СУБОТНІЙ РАНОК НА ЗОЛОТОМУ ПЛЯЖІ «Деснянська правда» на ДЕСНІ

2019-06-27 13:01

Про Золотий пляж у Чернігові тільки й розмов. Отож «Деснянська правда» вирішила проінспектувати його, самим подивитися, босоніж по завезеному білому пісочку походити, до води добратися. І обов’язково спитати у засмаглих людей у плавках та купальниках, як їм тут відпочивається. Бо думки чернігівців для нас найцінніші.

Принагідно ми принесли свіжий номер «Деснянської правди» просто на пляж. І газета розійшлася майже миттєво – краще за морозиво й холодну мінералку. Нас запрошували приходити ще. Так і зробимо!

До речі, разом із цінними відгуками та пропозиціями ми наразі познайомимо вас із дуже цікавими і небайдужими чернігівцями, котрі, між іншим, купаються й засмагають зовсім поруч.

Мама Тетяна з маленькою донькою Улянкою:
– Дуже подобається Золотий пляж. Ми самі живемо в районі готелю «Брянськ». І там у нас свій пляж на Десні. Але принципово щодня ходимо на Золотий. Бо тут прекрасний біленький пісочок, гарний спуск, біля берега мілко, дитина заходить у чисту водичку і хлюпається, а ти поряд і розумієш, що малечі комфортно й безпечно. Та ще навколо різні гойдалки, дитячі атракціони. 

Подружжя з Чернігова Микола й Наталія:
– День гарний, пісок м’який, парасольки від сонця захищають… Життя прекрасне. Буваємо тут із дружиною через день. Приїздимо велосипедами від «Епіцентру». Такий от у нас подвійний спорт і відпочинок. На Золотому пляжі дуже подобається. Цьогоріч усе облагородили навколо. То ніби на море приїздимо. Та що там море! Наша Десна чистіша. Краса, та ще й удома. 

Молодий тато Філіп із маленьким сином Левом:
– Щодня тут буваємо. Загалом – утрьох. А сьогодні наша мама Оля вдома залишилася, то ми удвох. Дуже нам тут подобається. Пляж вельми пристойно облаштований. І пісок білосніжний, і спеціальний пляж для малюків є. Єдине, чого не вистачає, – так це обладнаного спуску для дитячих візочків. Неможливо з’їхати – колеса грузнуть. Тож візочок залишаємо на набережній. Або купаємося по черзі. А це не дуже зручно. 

Викладач фізкультури ліцею залізничного транспорту Григорій:
– Є в «Деснянській правді» спорт? Про перемогу молодіжної збірної України з футболу? Тоді давайте газету! Це добре! Діти мають дружити зі спортом. Плавання – теж гарний гарт. І на прекрасно розбудованому Золотому пляжі можна добре позайматися плаванням. Але є пісок із мушлями в одному місці. Можна поранитися. Тому треба бути обережними. Або якось дно там почистити. А загалом усе цивілізовано.
– Так, на Золотому пляжі тепер комфортно, – підхоплює розмову вчителька фізкультури і тренерка ДЮСШ. Її вихованці вже наплавалися. Відтак сідають на велосипеди – і гайда на Кордівку й назад. А далі знову плаватимуть. Бо пляж, кажуть, крутий.
Донька Лідія з мамою-пенсіонеркою Катериною (релаксують у воді): 
– На пляжі буваємо тепер дуже часто, не те що раніше. Тут таку інфраструктуру створили, прекрасно відновили те, що було! Купаєшся і радієш. Дай, Боже, здоров’я нашому мерові Владиславу Атрошенкові. Він дуже добре дбає про Чернігів. А пляж абсолютно європейський. Є душові, що особливо зручно. І добиратися комфортно. Просто на саму набережну. 

Подружжя пенсіонерів Валентина і Дмитро:
– Ми з чоловіком практично щодня з ранку на пляжі. Купаємося, загоряємо десь до одинадцятої години, а від спеки поспішаємо додому. Ми ж пенсіонери, часу у нас багато, тому можемо дозволити собі таку розкіш, такий комфортний відпочинок, який зробили тут для чернігівців цього року. Спасибі!

