«Пожмашина» – це історія про успіх

2021-12-29 15:19

Як цього досягти, як створити й розвивати машинобудівний бізнес, робити його соціально відповідальним, як  захищати виробників на найвищому рівні, очолюючи Федерацію роботодавців Чернігівщини, як любити свою країну та будувати своє майбутнє на Батьківщині – розмова з генеральним директором компанії «Пожмашина» Олегом Авер’яновим. 

– Пане Олеже, нещодавно вас було обрано головою Федерації роботодавців Чернігівщини. Ця організація – голос підприємців, голос народу. Про що вони говорять? 

– Федерація роботодавців сьогодні насправді єдина організація в країні, яка на законодавчому рівні доносить голос бізнесу до уряду, Верховної Ради та виконавчих органів влади. Федерація роботодавців має право на погодження нормативних документів, тобто уряд змушений узгоджувати закони, ухвали, розпорядження з Федерацією роботодавців. У країні є дві організації, до голосу яких прислухаються, - профспілки та роботодавці. Федерація роботодавців – це такий майданчик, через який бізнес може доносити свої проблеми, свої пропозиції до влади. Які, на жаль, влада не завжди чує. Але принаймні, чим активніша позиція Федерації роботодавців, тим більше влада змушена слухати й реагувати. Тому що  –  за нами люди, за нами робочі місця, за нами податки та відрахування. Це – економіка України.

– Скільки підприємств є членами Федерації роботодавців?

– В Україні це 8000 промислових підприємств, у Чернігівській області – близько 80 виробничо-промислових підприємств різної сфери: машинобудування, аграрного сектору, деревообробки, ресторанного бізнесу, підприємств легкої промисловості. Федерація роботодавців складається з асоціацій та безпосередньо з підприємств, що входять до цих асоціацій. У нашій області найбільше представників аграрного сектору та деревообробки. Тобто це ті основні сфери, на які багата Чернігівська область.

А малий бізнес представлений у вашій організації?

– Звичайно. Це підприємства ресторанного бізнесу, сфери надання послуг... Представники будь-якої сфери підприємницької діяльності можуть входити до Федерації підприємців. Це добровільне об’єднання, і ми запрошуємо середній і малий бізнес до членства в асоціаціях Федерації роботодавців. Адже насправді – це реальна можливість захисту, донесення своїх проблем та відстоювання своїх інтересів на рівні виконавчої влади. Ми це робимо, ми виходимо з ініціативами, і влада дослухається.

– Бути головою такої організації дуже непросто. Як ви формували свою команду? Хто стоїть поруч із вами та захищає права роботодавців?

– У мене досить великий досвід у бізнесі та створенні підприємств. Сьогодні на моїх підприємствах працюють загалом близько півтори тисячі людей. Тому я не з чуток розумію і знаю всі проблеми бізнесу, як вони створюються і як вирішуються. Я добре знайомий із роботою різних підприємств та компаній, що теж мають цей досвід. Тому ми цим досвідом обмінюємось. Така синергія дає результат. Моя команда – це люди, які теж мають досвід керування бізнесом. Мій перший заступник у Федерації Сергій Крамаренко, наприклад, є депутатом обласної ради, дуже активним підприємцем. Він має досвід роботи в політиці, в бізнесі, він розуміє його проблеми і допомагає їх вирішувати. Другий заступник – керівник підприємств ресторанного бізнесу. Тому команда – це люди з досвідом, які знають проблематику.

– Ваш політичний бекграунд допомагає вам у роботі у Федерації?

