«Хочу жити та розвиватись у Чернігові в унісон з тими, хто працює для спільного майбутнього»

2019-09-23 07:41

Чернігівський туристично-інформаційний центр започаткував нову програму – чергування відомої людини. Звісно, цікаво, що знають та про що мріють ділові, творчі люди. Також хочеться дізнатися про найсакральніші місця, куди хочеться повертатись, та місця відпочинку.

Цього разу до центру на чергування запросили Христину Лаврищеву – директорку ТОВ «Чернігівська Деснянська правда», котра на конкурсі «Підприємець року 2019»  отримала номінацію «За високі здобутки у розвитку послуг» та була кращою в номінації «За високі здобутки у підприємництві, що очолюється жінками». Загалом, Христина – молода, активна, цілеспрямована, ерудована жінка. Отож чергування виявилося цікавим та корисним.

Воно почалося о 12.00 і тривало до 15.00. У цей час наша команда чекала на туристів, а щоби не гаяти часу, ми дізналися багато цікавого. Про це згодом можна буде прочитати на сторінках «ДП».

Після чергування Катерина Литвин, організаторка й голова Туристично-інформаційного центру, запросила Христину Лаврищеву на інтерв’ю.

– Ми дуже вдячні за партнерство  та хочемо й надалі підтримувати нашу співпрацю. А наразі – запитання. Пані Христино, скільки років ваше життя пов’язане з Черніговом?

– Я народилася в сім’ї військових офіцерів у Лейпцигу, там на той час служили мій батько та дідусь. Це батьківщина мого найулюбленішого композитора Бетховена. Але згодом моя родина стала мешкати в Чернігові. Мій дід родом із Полтави, батько – з Прибалтики, бабуся – з Росії (Хабаровський край). Але саме Чернігів завжди приваблював військових офіцерів своєю красою, комфортністю і затишком. Вони залюбки обирали для служби й життя це гарне місто.

– Скільки років ви вже мешкаєте в Чернігові?

– Понад 25 (усміхається).

– А яку саме школу відвідували?

– Російськомовну школу №6. Так склалося, що майже всі діти військових відвідували саме цей заклад. Хочу наголосити, що це аж ніяк не заважало мені вивчати українську мову, обрати український ВНЗ та вільно спілкуватись українською.

– Де навчалися потім?

– У Чернігівському національному технологічному університеті на факультеті «Менеджмент організацій».

– Розкажіть, як саме ви «докотилися» до журналістики? (Усміхається).

– Журналістика – це раптовий порив, можу сказати, я цього не планувала. У мене була зовсім інша мрія – диригент. Я закінчила музичну школу №1 по класу домри, гітари, фортепіано, а ще дуже полюбляла сольфеджіо. Подобалася теорія музики. Зажди читала книжки, любила літературу. Але перевагу віддавала музиці. «Листи Бетховена до Елізи» справили на мене незабутнє враження, досі пам’ятаю яскраві емоції при розбиранні п’єси по нотах, коли  можна повністю відчути, які саме переживання були у цього геніального композитора. Саме це мене тоді приваблювало, а не журналістика та економіка. Мені подобалося слухати музику. Знаєте,  я завжди прокручую в голові ноти, такти музики, яку слухаю.

– А яку музику подобається слухати?

– Різну. Наразі у мене немає окремих уподобань, але в моїй машині часто звучать Скрябін, Майкл Джексон, ОNUКА, «Антитіла». В моєму житті була еволюція, саме музична, починаючи з Брітні Спірс, як у всіх підлітків, та закінчуючи Майклом Джексоном. Але зажди мене супроводжує саме класична музика. Навіть мій син часто слухає Баха та грається під його музику.

– А що будемо робити з Днем міста й Макаревичем? (Усміхається).

– Наша редакція дуже очікує на «Машину часу»! Ми всі підемо й будемо слухати.

– Як саме економіка вплинула на ваше майбутнє?

– Економіка – це був вибір часу, моди на освіту. Всі дівчата в той момент хотіли бути юристками та економістками. Через те, що батьки трішки скорегували мої вподобання, я пішла саме на менеджмент організацій – ця професія охоплює та навчає управлінському й бухгалтерському облікові, мікро- й макроекономіці, соціології та психології  тощо – тому саме такий вибір професії. Я вважаю, що працюю за фахом. Ніколи не говорю, що я журналістка, я – директорка організації, я – перш за все менеджер. Коли створювалася саме нова «Деснянська правда», в листопаді 2018 року, ми зробили організацію, не схожу на жодну редакцію в нашому місті. Де є три ключові посади: директор, редактор і відокремлений професійний комерційний відділ із керівником – це ЗМІ європейського рівня.

– Люди, які працювали раніше, – що сталося з ними?

