Владислав Мочоний: «залізний» чернігівець

2019-12-16 08:02

Уже настала зима, а це, між іншим, значить, що у спортсменів закінчився літній змагальний сезон. А у прохолодний листопадовий день ми зустрілися з чернігівським легкоатлетом-стаєром Владиславом Мочоним – незвичайною людиною, яка у 2019 році пробігла незліченну кількість марафонів та напівмарафонів, завоювала «срібло» «Гран-Прі» й готувалася до забігу за маршрутом Чернігів-Любеч…

Призер «Гран-Прі»

– Наскільки я знаю, ти лише торік почав бігати напівмарафони (дистанція у 21 кілометр 97,5 метра. – Прим.), а вже у 2019 році зайняв друге місце на «Гран-Прі» «Нью Ран», яке складалося з 9 напівмарафонів. Як з’явилася ідея брати в цьому участь?

– Трохи не так: свій перший напівмарафон я пробіг у 2017 році, у 2018-му також узяв участь у чернігівському напівмарафоні. Подолав дистанцію за 1 годину 19 хвилин та 27 секунд, показавши чудовий результат. Тоді і зрозумів, що у 2019 році хочу пробігти всю серію напівмарафонів від «Нью Ран».

– Розкажи, що взагалі таке «Гран-Прі» «Нью Ран»?

– Це серія з 9 стартів. Кожен у новому місті: Запоріжжя, Суми, Черкаси, Одеса, Полтава, Житомир, Чернігів, Львів та Миколаїв. За кожен забіг нараховуються бали, наприкінці сезону все це підсумовується й за результатами визначають переможців. Я довго думав, що з кожним новим забігом прогресуватиму, але мої мрії боляче вдарилися об каміння реальності. Насправді, тижня для відновлення від старту до старту, напевно, недостатньо…

– Як давно ти прийшов у біг та чи займався до цього іншим спортом?

– У 2012 році, влітку, я почав бігати, бо хотів схуднути. До цього спортом, у принципі, не займався. Бігав переважно 5 кілометрів у середньому темпі, весь час – для себе. Уперше позмагатися, на 5000 метрів, вирішив у 2013-му, а мої перші змагання серйозного, скажімо так, рівня, були у 2017-му – той самий чернігівський напівмарафон, де я показав неочікувано високий результат: 1 година 23 хвилини 44 секунди. 

– У квітні цього року ми разом бігли напівмарафон у Славутичі, і знаю, що ти не обмежився лише серією «Гран-Прі» й бігав напівмарафони та марафони ледве не щотижня. У скількох забігах узяв участь 2019 року та скільки кілометрів пробіг на змаганнях?

– Цього року не рахував, скільки пробіг. Але можу сказати, що дуже багато стартів – дуже погано. Мій тренер Сергій Попов, який з’явився лише цьогоріч, рекомендує комбінувати дистанції: кілометр, 10, 5… Це розвиває всі якості, а якщо постійно бігати лише одну дистанцію, швидше за все, прогресу не буде. Чесно сказати, оглядаючись у минуле, я розумію, що у Славутичі мені потрібно було пробігти 5 чи 10 кілометрів – це краще позначилося би на моїй біговій формі та допомогло би вдаліше розпочати рік. 

– Зазвичай марафони починають бігати ближче до 30 чи навіть після 30 років. Ти береш участь у напівмарафонах з 22 років. Чи  немає думки, що зарано почав бігати на такі відстані?

– Якраз коли у мене з’явився тренер і я почав вивчати біографії українських чемпіонів: Миколи Нижника, Павла Олійника, Ольги Скрипак, зрозумів, що вони всі починали з «коротких» дистанцій – 3000, 5000 метрів. Бо саме ці дистанції тренують швидкість. Я хочу набирати швидкість, тому наступного року вже не бігатиму на «Гран-Прі» – планую змагатися на дистанціях 3, 5 і 10 кілометрів. Кількість марафонів та напівмарафонів спробую звести до мінімуму (хоча треба буде переступити через власне бажання).

– Участь у напівмарафонах далеко не безкоштовна: учасник має сплатити чималий стартовий внесок + оплатити проїзд і проживання в місті старту. Якщо не таємниця, скільки витратив за сезон та чи сплачував ці суми самостійно, чи були якісь спонсори?

– Ніяких спонсорів не було. Призові у 5 тисяч гривень не покрили витрат, адже витратив я близько 10 тисяч. Набагато краще тренуватися вдома і брати участь у змаганнях уже готовим показати гарний результат. 

Програміст з легкої атлетики 

– Ти – бігун-аматор, основний твій рід занять – програмування. Наскільки я бачив, зокрема ти створюєш додатки для «Android»… Чи є, наприклад, у тому ж «Play Market» корисні додатки виробництва Владислава Мочоного?

– Програмування для «Android» було колись, дуже давно, хоча якщо з’явиться якийсь проєкт, для мене не буде проблемою зайнятися цим знову. Але у «Play Market» нічого створеного мною немає. Писав суто для своїх знайомих, а не для публічного користування: робив додаток, який дозволяє дистанційно керувати котлом за допомогою смс-повідомлень.

