Герої не вмирають

2020-02-17 08:50

У вівторок, 11 лютого, відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на фасаді Чернігівської спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням іноземних мов у пам’ять про Юрія Степанця — випускника цієї школи, сержанта Збройних сил України, померлого в наслідок служби в зоні АТО.

Віддати шану  Герою прийшли представники  громадської організації «Єдина родина Чернігівщини», заступник військового комісара Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Вадим Лільчицький, голова ГО «Спілка 13 БТРО», підполковник запасу, ветеран АТО Ігор Бизган, ліцеїсти Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, рідні, близькі, друзі Юрія, учнівський і педагогічний колективи школи.

Почесне право відкрити пам’ятну дошку було надано директорці навчального закладу Наталії Горнюк та синові Героя Євгенію. Після чого усі присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання.

Юрій був справжнім патріотом своєї країни. Він двічі перебував у лавах Збройних сил України. Перший раз, коли пішов на строкову військову службу, яку проходив у складі 95-ої окремої аеромобільної бригади. Вдруге, коли добровольцем пішов в АТО. Юрій Степанець був призваний до Збройних сил України в кінці січня 2015 року. Сержант, старший механік-водій БМП 17-го Кіровоградського окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. В зоні АТО перебував майже рік, із січня по листопад  2015 року. Був поранений та лікувався у шпиталі в Ірпіні Київської області. Помер раптово 11 лютого 2016 року під час відпустки вдома — не витримало серце. Йому було 35 років.

— Коли почалися буремні події на сході країни, Юрій добровільно пішов до Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату  і один із перших прибув для формування батальйонів територіальної оборони. Батальйони територіальної оборони — це були перші підрозділи, що складалися з наших батьків, братів. На той час вони не були достатньо озброєні. Тоді у наших бійців майже нічого не було, але вони зупинили ворога. Завдяки таким хлопцям, як Юрій ми в Чернігові живемо спокійно. Це була смілива, мужня людина, яка добре знала військову справу. В бою на нього можна було покластися, як на себе. Адже були певні, що не підведе. За понад 5 років війни Чернігівщина втратила більше 180 своїх захисників, — розповів підполковник Вадим Лільчицький.

Юрій Степанець похований на міському кладовищі «Яцево» в квадраті героїв АТО. У нього залишилися мати та син. 
Своїми спогадами про сина поділилася матір бійця Олександра Степанець.

— 11 лютого для мене скорботний день, бо це день смерті мого сина. Юра ріс звичайним хлопчиком. Він навчався в цій школі. І саме тут його навчили любити Батьківщину. Коли почалися бої на сході України, пішов служити добровольцем, воював у Донецькій області. Якось він сказав мені: «Мамо, я йду захищати тебе, свого сина і нашу рідну землю. Він урятував життя одному танкісту з-під Бахмача. Своїм життям не дорожив. Тепер мій син повернувся до рідної школи на меморіальній дошці. Я дякую всім, хто прийшов ушанувати пам’ять мого сина. Всім, хто допоміг організувати цей урочистий захід. А ти, Юро, завжди зі мною. В житті, думках, у моїх снах», — каже Олександра Іванівна.

Син Юрія Степанця Євгеній пишається своїм батьком і вирішив піти його шляхом. Нині він ліцеїст Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

— Тато був дуже добрим. Завжди підтримував мене у всіх починаннях. У мене залишилися про нього лише гарні, теплі спогади. Пам’ятаю, як ми з бабусею проводжали його на війну. Не хотіли, щоб він їхав, але батько казав нам: «Хто ж захищатиме вас, якщо не я?» Мені не вистачало його тут. Пригадую, як разом із ним їздили гостювати на Закарпаття до його бойового побратима. Там я побачив справжню чоловічу дружбу. Тато для мене є взірцем. Я пишаюся тим, що він Герой, і що я його син. Хочу стати таким же мужнім, сміливим, сильним. І тому пішов навчатися до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, — розповідає Євгеній.

Меморіальну дошку освятив настоятель Кафедрального собору Святої Великомучениці Катерини, отець Роман (Кіник).

На завершення заходу присутні поклали квіти до меморіальної дошки, яка стала безсмертним символом пам’яті Героя. 

Валентина НАУМЕНКО
Фото авторки

Інші новини:


Безкоштовні обіди для одиноких пенсіонерів

Їх готують у Понорниці, що на Коропщині. Ідея виникла в начальника управління соцзахисту місцевої райдержадміністрації, а гроші на її втілення дала американська благодійна організація. Харчуванням працівники місцевого терцентру щодня забезпечують 35 пенсіонерів. Всім їм більше 70 років, і їм важко готувати самотужки.

2020-09-28 09:37