Срібні серця – дітям полеглих героїв

2019-11-06 09:58

Чернігівщина долучилася до всеукраїнського проєкту «Батьківське серце»

80 хлопчиків та дівчаток, батьки яких загинули в російсько-українській війні, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, отримали іменні пам’ятні кулони у вигляді срібних сердець.

Ініціатором заходу стала громадська спілка «Всеукраїнське військово-цивільне об’єднання «Бойове братерство України». Саме так учасники спілки вирішили вшанувати своїх загиблих однополчан.

Загалом такі серця отримало більше 300 дітей з Чернігівщини, Київщини й Житомирщини. Та до кінця травня організатори планують об’їхати  всю Україну і вручити іменні кулони решті дітей загиблих героїв. А це – близько семи тисяч дітлахів. У Чернігові таку ініціативу підтримали ГО «Єдина родина Чернігівщини» та керівництво області.

177 втрачених бійців

Церемонія вшанування пам’яті загиблих героїв російсько-української війни і вручення їхнім дітям іменних кулонів «Батьківське серце» відбулася минулої п’ятниці, 25 жовтня. Розпочалася вона з покладання квітів до Стели героїв Чернігівщини на Красній площі. 

Від початку російсько-української війни на сході країни область втратила 177 воїнів. Найбільше загинуло бійців зі складу 1-ї окремої Гвардійської танкової бригади та 13-го окремого мотопіхотного батальйону під час боїв у районі Луганського аеропорту й під Дебальцевим. І боляче, що війна не зважає на вік. Найстарший загиблий наш земляк – 62-річний доброволець полку «Азов» Олександр Діденко з Бахмача. Наймолодший – солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади 19-річний Сергій Парубець із Дрімайлівки Куликівського району. Втрати на фронті тривають і досі. Цими днями в жалобі Ніжин. Він провів в останню путь загиблого бійця Національної гвардії України старшину Дмитра Антикова.  

Вшанувати пам’ять воїнів, полеглих у російсько-українській війні, та взяти участь у заході «Батьківське серце» приїхали до Чернігова дружина загиблого Анатолія Потієнка Світлана Самойленко та донька Даринка. Анатолій Юрійович був солдатом 1-ї окремої Гвардійської танкової бригади. Брав участь у боях за Дебальцеве. Загинув від снайперської кулі на блокпосту біля села Новогнатівки. Йому був 31 рік. 

– Толю всі пам’ятають як люблячого чоловіка і батька, гарного товариша. Майже п’ять років минуло відтоді, як його не стало, а нам і досі не віриться. Дуже важко без нього. Даринці було три рочки, коли загинув тато. А загинув він на Різдво, 2015 року, – не стримує сліз пані Світлана. – Вдень ми ще встигли привітати одне одного зі святом, а ввечері Толю вбив снайпер. Того дня ми з ним так довго розмовляли. І наче не могли наговоритися. Ніхто й не думав, що горе може статися в таке велике свято. Нам не одразу повідомили про смерть чоловіка. Тож то було наше останнє радісне Різдво. Ми пишаємося нашим татом. Він у нас герой. Його посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. А в Городищі Коропського району, на фасаді школи,  на його честь встановлено меморіальну дошку.

«Оберіг» для сина й доньки

Іменні пам’ятні кулони «Батьківське серце» та посмертні державні нагороди вручали родинам загиблих в Обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм. Там же присутні побачили виставку «Сіверщина. Блокпост пам’яті», на якій були представлені скриньки з особистими речами наших полеглих бійців.

Шостого серпня цього року в зоні бойових дій загинули матрос Владислав Рак та старший матрос Олександр Шарко. Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, орденом «За мужність» ІІІ ступеня  вони нагороджені посмертно.

– Чернігівщина пишається своїми героями, чия висока громадянська мужність, відданість Україні та військовій присязі навіки закарбовані в пам’яті кожного з нас. Ми пишаємося мужністю й силою духу родин, які, зазнавши болю втрати, не зламались і продовжують боротьбу проти агресора. Всі ми об’єднані світлим прагненням миру, тому перемога обов’язково за нами, – з такими словами в. о. голови Чернігівської облдержад-міністрації Наталія Романова передала родинам загиблих бійців державні нагороди. А далі під стукіт серця та гасла «Герої не вмирають!» дітям полеглих героїв вручили іменні пам’ятні кулони. 
Такому подарунку зраділа маленька Алінка. У своїх долоньках дівчинка міцно стискає срібне сердечко, обрамлене терновим вінком із краплинкою крові. На зворотній стороні викарбовано ім’я та прізвище її тата – старшого сержанта Збройних сил України Андрія Мансурова. Він був командиром танка 1-ї гвардійської танкової бригади. 25-річний вояк загинув у серпні 2014-го­ біля села Красний Яр. Його танк підірвався на протитанковому фугасі.