– Ми запропонували всім іти далі з нами, розвиватися та ставати кращими, звісно, й навчатися. Це був стрибок на велику дистанцію, тому що це великі зміни для всіх. Хочу зазначити: для мене особисто це було дуже відповідально. Я очолюю відоме видання, бренду понад 180 років. «Деснянська правда» –  сучасний медіапродукт, який крокує в тандемі з часом, а колектив – це потужна взаємодія творчої та комерційної складових.

– Чи складно добирати матеріал та як ви його добуваєте?

– За тиждень ми бачимо величезну синусоїду подій, і потрібно вибрати найважливіші, розподілити, зрозуміти, що буде цікаво саме нашому читачеві.

Але з такою командою – можливо все! Маємо немалу кількість журналістів в області та місті, на мій погляд, креативну команду із продажу реклами й передплати.

– На чому ставите акцент, на яких саме матеріалах?

– На суспільно важливих! Наприклад, заходи ТІЦ (МАМАпікніки)   – це молодь, батьківство, соціальні проблеми, економічні показники, розвиток сфер медицини та освіти – саме той резонанс, який нам дуже потрібен. «Деснянська правда» – це видання перш за все для тих, хто володіє інтелектуальним капіталом, а потім усе інше. Звісно, бізнес має бути, на ньому тримається вся економіка країни. Тому один із напрямів нашого позиціонування – ДП як платформа для бізнесу.

– А чи не думали ви про рубрику, де б інформували про наше місто?

– У нас є сторінка «Чернігів за тиждень». Але ж ДП – видання обласного рівня, і всі очікують на максимально цікаву та актуальну інформацію про розвиток і події нашого Чернігова та регіону в цілому. Нині газета виходить на 20 шпальтах, ми розвиваємось!

– Якщо говорити саме про Чернігів, любите його чи хотілося би  змінити територію проживання?

– Я дуже люблю наш Чернігів, навіть думок про зміну міста не маю.

– Які «найтепліші» місця, куди завжди хочеться піти?

– Звісно – це рідні батьківські вікна звичайної багатоповерхівки в центрі міста. Пам’ятаю, як щодня я йшла до школи й мене проводжала бабуся, дивилася на мене з найріднішого вікна. А зараз у вікні її вже не може бути, проте за звичкою, коли приходжу до батьківського дому, дивлюся на ці вікна, і мене це наповнює.

– А якщо гуляти вулицями?

– Наразі у мене таке життя, що я більше їжджу нашими чудовими вулицями. Хочу зауважити: це мені дуже подобається. Відзначу стан доріг, котрий значно покращився. Приємно починати свій день із гарної музики та плавного руху автівки. Що стосується місць відпочинку: Вал та «ресторанна вулиця». Саме сьогодні, цієї чудової теплої осінньої суботи зранку ми з колегами в кав’ярні насолоджувалися кавою та містом. Іще зазначу локацію біля  музичної школи №1. Це для мене сакральне місце, тому що я закінчила саме її. Проходиш поруч і чуєш, як десь грає саксофон, а з вікна линуть  звуки віолончелі. Створюється «імпровізована симфонія», яка лунає навколо. Мені подобається, як перетворюється та вдосконалюється наше місто. Я пам’ятаю часи, коли у нас була маленька дитина, дуже складно було пересуватися містом із візочком тротуарами. Тепер усе інакше. А також у нашому місті багато квітів уздовж проїжджої частини, приємно їхати вулицею, зупинитися на світлофорі та бачити за вікном прекрасні букети.

– А що саме хотілося би додати цьому місту, коли поміркувати?

– Хочеться, аби саме наші люди не їхали за кордон, а шукали саме тут «місця щасливих людей». Ми як преса повинні виконувати важливу роль – висвітлювати, як розвиваються наше місто та регіон за різними економічно-соціальними показниками, давати більше позитиву, розповідати історії успіху та розвитку цікавих людей і організацій, що живуть та працюють на теренах Чернігівщини. Коли ми заявили про себе як платформа для бізнесу, це викликало резонанс, що це буде комерційне видання тільки для бізнесменів та реалізації їхніх бізнес-ідей. Але наш контент – це можливості для вашого бізнесу: наприклад, від пошуку компанії-роботодавця до історій становлення організацій та їхнього внеску в розвиток Чернігівщини. Що стосується культурного життя міста – воно дуже розвинене. Перше, що спадає на думку, – проект «Зелена Сцена», а ще ми сьогодні прийшли до вас і багато чого відкрили особисто для себе. Я хочу жити й працювати  в Чернігові в унісон із його мешканцями,  владою, в тандемі з бізнесом, у тандемі з усіма, хто хоче щось робити задля спільного майбутнього.

