Приватний нотаріус Олександр Красногор: «Наша місія – допомагати людям»

2019-10-11 11:21

Цей чоловік ламає шаблони, адже юристів ми зазвичай уявляємо серйозними чи навіть суворими людьми, обов’язково – в костюмах, з краватками та дорогими наручними годинниками. Ці фахівці «спілкуються» переважно з паперами, точніше – документами, а тому зазвичай малоемоційні. Але Олександр Красногор вдягається доволі демократично, завжди усміхнений, привітний, відкритий до спілкування, має широке коло інтересів. Його частенько можна побачити в театрі, на концертах, художніх виставках чи творчих зустрічах з митцями. Він готовий вислухати, порадити, допомогти. І часто робить це безкорисливо, тому що у своїх діях керується принципами гуманізму.

Тож з нагоди Дня юриста ми зустрілися з Олександром Красногором, аби розпитати про цю професію та шлях становлення, який він подолав. Адже на юридичній ниві наш співрозмовник працює з 1992 року. Приватним нотаріусом – з 2001-го. Олександр Володимирович – президент ГО «Асоціація правознавців Чернігова», кандидат юридичних наук, почесний академік ГО «Академія нотаріату України». І, незважаючи на всі регалії й досягнення, нині навчається в аспірантурі ЧНТУ на факультеті «Публічне управління та адміністрування». Пише наукову роботу на тему «Публічне управління та адміністрування в галузі нотаріату». Цікаво, з чого ж усе починалося?

Мріяв бути істориком, а став юристом

– Я родом із Новгорода-Сіверського й після школи, щиро кажучи, мріяв вступити на історичний факультет, адже у нас був дуже гарний викладач, зумів зацікавити своїм предметом, – поділився Олександр Володимирович із нашими читачами. – Але не пройшов. І тоді подумав: а чому би не піти в юриспруденцію? Мені хотілося брати приклад із вітчима – Олександра Миколайовича Лебедєва, який був суддею, працював завідувачем юридичного відділу Новгород-Сіверської адміністрації. Він користувався повагою, до нього постійно приходили люди – порадитися, попрохати допомоги. Олександр Миколайович був начитаний, освічений, інтелігентний. Тож коли я побачив оголошення про прийом на спеціальність «Правознавство» до Бобровицького радгоспу-технікуму, вирішив спробувати. Вітчим допоміг узяти направлення від радгоспу «Новгород-Сіверський». Конкурс був чималий, але я пройшов. Після двох років навчання прийшов працювати до Новгород-Сіверського радгоспу. На той час була обов’язкова умова – відпрацювати на підприємстві, яке дало тобі направлення. Так у 22 роки я став юристом радгоспу – третьою людиною після директора та бухгалтера.

– Це величезна відповідальність! Чи не виникало сумнівів: «Чи впораюся»?

– Так, юрист мав справу з правоохоронними органами, прокуратурою, арбітражним судом. Ми готували позови та претензії, якщо хтось несвоєчасно розраховувався з радгоспом. Розбиралися з угодами. Треба було відстоювати інтереси підприємства. Справді, я багато чого не розумів, але завжди мав можливість звернутися до більш досвідчених колег, які мене підтримували, допомагали в підготовці певних документів. Були і скептики, які питали: навіщо радгоспу юристи? Ми ж вирощуємо льон тощо. Але коли ми виграли справу й нам повернули суму, що дорівнює річній зарплаті колективу (працівників на той час було багато – понад 600 чоловіків та жінок), думка змінилася, з’явилася повага.

У 1992 році розпочався процес приватизації житла, я мав готувати документи для наших працівників, які жили у квартирах, що належали радгоспу, оформлювати угоди купівлі-продажу за символічною вартістю. Познайомився із завідувачем державної районної нотаріальної контори Петром Павловичем Шараєм, і так склалося, що він запропонував мені посаду консультанта. У країні тривали процеси роздержавлення майна, приватизації, у нотаріусів з’явилося більше роботи, виникла потреба в додаткових кадрах. І я з радістю погодився, мені була цікава ця робота. Та й керівник у нас був розумний, у нього можна було багато чого навчитися. Пропрацював два роки, а далі перевівся до Головного управління юстиції в Чернігівській області, адже одружився з дівчиною з Чернігова.