– Звичайно, у нашій країні, на жаль, політика та бізнес – це взаємопов’язані речі. Вирішення проблем бізнесу залежить від виконавчої влади. Федерація роботодавців – це реальна допомога бізнесу. Наприклад, сьогодні є велика кадрова проблема. Представникам бізнесу, як правило,       невідомо, що вищі навчальні заклади або профтехучилища зобов’язані погоджувати з Федерацією роботодавців замовлення на навчання фахівців – для того, щоб отримати з бюджету гроші на захищені статті навчання. Ми як Федерація ініціюємо від бізнесу збір заявок про те, які саме фахівці їм потрібні. На жаль, сьогодні у виконавчій владі навіть особливо не вникають у необхідність ось такого централізованого збору заявок – які спеціальності потрібні нашому обласному бізнесу. Університети й ПТУ живуть своїм життям, навчають… І ніхто не запитує: а чи потрібні ці професії бізнесу? До цього питання потрібно почати ставитись серйозно. Ми – за новий підхід, тому ініціювали зустрічі, взяли участь у кількох нарадах на базі обласної державної адміністрації, де спробували пояснити суть проблеми. І, сподіваюся, досягли порозуміння. Це один із аспектів роботи Федерації.

– Тобто – робота є, а працювати – нікому? 

– Саме так. І сьогодні бізнес це як ніколи відчуває. У кризі всі країни захищають свої ринки. Ми, на жаль, сьогодні йдемо курсом повної деіндустріалізації країни. Ми повірили у нав’язані нам Євросоюзом та Америкою міфи про вільні ринки. Але ж ці країни захищають свої ринки... Є хороша приказка: не треба робити так, як кажуть американці, потрібно робити так, як роблять американці. Американці захищають свої ринки та приймають спрямовані на це закони, наприклад, на захист свого виробника. Для українських товарів немає відкритого кордону в Євросоюзі – запроваджуються стандарти, сертифікації, квоти, в такий спосіб обмежується постачання української продукції до країн Євросоюзу. Але вони вимагають відкрити наші ринки повністю для іноземних товарів. На прикладі компанії «Пожмашина» розповім, що таке економіка. Припустимо, компанія «Пожмашина» щороку виграє тендерів на 600-800 млн грн. Можна було би ці гроші заплатити, скажімо, польській компанії – і тоді гроші пішли б у Польщу. Якщо компанія «Пожмашина» виграла тендер, то я плачу близько 150 млн заробітної плати, близько 70-80 млн податків в український бюджет і мільйонів на 300-400 купую українських комплектуючих. Це теж заробітна плата українців, це податки та відрахування до бюджету України. Що більше таких підприємств буде, то більше виграє наша економіка. Федерація роботодавців ініціює, щоби при купівлі товарів та послуг за гроші обласного бюджету пріоритет був у місцевих виробників та надавачів послуг. Для них мають бути передбачені преференції. Таким чином будуть забезпечені роботою мешканці області, до обласного бюджету сплачуватимуться податки. Це і є розвиток Чернігівської області, і вона не буде депресивним регіоном. Ось такі системні речі мають працювати. Та, на жаль, не працюють. Тому ми, Федерація роботодавців, домагаємося, щоби нас почули.

– Пане Олеже, ви – генеральний директор компанії «Пожмашина». У вас великі успіхи в політиці, в роботі, в громадській діяльності. «Пожмашина» – це історія про успіх?

– Так, хоча сьогодні машинобудування в нашій країні переживає не найкращі часи. Але «Пожмашина» - це якраз історія про успіх. Тому що шість років тому це було старе, радянське, похмуре підприємство. За шість років ми його повністю відродили та модернізували. Корпоративна культура й комфортна атмосфера починається, насамперед, із ремонтів у роздягальнях, туалетах, будівлях, приміщеннях… Де людям тепер комфортно перебувати. Коли працівникам створюєш комфортні умови, вони віддаються роботі, а ти отримуєш результат. Ми запросили спеціалістів із усієї Чернігівщини, із Сумської та Полтавської областей. Я пишаюся тим, що сьогодні працює багато молоді – інженери, конструктори, технологи, адміністративний персонал. Мені вдалося сформувати команду, і я пишаюся нею.

– Хто купує вашу продукцію?

– Ми –  №1 в Україні з виробництва пожежної техніки. Тому - служба з надзвичайних ситуацій, Міністерство оборони, Агентство лісового господарства. Ті, хто рятує життя людей.

