорить у суді, з ким вона хоче залишитися. Так само буває, коли вирішується питання позбавлення батьківських прав. Дитині при  цьому неймовірно важко висловити свою думку... Адже її хтось із батьків часто просто налаштовує проти іншого. Або от повнолітні, але дуже молоді люди вчиняють злочин. Вони ще не мають досвіду і потрапляють під вплив „бандитської романтики”. На жаль, ці люди осуджуються на рівні з дорослими. Маю сказати, що коли людина потрапляє до суду, вона ще не злочинець, а тільки підозрювана чи обвинувачена. А їй громадськість часто наперед ставить ярлик. Хоча суд може і виправдати  особу, яка притягується до кримінальної відповідальності. На жаль, громадськість про це часто забуває.

— Ви з Чернігівщини?

— Моє рідне місто Чернігів. У Бахмачі працюю, бо так життя склалося. Освіта — Чернігівській юридичний коледж і юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

— Юриспруденція була вашою мрією?

— Так, це був свідомий вибір. Я спочатку працював адвокатом. Потім — суддею. Це теж свідомий крок.

— Із якими історіями найчастіше стикаєтеся в суді?

— Як і в будь-якому суді загальної юрисдикції специфіка справ може бути досить різною, починаючи від спорів між сусідами за межу земельної ділянки і закінчуючи умисними вбивствами. Якщо говорити про великі міста, в них можуть переважати економічні спори або злочини, а в невеликих районах можна побачити спори із спадкування, землекористування тощо,хоч а це все є досить умовним.

— Триває судова реформа...

— Ми працюємо, а реформа триває, напевно, із дня незалежності України, а старші колеги говорять, що — з моменту перебудови. Наразі ми працюємо не в повному штаті. Суд заповнений на 50%, що впливає на загальне навантаження на суддю, на якість, так і на строки розгляду справ.

— Павле, психологічно — ви вершите чиюсь долю... Це нелегко.

— Звісно, це психологічно непросто. І хвилює кожного суддю в кожній країні світу. Про це вже досить багато написано. Адже ти бачиш і потерпілих. І родичів загиблих. Специфіка професії. І треба бути готовим до цього. Тим більше, часто одна із сторін все одно залишається незадоволеною. І велике мистецтво судді, аби дві сторони після процесу були задоволені від рішення. Або прочитали твоє рішення і з ним погодилися.

Спілкувалася Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото надано респондентом

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56