«На війні переосмислюєш свої життєві цінності…»

2021-12-06 17:08

Влітку 2014 року житель Данівки Володимир Федосенко був серед тих, хто пробивав сухопутний коридор через Щастя до Луганського летовища. Сталося це після трагічної події, коли при посадці проросійськими бойовиками був збитий військово-транспортний літак Іл-76. На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. Наші військові мали підсилити оборону аеропорту. На жаль, усі вони загинули.

Пригадуючи ці буремні події 7-річної давнини, Володимир Володимирович не стримує хвилювання. Каже, саме тоді його світогляд повністю перевернувся…

Навесні 2014 року, коли розпочалися військові дії на Сході країни, він отримав із військкомату повістку. Звісно, розумів, куди скоріше за все потрапить, але, розповідає Володимир Федосенко, навіть думки не було віднайти бодай якусь причину, щоби відмовитися від призову. Для когось це, мабуть, гучні слова – про борг Батьківщині, про обов’язок захищати її рубежі, але не для нього. 

Рідні, звичайно, дуже переживали. Дружина не хотіла відпускати, адже син був ще маленьким, лише 8 років.  Але в своєму рішенні Володимир був упевнений, як ніколи. Тож у призначений день і час він уже був на призовному пункті військкомату. Призвали спочатку на 10 днів, потім на 40, а потім повідомили, що призивають на рік.

Розповідає, що спочатку потрапив до учбового центру в Гончарівському в танковий батальйон. А через два місяці опинився біля Щастя Луганської області. Був у колоні супроводу бронетехніки на передову, до обов’язків входив, у тому числі, й її ремонт. Не одноразово доводилося потрапляти під ворожі снаряди, пригадує Володимир, які просто сипалися з неба. Страшно спочатку було, але ж недарма кажуть, що людина здатна звикнути до всього. Звичними стали й ці обстріли, але ось до чого звикнути не можливо – це поранення і загибель товаришів. Коли від ворожого пострілу йде твій друг, з яким ти ще зранку розмовляв, будував якісь плани… І раптом – бах, і людини немає. Саме тоді ти починаєш дивитися на життя зовсім під іншим кутом зору, розуміти інші життєві цінності. Цінуєш ковток свіжої води, одну цигарку на двох, їжу... В тих умовах було дуже важко залишатись таким, як був колись. 

Але саме там кувалася справжня чоловіча дружба. Адже в умовах війни і небезпеки добре проявляються всі риси людини. Там прекрасно видно, хто є хто насправді. І ті, хто витримав таку напругу, підставляв своє плече товаришу, прикривав його, ділився ковтком води чи шматком хліба, ті ставали справжніми побратимами. І досі несуть свою армійську дружбу крізь роки. 
На жаль, каже Володимир Володимирович, через пандемію вже два роки не вдається зустрітися з бойовими побратимами, але вони тримають зв’язок і за найменшої можливості готові зібратися разом, аби пригадати, пом’янути тих, кого вже немає, та й просто помовчати в колі тих людей, які стали братами по війні.

На щастя, доля була прихильна до Володимира Федосенка – за час свого перебування в зоні АТО він не отримав навіть подряпини. Нині живе мирним життям, працює, виховує сина, якому вже виповнилося 15 років. І мріє, щоби, врешті, в Україні запанував мир і спокій і щоби більше ніколи не довелося брати зброю до рук.

Алла ПРИМА
Фото надані респондентом

Інші новини:


​​​​​​​Секрет високоточної зброї від стресу та відновлення жіночого здоров’я після ударів війни – від відомих лікарів Василя Отрошка й Олексія Казакова

Відомий проєкт видання "Деснянська правда"  – ДП Кава – відновився в повному форматі. І 16 червня в готелі "Придеснянський", який гостинно відчинив  свої двері для такого заходу, зібралися наші пані та панянки, успішні в багатьох сферах діяльності на Чернігівщині.

2022-06-27 12:21