Де Діма Коляденко, там сміх, радість, веселощі, овації, «Браво!» та «Біс!»

2019-12-26 07:54

Конкурс «Княгиня України» і  неповторний та креативний Діма Коляденко – уявляється як незмінний тандем. Адже всі 14 сезонів  відомий шоумен, співак, хореограф, ведучий, режисер – одне слово, дуже-дуже яскрава зірка нашого шоу-бізнесу – завжди в Чернігові. І щоразу не перестає по-новому нас зачаровувати, захоплювати й робити це шоу бездоганно блискучим та іскрометним. Як Дімі це вдається і з якого чарівного мішка він дістає свої жарти, хохми, приколи,  сміх і радість та  чому так щедро ділиться ними з глядачами – про це ексклюзивне інтерв’ю, яке Діма люб’язно згодився дати для «Деснянської правди» після шоу «Княгиня України»

– Діма Коляденко вміє розважати, жартувати, захоплювати, створювати драйвову атмосферу. І разом із тим ваші приколи,  гумор, ваші жарти – вони креативні та інтелектуальні. 

– Дякую, що ви мене похвалили. Бо я ці години чотири на сцені й співав, і розважався, й розважав, і жартував. І лише один раз устиг перевдягнутися. Тож коли я зайшов у гримерку, моя команда й мій звукорежисер та директор сказали: «Боже, Дімо, Ви сьогодні так жартуєте, це новий гумор, гострий, з «шутками-прибаутками». Мені було дуже приємно це чути, бо конкурс «Княгиня України» я справді веду вже 14 років. Моя команда знає, що у мене є заплановані жарти. Але сьогодні було багато ексклюзиву. Тому мені дуже гарно після таких слів. У мене був гарний настрій, і мені сподобалися Чернігів, глядачі, конкурсантки. І я щасливий.

– Ви невтомний, Ви просто літаєте сценою, крутитеся, як кажуть, на одній нозі. Залу надихаєте однозначно. Енергія від Вас просто зашкалює. А зала Вас теж заряджає?

– Зараз я вам відкрию таємницю, що часто кладу валідол під язик і перевіряю тиск.  Надмірна енергетика – не завжди плюс. Тиск від цього може падати й підніматися. І я вже став слідкувати за своїм здоров’ям. Що і всім раджу. Я веду здоровий спосіб життя, не їм смаженого перед концертами. І не вживаю алкоголю. Тим більше – завтра у мене знову концерт... А так уже хочеться випити «Prosecco», розслабитися, а потім відпочити в Єгипті.

– А Ви хвилюєтеся перед виступами?

– Звичайно. Це із зали здається, що все пливе саме по собі. А насправді наша робота дуже нервова. Я хвилююся і перед тим як вийти на сцену, готуюся, читаю сценарії, вчу тексти. Завжди – і перед ось такими шоу, й перед телепередачами. Зізнаюся: я вже стомився хвилюватися. І такі симптоми, як тиск, серце вискакує – це моя професія. Але коли не хвилюєшся на сцені, тоді ти ніби мертвий. Тобто реакція з хвилюванням нормальна, але все має бути під контролем. Є артисти, котрі вживають алкоголь, хто як – до, під час чи після дійства. Тоді хвилювання їх відпускає. 

– Кураж, епатаж – ці французькі слова характеризують Вас якнайкраще. Напевно, це прийшло до Вас тоді, як Ви навчалися в Парижі у Школі сучасної хореографії, а потім уже в Києві створили свій балет «Арт-Класік».

– У мене пра-пра-пра…дідусем був французький король Генріх IV, а це – кров, моя бабуся говорила – голуба кров (усміхається). У бабусиному домі були срібні виделки, ложки, ножі, скатерки, і всі з гербом Генріха IV. А друге – я справді навчався у Франції. Ви мене не хваліть. Але – нащадок короля, куди ж це подіти? (Сміється).

– Ви хореограф, танцівник, шоумен, телеведучий, співак, режисер… Не думали відкрити свій театр?

