Дитяча агресія: міфи

2019-10-16 10:10

Дитяча агресія – одна з найбільш хвилюючих і в той же час дуже закрита тема серед батьків. Закрита, тому що прояви агресії дитиною часто викликають у батьків тривогу, сором, провину, думки про те, що вони не можуть нічого з цим удіяти. Весь цей клубок негативних переживань і труднощів відкритого обговорення цієї делікатної теми призводить до панування різних міфів.
Ось найпоширеніші з них.

«Агресивна поведінка = зла дитина»

Дуже часто, якщо дитина демонструє агресію, дорослі починають ідентифікувати її з цією поведінкою. Випливають висновки про спадковість («увесь у дідуся») або поганий характер («ось такий він у нас упертий / шкодливий / злюка»).

Але справа в тому, що дитина не обирає, реагувати їй на ті чи інші події агресивно чи спокійно.

Якби вона могла, то напевно обрала би реагувати спокійніше. Якщо перестати бачити за агресивною поведінкою злі наміри, це відкриє можливість розпізнавати справжні причини, що спонукають дитину нападати й, відповідно, можливість допомогти їй упоруватися з ними.

«Агресія – ознака вікових криз, це треба просто перетерпіти»

Частка правди в цьому міфі все ж є. Справді, під час вікових криз поведінка дитини може погіршуватися, вона може демонструвати більше спротиву батьківській волі, іноді робити це агресивно.

Але це не привід «заплющувати очі й перетерпіти» – адже так само, як і поза кризою (і так само, як у нас, дорослих), за агресивною поведінкою можуть стояти сильні емоції й незадоволені потреби.

«Треба з раннього віку вчити дітей контролювати агресію»

Контроль над емоціями – одна з останніх сходинок емоційного розвитку людини. Щоби до неї дістатися, треба пройти такі етапи, як проживання кожної емоції окремо, уміння помітити, зрозуміти, назвати цю емоцію і, нарешті, здатність до змішування почуттів.

Лише тоді контроль над емоціями буде гармонійним, а не придушенням, яке рано чи пізно дасть про себе знати побічними ефектами.

Здатність ця, за умови вдалого проходження попередніх етапів, з’являється у дитини не раніше 5-7 років. А в разі сильних емоцій навіть дорослий часто втрачає контроль! Тим часом деякі дорослі закликають своїх малюків до конт­ролю агресивних імпульсів уже при перших сутичках у пісочниці.

«Агресивні ігри – це погано»

Дитяча агресія викликає у батьків багато тривожних думок: «А раптом відчує мою слабкість? А раптом виросте маніяком?» Як наслідок, будь-які агресивні прояви сприймаються як небажана, потенційно небезпечна поведінка.

Однак здатність до агресії закладена в нас самою природою і має цілком певний сенс – зняття напруги в тому випадку, якщо ми не можемо змінити ситуацію і поки не готові її прийняти. Ще агресія є для нас захистом (тому найагресивніші діти – ті, які менше за інших почуваються в безпеці).

Гра – найбезпечніший варіант. Якщо дитина кидає на підлогу ведмежа, це зовсім не означає, що завтра вона піде і штовхне молодшого брата. Більше того, якщо ви покажете дитині, що приймаєте її в цих емоціях і співчуваєте – така ситуація виникне з меншою ймовірністю, ніж якщо ви посварите дитину.

Отже, агресія у дітей (як, утім, і у дорослих) – це щось, що трапляється проти їхньої волі, прояв напруги, яка накопичилася від того, що щось пішло не так.

Відповідно, краще, що ми можемо зробити для дитини, охопленої агресією, – допомогти їй це пережити, м’яко (без осуду), показуючи співчуття і при цьому позначаючи межі дозволеного (й, можливо, пропонуючи альтернативні шляхи).

Наступного тижня я поділюся з вами статтею «Як пережити справді агресивну поведінку дитини й залишитись її другом».

Практичний психолог
Єременко Кристина Олександрівна
Tel: (093) 309-33-43
Instagram: kristennn100
E-mail: sarzhankris@icloud.com; kristinasarjan@rambler.ru

Інші новини:


Вода — це життя!

У попередній статті  минулого номера ДП ми говорили про імунітет та про те, що дуже важливо пити звичайну чисту воду. Сьогодні я розповім — чому.

2020-04-08 09:56