Воротар-фінансист

2019-06-27 12:41

Чернігівська «Десна» провела історичний – перший – сезон в еліті українського чоловічого футболу. Однак уперше в еліті виступала не тільки основа – дві юнацькі команди U-21 та U-19 також грали в турнірах у рамках Української Прем’єр-ліги. Напередодні Дня молоді (це свято в Україні відзначають щорічно в останню неділю червня, цьогоріч воно припадає на 30 червня) ми порозмовляли з воротарем юнацького складу «Десни» Олександром Рощинським. Про футбол, травми, чемпіонат світу U-20 і… навчання в ЧНТУ.

Увійти в історію

– Можливо, не всі наші читачі знають, але перший матч «Десни» в рамках турнірів УПЛ відбувся 24 липня 2018 року. Цього дня на «Чернігів-Арені» «Десна», складена з футболістів, не старших 21 року, зустрічалася з однолітками з донецького «Шахтаря». Саме ви захищали ворота чернігівського клубу в цій історичній зустрічі. Розкажіть про матч та свої відчуття від дебюту…
– Узагалі, я мав грати за команду U-19, але мені сказали, що проти «Шахтаря» виступатиму за U-21. «Шахтар» на той момент був переможцем першості дублерів. Перед грою дуже хвилювався, але вже під час матчу заспокоївся. Ми забили гол, вийшли вперед – 1:0. Створювали багато моментів. У другому таймі мали забивати 5 м’ячів: не реалізували дуже багато шансів. Потім почалася злива, «Шахтар» зміг переломити хід матчу, за 10 хвилин до закінчення гри нам забили два м’ячі, й у підсумку ми програли – 1:2. Було дуже образливо: ми мусили вигравати той матч. 
– Ви, як-то кажуть, «кров від крові» деснянець – вихованець СДЮСШОР «Десна». Як прийшли у футбол? 
– У «Десну» я прийшов у 2007 році, у першому класі, закінчив СДЮСШОР у 2017-му. Хоча був період, коли я грав за київський «Арсенал», до того як команду розформували. Коли ж той «Арсенал» припинив існування, я повернувся в «Десну». 
– Ви – воротар, але у травні 2015 року в першості області серед юнаків забили єдиний гол своєї команди в матчі з ДЮСШ (Бахмач). Як так вийшло? 
– У тому матчі на останніх хвилинах, коли ми поступалися 0:1, я пішов на розіграш кутового й ударом головою зрівняв рахунок (підсумок зустрічі – 1:1. – Авт.). Хоча мені доводилося забивати і з пенальті. 
– До «Десни» ви грали в чемпіонаті України серед аматорів за «Чернігів» та «Авангард» (Корюківка). Як відомо, в цьому турнірі грають, зокрема, колишні гравці збірної України. Наскільки високий рівень? 
– У цьому чемпіонаті грають команди, які готуються до Другої ліги, тому у клуби збирають гарних гравців із непоганими зарплатами. Тож можна сказати, що там грають уже не зовсім аматори: є багато гравців, які грали у Другій, Першій та навіть Прем’єр-лізі. Вважаю, що там непоганий рівень. Адже коли я грав за «Авангард», більшість футболістів клубу встигла пограти на професійному рівні. 