– Держзакупівлі мають для вашого підприємства велике значення?

– Якщо говорити про пожежну техніку, то 90% – це держзакупівлі. Другим напрямком, який освоїло наше підприємство, є виробництво сільськогосподарської техніки – це причіпна техніка, блокатори, навантажувачі тощо. Ми посіли своє місце на ринку, і цей напрямок теж активно розвиваємо і в Україні, й експортуємо цю продукцію до Болгарії, Румунії, Польщі, Молдови.

– Тобто чернігівські аграрії вже користуються виробленою у нас технікою?

– Так.

– Про закони. Наприклад, №5600. (Про внесення змін до Податкового кодексу України. Він вступає в силу з 2022 року й підвищує ставки податків та ренти. – Авт.).  Чому його норми  матимуть негативний вплив на бізнес?

– Цей закон – просто вбивство бізнесу. Бо в період пандемії та серйозної економічної кризи всі країни навпаки – спрощують систему оподаткування й намагаються підтримати бізнес. Так роблять, наприклад, сусідні з нами Польща, Туреччина. У турків газ коштує 350 доларів для промислових підприємств. У поляків 500-600  доларів. Наш уряд пропонує ціну 1500 доларів. А бізнес в Україні може працювати  при ціні на газ – максимум 500 доларів. Тим більше жодних захисних механізмів не передбачено. Що стосується закону №5600 і допомоги Федерації бізнесу. Цей закон дає необмежені можливості податківцям – проводити перевірки, писати акти, нараховувати штрафи й чекати їхньої сплати. А вже потім бізнес у суді має доводити свою правоту.  Але ж правові органи можуть спрацювати по-різному, інколи не дуже розбираючись, хто винен, а хто ні. Бо у них справи поставлені на потік і є своє планування розкриття злочинів.  І  ми знаємо, наскільки у нас силовий блок залежний від корупції, тиску на бізнес. А Федерація – це майданчик  захисту бізнесу. Вона надає послуги підприємцям – юридичну, правову допомогу, консультації – як практично вийти із ситуації.  До Федерації входять юридичні, аудиторські компанії, що готують правовий захист. До речі, коли підприємецю виграє врешті-решт суд, витративши на це років зо два життя, купу коштів та нервів, правоохоронні органи за свою помилку практично не відповідають. Це реальність, у якій ми житимемо. Закон 5600 шкідливий і для малого, й для великого бізнесу. Сьогодні Україні навязують закони, направлені на знищення нашої економіки. Наприклад, візьмемо закон про заборону вивозу лісу-кругляка. Коли було введено мораторій, піднялася, запрацювала вся деревообробна промисловість. Бо в північних районах Чернігівщини це основний бізнес, практично, на рівні з аграрним. Коли мораторій знімуть, то підприємцям цієї галузі буде дуже скрутно. Бо поблизу кордону, в тій же Румунії, Польщі стоять потужні деревообробні комплекси. І їм не потрібна продукція наших деревообробних підприємств. Їм потрібний наш ліс. Вони самі перероблятимуть його і везтимуть назад, в Україну, вже у вигляді меблів і т.п. Бо в них собівартість деревообробки дешевша – підприємства там модернізовані, у них дешеві кредити, чого немає у нас.

І подібних законів немало. 

– Скільки пожежних машин ви реалізуєте за рік?

– Пожежної техніки – близько 150 машин. Стільки ж – аграрної техніки.  На підприємстві сьогодні працює 700 людей.  Ми плануємо  збільшити виробництво сільськогосподарських машин. А потреба в пожежній техніці набагато більша, ніж та кількість, яку ми випускаємо. Тому ми плануємо збільшити штат, взявши на роботу ще 300 працівників . Це повноцінна друга зміна. 

– Ви – бізнесмен із великим досвідом. Яка у нас професія майбутнього? Куди сьогодні треба йти навчатися?

