Сергій Гарус: «Громади мають бути спроможними»

2019-12-06 12:45

Щорічно 7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування. Хоча це свято встановлено вже понад дев’ятнадцять років тому, практичної значимості воно набуло лише в останні три роки – з реформою децентралізації та утворенням об’єднаних територіальних громад. І напередодні цього дня ми вирішили поспілкуватися з Сергієм Гарусом – головою Іванівської ОТГ, яка є однією з показових у Чернігівської області.

– Сергію Івановичу, чи готуєтеся відзначати свято цієї суботи?

– Та ні, якихось особливих святкувань не буде. Просто привітаю колектив. Можна сказати, що ми вже для себе відсвяткували – брали участь у змаганнях  виконавчих комітетів «Веселі старти». Де представники нашої Іванівської ОТГ посіли перше місце серед таких же команд від Гончарівської, Михайло-Коцюбинської та Любецької громад. Заразом, користуючись нагодою, вітаю всіх своїх колег, які працюють в системі органів місцевого самоврядування! Хоч нашу роботу іноді й не видно, але вона буває доволі напружена й складна, особливо в тих громадах, що активно розвиваються. Хоча важлива й спрямована на створення кращих умов життя для наших співгромадян.

Сергій Гарус: «Громади мають бути спроможними»

– Ви очолюєте Іванівську ОТГ майже три роки – від моменту її утворення. Розкажіть про досягнення за цей час?

– Не хочеться розповідати про роботу  саме у форматі досягнень.  Бо то результат моєї праці, виконкому й депутатського корпусу.  Ті процеси, ті покращення, які в нас відбуваються – ми за це отримуємо винагороду у вигляді заробітної платні. Бо ж приходили не для того, щоби сидіти в кабінетах і довідки підписувати. Хоча й це потрібно. Ми прийшли, щоби відновлювати інфраструктуру населених пунктів, яка була фактично знищена. І результатом нашої праці є те, що в села й селища повертаються не тільки люди, а й інвестори. А найбільш, мабуть, знакове те, що навіть дітей, яких батьки возили до школи в місто, зараз переводять у наші опорні навчальні заклади, бо вони стали кращими.

– І все ж – можна трохи детальніше –  що встигли зробити за цей час у громаді?

– Є два типи роботи: та, яку видно, і та, яку – ні. Перша – у нас створено два навчальні опорні заклади, тривають ремонти їх будівель, також – ремонти доріг, робимо за програмою відновлення вуличного освітлення. І, думаю, що  наступного року вже всі наші населені пункти, включаючи найменші, будуть повністю освітлені. Також у  громаді завершується будівництво амбулаторії (лишилися роботи з благоустрою). Нам передали новий сучасний автомобіль для сімейного лікаря. Також у процесі будівництво сучасного центру надання адміністративних послуг. Думаю, що невдовзі будемо його відкривати.

– Це та робота, що лежить на поверхні? А яка ж невидима?

– Та, що розрахована на середньострокову та довгострокову перспективи. Мова  про створення сприятливого інвестклімату, залучення інвесторів. Але  бюрократія в нашій державі трохи гальмує такі процеси. Попри все, ми запрошуємо інвесторів й готові створювати для них сприятливі умови. Адже це те, що дасть можливість громаді розвиватися, заведе фінанси в місцевий бюджет, створюватиме нові робочі місця. Взагалі, про результати роботи можна сказати так: зробили багато в порівнянні з тим, що було до об’єднання в громаду. І мало – в порівнянні з моїми бажанням і розумінням, що можна було зробити ще більше. Але на те є й об’єктивні, й суб’єктивні фактори.

– І що, на вашу думку, має дати необхідний результат?

– Потрібно мати гарну команду і – порозуміння  з депутатським корпусом. Також  щоби були одні «правила гри» з виконавчими органами влади. Тобто з державою. Аби у нас не змінювався бюджетний розклад протягом року і – порядок фінансування субвенцій, дотацій. Інших державних фінансових інструментів, які надаються  громадам на розвиток.

Нині частка субвенцій перевищує 50% бюджету громади. Однак потрібно розуміти: субвенції – це фінансування делегованих державою повноважень. Вони цільові та йдуть на оплату освіти, медицини. І коли на делеговані повноваження не в повному обсязі виділяють кошти, то за рахунок місцевих бюджетів ми маємо дофінансовувати  їх. Наприклад, коли в середині бюджетного року змінюють суму коштів на оплату праці, а при цьому не збільшують субвенцію й ми покриваємо все із власних коштів. Але бюджети приймаються на початку року, вони  збалансовані,  розписані на всі програми, які є. А це й освітні, й ремонт доріг, і розвиток інфраструктури. І нам доводиться брати кошти з цих програм.  Як потім пояснювати мешканцям, громаді, чому ми приймали бюджетну програму і чому ми її не виконали? Бо ми використали кошти на оплату праці, комунальних послуг. Але вибачте, держава ж забирає частину податків із громад саме для того, щоби фінансувати ці напрями…

– Які саме витрати делегує держава місцевому бюджету, навантажуючи його?