Рік поразок

– Хоча ви починали сезон у «Десні» U-21, більшу його частину провели у воротах «Десни» U-19. Ця команда набрала лише 3 очка та зайняла останнє місце в чемпіонаті УПЛ U-19. Чому такий невтішний результат? 
– У всі команди збирають кращих із усієї України. Нашу ж команду сформували на базі випуску гравців 2001 року народження СДЮСШОР «Десна» + 3-4 людини 2000 року народження. Ми були наймолодшою командою. До того ж зборів як таких у нас не було. Перед чемпіонатом ми місяць тренувалися на штучному газоні на стадіоні імені Гагаріна. І все це: відсутність зборів, відсутність гравців із інших міст (у другому колі команду поповнив нападник ФК «Любомир» (Ставище) Дмитро Грищенко. – Авт.), думаю, і стало причиною. 
– Тобто суто чернігівцями вигравати на рівні U-19 не можна? 
– Мені здається, що в сезоні 2019/20 це буде реальніше. Адже наразі гравці 2001 року вже рік відіграли в чемпіонаті U-19, до того ж тепер вони гратимуть проти ровесників. Думаю, буде набагато простіше, й команда розташується щонайменше посередині турнірної таблиці. 
– Що найважче, коли команда цілий рік програє? Яка атмосфера в роздягальні? 
– На жаль, усі зневірюються, починаються конфлікти. Наче й підтримуємо один одного, але коли їдемо на гру, настрій приблизно такий: «Та що їхати, все одно програємо»… Нам не вистачало характеру: якщо програли, потрібно зібратися, наступний матч битися один за одного, а ми пропускаємо перший м’яч і зупиняємося: «Навіщо грати, адже все одно не відіграємося»… 
– В останньому турі чемпіонату U-19 «Десна» здобула свою єдину, але технічну, перемогу над «Олімпіком» (донецьку команду зняли з розіграшу. – Авт.). Як ці 3 очка сприйняли в колективі? 
– Було дуже соромно. Виграли гру, в якій не грали, й це наші єдині очки в сезоні! «Олімпік» за перше коло набрав 5 очок, друге коло вони не грали, але ми навіть не змогли їх наздогнати за очками… 
– Тим не менш, протягом сезону ви багато разів рятували ворота «Десни» U-19, у тому числі – ціною власного здоров’я. Зокрема, в матчі «Десна» – «Зоря» (0:1) єдиний гол луганчани забили на 90+5 хвилині, коли ви вже покинули поле через травму. Рахували, скільки було ушкоджень за цей сезон? 
– Два. Одного разу я надірвав зв’язки в гомілкостопі та пропустив чотири гри. А у грі з «Чорноморцем» вивихнув лікоть. Іще був струс мозку: у грі з «Волинню» я на виході головою вибивав м’яч, суперник ударив ногою в голову. Тайм я дограв, а потім мене замінили. 
– Як зазначають лікарі, професійний спорт, пов’язаний із наднавантаженнями, не тільки некорисний, а може бути навіть шкідливим для здоров’я. У вас, зокрема, вже було кілька травм. Що змушує продовжувати? 
– Футболом я займаюся з 7 років. Це вже звичка. Не можу без нього, без футболу почуваюся не у своїй тарілці. Чим іще займатися? Я не назвав би футбол небезпечним, це просто адреналін, задоволення, яке ти отримуєш… Футбол – найкраща гра. 
– Чи гарно заробляє футболіст юнацької команди? 
– Зважаючи на те, з чим порівнювати. Зарплати вистачало, аби заплатити за спортзалу з тренером (де я додатково займаюся) та трохи погуляти з дівчиною. 
– Що вам як воротареві дав сезон 2018/19? Не шкодували, що прийшли в «Десну»? 
– Узагалі не шкодую. Здобув багато ігрової практики. У дитячо-­юнацькій футбольній лізі були матчі, коли нас фактично не атакували: всю гру атакували лише ми, тож я стояв без роботи. У чемпіонаті U-19 ми більшу частину часу захищалися, було багато ударів по моїх воротах. Тож я набув досвіду, який мені знадобиться в майбутньому. 

