Ірина КІРКІНА: «Рада допомагати компаніям та людям ставати успішнішими!»

2020-03-11 09:16

Нещодавно Чернігівська регіональна торгово-промислова палата організувала  яскравий інтерактивний тренінг “Інструменти аналізу бізнесу для прийняття управлінських рішень». А яскравим він насамперед тому, що проводила захід відома в Україні тренерка, директорка консалтингового агентства «Персонал» (Черкаси) Ірина КІРКІНА, навчатися в якої – мрія багатьох керівників підприємств та бізнес-проєктів.

Пані Ірина, відточуючи свій фах, пройшла серйозний шлях. Вона закінчила Карагандинський держуніверситет та МАУП (Київ), навчалася в понад 30 тренінгових програмах: «Формування команди», «Особистісне зростання», «Тайм-майстер» та інших. Має 10-річний досвід проведення бізнес-тренінгів. Ірина Кіркіна – авторка багатьох публікацій, учасниця конференцій та фахових форумів. Вона – член правління Асоціації регіональних кадрових агентств України, член Ассоціації спеціалістів з нерухомості України, сертификований внутрішній аудитор систем менеджменту якості з ІСО 9001:2000, тренерка Інституту Розвитку Нерухомості при АСН(р)У.

У Чернігові на дводенному тренінгу, говорилося, зокрема, про успішне ведення бізнесу в умовах швидкої зміни середовища і конкуренції, вміння приймати оперативні, усвідомлені та ефективні управлінські рішення, як досягти професіоналізму, легкості та доступності викладу інформації.

Захід проводився Центром інформаційної підтримки бізнесу (м. Чернігів), створеному на базі ЧРТПП. Проект фінансується Європейським банком реконструкції та розвитку в рамках ініціативи Європейського Союзу #EU4Business.

А ось кілька цитат пані Ірини з її виступів, статей, навчальних практик та інтервְ’ю.

«Сьогодні головну роль відіграють вміння та навички людини. В умовах економічної кризи й тотального безробіття у роботодавців просто немає часу та грошей на навчання співробітників. Якщо фірма хоче найняти гарного фахівця з конкретними навичками, то тут навіть пенсійний вік не має значення. Особливо, коли людина є справжнім професіоналом, у неї великий досвід роботи. При цьому вона активна та приємна у спілкуванні».

«Треба віднаходити ті напрями, в яких ви найкраще  зможете себе реалізувати, розвинути свої унікальні таланти».

«Україна повинна знайти свою глобальну спеціалізацію. Весь світ іде цим шляхом. Приміром, Німеччина позбувається великої промисловості на своїй території, продаючи інженерні рішення. В України поки що зі спеціалізацією не склалося. Вона не є промисловою країною, та й аграрною її назвати складно. Половина всіх безробітних у центрах зайнятості – жителі сіл».

«При виборі майбутньої професії не слід забувати про маркетинг свого життя — тобто, треба поставити собі питання: де я буду затребуваний на ринку праці. Нині в роботодавців мають попит фахівці з ІТ–технологій, переробки харчової продукції, а також спеціальності, пов’язані з агробізнесом».

«Людина повинна обирати не лише сферу діяльності, а й її форму. Наприклад, треба для себе з’ясувати, чи ви любите аналізувати, чи спілкуватися з людьми, чи робити щось руками, чи вирішувати складні завдання. На мою думку, слід вибирати ту професію, де ви будете здатні складати конкуренцію. І тоді залишатиметеся затребуваними і в 40, і в 50, і в 60 років».
«Головне – постійно займатися самоосвітою. Тільки тоді можна бути конкурентоспроможним на ринку праці».

«Ріелторська професія – це розмовний жанр і вміння спілкуватися. Ваш настрій та енергетика розмови часто впливають на результати перемовин».

– Пані Ірино, з чого взагалі й найперше починається компанія?

– Про що би ми не говорили: компанія громадська, бізнесова, просто як проєкт – зібралася група людей, у будь-якому випадку, незалежно від виду та сфери діяльності, завжди є роль і значення лідера в компанії. Саме від його  лідерських рис залежить успіх підприємства або провал. Ми говоримо про лідерські якості в сучасному контексті, саме сьогодні, – бо в різні часи вони були різними. Отож у сучасному контексті лідерські риси мають бути компіляцією, групою, комплексом рис із одного боку технологічних, а з іншого – особистісних. Перші – це знання основ управління, застосування різних інструментів в керівництві компанією. А особистісні – це світогляд, філософія, ставлення до людей, розуміння успіху, роль у побудові взаємин із людьми. І поєднання технологічних та особистісних рис якраз дає шанс не тільки лідеру-керівникові, а й усій компанії, всім працівникам шанс на успіх. Я не перебільшую роль лідера. Навіть якщо він навіть чогось не знає, але знаходить тих людей, котрі розуміють, як це треба робити, створює для них усі умови, то це теж виявлення його лідерських здібностей.  З  цього приводу Стів Джобс говорив: «Який сенс мені наймати професіоналів, аби потім говорити, як вони мають працювати». Це позиція цієї людини-легенди, що показала, як  лідер  може вивести свою компанію на такий успішний рівень, котрий вже не просто успіх фінансовий чи певних продуктів. Це зоряний успіх, який перевертає світ. Адже світ до «Apple» і після – це два різні світи. І тут мова про амбіції лідера. Є  амбіції стати кращим у своїй галузі, а є амбіції змінити й зробити кращим світ завдяки своїм продуктам.

– Колектив теж має бути мотивованим на успіх. А отже, стосунки, комунікації в колективі важать багато. Людина, котра йде на роботу просто заробляти гроші й виконувати обов’язки, нехай і дуже сумлінно, абсолютно відрізняється від співробітника, що горить ідеями і бачить компанію на вершині успіху, хоч він і не її власник. Таким творчим вогнем людину треба запалити. І ця людина буде розвиватися та йти далі.

