Нещодавно студенти відзначили своє неофіційне свято – Тетянин день. Напередодні у редакцію «Деснянської правди» завітав  чемпіон світу з Козацького двобою, чернігівець Кенан Алеськеров. У 21 рік хлопець став призером чемпіонату світу відразу у двох видах спорту, отримав диплом бакалавра з  фінансової галузі та майже  став  офіцером.  Про виступи під українським прапором, навчання та плани на майбутнє Кенан розповів в інтерв’ю нашому виданню.

Змагання козаків

— У грудні 2019 року у Харкові  ви завоювали титул чемпіону світу з Козацького двобою. Що це за вид спорту та чому головними суперниками українців були спортсмени з Азербайджану й Туркменістану? І чи багато було там козаків?

— На чемпіонаті світу було більше 1200 спортсменів. Азербайджанці привезли команду зі 100 учасників , туркменів було менше, проте усі бійці виявилися досвідченими,тому показували гарний рівень. 

Немає якихось конкретних правил Козацького двобою, адже в ньому багато розділів: боротьба, ударний розділ, елементи кікбоксингу, рукопашного бою, робота з палицями, ножами… Я виступав у ваговій категорії до 80 кг у боротьбі та ударному розділі. Моя частина програми – чистий ММА та боротьба греплінг.

— Розкажіть про свій шлях на турнірі – скільки було суперників, із ким були фінальні бої? 

— Шлях до цих змагань був не дуже легким. Підготовка почалася після літа, тренувалися у щільному графіку, до того ж  правильне харчування, дієта. Оскільки змагання тривали в Україні, то було багато українців. У моїй категорії було десь 15 суперників. Я виграв два фінали. Перший, у греплінгу, через домінуючу перевагу (за рахунку 15-0 суддя зупинів двобій).

Суперником у фіналі був  іще один українець – харків’янин Дмитро Махнотський. В ММА я одержав чисту перемогу за 40 секунд у «клітці» (так зветься ринг у цьому виді Козацького двобою.-Прим.) – у суперника Вадима Шимко, а з Сум  був розбитий ніс, і лікарі заборонили йому продовжувати поєдинок.

— Розкажіть, хто такий Кенан Алеськеров: чи давно ви у спорті, а чи перші це для вас змагання з Козацького двобою, адже, наскільки я розумію, ваш головний вид спорту – боротьба ММА?

— Я почав займатися змішаними єдиноборствами у 9 років. Тоді в мене не було особливих цілей чи поглядів, навіть не думав про чемпіонат світу. Я був, відверто кажучи, гладким. Батьки, особливо тато, підштовхували мене до занять спортом, підтримували. Почав тренуватися, через півроку поїхав на обласні змагання, де зайняв 1 місце. З часом мені це подобалося все більше й більше. Й у перехідному віці, коли люди обирають: спорт чи гуляння та решта– я все переборював та йшов далі зі спортом. Із часом  почав вигравати чемпіонати України з панкратіону (я 13-кратний чемпіон країни з цього спорту), вигравав чемпіонати країни з джіу-джитсу, ММА… Хоча все ж основний мій напрям –панкратіон. Тричі ставав срібним призером чемпіонату світу з цього виду спорту. А стосовно Козацького двобою, то вже 3 роки беру участь у змаганнях  і 2018 року вперше став чемпіоном світу. 

— У загальній уяві чемпіон світу – це популярність, успіх, рекламні контракти… А як насправді?

–Якщо чесно, я трохи сором’язливий  та  вважаю, що можна досягти й більшого. Є різні пропозиції, багато де мною цікавляться,:просять прийти, розповісти про себе та свій досвід. Але  рекламних контрактів наразі в мене немає.

— У вас дуже незвичне ім’я. Воно щось значить? Чи не назвали вас, раптом, на честь відомого книжного та кіногероя Конана-варвара?

— Ні, з кіногероями моє ім’я точно не пов’язано. Я за національністю азербайджанець. Й це звичайне для нашої культури ім’я, яке мені  дали батьки.

—  Ви виступаєте під українським прапором. Чи зміните спортивне громадянство, якщо надійде пропозиція від Азербайджану?

— Хоч я й азербайджанець, але всьому що вмію, навчився в Україні. Я з упевненістю та гордістю піднімаю український прапор та вдячний тренерам, клубу, які мене виховали. Якщо б не Україна, я б не був тим, ким є зараз.

— Що відчуває людина, коли вперше стає чемпіоном світу, тобто кращим на планеті?

— Це велика радість. Не тільки у плані звання: ти відчуваєш, що кров, біль, піт, травми, всі тренування – це було недаремно. Що вже й казати, звання чемпіону світу –  це завжди приємно.

— Козацький двобій – це бойове мистецтво. Чи порадили б ви приводити дітей у цей спорт?

— У нашому спорті є місце для всіх: дорослі, діти, хлопці, дівчата… Дівчата у нас ,скажімо так, не бояться «отримати». Вони тренуються ,як і хлопці, дуже серйозно, витримують усі навантаження. Дітей теж раджу приводити. Адже  у них  тренування не такі складні та довготривалі, як у дорослих: акробатика, невеличкі фізнавантаження. Але це дисципліна, виховання…  Тренери усім цим займаються.

Травми є завжди.Я ламав пальці рук та ніг, рвав сухожилля, було багато проблем зі спиною, ламав навіть вухо… Але в момент перемоги відчуваєш, що воно того варто. 

Боєць-банкір

— Я знаю, що ви  навчалися в ЧНТУ (тепер  НУ «Чернігівська політехніка».). Наскільки відомо, на спортсменів у цьому ВНЗ не вчать. Тож хто ви за освітою? 

— Після 9 класу я пішов у коледж економіки та технологій ЧНТУ. Там отримав диплом молодшого спеціаліста, а в ЧНТУ прийшов, де-факто, відразу на 3 курс. У 2019 році отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Фінанси та банківська справа». Цьогоріч планую вступати у магістратуру. Але я й зараз продовжую навчання –на військовій кафедрі Академії ДПтС. Нас називають студентами, проте, після закінчення навчання, ми станемо офіцерами.

— 25 січня відзначали неофіційний день студента. Щоб ви побажали  всім  студентам України?

— Бажаю кожному рухатися у своєму напрямку. Хтось хоче навчатися, хтось – тренуватися… Я би закликав усю молодь займатися спортом, адже це дисципліна, характер… Спорт підтягує тебе й морально, й духовно. Спорт завжди допомагає.

— Які у вас подальші плани та чи пов’язуєте їх зі спортом, чи плануєте працювати за фахом?

— Життя планую пов’язати зі спортом. Далі ми з тренером розраховуємо виступати на професійному рівні в ММА. В мене вже є два бої на професійному ринзі: два роки тому один бій я виграв, інший – програв. Тепер набрався досвіду та відчуваю, що час для переходу у професіонали настав. 

Інтерв’ю підготував Сєргєй КАРАСЬ
Фото з особистого архіву Кенана Алеськерова