Прабабуся Світлана Йосипівна з трьома правнуками:
– Це ваші онуки?
– Та ні. Ось виховую трьох правнуків…
– Вибачте, але ви на вигляд ніяка не прабабуся, а молода бабуся!
– Мушу бути у формі, аби виростити цю трійцю. Ось Ангелінка, вона ще малеча. Назар цьогоріч до школи піде. Єгорові тринадцятий рік. Був у шкільному таборі. А тепер на Десні відпочиваємо. Такий гарний Золотий пляж, спускатися у воду зручно, пісок ніжний і в річці, й на березі. Тому дітвору з води не витягнеш. Отож іще й не засмагли. Хоча ми практично щодня тут. І я трохи відпочиваю. Проте виховання трьох правнуків – справа нелегка.
– Але ж видно, як вони вас люблять…
– Так… І я їх. Назарчик одного разу мене запитує: «Бабусю, коли ми будемо старенькими-престаренькими, ти будеш тоді з нами?» Ну що тут відповісти… Кажу, що тоді вони й без мене впораються…

Подружжя, як вони представилися, Саша і Наташа:
– Нам усе подобається. Пляж комфортний, оновлений, цивілізований. Але одне би треба зробити обов’язково. Ось там, у кінці берегової зони, часто відпочиває чоловік на інвалідному візку. І йому дуже важко спускатися. Візок грузне, тому друзі то того чоловіка несуть, то разом із візком стараються спустити. Добре би було зробити пандусний спуск. Тоді стало би зручно й візочникам, і батькам, котрі своїх малюків привозять у візочках. 

Ми бували тут часто й раніше. Але нині не віриться, що це наш пляж. Тепер тут стільки молоді з самого ранку. Бачили таку гарну машину, яка просіює пісок. І жіночку з пакетом, котра папірці підбирає. Шкода, правда, що курять на пляжі. Хоча для того відведено спеціальну зону. Якби правоохоронці частіше з’являлися тут та проводили з такими любителями сигарет бесіди, думаємо, про куріння на пляжі всі би швидко забули. 

Але загальне враження – просто Європа! Все добре. Шкода, що у кав’ярнях, кафе людей небагато. Особливо літніх. Бо пенсії невеликі. А бізнес не повинен гальмувати. Сподіваємося, що ситуація зміниться. І всі будуть задоволені. 

Подружжя геологів із Ніжина:
– Вашим пляжем просто захоплені. Красиво, зручно, чисто, комфортно, є де перекусити, купити водички, морозива. Неймовірно гарно. Прекрасний відпочинок! От би і в Ніжині так! Адже у нас річка в місті є. 

Валентина, чернігівка: 
– Я приємно вражена оновленим берегом. Сьогодні тут уперше. Але вже чула від своїх знайомих і про інфраструктуру, і про сам пляж. Маю сказати, що і я, і мої друзі пишаємося нашим мером. Окрім пляжу – які у нас дороги, який парк Богдана Хмельницького! А тепер і площа буде модернізованою. Тому дуже задоволена всім розвитком нашого міста. 
А пляж справді прекрасний. Тому від добра добра не шукають. Тут комфортно плавати, засмагати, можна пограти у волейбол, шашлик тут, до речі, теж смачний. Є відпочинок на всі смаки. Тому пів відпустки точно проведу на Золотому березі. 

Анна та Оксана з доньками, працівниці Молодіжного театру:
– Пляж дуже змінився. Став просторим, пісок такий гарний, так і хочеться на ньому позасмагати. І для дітей усі задоволення. Морозиво, розваги – доньки вже настрибалися на батуті. З туалетами теж усе гаразд. Хоча непогано було би біля кафешок поставити й біотуалети. Можливо, про те мали би подбати самі підприємці.

Ілля Бондар, водолаз водолазно-рятувальної служби:
– Займаюся здебільшого підводними роботами. Досліджую дно. Або раптом біда – хтось тоне, то рятуємо. Ми стоїмо з боку пляжу, а, на мою думку, пост краще було би зробити на протилежному березі. Звідти видно всю пляжну зону. Пропонували, але питання поки вирішується. Нещодавно врятували чоловіка. Він перепливав Десну і не розрахував свої сили. Ми доправили його до берега. Загалом, не радив би так ризикувати, перепливаючи річку. Я сам добре плаваю, нещодавно вирішив перевірити течію і поплив на протилежний берег. Це нелегко. А коли раптом на середині річки людині стане погано з серцем чи ногу зсудомить, то можна не встигнути і врятувати. Бо відтак кожна секунда вирішальна. Радив би відпочивальникам пройтися вгору і звідти пливти за течією, для цього сил багато не треба. Якщо ж хтось хоче потренуватися, то краще пливти від буйка до буйка – за них можна потриматися й перепочити. 