– Дякую вам за гарне запитання. Особливо за те, що воно багатошарове, я люблю такі. Якщо розділити його на два шари, то перший – про такі поняття, як колектив має бути налаштованим на успіх, включеним у нього, мотивованим, зарядженим. Аби так сталося, цей колектив насамперед має бути задоволеним, що він працює у цій компанії. Коли ж задоволення переростає в мотиваційну лояльність, співробітникові стає цікаво, як працює компанія, що в ній відбувається, тоді й включається зовсім інше.  А коли лояльність переходить у залученість, то це суперуспіх, бо відтак людина не чекає вказівок зверху, а, незважаючи на те, що це не її бізнес, працює на позитивний результат, думає про роботу, турбується. І це найвищий рівень залученості людини.

Другий момент про колектив. Коли люди просто працюють разом – це не колектив. А колективом їм стати ще належить. Для цього спільна діяльність компанії дає можливість переживати за результати, турбуватися, навіть ночей недоспати. Коли спільні процеси об’єднують людей, то працівники стають командою. А якщо спільні процеси відштовхують людей одне від одного, колективу не вийде.

– І як досягти командного успіху, як  створити команду, де співробітники конкурують по-доброму, задля успіху?

– Наше достоїнство – це продовження наших недоліків і навпаки.  І завдання керівника – не заважати там, де не треба, а втручатися туди, де це потрібно. Це дещо абстрактно, бо кожна ситуація потребує детального розуміння. Але якщо дотримуватися лінії нашої розмови, то якраз таки застосування технічних інструментів менеджменту, чому присвячений тренінг,  та особистісні риси керівника, його мудрість, прозорливість, розуміння людей, дозволяють використовувати ці інструменти не наосліп. Бо, наприклад, премії чи покарання, розподіл завдань, це саме технічні інструменти. А якщо вони використовуються некоректно, що залежить від особистісних якостей лідера, то будуть лише на шкоду справи. Не тільки розмаїття інструментів важливе. Ми тут на практичних кейсах учасників поєднуємо їх адекватне й правильне використання у практиці керівника.

– Це важко?

– Я би сказала  – непросто. Бо коли кажуть «важко», то є відчуття чогось непід’ємного. Адже для людей властиве таке поняття, як інтелектуальна ініціатива. Немов у Буратіно, коли йому цікаво, що ж за тим намальованим вогнищем. Людина міркує, як краще зробити, їй хочеться щось змінити, зазирнути за завісу. З цього починається будь-який керівник.

– Непогано, коли в компанії працюють НR-менеджери, котрі спілкуються з персоналом, цікавляться його роботою. Також – дбають, як привабити фахівців у компанію.

– Це, звісно, ідеально. Але для дрібного й середнього бізнесу НR – розкіш. Однак є поняття посади такого фахівця, й поняття виконання його функції.  Наприклад, удома ви самі прибираєте, готуєте їжу. А у великому господарстві потрібна й прибиральниця, й садівник, і кухар. Тому найчастіше НR – робота керівника компанії, і робити це треба професійно.  Або він розподіляє ці функції у своєму колективі. Наприклад, завдання мотивації бере на себе. А приваблювати нових людей можна, розділивши завдання між своїм помічником чи керівниками підрозділів. НR – не лакмусовий папірець для компанії. Показником зрілості й професійності підприємства є те, наскільки успішно виконуються НR-функції та задачі.

Наприклад нині актуальне питання – кадрові перевірки інспекцією праці. Бо це єдина служба, якій дали всі права перевірок, навіть без попередження. Отож незалежно, мала чи велика компанія, у ній кадровий обіг документів повинен виконуватися згідно з трудовим законодавством України. Все це теж входить у НR-функції.

– А як залучити в компанію спеціаліста з іншого підприємства, котрий був би ідеальним спеціалістом у вас?

– Ринок праці – такий самий ринок, як і всі інші, де ви, наприклад, купуєте продукти. І якщо вам потрібен такий спеціаліст, а той не бачить себе у вас, то, як кажуть, така любов може бути на відстані…

– Творчий колектив у бізнесі – непроста історія?

– Якщо коротко, то я би, напевно, позначила цю історію у три кроки. Перший –  треба прибрати з голови, що ви повинні заробляти. Якщо творча людина зациклюється на грошах, вона ні про що інше думати не буде. Другий момент – це те, що в кожної людини є талант. Наприклад, писати, розповідати щось читачам. Та коли ви чисто технічно не навчитеся свій талант монетизувати, то у вас буде доля голодного й незатребуваного таланту. Аби стати талантом в огрануванні, повторю, треба його монетизувати. Тобто почати думати в іншому напрямку. Це, наприклад, зробити інтерв’ю коротшим, обміркувати наперед, які запитання поставити спеціалісту. І створити для всіх практично  ідеальний продукт. Третій крок: коли ми говоримо про монетизацію, то маємо на увазі ринкове мислення, ринкову економіку, ринкове середовище. А творче середовище сьогодні – це креативна індустрія, вона наразі найгрошовитіша, найбільш маржинальна. Бо якщо для виробництва тих же тканин потрібні верстати, площі, електроенергія і все інше, то для креативної індустрії  – голова, бажання і талант. А далі,   коли креативна індустрія досить гарно монетизується, я би порадила  поширювати її в ринковому середовищі. Тоді – успіх практично поруч!

Спілкувалася Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото з Інтернету

Інші новини:


Свято спорту

12 вересня в Україні відзначили День фізкультури та спорту.

2020-09-18 12:33