Дмитро Блауш: «Мій батько, аби сподобатися мамі, сім разів стрибав із парашутом»

2022-02-13 13:37

Дмитро Блауш, заступник голови Чернігівської обласної ради, розповів зворушливу історію кохання своїх батьків, Ярослава Тодоровича та Валентини Миколаївни, сказавши при тому, що їхня з дружиною історія ще дуже молода, але у них усе попереду. 

Валентина народилася в Хабаровську, а Ярослав – у Чернівцях. Але за часів неозорого Союзу дуже просто було опинитися за 5 тисяч кілометрів від дому, якщо тебе покликала армійська служба. «Мій батько в далекому Хабаровську, завдяки своїм організаторським здібностям та правам на всі категорії транспорту, в армії був затребуваним. Він відповідав за автосклад і доставку продукції у військову частину, бо легко пересідав із автівки, якою возив одного з армійських керівників, на мікроавтобус і транспортував потрібні вантажі. На техніці також розумівся. Хоча й не був позбавленим армійської муштри. А мама була місцевою дівчиною зі складною долею. Її мати відмовилася від доньки ще в дитинстві. Тож жила вона з бабусею, батьковою мамою...»

Файний чернівчанин зустрівся на шляху дівчини не так просто. То було кохання. Важко уявити, але коли він пригостив Валентину дефіцитом кінця 80-х років – морозивом крем-брюле, дівчина зізналася, що куштує його вперше.

«Батько був романтиком. Вигадував усілякі сюрпризи. Приносив мамі осетрину й чорну ікру, але вона її не їла – не подобався цей продукт. Тепер усміхається й каже, що сьогодні б нізащо не відмовилася... А ще тоді всі дівчата заглядалися на військових, у яких був значок парашутиста. Аби його отримати, треба було сім разів стрибнути з парашутом. І тато заради мами стрибнув, – продовжує розповідь Дмитро. – А ще у мами був діагноз – хронічне безпліддя. І тато знав про це. Але заміж покликав. Бо вважав, що все в руках Божих. Адже був людиною віруючою. Тепер у них двоє синів – мій брат Андрій і я. До речі, наш покійний прадід, рідний дядько моєї бабусі по татовій лінії – відомий митрополит Антоній, настоятель Троїцького собору в Чернігові. Ми були його єдиними родичами. Тому батьки, приїхавши до Чернівців, уже маючи старшого сина, перебралися до Чернігова, бо їх покликав владика Антоній. Мій батько мав архітектурну освіту, був спеціалістом з будівництва. І він збудував в області сім храмів. У Чернігові – храм Архістратига Михаїла на Бойовій, церкви в Срібному, Бобровиці... Мама ж керувала їдальнею для студентів, які навчалися на території Троїцького собору. До речі, ми там жили, перше місце нашої прописки було на території Троїцького собору...»

Найголовніше, вважає Дмитро, що живуть батьки в любові та повазі, тримаються одне за одного. Тому змогли пережити найтяжчі моменти в своєму житті. Коли Дмитру було 13 років, у тата діагностували онкологію. Тоді батьки все, що нажили, витратили на лікування. «Ми з братом допомагали, як могли. І невимовно щасливі, що наш батько одужав. Мама дуже дбайливо доглялала за ним кілька років, протягом усієї хвороби, після хіміотерапій та операції (дякую лікареві-хірургу протитуберкульозного диспансера Іллі Іллічу Колесникову). І якщо раніше тато займався тільки чоловічою роботою, то тепер він завжди допомагає мамі. Навіть готує смаколики. А коли три роки тому в батька стався інфаркт і йому робили шунтування, то мама теж не відходила від нього. Батьки зараз щасливі. Я раніше пообіцяв, що у них буде омріяна дача. А зараз будую батькам будинок поруч із своїм. Власне, тато будує його сам. А я фінансую. Це подарунок для моїх батьків, яких я дуже люблю». 

Людмила ПАРХОМЕНКО

Інші новини:


Ірис Новакова – творець неповторного солодкого мистецтва

Те, що робить ця жінка з прекрасним ім’ям Ірис – не піддається короткому  опису. Це – справжні кондитерські шедеври, втілення її фантазій та бачення навколишньої краси, які, крім прекрасного зовнішнього оформлення, відрізняються особливим смаком.

2022-02-24 16:13