«Мама й тато дивилися і одне на одного, і в одному напрямку»

2022-02-13 14:07

Олена Дмитренко, голова Чернігівської обласної ради, щаслива, що в неї батьки безмежно й щиро любили одне одного й тим самим подарували їм із сестрою щасливе дитинство, дали розуміння, що тепло, турбота, щирість і радість у стосунках роблять людей красивими, щасливими й натхненними.

Ольга та Борис познайомилися наприкінці 1957 року, а на початку 1958-го одружилися. Мамі виповнилося тоді 17 років, а тато був на 7 років старшим. Побачили вони одне одного на танцях у сільському клубі в Часновцях на Козелеччині, де жила дівчина. «Тато дуже гарно грав на гармошці. Не звернути на нього увагу було просто неможливо. Мама тоді закінчила 9 класів і працювала в ланці. Вона була старшою дитиною в сім’ї, тому вирішила після школи допомагати батькам. Тато, до речі, теж був у своїй сім’ї старшим. Жив у Пилятині, від Часновців далеко. Тому на побачення потім їздив на велосипеді, який сам зібрав і пофарбував у червоний колір. Коли ще взяти до уваги гармошку, то був завидним нареченим», – розповідає, усміхаючись, пані Олена. 

Наприкінці 1958 року народилася Віра, старша донька Ольги Юхимівни та Бориса Пилиповича. Мамі ще не було 18-ти. А в липні 1965-го народилася друга донька – Олена. Ольга Юхимівна та Борис Пилипович прожили разом 25 років, встигли відсвяткувати срібне весілля. А невдовзі Борис Пилипович помер від інфаркту. Йому було 49 років. А дружині тоді – 42. Більше вона заміж не виходила, хоча могла би. «Мама дуже любила тата, він був її єдиним чоловіком на все життя. Вона почувалася дуже щасливою з татом і залишилася вірною їхній любові, тому поруч із собою не могла бачити іншого чоловіка. Це було її перше й останнє кохання, – говорить Олена Борисівна. – Батьки дуже добре жили й ладнали між собою. Ми з сестрою ніколи не бачили й не чули, щоби вони сварилися. А якщо й були непорозуміння, то швидко все вирішували, не вплутуючи дітей. Батько запам’ятався позитивним, завжди усміхненим, хоча був дуже зайнятим, обіймав серйозні посади, і клопотів по роботі йому вистачало. Але для нас – його трьох дівчат, як він казав, тобто мами й нас із сестрою, – він знаходив час. Наприклад, узимку ми їздили разом на лижах до лісу. Чудові були прогулянки... Загалом, ми дивилися на батьків та вчилися на їхньому позитивному прикладі, якими треба бути людьми, як поважати й допомагати, бути поруч у потрібний час, пробачати й любити». 

Коли вони познайомилися, у Бориса Пилиповича вже була вища педагогічна освіта. А загалом мав три освіти. Він любив завжди рухатися вперед. Тому дружина, сільська дівчина, розумна й завзята, не могла на нього не рівнятися. Вона хотіла бути освіченою, аби спілкуватися з чоловіком на рівні й дивитися не тільки одне на одного, а й в одному напрямку. Ольга спочатку закінчила вечірню школу, отримавши середню освіту, потім вступила до Ніжинського педінституту і стала вчителем початкових класів. А через кілька років перекваліфікувалася на вчителя біології і весь час викладала в школі. Тобто подружжя одне одного мотивувало рухатися вперед, самим формувати своє життя. 
8 Березня, згадує Олена Борисівна, тато традиційно готував смачні деруни. І дарував подарунки. А мамі й без свят любив принести квіти, а особливо – вербові котики. 

«У нас дуже дружна родина. Спілкуємося з багатьма родичами. Мама дуже любить онуків і правнуків. Вона була завжди красивою, а тепер гарна по-особливому, – з ніжністю говорить пані Олена. – Кажуть, що Бог життя дає всім, а старість – тільки обраним. Тато, на жаль, побачив лише старшу онуку. А в мами й правнуки бігають перед очима. Матуся, до речі, чудово, швидко, і з задоволенням готує. Наш Демид, її правнук, найбільше любить саме її смаколики. Наше дружне життя – мамине велике щастя. І ми її не розчаруємо».

Людмила ПАРХОМЕНКО

Інші новини:


Красивий бізнес, який не здався, першим відкрився після активної фази бойових дій, навчає своїх та надихає жінок Чернігова

П’ять років тому відкрився відомий чернігівський магазин жіночого одягу, взуття та аксесуарів "KriStal" (проспект Перемоги, 119А). За цей час його вподобало багато чернігівок (і не тільки!). І ось воно, свято першого ювілею. На ньому побували давні й нові друзі, прихильниці магазину, бізнес-пані й панянки, котрі постійно приходять сюди за стильними речами, привітним та професійним обслуговуванням, консультаціями й обов’язково – за гарним настроєм.

2022-08-16 08:55