Нова Концепція реформування Кримінального кодексу України та інших актів законодавства про відповідальність за правопорушення в публічній сфері

2019-11-15 08:35

Саме цьому була присвячена міжнародна наукова конференція «Концептуальні засади нової редакції Кримінального кодексу України», яка відбувалася за сприяння Консультативної місії Європейського Союзу в Україні в Харкові 17-19 жовтня 2019 року. Одним із спікерів цього заходу став наш земляк, Роман Вереша, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, член Міжнародної асоціації кримінального права ( Париж, Франція), голова ГО «Чернігівщина». Йому – слово.

Причини, що обумовили необхідність реформування кримінального законодавства України

Серед основних причин можна назвати:

1. Концепція реформування КК України та інших актів законодавства про відповідальність за правопорушення в публічній сфері розроблена відповідно до Указу Президента України № 584/2019 від 7 серпня 2019 р. За вісімнадцять років чинності КК України 2001 року його принципові положення були зруйновані несистемними і часто необґрунтованими змінами та доповненнями. Станом на 11 жовтня 2019 року до Кодексу було внесено 808 змін та доповнень (іще 226 змін та доповнень очікується у разі набрання чинності законом №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», і тоді їх загальна кількість становитиме 1034). Кримінальний кодекс України (КК) 2001 року і Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП) 1984 року не становлять собою єдиної злагодженої системи законів про відповідальність за публічні правопорушення. Чинні закони про відповідальність за публічні правопорушення не повною мірою відповідають міжнародно-правовим зобов’язанням України як у частині визначення кола діянь, за які в них має бути встановлена відповідальність, так і в частині забезпечення гарантій прав та  основоположних свобод осіб, які до такої відповідальності притягаються.

2. Встановлення кримінальної відповідальності за діяння, які не заподіють істотної шкоди (значна частина нинішніх злочинів невеликої тяжкості), а також встановлення так званої «адміністративної відповідальності» за діяння, за які відповідальність накладається в судовому, а не адміністративному порядку, а також за діяння, що за розміром заподіюваної шкоди досягають рівня, при якому мають бути визнані підсудними проступками.

3. Неузгодженість санкцій як усередині окремо взятих КК та КпАП, так і між ними, що призводить до того, що, по-перше, в межах КК та КпАП за діяння, що заподіюють однаковий розмір шкоди, встановлені різні санкції; по-друге,  санкції за окремі адміністративні правопорушення є більш суворими, ніж за злочини.

4. Численні суперечності, прогалини, неточності й широкі дискреційні повноваження, що закладені в чинні КпАП та КК, які тягнуть за собою неодноманітність у їх застосуванні судами, а також створюють можливості для зловживання в їх застосуванні, і є істотними корупціогенними факторами, що, у свою чергу, призводить до частого та істотного порушення прав людини.

5. Відсутність механізмів захисту законів про відповідальність за публічні правопорушення, що тягне за собою, з одного боку, намагання через них вирішити проблеми, які мають соціально-економічні чи історично-світоглядні корені, а з іншого – використання їх як інструменту вирішення персоніфіковано-політичного питання (декриміналізація окремих форм контрабанди й перевищення влади тощо).

6. Потреба запровадження діджиталізації в законодавчу сферу, здійснення кодифікації законодавства України на більш високому рівні, ніж це було досі. Зокрема, законодавчі акти  про відповідальність за правопо-рушення в публічній сфері можуть розроблятися як складова електронного Зводу Законів України.

Які основні засади реформування законодавства про відповідальність за правопорушення в публічній сфері

Кодифікації підлягає не лише кримінальне законодавство України, а й акти, які регламентують відповідальність за публічні правопорушення. Відтак передбачається розробка трьох кодифікованих актів:

1) Кодексу України про відповідальність за порушення – в ньому будуть передбачені такі діяння, до відповідальності за які особа притягується в адміністративному порядку за невиконання чи неналежне виконання правил поведінки в певній управлінській  сфері; відповідальність полягатиме, як правило, в накладенні відповідними органами виконавчої влади штрафу безпосередньо під час виявлення порушення. 

2) Кодекс України про відповідальність за проступки, в якому будуть передбачені такі діяння, до відповідальності за які особа притягується виключно судом, але ця відповідальність не пов’язана з обвинувальним вироком суду та судимістю.

3) Кодекс України про відповідальність за злочини (Кримінальний кодекс України).

Вказані кодекси повинні базуватися на єдиних принципах, мати спільний понятійний апарат, а також однакові правила кваліфікації та визначення правових наслідків, у них мають бути узгоджені критерії визначення шкоди й досягнуто те, що «нижня межа злочину є верхньою межею проступку».

Усі публічні правопорушення отримають чітку, вичерпну, послідовну та багаторівневу класифікацію, причому не за розміром передбаченого за них покарання, а саме за характером заподіюваної ними шкоди. 

Нове кримінальне законодавство має забезпечити максимально допустимий широкий і, водночас, диференційований перелік не лише покарання, а й інших заходів кримінально-правового характеру, що підлягають застосуванню до особи у зв’язку із вчиненням нею злочину. Зокрема, йдеться про: 

1) кримінально-правові заходи, спрямовані на максимально можливе вирівнювання ситуації, що мала місце до злочину;

2) кримінально-правові заходи, спрямовані на усунення причин і факторів, що сприяли вчиненню злочину, а саме: спеціальна конфіскація; позбавлення особи права, яким вона зловжила, вчинивши злочин; примусові заходи виховного або медичного характеру;

3) кримінально-правові заходи, спрямовані на превенцію вчинення особою нових злочинів.

Який очікуваний соціальний ефект від реформування кримінального законодавства України

Соціальний ефект від цієї реформи буде сприйматися не виключно через призму запровадження нового КК України, а як частковий результат від загального реформування обширного масиву законодавства. Очікується, що таким результатом стане:

1. Створення єдиної, узгодженої, несуперечливої системи нормативно-правових актів про відповідальність за публічні правопорушення.

2. Суттєве скорочення обсягу законодавчого матеріалу, уникнення суперечностей між Кодексами, відтак – полегшення їх розуміння і застосування.

3. Повна імплементація до законодавства про відповідальність за публічні правопорушення всіх міжнародно-правових зобов’язань України в частині встановлення відповідальності за такі правопорушення, максимальне забезпечення у новому законодавстві гарантій захисту прав людини – як потерпілого, так і особи, що притягається до відповідальності.

4. Приведення законодавства про відповідальність за публічні правопорушення у відповідність до принципів верховенства права, юридичної визначеності та пропорційності, що, у свою чергу, дозволить сформулювати це законодавство на рівні, доступному для сприйняття та інтуїтивно зрозумілому в  застосуванні.

5. Побудова нового законодавства про відповідальність за публічні правопорушення відповідно до сучасного рівня національної та зарубіжної доктрини.

6. Підвищення ефективності застосування норм про відповідальність за публічні правопорушення при одночасному забезпеченні належного рівня захисту прав і свобод людини, а також захисту інтересів суспільства й держави. 

7. Розв’язання проблем, які були актуалізовані практикою за роки застосування нині чинних КК та КпАП, створення дієвого правового інструментарію щодо недопущення виникнення подібних проблем у майбутньому.

На фото – спікери конференції: Кайа Сандра професор Ризького університету ім. Страдиня, Латвія, та роман Вереша - професор Академії адвокатури України

Інші новини:


Цікава новація

У селищі Макошиному планують створити новий осередок правоохоронного захисту — поліцейську станцію.

2020-09-30 08:56