Олена Костевич: «Щастя часто – в простих речах»

2021-12-03 16:45

Цього разу на цікаву «ДП Каву» в кафе «Воn Аmі» завітала видатна українська спортсменка-стрілкиня, чемпіонка і триразова призерка Олімпійських ігор, переможниця європейських та світових чемпіонатів, кубків світу, заслужений майстер спорту України, почесна громадянка Чернігова Олена Костевич. І не сама, а зі своїм теж дуже титулованим тренером Ігорем Чередіновим. Поспілкуватися з ними прийшли журналісти, громадські активісти, представники бізнесу, спортивна молодь.

Зустріч була креативною і дуже цікавою. А кава, як завжди, смакувала.

– Чи була у вас у дитинстві мрія займатися спортом? І як ви вважаєте, зараз ця мрія повністю здійснилася?

– Я бачила себе в спорті вже з 10 років. Талантів у мене було багато, але реалізувала себе в стрілецькому спорті.

– Ви – така ніжна, тендітна, чарівна. Але стрілкиня. Можете влучити в яблучко, і не раз. І характер у вас наполегливий, бійцівський. Ви знаєте, як іти до мети і як її досягти. Чоловікам, мабуть, непросто до такої дівчини підступитися. Розкажіть свою романтичну історію – як познайомилися зі своїм чоловіком?

– Я не використовую свої спортивні навички у повсякденному житті. (Усміхається. – Ред.). Історія нашого з чоловіком кохання розпочалася багато років тому. Перший раз ми зустрілися на змаганнях, довгий час спілкувалися як друзі. Він дружив із нашими спортсменами зі збірної України. Бачила його часто на змаганнях. В 2014 році раптом щось відкрилося, ми з Ігорем подивилися одне на одного під іншим кутом... І з того часу вже не розлучалися.

– Це добре, що ви часто їздите на змагання разом. Як-от і на Олімпіаду в Токіо, де чоловік був практично вашим другим тренером. Адже, як казав нам під час такої зустрічі з кавою Андрій Дериземля, він по півроку під час зборів не бачив своєї родини…

– Мій чоловік мене повністю підтримує, ми справді часто разом на змаганнях. Тепер їздимо вже втрьох, з донечкою. Тож я відчуваю цю підтримку і дуже вдячна. Оскільки мій чоловік також захоплюється стрільбою – це для нього хобі – він бере участь у змаганнях, але як аматор. Тож він мене повністю розуміє. Я закохалася в справжнього чоловіка.

– Розкажіть, будь ласка, про свої змагання після Олімпіади.

– На початку листопада в Польщі, у Вроцлаві, відбулися змагання на Кубок президента Міжнародної Федерації спортивної стрільби (ISSF), де я здобула «золото» у стрільбі з пневматичного пістолета з 10 метрів. Цей турнір є виставковим та відбувався вперше. Його також можна назвати комерційним, адже спортсменам було повністю забезпечено відшкодування їхніх витрат – переліт, проживання тощо. У ньому, на запрошення організаторів, узяли участь 12 найкращих спортсменів у своїх дисциплінах. Загалом, це був фінал Кубка світу, тільки під іншою назвою. Результати були просто фантастичними, дуже високими. Фінали проводилися в дещо іншому форматі, в такому, як будуть на Олімпійських іграх у Парижі.

– Коли розпочнеться відбір на Олімпійські ігри у Франції?

– На початку наступного року проходитимуть відбіркові змагання. У нас змінюються система відбору, будуть додаткові змагання – гран-прі. Рейтинг враховуватиме бали за кожний старт, за кожне місце. І вже за рейтингом роздаватимуть ліцензії – їх буде 12. Також розігруватимуться ліцензії чемпіонатів світу, Європи – як і завжди. Це така данина П’єру де Кубертену, організаторові Олімпійських ігор сучасності.

– Запитання до Ігоря Чередінова. Днями ви були удостоєні високої відзнаки ЄОК – Європейської олімпійської лаврової нагороди…

– Так, і для мене це було дуже приємною несподіванкою. Втім, думаю, це нагородили не стільки мене, скільки Національний олімпійський комітет України. Бо його престиж, рівень у Європі та світі великий, як і престиж нашого Президента НОКу Сергія Бубки…

– Олено, а ви давно не змінювали свою зброю?

