Ринок землі – на «круглому столі» в обласній раді

2019-11-29 09:29

25 листопада у конференцзалі Чернігівської обласної ради було велелюдно. Адже тут на «круглий стіл» для бесіди з народними депутатами зібралися фермери, сільгосппідприємці, представники ОТГ, профспілок, всеукраїнських аграрних та фермерських асоціацій, депутатського корпусу облради, журналісти. Питання одне – законопроєкт № 2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», який був нещодавно прийнятий Верховною Радою України у першому читанні.

На зустріч запросили народних депутатів, що обиралися в різних округах Чернігівської області. Приїхали Валерій Зуб і Борис Приходько. Також – помічниця Олега Семінського. Інші чи то не вважали за потрібне відповісти на запит тих, хто їх обирав, а можливо, злякалися… Адже дискусії під час обговорення проблем, які можуть виникнути при відкритті ринку землі, точилися доволі палкі.

Модератором «круглого столу», під час якого мала бути випрацювана спільна позиція та запропоновані поправки до проєкту Закону України №2178-1011, виступив заступник голови обласної ради Арсен Дідур.

Виступи представників фермерства, представників об’єднаних територіальних громад і всіх, кого торкнеться запровадження реформи, були доволі палкими та сходилися в одному – прийнятий у першому читанні законопроєкт містить безліч недоліків і небезпечний для України.

Валерій Куліч, депутат обласної ради, аграрій:

– Чому аграрії категорично проти продажу землі?  Закон передбачає першочергову можливість викупу її орендареві. Однак містить очевидні недоліки. Адже люди, що обробляють цю землю, навряд зможуть її викупити й конкурувати у пропозиції ціни зі спекулятивним капіталом.

Припустимо, що земля буде коштувати, як прогнозують експерти, 1,5-2 тисячі доларів за гектар. Візьмемо дві тисячі. Уряд пропонує на викуп землі надавати кредити фермерам під 13-14%. 14% – це майже 300 доларів навантаження на один гектар щорічно. І це без погашення тіла кредиту. А за рік іще треба хоч 10% тіла кредиту фермерові гасити або хоч 5%. А це вже 400 доларів навантаження з одного гектара на рік, скільки б землі фермер не обробляв. А сьогодні ніхто не заробляє 400$ на рік із гектара землі.

Фермер, який її обробляє, не зможе за той «пільговий» кредит, який дає йому держава, розрахуватися. Де ця земля опиниться? У капіталу.

Відповідно, навіть якщо ми пропишемо в законі «не допускати іноземців до прямої купівлі землі», то іноземний капітал зможе давати той же кредит, який фермер знову-таки не зможе погасити. Й через три роки ця земля буде в іноземного інвестора. Наш аграрій ніяк не може конкурувати з іноземними інвестиціями. 

Ми в нерівних умовах, порівняно з нашими європейськими конкурентами, адже, наприклад, у Німеччині 5 тисяч євро коштує гектар землі. Придбавши її, німецький фермер отримує щорічно 500 євро на гектар дотацій від держави. І навіть не доклавши зайвих зусиль, він за 10 років повертає 5 тисяч євро, що вклав. Ми ж нічого не отримуємо.

А якщо хтось із іноземців спробує купити в Європі гектар сільськогосподарської землі, її ніхто не продасть. Маєте мінімум 10 років там прожити та пропрацювати.

І ще важливий момент, який не врахували. У багатьох із присутніх тут фермерів є тваринництво. Хтось узагалі подумав, розробляючи цей законопроєкт, як він вплине на галузь? Припустимо, що ті, хто тут сидить, мають по тисячі голів дійного стада. Вони завтра жодного гектара не куплять. Що з тваринництвом буде? Які пільгові умови держава заклала? Цей закон викликає більше запитань, ніж дає відповідей.

Тому поспіхом голосувати, аби лише встигнути до нового року прийняти закон про ринок землі, аж ніяк не можна. Потрібно розглядати різні варіанти.

Моя пропозиція і бачення виходу з цієї ситуації такі: держава має за нормативно-грошовою оцінкою викупити земельні паї у тих, хто захоче їх продавати, й передати громадам. Ті, у свою чергу, здаватимуть цю землю в оренду й матимуть з цього кошти. Це буде поштовх у розвитку наших громад.

Вважаю, що в жодному разі не можна цей закон у другому читанні приймати, оскільки сьогодні держава фінансово не готова до нього, як і аграрії. 

І від аграрної спільноти нашої області закликаю шановних народних депутатів не підтримувати у другому читанні цей закон. Має відбутися референдум, повинно бути створено багато запобіжників, проводитися обговорення про паї, що є у людей. І про те, хто і як їх зможе викупити. Відповіді на це має дати український народ. І тільки потім можна рухатися далі в напрямку ринку землі.