– Я вважаю, що свій театр у мене вже був, це балет «Арт-Класік». Я керував ним років 15. Так само ставив спектаклі  в театрі імені Франка в Києві, і в Сумах, у драмтеатрі імені Щепкіна – хореографію в «Едіт Піаф»… А в Чернігівському облмуздрамтеатрі, де ми зараз перебуваємо», я ставив спектакль « О’кей, Мойша».

– Це була улюблена вистава чернігівців.

– Я до вас їздив кілька місяців! Щоранку вже в театрі. Дві години від Києва, а ввечері дві години назад. У нас були постійні репетиції з артистами балету. На прем’єру ж приїздила відомий хореограф Алла Рубіна, їй усе дуже сподобалося. А зала буквально стогнала від захвату. Цей єврейський мюзикл підкорив усіх. Тоді ще був живим композитор Яків Цегляр, який  просто в залі чернігівського театру підписав авторське право на цю виставу – тобто на території СНД цей спектакль мав ставитися тільки за хореографією Коляденка! 

Також мій балет грав у багатьох мюзиклах, котрі незабаром крутитимуть на всіх каналах. Це й «Попелюшка», і «Снігова королева», й «Божевільний день, або Весілля Фігаро». Я також був режисером вистави «Психея», котру привозив і до Чернігова... Коли я приїхав із Франції, то був сповнений смаку, енергії, бажання дивувати й епатажувати й таке витворяв! А потім я стомився займатися цим театром-балетом… Нещодавно запитав у своєї першої дружини Олени Коляденко, як вона досі зі своїм балетом «Freedom». Бо я цей свій етап завершив. Маю сказати, що мене й зраджували ті, хто зі мною танцював. Їх перекуповували інші артисти. А одного разу танцівники поїхали без мого відома на гастролі до Росії… І я вирішив працювати сам на себе. І перестав розчаровуватися й пити валер’янку… А натомість почав співати. Також гарно почуваюся у ролі ведучого телепередач, конкурсів і шоу. Знаєте, сьогодні я щасливий. І  навіть вдячний тим, хто винен у тому, що все так склалося. Тепер я сам собі король. Пишу пісні, знімаю кліпи, радую людей своєю творчістю. 

– Ви дуже душевно ставитеся до конкурсу «Княгиня України»...

– Це завдяки організаторові Олександрові Главацькому. Йому подобається моя творчість на сцені таких конкурсів. І я ведучий не тільки «Княгині України». А й «Міс принцеса України», і  «Міс України».  

– Чим Вам подобаються такі шоу?

– Тим, що це свято краси. Вродливі дівчата, яскраве шоу, пісні, музика, є загадка й цікавість: хто ж переможе, тобто адреналін. Я люблю видовища. І мені хочеться, щоби люди відпочивали, раділи. Коли свято – завжди весе-ло і гарний настрій. Люблю, коли зала відповідає  взаємністю. Сьогодні навіть якийсь чоловік мені кричав, що час готуватися на Євробачення (усміхається). 

– Незабаром Новий рік, корпоративи, Вас ваші шанувальники точно не відпустять у такий час до Єгипту...

– Як не відпустять?! Уже путівки куплено. Я їду в компанії друзів і однієї прекрасної коханої жінки...

– Навіть так...  Це сумна новина для Ваших шанувальниць. Адже Ви омріяний суперхолостяк для багатьох жінок України й не тільки. 

– Ну добре, це моя кохана бойова подруга...

– Часом не пані Ірина Білик?

– Це таємниця за сімома замками!

– Добре. Тим більше, що Ви явно любите подорожувати. Народилися в Сєвєроморську. Ще школярем об’їздили з батьками багато міст. І зупинилися в Сумах, де жила ваша бабуся. 

– Я мріяв подорожувати з дитинства.  Адже моя бабуся їздила влітку на три місяці на гастролі в СНД. А поверталася у вересні із просто шикарними подарунками – і смаколиками всілякими, й одягом. Тим більше, що в Україні тоді на прилавках нічого не було. І я ще в 6 років зрозумів, що теж хочу бути актором, як бабуся, і обов’язково їздити на гастролі. Адже це справжнє свято. Тобою всі опікуються, а ти займаєшся улюбленою справою. Та ще й за це отримуєш гроші. І ось тепер я працюю і в Україні, й за кордоном. Співаю, відпочиваю, кайфую. Здається, я спеціально обрав цю професію, аби мандрувати світом. 

