Джулія Май: «На першому місці у нас завжди клієнт і wow-сервіс»

2020-03-06 09:01

Красива, вольова, самодостатня, директорка успішної компанії нерухомості Grand House Джулія Май розповіла, як поєднувати роботу в жорсткому бізнесі й при цьому зберегти жіночність та легкість.

Розкажіть, з чого починався ваш кар’єрний шлях?

Я закінчила Чернігівський юридичний коледж, після якого захотіла стати слідчою, тому пішла працювати в міліцію. Там служила в  розшуку, була дільничною, працювала у кримінальній міліції у справах неповнолітніх та стала слідчою. Сумлінно відслуживши майже 25 років у лавах міліцейської служби, я звільнилася.  І захотіла працювати нотаріусом, обійшла практично всі нотаріальні контори в місті, в яких просилась на посаду помічника, але мене не хотіли брати.

Пропрацювавши багато років на посаді слідчого, я знала, що вже не буду працювати адвокатом, бо не змогла би захищати порушників закону.

Перед тим, як народити дитину, ми з чоловіком продали кожен свої квартири й купили одну велику. На той час, коли я проходила цей складний етап купівлі-продажу, мене стала цікавити робота з нерухомістю. Я почала шукати інвестора, який побачить у мені класного керівника і вкладе в мене гроші. Але  гроші ніхто не хотів вкладати, і мені довелося шукати роботу самій. Раптом натрапила на оголошення з пошуку керівника агентства нерухомості «Новолад». Коли я прийшла на співбесіду до директора Олега Музики, то він зрозумів, що я сильна особистість, а я вирішила: за цією людиною мені хочеться йти. Навіть розуміючи, що на цій роботі немає ставки, а тільки відсоток, я погодилася. В анкеті, де було запитання «Ким ви бачите себе через рік?» – я написала: «Правою рукою директора». На що директор мені відповів: «У мене вже є права рука», тоді я сказала: «Значить, буду лівою!» Мені настільки хотілося там працювати і змінити власне життя, що я за місяць зробила колосальні показники в агентстві. Через 3 місяці я вже стала заступником директора, а через 4 купила собі першу машину.

Спочатку було складно перебудуватися. Бо, працюючи слідчим, я дзвонила і казала «Алло, Петров, ти повинен прийти до мене на допит рівно о 12.00». Тепер же треба було стати м’якою з клієнтами і говорити: «Маріє Іванівно, добрий день! Ви продаєте квартиру? Коли ми можемо зустрітися?»

Коли чоловік поїхав у АТО, гроші закінчилися, я отримувала лише 1100 грн декретних, і треба було самій заробляти на життя. Отож коли я прийшла до Олега Музики, молодшому синові виповнилося тільки 3 місяці, я розуміла, що мені треба виживати і мною рухало бажання змінити своє життя. Машина була не розкішшю: я багато їздила по місту, мала бути мобільною. Тоді я вже поєднувала посаду керівника, проводила операції з нерухомістю і встигала годувати дитину грудьми. Коли є бажання, можна поєднувати і роботу, і виховання дитини…

Більше 2 років я пропрацювала в агентстві нерухомості, але двом лідерам зазвичай стає важко працювати разом, і я вирішила відкрити власну компанію.

Я ніколи ні в чому не сумнівалася і розуміла, що у мене все вийде. Зважила свої сили, свій бюджет, свої знання і вивчила ринок. Я зрозуміла, що цей ринок просідає і є вільна ніша там, де є проблеми саме з документами. Як правило, коли в агентство приходять люди, у яких проблеми з довіреністю, пропискою, відсутністю документів, арештами на житло й багатьма іншими юридичними питаннями, директори не хочуть цим займатися. А оскільки в мене  юридична освіта, я можу на законній підставі допомагати людям.

– Багато у вас конкурентів?

– У цій ніші в мене немає конкурентів, тому що агентств багато, але проблемною нерухомістю ніхто не хоче займатися. Я зараз продовжую служити людям так само, як і служила в міліції.

– Які риси для вас важливі при виборі співробітника?

– Коли я приймаю людей під час співбесіди,  не ставлю зайвих запитань з приводу того, де хто раніше працював людина, мені важливі людські цінності. Всьому іншому я його навчу сама і дам йому крила.

– Якщо рієлтор тільки починає свою кар›єру, йому вигідніше працювати одному чи в компанії?