Юрій Болоховець, депутат обласної ради:

– Моя позиція стосовно ринку землі — це позиція не просто депутата від Аграрної партії та власника паю, але й людини, яка має безпосереднє відношення до фермерського господарства, бо моя сім’я займається фермерством. Тому, що таке ринок землі, я розумію, як кажуть, і ззовні, і зсередини. Звісно, він має бути. Але якщо його відкрити в Україні сьогодні на тих умовах, які пропонуються в законопроєкті, це, без перебільшення, стане початком занепаду нашої держави як самостійної незалежної аграрної країни і повністю знищить село. Поясню в деталях. ООН назвала 2019 рік і наступне десятиріччя періодом розвитку сімейних фермерських господарств. Отже, весь цивілізований світ розуміє, що розвиток цього напряму не просто можливий і потрібний, а найкращий для планети. Адже це – робочі місця, продукти з доданою вартістю, екологічність, зайнятість населення. І такий прорив можуть забезпечити тільки дрібні сімейні фермерські господарства та сільгосппідприємства середнього бізнесу, які господарюють у межах одного чи кількох населених пунктів. А нам нав’язують що? Можливий продаж землі, в тому числі й нерезидентам! Колосальний продаж землі – 200 тисяч га в  одні руки! Зрозуміло, що цей закон не для нас, дрібних фермерів, які вижили, живуть і годують країну, яку в даний час може втримати саме такий вид сільськогосподарської діяльності, саме фермерство й невеликі сільгосппідприємства. 

Хто може купити землю сьогодні в Україні? Жоден дрібний фермер. Бо у нього немає таких обігових коштів. Останніми роками рентабельність не була високою. Усі господарства прокредитовані, а техніка – в лізингу. Населення ж, власники паїв, перебувають у нелегкому економічному становищі, маючи чимало побутових проблем. Тому люди готові продати землю тому, хто дасть більшу ціну. Звісно, це зможе зробити насамперед іноземний інвестор. Можливо, він і не оброблятиме землю, а його цікавить просто інвестиція. Є кричущі приклади Латинської Америки, Африки. Можна говорити і про таку країну, як Литва. Вони включили ринок. І наразі практично половину землі викупили росіяни, а велика частина її тепер належить норвезькому капіталу. Свої ж фермери так само працюють на землі, але вже на зовсім інших, набагато гірших умовах. Те ж відбудеться й у нас. Землю куплять люди, які на ній не працюють і не працюватимуть.

Моя пропозиція: ринок сьогодні відкривати не можна, особливо отак, поспіхом. Давайте підтримаємо економіку, налагодимо життя. А у нас термін – до грудня прийняти остаточно закон про ринок землі – і край.

Тому моя конкретна позиція така. Мораторій продовжити щонайменше на рік. За цей час провести референдум. Адже зараз, за опитуваннями населення, більшість людей проти ринку землі. Далі: навіть якщо референдум скаже «так», насамперед потрібно визначити чіткі критерії: земля має продаватися тільки громадянам України, котрі живуть тут понад 10 років. І звичайно – обмеження кількості землі в одні руки: не більше 300-500 гектарів. Було би дуже добре, якби держава викупила землю за реальною ціною й передала її в ОТГ, котрі би тільки давали її в оренду. Це б забезпечило додатковий розвиток громад і  пішло на користь країні загалом.

Григорій Супрун, депутат обласної ради:

– Вважаю, що це питання не на часі. В Україні йде війна, є багато й інших невирішених питань, а тепер до них додалося питання взагалі невідпрацьоване – ринку землі. Потрібно продовжити мораторій, допоки будуть сформовані підзаконні акти, що регламентуватимуть прозорий ринок землі, де би не тільки була пропозиція продати, але й – пропозиція купити землю.
 Слушною є позиція Громадської спілки Аграрного союзу України, з якою вона виступає дуже довгий час, – про те, що держава повинна стати першим покупцем землі в особі об’єднаних громад. Але якщо цього не буде, а землю купуватимуть приватні особи або іноземці, то це може призвести до серйозних внутрішніх конфліктів.

Щодо президента й того, чому він «не чує аграріїв». Він людина нова на цій посаді, й, відповідно, те оточення, що є навколо нього, не завжди фахово підходить до вирішення питання. Президент неодноразово обіцяє, що всі питання ми будемо вирішувати разом голосуванням, і я сьогодні був приємно вражений, почувши, що все ж є думка у президента – провести референдум з питання купівлі-продажу землі. Якщо відбудеться референдум, думаю, що український народ буде категорично проти. Всі повинні розуміти, що земля продається один раз. І, потім ти не матимеш більше права навіть ступити на неї ногою. Земля – це національне багатство, і нам усім потрібно думати про те, щоби на цьому національному багатстві заробляли, працювали і створювалися робочі місця не тільки для нашого покоління, але й для наступних поколінь наших дітей, які житимуть і працюватимуть у цій державі.