– Якщо повертатися до бігу, що найскладніше під час тривалих забігів та скільки разів тобі спадало на думку: «Треба кинути це все»? 

– Найскладніше – правильно обрати темп. Тому я люблю тактику, яку використав у Миколаєві, – негативний спліт: я дуже повільно стартував, лише потім почавши набирати швидкість. Проте під час бігу у мене не було «просідань» за темпом. 

– Біг – це ще й мандрівки та знайомства. Що найбільше відклалося у пам’яті за цей сезон? 

– Я дуже зблизився з Максимом Усом (чемпіоном та володарем Кубка країни з легкої атлетики серед спортсменів з вадами опорно-рухового апарату. – Прим.). Якщо казати про історію, 15 вересня ми з Максимом були в Одесі, і після змагань я зрозумів, що, поки не сіли в потяг, варто сходити на море. Треба сказати, що, хоч ми і друзі, Максим – дуже пунктуальний, а ось я не завжди цим страждаю. Після купання ми зрозуміли, що до вокзалу достатньо далеко й ми або швидко підемо пішки, але після змагань це буде важко, або поїдемо трамваєм, який дуже рідко ходить. У підсумку обрали трамвай, і коли вийшли біля вокзалу, до відправлення нашого потяга залишалася одна хвилина! До поїзда нам довелося бігти, Макс не міг знайти в сумці квиток. Це було дуже нервово, але все ж ми вдало покинули Одесу…

– Наступного року буде літня Олімпіада. Чи є у тебе шанс на неї потрапити? 

– Ні, у мене – без шансів, адже я – аматор і не претендую на високі місця. Мені просто подобається багато та швидко бігати. Наразі тренер склав мені тренувальний план і більшість роботи у мене повільна… Я не проти стати чемпіоном, але для цього треба дуже довго та багато працювати й не забувати відпочивати, адже відпочинок – теж важлива складова тренування. У 2020-му я хочу взяти участь у чемпіонаті України на дистанції у 3 чи 5 кілометрів. 

«Вічний бігун»

– Еліуд Кіпчоґе нещодавно пробіг марафон за фантастичні 1 годину 59 хвилин 40 секунд. До чого тепер прагнути бігунам?

– Потрібно самовдосконалюватися й використовувати Кіпчоґе як мотивацію. Тим більше, забіг Кіпчоґе – маркетинговий, влаштований однією з компаній-виробників екіпірування, які створили ідеальні умови та дібрали кросівки «VaporFly NEXT»: вони дозволяють покращити свій рекорд на 4 відсотки й коштують 250 доларів. В IAAF (Всесвітня федерація легкої атлетики. – Прим.), як я чув, подано позов про визнання цих кросівок технічним допінгом…

– Якраз стосовно взуття: скільки пар стер за цей сезон?

– Два рази змінював кросівки, хоча знаю, що треба частіше. 

– Дай пораду читачам: наскільки складно почати бігати, як себе не перевантажити під час бігу та як зрозуміти, що ти вже готовий до марафону? 

– До марафону готуватися важко, але його можна пройти й пішки – це не є порушенням правил. Підготовка до 42 кілометрів не настільки складна, наскільки тривала: потрібно поступово додавати в кілометражі. Для підготовки до марафону підійде тренування на довгі дистанції – 25-30 кілометрів. Нашою спільнотою «Бігового Чернігова» ми їздили на «Wizz Air Kyiv City Marathon». Я показав не такий хороший результат як міг: 2 години 56 хвилин 43 секунди, але, наскільки пам’ятаю, другим серед нашої спільноти прибіг Ігор Сидоренко. Він постійно тренується на довгі дистанції й перегнав багатьох. 

Якщо ж казати про мотивацію, то я просто хотів схуднути, а потім почав бігати більше, друзі стали називати мене «вічним бігуном», бо я тренувався двічі на день. Для старту можна почати бігати до магазину й назад, чи до школи. Але, відповідно, має бути форма, адже у джинсах багато не побігаєш. Той же Кіпчоґе починав з того, що бігом добирався до школи, і це заклало базу його досягнень. 

– Які у тебе подальші плани? 

– Тренуватися й набирати форму. Павло Деркач із Чернігова цього року вирішив організувати три забіги. Першим був «Забіг на Дубках», де я зайняв перше місце на дистанції у 9 кіл (15 кілометрів). Другим буде Зимовий марафон Чернігів-Любеч, який відбудеться 1 грудня. Збираюся взяти в ньому участь, але не на результат, бо розглядатиму цей старт як тренування…

P.S. Уже після нашої розмови Владислав виграв міжміський марафон Чернігів-Любеч.

Інтерв’ю підготував Сергій КАРАСЬ
Фото з особистого архіву Владислава Мочоного

Інші новини:


Сніданок від шеф-кухаря у ліжко, або Як працюють чернігівські ресторани під час карантину

Уже декілька тижнів у Чернігові зачинено ресторани. Більшість закладів повністю припинили роботу. Інші ж почали працювати у форматі нового режиму — тієї ж доставки та замовлень на винос.

2020-04-03 10:05