Юрист формується під час практики

– Цікаво, а як ви стали приватним нотаріусом? 

– Робота в Головному управлінні юстиції в області мені подобалася, але вона була більше адміністративною, управлінською, а мені хотілося більше працювати з людьми, мати більше юридичної практики. Тож із 2001 року я розпочав практику як приватний нотаріус. Мій син Владислав Красногор уже працює зі мною, він закінчив магістратуру нашого Чернігівського технологічного університету, впорується. Можливо, згодом теж буде нотаріусом. Шлях цей доволі непростий, потрібно мати щонайменше три роки стажу після отримання диплома, потім три роки стажу роботи помічником нотаріуса. Це майже як у медицині, коли лікар, аби відбутися у професії, має пройти інтернатуру. За 5 років практики ти не станеш юристом, а тим більше – нотаріусом. На цьому колись і мій вітчим наголошував. І дуже добре, коли є ґрунтовна теоретична підготовка, але юрист формується під час практики, коли складає позовні заяви або заяви до органів влади, вникає в судову практику.

– Олександре Володимировичу, виходить, у вас уже сформувалася професійна сімейна династія! Ваш вітчим працював суддею, ви – нотаріус, син іде вашими слідами. Вітаю, це цінно, як на мене. Знаю, що паралельно займаєтеся і громадською роботою. Для чого?

– Так, є Асоціація правознавців Чернігова, що існує з 2010 року. Свого часу на громадських засадах я був головою відділення Нотаріальної палати України. Маю за цю діяльність багато відзнак. Але має відбуватися ротація, не може одна людина весь час займати посаду, тому цю організацію очолює вже інший нотаріус. Громадська діяльність для мене – це і новий досвід, і розширення кола знайомств. Мені подобається, що в цьому колі є люди з різних галузей: журналісти, артисти, письменники. Завдяки цьому життя грає різними барвами.

Крім того громадські організації впливають на формування професійного середовища, культури, етики. Багато років у нас у країні нема єдиної практики застосування нормативно-правових актів. Недаремно кажуть: два юристи – три точки зору. Але громадські організації – Нотаріальна палата, Асоціація правознавців – ведуть роботу для вироблення єдиної практики. Це, звичайно, полегшить нашу роботу. Наголошу, що в нашій країні не прецедентне право, коли є рішення суду з певної проблеми й відповідно до нього приймаються всі інші рішення. У нас верховенство права. І буква закону має бути дотримана.

А лейтмотив усього, чим я займаюся, такий: у суспільстві та праві в центрі має бути людина, її права та інтереси. І фахівці в цій сфері мають проявляти гуманізм.

– Відповідно, що побажаєте колегам з нагоди Дня юриста?

– По-перше – постійно вдосконалюватися. Ми маємо допомагати людям у вирішенні їхніх життєвих проблем, складних ситуацій, які треба направити у правове русло, у відстоюванні прав і законних інтересів. Допомагати в міру своїх можливостей людям, які цього потребують. Бо життя таке, що не все у нас гладенько. По-друге – не бути зосередженими тільки на нотаріаті, праві, юриспруденції, медіації, психології. Частіше відвідувати різноманітні заходи, спілкуватися, бути толерантними, терпимими, сильними, не забувати про здоровий спосіб життя! До речі, спортивний рух у нас у нотаріаті дуже розвинений. Навіть змагання проводимо. По-третє – радіти життю й бути оптимістами. Поваги до клієнтів, поваги одне до одного. Зі святом

Вікторія СИДОРОВА
Фото з мережі Інтернет

Інші новини:


Таємний гість ресторан «Сенатор»

Наш гість продовжує відвідувати заклади харчування. Ми говоримо саме про обслуговування, меню, тонкощі роботи. Але на просторах Інтернету ви можете дізнатися про все це самостійно.

2019-10-20 16:45