Валерій Колоша, депутат обласної ради:

– Чи спитали українців, чи хочуть і можуть вони купити землю? Усі, хто тут сидить, я думаю, одноголосно скажуть, що коштів нема. Адже за час роботи у нас три тисячі гектарів землі в орендуванні, 3 тисячі поголів’я. І за період своєї роботи ми неодноразово брали кредити, відповідно, сьогодні закредитовані й за техніку, й за будівництво. Сьогодні немає такої структури, яка б надавала кредит під реальні відсотки, та й узагалі в Україні немає навіть справді державних банків. Ми, з точки зору економіки, показали, що тих 400 доларів у нас немає, щоб заплатити, якщо доведеться брати кредити. Тому цей законопроєкт, який прийма-ли, та ще й із пунктом 210 тис гектарів в одні руки, – це не за Україну. Землю в першу чергу повинна викупити держава, адже хороший господар ніколи землі не продасть. Сьогодні ніхто не говорить про сільські території. А говорять про те, що у наших предків на кістках сіятимуть культури й відправлятимуть їх за кордон, щоби підтримувати свої країни, але не нашу. Нам же нічого не залишиться, повірте!

Денис Марчук, заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада»:

– Останні років п’ять у країні систематично знищують малий та середній бізнес. Знищують не просто словами, а конкретними діями, конкретними законопроєктами. У 2016 році забрали спецдержпдв, забрали більше 20 млрд грн, хоча обіцяли, що діятимуть дотації, а  за 4 роки жодної копійки не отримали. Натомість кошти отримали великі агрохолдинги, і сьогодні у аграріїв коштів нема. Мовчу про їхні кредити, які, у кращому випадку, під 19-20%. У 2017 році забрали близько 14 мільярдів коштів, коли скасували повернення ПДВ при експорті технічних олійних культур, у 2018-му була спроба позбавити єдиного податку четвертої групи, у 2019-му – було ліквідовано Міністерство аграрної політики, і от на 2020 рік хочуть запропонувати ринок землі. У той момент, коли в країні існує проблема з  геокадастром, 40% земель не внесені до кадастрової мапи. Хіба це не показник, що на цих 40% відбуватиметься корупція? Далі нам говорять, що всі землі за межами населених пунктів будуть передані в територіальні громади. Хоча сьогодні бачимо це тільки на основі урядових рішень, а не  конкретних законопроєктів. Де фінансова модель підтримки малого й середнього бізнесу, який би справді міг кредитуватися під 3-5%? Сьогодні кажуть, що дотація буде 4,4 мільярда грн. Але  про що ми говоримо, коли ринок землі діятиме з 2020 року, а нам обіцяють дотації, яких ми з вами не побачимо, бо нинішній бюджет є дефіцитним.

Якщо ми починаємо обіг земель с/г призначення, то чи не варто було би на початковому етапі підтримати модель «українець продає, українець купує», фізична особа фактично. Одначе це буде лише після того як ми наведемо лад у кадастрі, випрацюємо систему підтримки. Давайте обмежимося 500 гектарами в одні руки, і обов’язково – лише українців. Також щонайменше на 5 років не можна допускати юридичних осіб у цю сферу. Оскільки порівняно з ними фізичні особи будуть неконкурентоспроможними під час проведення аукціонів. Тим паче – на початкових етапах.

Присутні народні обранці вислухали позицію аграріїв області та обіцяли під час розгляду законопроєкту №2178-10 у другому читанні врахувати думки тих людей, чиї інтереси він зачепить у першу чергу. Арсен Дідур також зазначив, що висловлені думки і пропозиції всіх присутніх будуть опрацьовані та внесені до тексту звернення до президента, Верховної Ради України та уряду, що розглядатиметься на позачерговій сесії обласної ради 2 грудня цього року. 

Матеріал підготували Аня ІЛЛЕНКО, Дмитро ПАВЛЕНКО та Людмила ПАРХОМЕНКО
Фотографії з сайту обласної ради

Інші новини:


Сукні-сорочки

Сукні-сорочки — це прямий крій, акцент на комірці та вертикальна планка із застібками. Вони трішки строгі, трішки зухвалі, і це, мабуть, тому, що нагадують чоловічі сорочки.

2020-07-08 09:14