– Якщо коротко: це доплата школам – дофінансування заробітної платні техпрацівникам при школах і вчителям. Також на 100% фінансуємо комунальні платежі у школах. Є державна програма інсулінозалежних, відповідно, вона декларує, що закладає на це кошти. Та звертається до нас райдержадміністрація – і громада фінансує – виділяє гроші на придбання інсуліну. Так і з вакцинами для щеплень. Ніхто не заперечує – це потрібно. Але давайте приймемо якісь чіткі правила та будемо їх дотримуватися.

– Наскільки пам’ятаю, ваша громада активно залучає гранти, в тому числі – міжнародні. Як часто подаєтеся на такі програми?

– Скажімо так, хотілося б іще частіше. Та не хочеться ставати грантоїдами в негативному сенсі цього слова. Гранти – це велика підтримка, що дає громадам можливість залучати додаткові кошти для свого розвитку. Та все ж хочеться, аби наповнювався бюджет. Його джерелом є податки, які сплачують підприємства, бізнес.  І для того, щоби громада була спроможною, потрібно, аби в ній цей бізнес міг розвиватися. А для цього мусять бути закони, для цього потрібні належні умови, які має забезпечувати держава. Ми ж у свою чергу завжди готові. У нас на сьогодні є залучені інвестори, котрі по півроку оформлюють документи, проходять всю цю бюрократію.

– Знаю, що у вас нині ведеться робота з інвестором, котрий готовий вкладатися у сонячну електроенергію. Як тут просуваються справи?

– На сесії земельну ділянку виділили.  Є домовленість із комунальним підприємством Іванівської сільської ради. І тільки-но буде належно оформлена земельна ділянка, одразу укладається угода. Тобто матимемо співпрацю інвестора з комунальним підприємством напряму. З боку сільради – жодних затягувань. Тобто ми готові працювати швидко, задля того, щоби бізнес, інвестори заходили до нас . Але оформлення земельної ділянки – це певна бюрократія. На сьогоднішній день є в громаді проєкти, що півроку чи більше ходять «за погодженнями».

– Тобто, що потрібно громадам для швидшого розвитку?

– Лишень трохи допомогти – дати їм відповідні інструменти.  І край. Далі ми зробимо все самі. Адже зараз до органів місцевого самоврядування приходять люди, даруйте,  не штани протирати. А – працювати на результат. І результати цієї роботи видно. Досить бути жебраками! Громади мають бути спроможними!

– Можете трохи розповісти, як працюєте на місці, наприклад, із підрядниками та  підприємствами?

– Тут усе чітко. Коли шукаємо підрядника, маємо чотири критерії: ціна, якість, строки та гарантія. Якщо з цих чотирьох позицій пропонують найкращі умови, то ми готові співпрацювати. Стосовно підприємств і підприємців. У нас величезний шмат податків, що надходить до бюджету ОТГ,  від тих, хто обробляє землю. І ми дуже активно працюємо з нашими сільгосппідприємцями в плані належного оформлення земель, які вони використовують. Щоби, коли відкрити публічну кадастрову карту, то там не було білих плям. Аби в нас уся земля була зареєстрована. Тут виграють всі сторони.

– Доречне запитання. Як ви ставитеся до реформи та «вільного ринку землі», що зараз має намір запровадити Верховна Рада?

– Земля не товар! Зараз поясню свою думку. От що таке право власності? Це право володіння, користування та розпорядження. Якщо власник землі не має права розпоряджатися нею, то він фактично не власник, хоч це й задекларовано. Тому, взагалі, ринок землі має бути. Але саме ринок, а не розпродаж української землі. І якщо земля має продаватися, то її, на мою думку, повинні викупити держава та ОТГ як суб’єкт держави. Тому що земля – це суверенне багатство всього народу, і його продавати просто так не можна! Хочу сказати, що іноземні корпорації зацікавлені в землі як у товарі. А який українець може вважати землю товаром? Наприклад, я не вважаю, бо земля – це рідне. Якщо приватні особи-українці схочуть купити, то має бути врегульовано, скільки землі може така людина придбати. Це питання до законодавців, однак повторюся: іноземні корпорації, юридичні чи приватні іноземні особи не повинні мати доступу до купівлі української землі. 

– Дякую, пане Сергію за розмову. І наостанок, яку б головну тезу ви виділили стосовно місцевого самоврядування?

– Громади мають бути фінансово спроможними! Для цього умови повинна створити держава, адже на місцях уже все готово! Тобто у держави є інструменти оподаткування, є рента на видобування корисних копалин, в тому числі – й  місцевого значення. Це необхідно віддавати безпосередньо на громади, щоби вони розвивалися. А не стримувати їх. І громад дотаційних в принципі бути не може! Над цим і потрібно працювати! Також іще раз вітаю всіх із прийдешніми  святами – Днем Збройних сил України та Днем місцевого самоврядування!

Спілкувався Дмитро ПАВЛЕНКО
Фото Віктора КОШМАЛА

Інші новини:


Мена прикрашається

Місцевий художник Володимир Лавський розмальовує своєю творчістю рідне місто.

2020-09-25 12:14