– Компаніям довіряють набагато більше, і на це є причини. Коли в агентства нерухомості є офіс, колектив, професійні юристи, то і комісія за ці послуги стає виправданою. Приватник може взяти меншу комісію, але і якість послуги буде відповідною.

– Для клієнта важливий статус рієлтора, наприклад, чи приїхав він на своїй машині або громадському транспорті?

– У мене не всі рієлтори їздять на машинах, важливіше те, що клієнти бачать професіонала, який може відповісти на будь-які запитання, орієнтується в цінах і аналізі ринку.

– Що найважливіше для вас у роботі?

– Ми не працюємо тільки заради заробляння грошей. На першому плані завжди клієнт, його потреби, «wow-сервіс», і тільки потім заробіток. Ми заробляємо гроші, але – не переступаючи через інших і не будь-якою ціною.

– Що найважче в роботі рієлтора: купівля-продаж житла або здача нерухомості в оренду?

– Коли людина продає житло, відсоток заробітку більший, але це складніше, бо це робота з людьми. Житловою нерухомістю володіють практично всі – від лікаря до банкіра, а комерційною – в основному, бізнесмени. І з ними  набагато легше працювати, тому що вони знають, чого хочуть.

– Чи бажають зараз клієнти купувати вторинне житло, чи віддають перевагу квартирам у новобудовах?

– Вторинне житло зараз дуже популярне, тому що в ремонт нової квартири потрібно вкласти майже стільки ж грошей, скільки коштує саме житло. Ті, хто обмежений у бюджеті, обирають вторинне житло.

– Чи є конкуренція між рієлторами?

Конкуренція є, але нерухомості вистачає всім. Чернігів – єдине місто в Україні, де всі директори агентств і деякі приватники зібралися разом та  підписали стандарти роботи і виконують закони, за якими ми працюємо. Після підписання цього договору нам стало набагато легше.

– Як часто ви проходите навчання і тренінги?

– Я їжджу на тренінги, нещодавно була в Ризі, літала в Баку. Я знала, що мені треба вчитися, як надавати рієлторські послуги, новим технологіям, маркетингу, психології, вмінню керувати персоналом.

– Чи важко бути жінкою-керівником?

– Я – жорсткий лідер, ринок нерухомості дуже сильний і серйозний. Але я працюю чесно, і якщо я дала слово – я його дотримаю.

Чому Джулія Май?

– До 2014 року я була Юлією Прокоповою, офіцером міліції, а потім моє життя змінилася, і я стала зовсім іншою. Юлія – англійською Джулія, май – кохання, місяць мого відродження, коли я 26 травня вижила після клінічної смерті.

– Розкажіть про ваше меценатство.

– Я зі своїми однодумцями взяла під опіку геріатричний пансіонат і дитячий притулок «Надія». Наша компанія входить до складу Спілки фахівців з нерухомого майна України, і ми влаштовуємо спільні акції милосердя. Якщо ми не будемо одне одному допомагати, гріш ціна всім нашим заробіткам.

– Що ви побажаєте жінкам напередодні 8 Березня?

– Я завжди прошу в Бога сил, терпіння і енергії. Якщо у жінки величезна життєва енергія, вона вміє її відновлювати, віддавати і буде щасливою.

Бажаю всім дівчатам зупинитися, подивитися всередину себе, побачити там красиву дівчинку, зрозуміти свою енергію і нести її у світ.

Ми, жінки, дуже сильні, й не важливо, ти блондинка чи брюнетка, важливі тільки серце і душа. Надважливо любити себе, бути задоволеною собою, мати високу самооцінку.  Я себе оцінюю високо, але ще є куди прагнути. Коли щаслива мама балує себе, працює над собою, сяє, відповідно щасливі й її діти, налагоджуються стосунки з чоловіком, справи на роботі. А якщо чоловіка немає, Всесвіт притягує до неї потрібних людей. Коли ти любиш себе, тебе полюбить увесь світ! Ніколи не здавайтеся за жодних обставин.

Щоранку я прокидаюся, підходжу до вікна, усміхаюся – і світ усміхається мені. У мене двоє чудових синів. Старший уже дорослий, йому 28 років, він – військовий офіцер. А в молодшого все ще попереду. Життя прекрасне…

Розмовляла Поліна МОГІНСЬКА
Фото Маріанни Харді

Інші новини:


Мена прикрашається

Місцевий художник Володимир Лавський розмальовує своєю творчістю рідне місто.

2020-09-25 12:14