В’язні Кремля

2019-10-20 16:31

Минулого тижня, 10 жовтня, в Чернігові відбулася акція «В’язні Кремля», якій передувала пресконференція організаторів заходу: Української Гельсінської спілки з прав людини, компанії #SaveOlegSentsov, а також родичів політв’язнів та самих колишніх бранців Кремля. 

А хіба українці залишилися у в’язницях? 

Після того як 7 вересня відбувся процес обміну між Україною та Росією, в ході якого в Україну повернулися Павло Гриб, Олександр Кольченко, Роман Сущенко, Олег Сенцов та інші, комусь могло здатися, що все закінчено. Але…

– Сьогодні ми маємо 86 громадян України, які перебувають у в’язницях за надуманими звинуваченнями. Лише нашою організацією наразі подано десятки звернень до Європейського суду стосовно грубих порушень прав людини з боку окупаційної влади, влади Російської Федерації, саме за політично мотивовані переслідування наших громадян в умовах збройного конфлікту. На жаль, ми вимушені констатувати, що майже в кожній такій справі окупаційна влада або представники влади Росії застосовують до наших в’язнів тортури, катування, незаконне позбавлення волі, тиск (не лише фізичний, але й психологічний), – зазначила юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Свиридова. 

Саме тому, що у в’язницях Росії та анексованого Криму залишаються українські політв’язні, акція, яка розпочалася ще в серпні в Одесі, досі актуальна й доїхала до свого фінішного пункту – Чернігова… 

Вересневий обмін… 

Незважаючи на те, що повернення в Україну захоплених минулої осені моряків, Олега Сенцова та інших – здавалося б, однозначно позитивна подія, у виступах українських політиків, які коментували обмін, можна було почути діаметрально протилежні думки: від великої перемоги України до ледве не зради національних інтересів. А ось що про це казали самі екс-політв’язні Кремля в Чернігові: 

– На першому місці мають бути інтереси держави. Вважаю, що в цих процесах, які називаються обміном, відбулося кілька моментів, у яких Україна втратила. Перший: моряки мали бути звільнені без попередніх умов, адже є рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, про те, що Росія зобов’язана звільнити 24 українських військовополонених моряків та 3 кораблі (рішення було винесено ще 25 травня, Росія мала звітувати про його виконання через місяць, тобто у червні. – Прим.). У цьому випадку фактично відбувся обмін, а формально – взаємне звільнення. Тобто Росія має право звітувати, ніби виконала частину рішення морського трибуналу, але в той же час за це вона отримала 24 своїх злочинців. Вважаю, що в цій ситуації жоден із моряків не образився, зрозумів свою Батьківщину, адже тижнем пізніше, тижнем раніше їх би звільнили. Тут Україна припустилася помилки, – зазначив екс-голова Бахчисарайської РДА та екс-політв’язень Ільмі Умеров. – Друга помилка – коли звільнили Цемаха, якого представляють важливим свідком у справі МН-17. Третя помилка в тому, що серед звільнених майже не було кримських татар. 

– Що стосується терористів, яких ми віддали (в рамках обміну з Росією. – Прим.), то я їх зву «гноєм». Ми повернули героїв, а замість цього віддали «гній». Тому я підтримую уряд у тому, що кожне життя безцінне і пріоритетом для керівництва країни має бути збереження життя та звільнення всіх політв’язнів. Хоча ми не маємо грати з Путіним за його правилами. Нашою метою має бути повернення власних громадян і, після цього, вирішення питання з деокупації, адже ми сьогодні можемо звільнити (політв’язнів. – Прим.), а завтра Росія знову захопить нових, із числа тих, хто перебуває в окупованому Криму, й ми вже не матимемо можливості обміняти якихось їхніх громадян, – вважає ще один екс-політв’язень Ісмаїл Рамазанов. 

Чернігівець у полоні

Серед 86 бранців Росії є й чернігівець – ювелір Віктор Шур. За кілька днів до акції в Чернігові у ЗМІ з’явилися повідомлення: стан здоров’я Віктора погіршився, зокрема сіверянина турбують сильні головні болі, болі в серці, підвищений тиск та набряк обличчя. До того ж політв’язень написав президентові України листа, де стверджує, що з дому його батька Валентина Шура (який помер улітку) зникла цінна колекція, яку той демонстрував, зокрема, Вікторові Ющенку та Юлії Тимошенко, а в останні дні свого життя батько, який перебував на обліку у психдиспансері, подарував свій будинок «чужій людині». Цю інформацію ми попросили прокоментувати організаторів акції «В’язні Кремля». 