Студент-футболіст

– У червні юнацька збірна України, за яку грали ваші однолітки – хлопці 1999-2000 років народження, виграла чемпіонат світу U-20. Наскільки це важлива подія для вас та для України? 
– Думаю ця перемога, в яку не вірили, довела: можна зробити неможливе. На мою думку, це вплине на всю Україну, нагадає, що коли вірити у свої сили, то все вийде. Ці футболісти, більшість із яких грає в чемпіонаті U-21, були дуже мотивовані, адже вони мали довести, що їх потрібно не віддавати в оренду кудись у Першу лігу, а підключати до основного складу команд УПЛ. 
– Серед уболівальників та ЗМІ багато обговорювалася ситуація навколо основного воротаря збірної U-20 Андрія Луніна: перед матчем 1/4 фіналу чемпіонату світу його відкликали до лав основної збірної. У підсумку Андрій пропустив чвертьфінал проти Колумбії на юнацькому ЧС, але й у головній збірній провів два матчі лише на лаві запасних. Як ви вважаєте, чи потрібно було відкликати Луніна з юнацької збірної та чи не удар це по психіці воротаря? 
– Я так і не зрозумів, навіщо його викликали в основну збірну, коли було відомо, що в матчах із Сербією та Люксембургом зіграє Пятов, а у збірній є резервний воротар Паньків… Це, перепрошую, безглуздо, бо на юнацькому чемпіонаті світу Лунін показував гарну гру, відбивав пенальті й був потрібен команді. У підсумку у юнацьку збірну він повернувся за кілька годин до півфінального матчу з Італією. Навряд чи це було дуже приємно… 

– Наразі футбольне міжсезоння. Чим займаєтесь у відпустці? 
– У мене сесія в університеті (навчаюся на першому курсі ЧНТУ за спеціальністю «Фінанси, кредит та банківська справа»), складаю іспити. Займаюся у тренажерній залі, ходжу на пляж, відпочиваю та чекаю на новий сезон. Час проводжу переважно з родиною та своєю дівчиною. 
– Кар’єру професійного футболіста й паралельне навчання за спеціальністю «Фінанси, кредит та банківська справа» навряд чи можна назвати стандартним поєднанням. Чому обрали саме такий шлях? 
– Зазвичай до обіду я на парах (навчаюся на денній формі), тренування ввечері. Матеріал особливо не вчив, тільки читав перед сном. Хоча вчуся я без трійок – добре. Обрав саме таку спеціальність, бо свого часу її опановував мій тато. Можна сказати, за нею він і працює. Тут як: кар’єра футболіста не вічна. А що потім? Іти працювати вчителем фізичної культури?.. Гарні фахівці за моєю спеціальністю зазвичай отримують гарну зар­платню. Якщо не вийде з футболом, я не залишуся без нічого. Бо матиму спеціальність, за якою зможу працювати. 
– Футболісти 2000 року народження, зокрема ви, в сезоні 2019/20 уже не зможуть грати в чемпіонаті U-19. Відомо, де продовжите кар’єру, та чи продовжите її взагалі, чи зосередитеся на навчанні? 
– Кар’єру я продовжу в будь-якому випадку, але де – ще не знаю. Варіанти є, однак рішення я не прийняв. 
– Чи готові їхати за межі Чернігівської області? Адже тоді буде складно поєднувати кар’єру та навчання…
– Це залежить від того, яка буде пропозиція. Зважу всі «за» та «проти». І якщо аргументів «за» виявиться більше, прийму її. 
– Незабаром День молоді. Що би ви побажали нашим читачам напередодні цього свята? 
– Такі свята я особливо не відзначаю. А молоді порадив би якомога більше займатися спортом, розвиватися й менше курити та вживати алкоголь.

ДОВІДКА «ДЕСНЯНСЬКОЇ ПРАВДИ»

Олександр Рощинський, 18 років. Студент ЧНТУ, футбольний воротар. Кар’єра: «Авангард» (Корюківка) – 2017 р., ФК «Чернігів» – 2017/18 р., ФК «Десна» (Чернігів) – із 2018-го й до цього часу. Зріст – 186 см. Мрія – досягти таких самих успіхів, як тато. Улюблений фільм – «Викрутаси» режисера Левана Габріадзе. Улюблені місця в Чернігові – стадіон ім. Гагаріна та Вал. Улюблене місто у світі – Мадрид.

Інтерв’ю підготував Сергій КАРАСЬ

Інші новини:


Кондитерські штучки від Bakery_Ok

Смачно, пікантно й несподівано до неможливості!

2019-08-19 13:14