– Якщо говорити про сільське господарство, то там дефіцит агрономів, зоотехніків. А якщо про машинобудування – то не вистачає інженерів, конструкторів, технологів. Я впевнений, що ці професії стануть серйозно затребуваними через 3-5 років. Це будуть високооплачувані й дефіцитні спеціальності. Я би радив молоді отримувати ці професії. Люди з такою освітою в Україні матимуть європейські зарплати. Бо новітні технології – це те, з чим сьогодні працює сучасний бізнес. 

– Ваша перша освіта – авіаційний інженер. Тобто на виробництві  ви розумієте все? 

– Так. Я знаю, з чого все складається, всі операції, всі переваги й недоліки різних конструкцій та механізмів. І бачу кінцевий результат.

– Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію в нашій державі?

– Погано. На жаль, ніхто не розуміє, куди ми йдемо, яка у нас мета. Криза й пандемія показали, що всі країни виживають за рахунок внутрішніх економік, внутрішнього бізнесу. І завдання держави – створювати умови для розвитку бізнесу. На жаль, наша держава перебуває під зовнішнім впливом. І всі закони та ініціативи, які приймає уряд, залишають бізнес виживати сам на сам. А бізнес – це та курка, що несе золоті яйця. Держава існує на гроші платників податків. Арифметика проста – чим багатшими вони будуть, тим більше податків платитимуть до бюджету і тим багатшими будуть громадяни країни. Це аксіома бізнесу, але у нас цього немає. Можливо, ми живемо в революційний період, але іншого шляху, як розвиток власного бізнесу, не існує. Це невідворотний процес.

– Скажіть, будь ласка, ми можемо очікавати вас на глобальній політичній арені?

– Про це, напевно, рано говорити. Бізнес має бути без політики, а  політика – без бізнесу. Бо це речі несумісні. Але влада не підтримує, а навпаки – не розуміє бізнес. Це курс в нікуди, аж до знищення. Тому бізнес змушений іти в політику, аби відстоювати свої інтереси – промисловості й роботодавців. Час покаже, як треба чинити. Будуть вибори – тоді прийматимемо рішення.

– Ви – корінний прилучанин. Прилуки – ваше місто. Воно досить розвинене. Але сьогодні помітне гальмування в розвитку. Як ви можете прокоментувати цю ситуацію?

– Коли я займався політикою і наша політична сила мала своє представництво в Прилуцькій міськраді, такого не спостерігалося. Ми керували процесами,  і місто від цього тільки вигравало. Наприклад, були виділені кошти, за які побудувалася нова школа в Прилуках. В районі ремонтувалися дитсадки, лікарні, школи. Фракція Радикальної партії була в парламенті. Ми ініціювали виділення коштів для соціально-економічного розвитку.  Насправді, політики мають найперше розуміти, навіщо вони це роблять. Головна теза тут: для комфортного життя людей. Чим багатше й комфортніше буде людям, тим краще. І навпаки. На прикладі «Пожмашини»  так і є. Люди йдуть на роботу з радістю – це важливий  момент у колективі.

– У Прилуках немає первинного ринку житла. Як вирішити цю проблему? Ви б могли?

– У Прилуках найбільші місцеві податки в області. Особливо для малого й середнього бізнесу.  А міський голова Чернігова Владислав Атрошенко робить навпаки: якщо заходить компанія в місто, то він намагається надати їй преференції, знизити податки. Загалом, існує цілий комплекс заходів, який може вирішити ситуацію. Будемо все виправляти. Думаю, нам це вдасться. 

– Пане Олеже, про вас часто пише преса. Від інформації про кримінальні провадження до позитивного піару. Як ви на це реагуєте?

– Спокійно. Рівно.  Коли про тебе говорять, то ти чогось у житті досяг. 

– А було таке, що вас дуже образило? Такий медійний «постріл»...

