Великий мрійник

2019-11-12 12:16

Вручаючи Золоту медаль Національної академії мистецтв під час відкриття персональної виставки цього відомого чернігівського художника, президент академії А. Чебикін сказав: «Володимир Ємець – це знакова постать в образотворчому мистецтві України. Він має унікальний магічний дар передавати простір. Німіє думка перед його неосяжним світом».

Людське життя таке коротке. Митець жив, не встигаючи за мріями. Мріяв намалювати дивовижного птаха, який подарує людям щастя, напоїть їх Божою Благодаттю…

5 листопада Володимир Володимирович Ємець завершив свій земний шлях. Його ім’я стоїть в одному ряду з іменами визнаних митців, які своєю багатогранною діяльністю зробили видатний внесок у збагачення духовної скарбниці Української держави. 

Дитинство, опалене війною, минуло серед кучерявих пагорбів і тихих озер, що розкинулися навколо села Довжика. Шукаючи оті стовпи, що підпирають небо, він учився слухати посвист вітру та шепіт дозрілих хлібів, відчувати п’янкий аромат свіжоскошеної трави й насолоджуватися хлібом, спеченим на дубовому листі. Він учився пізнавати фантастичну красу селянського буття, де все було пронизано гармонією світла, чистотою помислів та скроплено людським потом.

А ще – українські поліські пісні. Їх так любила співати його мати, в радості й горі. Співала вона їх і того 1938-го року, коли він з’явився на світ. Батько його – священник Володимир Пилипович, так і не дочекався народження сина. Батька забрав НКВС листопадової ночі й розстріляв на сьомий день після арешту в лісі поблизу села Халявина.

Ці дитячі спогади лягли в основу багатьох творів Володимира Ємця.

Дивлюся на одну з картин, до якої він багато разів повертався. Скупані сонцем і водою, злітають гуси, наповнюючи простір отим гортанним криком та величною красою польоту. Підстрибуючи, проводжає їх маленький пастушок, мовби вмовляє: я теж хочу з вами.

Ота нездійсненна мрія вела Володимира Ємця по життю.

Перший твір «Рідне», написаний невдовзі після закінчення Київського художнього інституту, був відзначений премією. Пізніше митець розповідав: «Я пам’ятаю травневу повінь. Десна з розлитими водами. На луках пасеться булана кобила з білим лошам. І просто з води зринає безкінечність неба. Я написав цю картину на одному подиху».

Починається стрімке становлення молодого художника. Він створює серію робіт, присвячених незрівнянній красі Деснянського краю, що стають своєрідним поетично-мистецьким символом. Ці роботи були відзначені медаллю Архипа Куїнджі. Талант Володимира Ємця викликає щиру зацікавленість фахівців, його ім’я називають серед кращих молодих художників Радянського Союзу.

Провідним у творчості митця є прагнення досягти виразності, оригінального колірного вирішення, співзвучності природи й емоційного стану героїв полотна. До найколоритніших робіт, створених художником, можна зарахувати вже хрестоматійні «Маленький мрійник», «Гроза над Десною», «Відкриття світу», «Осіннє озеро», «Вірші. Павло Тичина». Світ побачив його «Довженкове подвір’я», «Мій син», «Засніжене поле», «І заніміла думка перед твоїм простором».

Ці полотна яскраво підкреслюють його національний дух, поетичний ліризм та відчуття первородної чистоти. Вони хвилюють, викликають полеміку, але не залишають людей байдужими. Ці твори наповнені загадковістю, таємничістю, яскравими та драматичними контрастами.

Його картини – слід вічності, закарбований у часі. 

Володимир Володимирович стояв біля витоків створення Чернігівської обласної організації Спілки художників України й був обраний її першим головою. Будував майстерні, виставкову залу. А головне – відкрив цілу плеяду молодих художників, які стають основою та окрасою чернігівської художньої школи. Серед них – відомі сьогодні широкому загалові Євген Павлов, Віктор Трубчанінов, Володимир Зінченко, Віктор Пинський.

Останні десятиріччя у творчості Володимира Ємця домінував портретний жанр – найскладніший в образотворчому мистецтві. Він створює унікальне зібрання портретів історичних постатей, політичних та громадських діячів України, митців, науковців.  Серед них портрети філософа Григорія Сковороди, Героя України Левка Лук’яненка, гетьмана України Івана Мазепи, хранителя Чернігова святого Феодосія, письменника Станіслава Реп’яха, керівника хору Любомира Боднарука, дипломата Петра Шаповала, двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого, народної артистки Лариси Роговець, сільської жінки Ірини Дідовець.

Художник віднаходить героїв своїх творів серед тих, хто, пройшовши через складні життєві випробування, зберіг віру в ідеали та душевну щедрість. Його картини позначені глибоким проникненням у характер сучасника, розкривають душу і психологію людини. Ця галерея портретів – історія становлення Чернігівщини, Української держави.

Творчість Володимира Ємця стала візитною карткою Чернігівщини. Його полотна експонуються в Києві, Чернігові, Мінську, у Кракові, Софії та Каліфорнії,  частина осіла у приватних колекціях.

Надходили пропозиції викупити колекцію, але художник не погодився. Він був мрійником, вірив, що колись прокинеться, ударить копитом отой козацький кінь з добрими очима, і з’явиться в рідному місті галерея Володимира Ємця. І їхатимуть люди, аби доторкнутися до вічно прекрасного, почути стукіт серця митця.

Художник народився на Чернігівщині, був безмежно закоханий у її витончену красу, черпав силу від отчої землі, віддавав їй свій талант, подарований Богом. Жити вдома для нього було святом.

Віддаючи шану митцеві, Чернігівська міська рада обрала його почесним громадянином Чернігова. І підніметься могутня крона дуба, посадженого на алеї біля театру, мов пам’ятник усьому багатостраждальному, але не скореному роду Ємців.

До Володимира Ємця прийшло справжнє визнання. Він удостоєний високого звання «Народний художник України», йому присуджено премію імені Михайла Коцюбинського, вручено високу державну нагороду – орден князя Ярослава Мудрого, на якому викарбовано: «Мудрість, Честь, Слава». Воістину справедливі слова.

З автопортрета суворий погляд Майстра ніби прохає й одночасно вимагає від нас: любіть Україну, любіть свій край, прославляйте свій рід, засівайте ниву, аби чужинці її не засіяли чортополохом.

Сумуємо та віримо, що на небесах усе воздасться йому за добро, любов та бажання ділитися часточкою своєї душі.

Прощай і прости, друже.

Михайло ДІДОВЕЦЬ

Інші новини:


Як Іванко Болтов приміряє цей світ на себе…

12-річний Іванко Болтов із Чернігова — активний, творчий, життєрадісний хлопчик, який всупереч суспільним стереотипам уміє радіти життю та наповнювати його позитивними речами. Він залюбки ділиться своєю радістю з оточуючими і тим самим дарує іншим сонячний настрій.

2020-07-09 13:39