– Крім того, Ви ще й дизайнер. Зокрема і свого сценічного одягу. 

– Я випускав чоловічу білизну під брендом «Діма Коляденко». Всі костюми для свого балету – теж моя ідея. Я ставив шоу Олександрові Пономарьову, EL Кравчуку, Таї Повалій, Ірі Білик. Усі костюми для балету були за моїми ескізами, деякі я навіть сам шив. Ідеї, режисура – теж мої. Я обирав тканини, робив примірки. І все робилося так, як я хотів. Усе це гени. Моя мама була прекрасною модисткою. Вона шила блузи,  спідниці, сукні, обшивала сусідок і подружок. І всі речі були «з родзинкою», вишукані, вигадані дуже стильно. Я завжди був гарно вдягненим завдяки мамі. А на 18 років мама подарувала мені швейну машинку. І я почав шити одяг своєму синові, котрий тоді вже народився. Шкіряні куртки, шуби я шив на дитячій іграшковій машинці років десять. 

– До речі, Ви співаєте пісні Ірини Білик. Як-от «Життя прекрасне». А чи  ваш син Філіп написав для Вас пісню?

– Так. Але я тоді, мабуть, був не в тому настрої, коли її прослухав... Мені здалося, що це чисто європейська музика у стилі «KADNAY». А потім я почав жалкувати, що відмовився. Треба було хапати... Через рік я сина знову попросив. І Філіп пообіцяв. 

– Ви часто буваєте в Чернігові. І як Вам наше місто?

– Я знайомий з вашим мером Владиславом Атрошенком. Маю сказати, що він буває на таких заходах, як «Княгиня України». І мені подобається, як його люблять люди. І те – що міський голова робить для чернігівців. Наприклад, у вас уже ялинка майже готова на площі. А в Києві – ще ні. У вас скрізь просто казкова ілюмінація, а у столиці – ні. А які у вас дороги! Яка чистота... А який в’їзд у Чернігів. Я сьогодні прокинувся в машині, бо хлопці з моєї команди закричали: «Подивіться, яка краса в Чернігові!» Перед нами якраз розгорталася панорама Катерининської церкви... А які культурні люди у вас ходять до театру. І який порядок у театрі! Знаю, бо буквально жив в облмуздрамтеатрі протягом трьох  місяців. До речі, колись, дуже давно, я був у Чернігові на гастролях із Сумським театром з виставою «Едіт Піаф». І мене мало не обікрали в готелі. У мене була шикарна дорога дублянка до п’ят, яку мені батьки привезли з Монголії. Отож уночі чую, як хтось прокрадається у мій номер... Злодій схопив дублянку – й навтьоки. А я за ним. І таки наздогнав. Вихопив дублянку.  Трошки поколошматив злодія, більше – для порядку.  І був щасливий, що таким чином я його покарав. Така от трохи смішна пригода. А загалом Чернігів я дуже люблю. Він мені вже справді рідний.

– Спасибі Вам за цю любов до нашого міста, за те, що Ви до нас приїжджаєте. Ми Вас теж дуже любимо і чекаємо завжди. Приїздіть! А ми будемо ходити на всі ваші концерти!  І гарних Вам свят, що наближаються!

– Я теж вітаю всіх із Новорічними та Різдвяними святами. І бажаю всім щастя та – побільше радості й веселощів у житті.

Інтерв’ю взяла Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото Віктора Кошмала та з Інтернету

Інші новини:


Чернігівщина без жіночого футболу?

Чернігівська область залишилася без останнього представника в українському професійному жіночому футболі – 18 травня портал wfpl.com.ua повідомив, що «Єдність-ШВСМ» (Плиски) надіслала до Української асоціації футболу лист, в якому повідомляє про припинення участі в чемпіонаті України.

2020-06-03 09:51