– Іноді чіпляє, коли представники мас-медіа говорять чи пишуть неправду. На жаль, є різні журналісти. «Чорні», наприклад, які займаються чорним піаром. А потім друкують брехливу інформацію, ще й заробляючи на цьому. Як бути? Я захищаюся тим, що не звертаю на це уваги.  Натомість даю робочі місця людям. Працюю на результат. 

– Коли ви були курсантом, уявляли, що створюватимеме таку техніку?

– Ні. Я уявляв небо, військову  авіацію... Але сталося – як сталося. Мені подобається те, чим я займаюся сьогодні. Я отримую задоволення від своєї роботи.

– Якщо би ви сьогодні зустріли того Олега, курсанта, що би ви йому сказали?

– Я вже тоді, навчаючись, мріяв бути бізнесменом. Три роки прослужив офіцером. Але то був 1997 рік. Армія розпадалася. І тоді я прийняв остаточне рішення – реалізувати себе в бізнесі. І не шкодую.

– Ви сучасний бізнесмен. Чи користуєтеся сучасною валютою – біткоїном?

– Раніше ставився скептично, а сьогодні розумію, що за цим майбутнє. Весь світ незабаром переходитиме на електронні гроші. Це – наша реальність через 5-7 років. І це нормально. Із усього, що не трапляється, треба брати краще. Нині, завдяки високим технологіям, я інколи  проводжу наради в машині, онлайн, перебуваючи в будь-якому кінці  країни. Стосовно біткоїну – думаю, це навіть не майбутнє. Ми стоїмо сьогодні на порозі його сьогодення. І питання електронної валюти вирішуватиметься найближчим часом. 

– Яким ви бачите майбутнє України?

– Україна – багата країна. Тут дуже працелюбні люди. І нам треба сконцентруватися над створенням свого власного українського бізнесу, промисловості, економіки.  А все інше у нас є. Україна стане багатою та успішною. І нікуди не треба буде звідси їхати.  У нас є своя країна. І нам її розвивати. Я хочу жити в Україні. 

– Ваше життєве кредо?

– Ніколи не здаватися. Боротися до кінця. І завжди досягати мети.

Спілкувалася Христина ЛАВРИЩЕВА

 

22 грудня відбулася головна зустріч року Федерації роботодавців України. Це традиційний щорічний захід, покликаний підбити підсумки року, оцінити свої здобутки та окреслити плани на майбутнє. 

Голова Федерації роботодавців Чернігівщини, член Президії Ради ФРУ Олег Авер’янов під час свого виступу на зустрічі зазначив: «Федерація роботодавців України зараз стає набагато сильнішим та потужнішим органом. Особливо після прийняття закону про локалізацію. Я особисто брав участь у певних ініціативах, пов’язаних із локалізацією, і хочу відзначити, що нас починають чути й рахуватися. Те, що ми зробили – зібрали підписи, донесли свою думку до керівництва держави, показало: разом ми сильніші! Нам варто бути ініціативними та наполегливими! 

Компанія «Пожмашина» завжди підтримувала прийняття закону про локалізацію. Ми вважаємо це перемогою українських виробників та промисловості, яка лише сприятиме розвитку економіки нашої держави! Об’єднання українських промисловців, виробників, аграрників, бізнесу - це та сила, яка може і стане рушійною в розвитку нашої держави. Разом – ми сила!»

Також чільні аналітики та стратеги ФРУ цього дня презентували Стратегію розвитку Федерації роботодавців України на найближчі роки; представили Кліматичну платформу ФРУ: «зелений» перехід для українського бізнесу; вели обговорення Рекомендації роботодавців для Уряду на наступний 2022 рік; розмірковували про те, якою хочуть бачити нашу країну та намічали конкретний план дій реалізації своїх прагнень.

Інші новини:


Ірис Новакова – творець неповторного солодкого мистецтва

Те, що робить ця жінка з прекрасним ім’ям Ірис – не піддається короткому  опису. Це – справжні кондитерські шедеври, втілення її фантазій та бачення навколишньої краси, які, крім прекрасного зовнішнього оформлення, відрізняються особливим смаком.

2022-02-24 16:13