– Андрій був військовослужбовцем. Служив за контрактом. Одним із перших пішов в АТО. Боронив Луганський аеропорт. Його бойовий шлях не надто довгий, але взірцевий. Андрій загинув героєм і посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Мій чоловік був хорошою людиною. Відповідальний, доброзичливий, гарний батько й чоловік. Завжди усміхнений. І заради мене з дітьми готовий був навіть померти. За своїм сімейним становищем він міг би не йти на війну, але чоловік був справжнім патріотом. Алінка і Софійка люблять свого тата, пишаються ним. Дуже за ним сумують. Ми часто переглядаємо світлини. Звісно, що нам його бракує. Але я завжди кажу дітям, що їхній тато – герой. Він помер за Україну. І як би важко нам не було тут, нашим хлопцям на війні ще важче, – каже дружина загиблого Тетяна Мансурова. 

Срібне сердечко отримав і п’ятирічний синочок загиблого бійця батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» Андрія Іщенка. Маленький Андрій Андрійович знає свого татка лише за фотографіями. Адже коли той пішов на війну, хлопчикові було лише півтора місяця. На церемонію вручення Андрійко прийшов разом із мамою Наталією та бабусею Валентиною Яківною. Пані Валентина поділилася спогадами про свого загиблого сина, який брав участь у боях за Станицю Луганську: – Андрій пішов на війну добровольцем. Пішов тихенько. Ми до останнього дня не знали, що він в АТО. Андрій казав нам, що поїхав до Харкова на перепідготовку…

Певно, й не дізналися б, аби не сумна звістка. 35-річний Андрій Іщенко загинув за день до ротації. 16 листопада 2014 року озброєні терористи переправилися через річку Сіверський Донець, улаштували засідку та обстріляли з автоматичної зброї і гранатометів патрульний автомобіль батальйону «Чернігів» і блокпост Збройних сил України. Тоді шестирічна донечка Анастасійка та півторамісячний синочок Андрійко так і не дочекалися свого тата-героя. Орден «За мужність» III ступеня та «Лицарський Хрест Добровольця» Андрій Іщенко отримав посмертно. На фасаді Чернігівської ЗОШ  І-ІІІ ступенів № 29 на його честь встановлено пам’ятну дошку.

– У машині мій син сидів поруч із водієм. Під час обстрілу він загинув одразу. У день загибелі Андрія моєму онукові виповнилося рівно три місяці. Боляче, що ось сьогодні ми дізналися про смерть, а на завтра він мав повернутися додому, – ледь стримуючи сльози, каже Валентина Яківна.

За словами ініціатора заходу й засновника почесної відзнаки – президента військово-цивільної громадської організації «Бойове братерство» Павла Жебрівського, Україна має стати мамою й татом для дітей, чиї батьки загинули на сході в російсько-українській війні. І якщо ми не вшановуватимемо своїх героїв, то наша країна більше їх не народжуватиме. Срібне сердечко – це частинка душі побратимів, яку вони віддають дітям загиблих героїв-захисників. Воно має стати для них оберегом.

Подякував ініціаторам проєкту «Батьківське серце» й голова ГО «Єдина родина Чернігівщини» Микола Шанський. Він зазначив, що кожна дитина по праву має пишатися іменем свого загиблого батька.  Побажав дітям бути достойними подвигу рідних татусів. А кулон «Батьківське серце» – щоби став справжнім оберегом, який супроводжуватиме дітей упродовж усього їхнього життя й надихатиме на добрі справи.       

Валентина НАУМЕНКО
Фото авторки та Олени Мокренчук

Інші новини:


Цікава новація

У селищі Макошиному планують створити новий осередок правоохоронного захисту — поліцейську станцію.

2020-09-30 08:56