– Ми зіткнулися з проблемою, що після першого курсу ЧНТУ молодь від’їжджає за кордон. Тому вирішили зробити невеличкий форум та запросити підприємців, котрі змогли би розповісти саме про помилки, які вони зробили. Дуже легко говорити – ось людина і вона досягла успіху, але колись вона теж помилялася.

– Ми підтримаємо вашу ініціативу та допоможемо. Хочу сказати, що, на жаль, ми навчались у виші до того, як його очолив ректор Сергій Миколайович Шкарлет. ЧНТУ сьогодні – це сучасний демократичний заклад із передовими технологіями навчання. Ми з командою дуже часто буваємо у ВНЗ, нас об’єднує багато проєктів.

– Торік  ініціативою саме технологічного університету було нагородження за найкращу інсталяцію «Казкового містечка». Вони визначили характеристики, за якими обирали переможця. Відтак людина отримувала диплом «Чернігів рекомендує». Так само студенти ЧНТУ були ініціаторами переходу на екологічний посуд. Ми серйозно дослухаємося до молоді, бо їй тут жити і вона дбає про своє майбутнє. Тому саме вищезазначений форум особливо цікавий для молоді. Він має відбутися навесні, бо стартапи пишуться саме в цей період. Для студентів це буде новий досвід, щоби, наприклад, поїхати до Харкова й там перемагати. Звісно, моя позиція: треба вивчати досвід іноземний, але обов’язково повертатися додому.

– Цілком згодна з вами. Принагідно хочу сказати, що я дуже вдячна своїй команді ДП, вона така різна, але разом –  єдиний організм. Журналісти – це перш за все фахівці, які допомагають і виховують нові молоді кадри. Особливо приємно, що до цієї справи  приєднуються  сучасні блогери. Це ще раз доводить, що неважливо,  яка у тебе спеціальність, головне – мати бажання навчатися й удосконалювати свої знання. І ще хочу нагадати, що за всі 180 років «Деснянська правда»  ніколи не була й не буде жовтою пресою. Мої колеги цю думку поділяють, і це для них важливо та принципово.

Звісно, нам цікаві нові проекти, зв’язки з громадськістю, молоддю та спортом, постійний контакт із бізнесом, ОДА, ОТГ, обласною радою та Чернігівською мерією. Ми повинні бути суспільно корисними.

Незабаром ми запустимо новий проєкт – це сайт DP.news.com.ua із претензією для партнерів та друзів. З цим проектом ми плануємо вийти на всеукраїнський рівень. Але зауважу, що в центрі цього порталу – бренд нашого міста і його головні події. А ще на DP.news.com.ua ми плануємо відокремити туризм  як перспективну галузь Чернігівщини.

– ТОП 5 – що для вас Чернігів?

1. Улюблене та рідне місто.
2. Місце, де я розвиваюсь і працюю.
3. Це в найближчій перспективі – потужний економічно й соціально розвинений центр.
4. МОЯ БАТЬКІВЩИНА.
5. Моя улюблена робота.

Мені дуже приємно згадувати робочу суботу на Золотому пляжі, в сезон, де ми дізналися від чернігівців та туристів, що Чернігів надихає, а всі під враженням від нашого міста і його благоустрою.

Вважаю, що хто не був у Чернігові – той нічого не бачив. Якби ми запросили гостей-туристів, то зустрічали би гостей із «Деснянською правдою», визначилися би з цікавою програмою… Знаєте, дуже хочеться, щоби саме паперову пресу читали, як у Європі – за філіжанкою кави, в кав’ярні біля площі. Це теж би була фішка нашого міста.

– Дякую, Христино, за ваші відповіді. Справді, ви відчуваєте це місто зовсім по-іншому, це був цікавий досвід. Ви свідома людина, яка, оцінюючи, може йти далі.

– Чернігів створюємо ВСІ ми, й так повинно бути. Ми й надалі ефективно працюватимемо       та сподіваємося, що всі новини будуть тільки позитивними.

Директорка газети не пішла з чергування з порожніми руками, її зачарували деякі вироби й вона їх придбала, аби було приємно згадувати про чергування в  Туристично-інформаційному центрі. Катерина Литвин та її команда, що символічно,  подарували Христині флешку у вигляді музичної ноти. Таким позитивним, щирим, сонячним настроєм запам’яталася субота.

Записала Вікторія КАЗКОВА
Фото надано Катериною ЛИТВИН

Інші новини:


Таємний гість ресторан «Сенатор»

Наш гість продовжує відвідувати заклади харчування. Ми говоримо саме про обслуговування, меню, тонкощі роботи. Але на просторах Інтернету ви можете дізнатися про все це самостійно.

2019-10-20 16:45