– Стосовно позбавлення спадщини: я не володію інформацією. Вам варто звертатися до його представників. Ми кажемо про закон на захист політичних в’язнів, осіб, незаконно позбавлених волі в рамках збройного конфлікту. Якщо законопроєкт буде прийнятий, то дозволить цим людям отримати адвокатів безкоштовно. Наявність такого закону дозволила би  забезпечити й адвокатську допомогу, й іншу, якої потребують в’язні, – зазначила юристка Української Гельсінської спілки Дар’я Свиридова. – Ми підключаємося до таких справ (як справа Віктора Шура. – Прим.) лише тоді, коли до нас звертаються або безпосередньо самі позбавлені волі, або родичі. 

Крим та патріоти

Переважну більшість часу на пресконференції обговорювали проблеми ув’язнених із Криму, в першу чергу – кримських татар. Власне, саме вони – українські патріоти Криму – наразі перебувають у найбільшій небезпеці. Але в українському суспільстві, на жаль, доволі часто питання Криму виводять за дужки, вважаючи, що там залишилося небагато патріотів України… 

– У тюрмі на 2,5 мільйона людей, де на наступний день після окупації мої друзі боялися навіть тихим голосом розмовляти про Україну, хіба можна провести соціологічне опитування: скільки людей за Україну? Давайте ми у людини, яка стоїть під дулом автомата, запитаємо: а ти підтримуєш терориста, що тримає палець на гачку автомата, приставленого до твого лоба?.. Крим – територія України, там живуть громадяни України, окремі з них, ризикуючи власним життям та безпекою своїх близьких, чинять спротив окупації. Дуже легко бути патріотом, сидячи в Києві, й дуже важко про це говорити, коли ти у Криму, – каже про те, скільки патріотів залишилося у Криму, Дар’я Свиридова. 

– Кримські татари наразі ведуть мирну боротьбу. Сьогодні у Криму вони, в більшості, з про­українською позицією. Я це можу сказати з упевненістю, адже мене лише нещодавно змусили залишити окупований Крим, – зазначає Ісмаїл Рамазанов. 

«Ми чекаємо на тата»

Сама акція «В’язні Кремля» являла собою інсталяцію: біля «Мегацентру» встановили 86 капканів, кожен із яких символізував бранця російської влади. Чернігівцям надали можливість написати політв’язням, і з нашого міста було відправлено 40 листів на підтримку тих, хто перебуває в російських тюрмах. 

«Мого тата заарештували, і ось уже більше трьох років він сидить у в’язниці, мов якийсь злочинець. Мене звати Мадіна, тата – Енвер Мамутов. Ми всі на нього дуже чекаємо та за ним сумуємо», – такий рукописний текст на листівці з написом «Крымское детство» віддала перед пресконференцією журналістам дружина політв’язня Сейрана Салієва, пані Муміне. 

І Енвер Мамутов, і Сейран Салієв – фігуранти так званої «Бахчисарайської справи Хізб ут-Тахрір». Мамутов перебуває під вартою з 12 травня 2016 року й засуджений до 16 років 9 місяців ув’язнення. Салієв заарештований 11 жовтня 2017-го. 

– Я хочу сказати, що цей процес (нового обміну в’язнями між Україною та Росією. – Прим.) перебуває у вирішальній стадії. Але ні скільки людей, ні дати, вибачте, я не можу вам сказати. Він (процес обміну. – Прим.) складається з декількох груп людей… Скажемо так, є три групи, які ми хочемо обміняти, – сказав у неділю, 13 жовтня, в інтерв’ю «Радіо Свобода» голова МЗС Вадим Пристайко. 

Тож сподіватимемося, що новий обмін відбудеться найближчим часом (можливо, до того, як цей номер потрапить до читачів) і в Україну повернеться не тільки тато Мадіни Мамутової, але й чернігівець Віктор Шур… 

Сергій КАРАСЬ
Фото автора

 

Інші новини:


Валерій Куліч: «Чернігівщина має створювати спеціальні території розвитку»

Україна нині переживає дуже напружений час. Попри військові дії на сході країни, ми маємо ще кілька проблем котрі потребують не просто швидких, а й дуже компетентних висновків, а, можливо, й правок. Це реформа децентралізації, котра, практично, добігла кінця

2020-08-07 14:46