Армійські будні – перед святом

2019-12-06 10:56

Одним із головних досягнень минулої влади вважається відновлення та значне покращення Збройних сил України (ЗСУ), які не тільки зупинили наступ переважаючих сил ворога, але й щодня завдають військовим країни-агресора значних втрат. Крім того за останні роки було відвойовано значну територію Донбасу, а наша армія поступово стає однією з найкращих армій світу.

Напередодні святкування Дня ЗСУ завітали до Гончарівського, де розташовано військову частину й танковий полігон — аби на власні очі побачити звичайні будні сучасної української армії. Та поспілкуватися з пересічними військовослужбовцями, які стояли, стоять й стоятимуть на захисті нашої Батьківщини.

Небо і земля

Отак коротко можна оцінити стан наших армійців за останні десять років. Нині ця військова частина нагадує величезний мурашник, де кожна людина знає, для чого вона тут перебуває, що їй потрібно робити. Адже більшість із вояків — представники різноманітних військових частин. І вони чітко знають, що чим швидше вони виконають поставлені перед ними завдання, тим швидше все потрапить на передову й допоможе врятувати чиєсь життя або здоров’я. Там вам не тил. І часто-густо термін між життям і смертю (пораненням) дуже короткий. Близько секунди. Доречно додати, що, практично, 90% наших місцевих танкістів – на передовій.

А тепер про те, що кажуть наші воїни, порівнюючи стан армії за останні роки. 

Сержант Дмитро Івацко (виповнилося 30 років) має за плечима 10 років служби в українському війську. Починаючи з 2014 року — контрактник. Півроку — там, півроку — тут. Він зв’язківець, а на фронті без гарно налагодженого зв’язку між військовиками — як без води. Навряд чи ви можете уявити собі, яким застарілим та майже неробочим обладнанням користувалися наші хлопці на початку війни, за  словами Дмитра. Нині ж воно з кожним роком стає все кращим та сучаснішим. Дорівнюється вже до стандартів НАТО. 

І служити у війську стало краще. Достойна заробітна плата, гідне харчування, шикарне обмундирування, сучасні засоби зв’язку, модернізоване озброєння й тому подібне. Адже все в житті поступово змінюється. Навіть там. На далекому від нас Донбасі. Де й досі до наших вояків ставляться, хто як. Спочатку дуже погано, а нині вже закликають не кидати їх напризволяще. Тим більше, що навіть у дуже складні часи, коли харчі хлопцям привозили волонтери з усієї країни — наші вояки допомагали місцевому населенню, чим могли. Забезпечували харчування дитячих будинків, одиноких людей похилого віку, інвалідів… Аби забути таке — потрібно справді бути людьми зі шматком вовни замість серця. 

Лейтенант Сергій Скрипничук (29 років) розпочав служити в армії (строкова служба) у 2009 році. Після демобілізації півроку побув цивільним, а потім підписав контракт — служив піхотинцем. Згодом закінчив Національну академію сухопутних військ і сам попросився служити  в Гончарівське. Доречно сказати, що після завершення навчання в академії направлення до військових частин надають за своєрідним рейтингом. Чим краще навчаєшся, тим більше маєш право обрати собі бажане місце служби. 

Нині Сергій – заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення. Службою він дуже задоволений — досвідчений колектив (усі контрактники). На конракт нині йдуть служити люди, переважно, середнього віку (30-40 років). 

Прозаїчний обід

У їдальні харчуються всі, що працюють на території частини. Перерахую, що входило в меню. Отже, дуже смачний борщ із квасолею та м’ясом, щедро приправлений сметаною. Дві гігантські (як на мене) відбивні з величезною порцією гречки, а також шикарна підлива та зелень. Салат: свіжа капуста, крабові палички, кукурудза, червоний перець. Два шикарні шматки сала зі свіжою цибулею. І, звичайно, — компот. Доречно сказати, що добавки ніхто не просить. А жінки-військослужбовці взагалі просять дати половину того, що я вже перерахував. 

Після обіду спілкувалися далі. Різноманітної інформації отримав чимало. 

До свята в новозбудовані два гуртожитки заселять воїнів-контрактників. А там і третій не за горами. Добудовується нова сучасна їдальні, ремонтуються казарми, інші будівлі. Військовикам приділяється все більше уваги, з’являються нові види озброєння. 

 А от головне бажання залишається — щоби швидше закінчилася війна. І тільки нашою перемогою!

Зі святом вас, воїни!

Олександр ШИЛО
Фото надане пресслужбою 1 окремої танкової Сіверської бригади

Інші новини:


Цікава новація

У селищі Макошиному планують створити новий осередок правоохоронного захисту — поліцейську станцію.

2020-09-30 08:56