Тим більше, не треба ризикувати, не знаючи дна. На тому березі є намита коса. Її я також перевіряв. Так от – коса не скрізь. Дно раптом зникає. Можна оступитися – і ти вже на глибині. Тому раджу відпочивати спокійно, у просторі пляжу, для цього він і зроблений. Є й дитяча зона у воді.

Що ж стосується пригод, котрі можуть закінчитися і трагічно, то зі свого досвіду можу сказати, що ситуації найчастіше неадекватні. Чоловік, якого ми врятували, мав дивний вигляд – блідий, губи сині. Одразу видно – вживав алкоголь чи наркотики, що для купання неприпустимо. Ми хотіли викликати «швидку», так він як чкурнув...
Наступний небезпечний фактор – люди, які не вміють плавати. Тоді хлюпайтеся на мілині. А третій – батьки не слідкують за дітьми. А з них очей не можна спускати. Бо правильно кажуть – і в калюжі можна потонути. 
Опісля ми зупинилися роздати газети в холодку під деревами, де на лавах відпочивала в купальниках група жінок бальзаківського віку. Вони вже на пенсії і люблять гуртом цивілізовано відпочити.

Лариса Валентинівна:
– Шикарний, прекрасний, чудово облаштований, цивілізований пляж. Усе є. І торгівля, й кабінки для перевдягання, і душ, і зона для курців, і туалети. До речі, якби я була дрібним підприємцем, то ще поставила би на пляжі ваги. Упевнена: море народу, особливо наприкінці дня, захотіло би дізнатися, скільки грамів-кілограмів вони скинули. А на завершення скажу: все неперевершено. Тільки й того, що не море... Але з таким пляжем і море не дуже потрібне.

Леся Іванівна: 
– Усе добре. І за такий пляж ми дуже вдячні нашому мерові. Ми йому казали спасибі, коли пляжний сезон тут відкривали. Але аби наблизитися до самісінького ідеалу – трішки особистих підказок. Наприклад, я би ще густіше розташувала лави. Бо не всім вистачає, коли наплив народу. Парасольок теж варто би додати. Також у воді часто трапляється каміння. І ями є... Звісно, без цього не обійдешся. Але можна все вдосконалювати у процесі. Непогано, щоби й наша поліція час від часу з’являлася на пляжі. 

Хлопці-волейболісти Павло Милейко, Богдан Довженко, Артур Резаєв:

– Прийшли ось із м’ячем на наш улюблений майданчик. Хочемо потренуватися. Ми з волейбольної команди училища №15. Майбутні автослюсарі. Загалом, тепер стало дуже зручно на пляжі. Можна ось поєднувати купання з волейболом. Приємно й корисно. 

А ще ми зустріли унікального прадідуся Миколу Мироновича Пришупу – так він сам себе позиціонує. І якраз цієї суботи у чоловіка був другий день народження. Про що він нам і повідав. А відзначити його Микола Миронович захотів саме на оновленому та прекрасно облаштованому пляжі. 
– Десять років тому працював біля Кракова у свого друга на віллі. Близько восьмої години у мене раптом стався серцевий напад. Як потім виявилося – інфаркт. Роботодавець негайно автівкою доправив мене до найближчої лікарні. А звідти гелікоптером – до Краківської клініки. І мені там зробили стентування. Завдяки такій оперативності я живу і радію життю. У мене чотири онучки. Двоє онуків. І правнук Єлисей, котрий живе у Бельгії. Його нам подарувала онучка Маринка якраз на мій день народження 6 березня. Нещодавно пра­внукові було 10 років. І наші дні народження ми відзначали в Бельгії в місті Брюгге. Мені ж тоді виповнилося 73 роки. До речі, найулюбленіший відпочинок для мене – на воді. Я гарно плаваю й досі, як у молодості, коли в Євпаторії на морі зустрів свою майбутню дружину Ядвігу Броніславівну... Нині ж у нас свято, як я вже казав, мій другий день народження. Його ми відзначаємо з моїми дітьми та друзями шампанським і шашликами на нашому прекрасному Золотому пляжі.

Людмила ПАРХОМЕНКО

Інші новини:


Кращий студент ЧНТУ 2019

14 листопада в актовій залі Чернігівського національного технологічного університету, як-то кажуть, яблуку ніде було впасти. Адже тут відбувалося традиційне свято, приурочене до Міжнародного дня студента (відзначається в різних країнах світу 17 листопада).

2019-11-21 10:38