Таємниця чорного полотна

2019-09-19 19:20

Відомий чеський художник українського походження Олександр Оніщенко, що родом із Чернігова, презентував виставку своїх робіт «Таємниця чорного полотна» та фототворчість у п’ятницю 13-го в музеї «Пласт-арт». До речі, з 1989 року всі його роботи виконуються виключно на чорному полотні – це його стиль та власний винахід. Художник створив «Galerie Jakubska» у Празі, отримав престижні премії, а його картини є в колекціях принца Чарльза, Арнольда Шварценегера й чеського діяча та драматурга Вацлава Гавела. Виставка вже побувала в Одесі, де одна з картин залишилася в архіві Музею західного і східного мистецтва.

На відкритті експонатів був присутній Посол Республіки Чехія в Україні Радек Матула, якому на знак удячності вручили символ України – коровай. «На ці два тижні Прагу та Чернігів, Чехію та Україну ще більше поєднав зв’язок культурних відносин і людських доль». Митця щиро зустріли вітальними словами представники влади міста. Зала була наповнена відвідувачами, знайомими,  рідними та друзями художника.

На першому поверсі музею багатогранність митця розкривається на морських просторах, вулицях Європи, празьких дахах, дивовижних пейзажах. Полотна «Море і джаз», «Старий двір», «Тисяча дахів», «Стихії», «Ранкова тиша» вражають. На другому поверсі на відвідувачів чекає колекція чорно-білих фотознімків, присвячена жінкам у найрізноманітніших амплуа. Деякі світлини відверто еротичні, але в той же час наповнені глибинною енергією та певною таємничістю. Експонати пробудуть у Чернігові ще місяць, тому кожен може долучитися до прекрасного.

«Деснянській правді» вдалося не тільки особисто поспілкуватися з митцем, а й отримати персональний підпис-побажання з автографом. 

– Пане Олександре, яка кількість презентованих ваших робіт і фотографій сьогодні в Чернігові?

– Світлин уже близько 80, а робіт – 20, із яких дві продано під час відкриття виставки.

– Чи є картина, з якою складно розпрощатися і вона не для продажу?

– Нема таких. Я зустрічаюся зі своїми картинами, коли заходжу в ті будинки, де вони тепер «живуть», тому я зі своїми роботами ніби й не розлучаюся. Дуже люблю, щоби мої картини були у когось і дарували радість.

– Що вплинуло на вас при створенні власної техніки?

– Знову ж таки випадковість. Ми були в Болгарії, куди нас найняли як штрихмейхерів робити мініатюрки. На них хвилі писалися зубною пастою (це я технічно розповідаю), а під нею був чорний підмальовок. І з’явилася ідея: навіщо робити підмальовок, якщо можна зробити повністю полотно. У цьому й моя смішна ідея, що я кращий за Малевича, адже я взяв його квадрат і замалював, а це певною мірою хуліганський вчинок. Так само, як і той квадрат – чи то революційний крок до абстракції, чи жарт. А я, здається, веселіше зробив. 

– Як ви обираєте тематику для картин, адже презентуються роботи й морської, й урбаністичної? Що вас надихає?

– Уподобання весь час змінюються, я не маю улюбленої тематики, все залежить від віку й досвіду. А от з приводу того, що надихає, можете не запитувати художників, бо це неможливо пояснити. І тому всі вони вигадуватимуть, а я такий, як є, і чесний зі співрозмовниками.

– Чи є світові художники творчість яких вам цікава?

– Ван Гога ще не розкусили до кінця. Я його колись назвав Ісусом у мистецтві, хоча Ван Гог дуже хворобливо сприймав дар. Від Яблонської я в захваті, адже вона – гігант своєї справи.

– Пане Олександре, ви давно почали паралельно з живописом займатися фотографуванням. Чому для своїх робіт обрали саме жіночу тему?

– По-перше, це настільки незрозуміла енергетика… Не можливо описати, що з чоловіком відбувається в той момент, коли його щось чіпляє в жінці. От для прикладу, стоїть їх 200, хоча такого в моїй практиці не було, і лише одна запалює вас. Я не можу зрозуміти, на чому базується ця вібрація, що в цей час відбувається з людиною. Тому намагаюся пізнати таємницю жінки.

– Тобто моделей для своїх робіт ви обираєте інтуїтивно?

– Так, мимоволі та інтуїтивно, це не професійні моделі. От ви думаєте, дівчина з обслуговування громадського харчування чи та, що працює барменом, могла собі уявити, що стане модельною зіркою?

– Думаю, ні. А чи складно працювати з жіночими моделями під час фотосесій, адже деякі з них знімаються оголеними?

– Це дуже цікаво, бо жіноча багатогранність природна й будь-яка жінка на підсвідомому рівні хотіла би показати свої принади, адже у неї завжди проблеми зі своїм неспокоєм, поки нема коханої людини, якою жінка може його заповнити. Тому я використовую цю природну енергію у світлинах.

– У чому секрет вашого успіху, як вважаєте?

– Напевно, в тому, що я не типовий, поводжуся не за віком, а просто як «шалопай» – от і все.

– Ви давно не живете в Україні. Чи сумуєте за Батьківщиною?

– Звичайно, сумую. Найбільше, напевно, за дитинством, безтурботністю. Словом, за моментами проведеними тут, адже ми тут закохувалися, десь під вікнами співали пісень…

– Що змінилося в Чернігові з останнього вашого візиту?

– Багато чого, головне – молодь, вона зовсім інша. У нас було багато пролетаріату, а зараз молодь більш просвітлена, крута, я сказав би – навіть понтова, але мені подобається.

– Порадьте молодим художникам, як стати такими успішними, як ви.

– Не боятися, пробувати, помилятися, падати, вставати, знову перероблювати, дороблювати і йти до своєї мети. Головне – не лінуватися.

Аня ІЛЛЕНКО
Фото з Інтернету

Інші новини:


Таємний гість ресторан «Сенатор»

Наш гість продовжує відвідувати заклади харчування. Ми говоримо саме про обслуговування, меню, тонкощі роботи. Але на просторах Інтернету ви можете дізнатися про все це самостійно.

2019-10-20 16:45