– Перед цими змаганнями я взяла нову зброю. Але нещодавно я давала інтерв’ю для австрійських ЗМІ, які порівняли мій пістолет із Ferrari – я стріляю з нього так довго, що він став найкращим (Усміхається. – Ред.).

– Чи змінилося ваше життя після останньої перемоги на Олімпіаді в Токіо?

– Не дуже, тому що перед цим було багато перемог, які, справді, ділили моє життя на «до» і «після». Саме таким досягненням були Олімпійські ігри в Афінах, та й кожні наступні Олімпійські ігри.

– А які зміни особистого характеру ви відчули після цих перемог?

– Мене почали впізнавати, конкуренти почали дивитися на мене іншими очима – як на титуловану спортсменку.

– Ви сказали, що ви захоплювалися стрільбою з дитинства. А які предмети в школі були вашими улюбленими? Мабуть, точні науки?

– Я закінчувала 12-ту школу в Чернігові. Це школа з фізико-математичним ухилом. Алгебра була у мене найулюбленішим предметом. А ось геометрію не дуже полюбляла, для мене було важко уявляти ці геометричні площини. Ще дуже подобалася фізика, оскільки її викладала моя улюблена вчителька і наша класна керівниця.

– Як ви підтримуєте свою фізичну форму?

– Гарна фізична форма – важлива. Тому елементарні фізичні вправи роблю щодня. Але наразі я проходжу фізіотерапію, оскільки на Олімпіаді в мене була травма, котра не давала мені якісно підготуватися до ігор. Тож зараз у мене період, коли я можу трохи перепочити і зайнятися здоров’ям.

– Розкажіть про особисте. Свої бажання, улюблені подорожі?

– Мабуть, із народженням Софійки я стала трошки м’якішою. Тепер у мене є мотивація для наступних цілей, оскільки зараз дивлюся на свій день і тиждень трохи інакше, через призму материнства. Дитині треба приділяти багато часу. До Чернігова я приїхала сама і вже дуже скучила за своєю донькою –не бачила її цілий тиждень. Вона на мене навіть трошки ображається, адже хоче, щоби мама була поруч із нею. Зараз вона з татом. Щодо подорожей, то ми багато подорожуємо через нашу роботу, але минулого року дозволили собі поїхати на море разом. Перед цим таке було, мабуть, років за три до цього.

– Усі знають, що за кожною перемогою стоять тренери, інші люди, котрі грали певну роль у вашому житті... Розкажіть про це.

– На кожному етапі мені допомагало багато людей. Це був і директор школи, спортивні наставники, і люди, не пов’язані зі спортом, і мої батьки, й, звісно, мій тренер… Тобто мої результати – це плід колективної роботи. І мені дуже шкода, що на п’єдесталі стоїть лише спортсмен.

– Яка ваша мрія?

– У спорті я, мабуть, досягла всього, чого мріяла. Останньою моєю мрією було виграти медаль у командний стрільбі. Я це здійснила. Тож зараз у мене момент, коли ні про що не мрієш, а хочеш пережити відчуття цієї ейфорії, яка була на змаганнях, коли я зробила все, що мала зробити. І, мабуть, наступні ціль і мрія прийдуть трошки пізніше.

– Чи є у вас вдома тварини?

– Поки що у нас немає домашніх тварин. Але я виросла з кішками, наш останній кіт прожив багато років... Оскільки я переїжджала з місця на місце, мені було дуже шкода кота, який сам залишався вдома. Зараз, коли у нас є дитина, хотілося б, щоби Софійка вчилася відповідальності. А найкраще цьому можна навчитися, коли в тебе є домашній улюбленець. Тож, думаю, через певний час він у нас з’явиться.

– У вас приголомшливі успіхи в спорті. Чи думали, де будете працювати, коли закінчите свою спортивну кар’єру? Можливо, керівником, як, наприклад, Андрій Дериземля чи Ніна Лемеш?

– Перебуваючи довгий час у спорті, я культивувала в собі трохи інші цінності – наприклад, політичну нейтральність. Тому мені буде складно в цьому сенсі.

– А чи бачите вашу доньку продовжувачем сімейної династії?

– Все може бути. Але моїй доньці лише чотири роки, вона маленька, тож тренер поки що не береться за її тренування. Але пообіцяв, що наступного року подарує їй маленький пістолет. Утім, зараз донька любить грати в лікаря.

– На наступний рік уже відомий календар – де і які змагання триватимуть?

– Календар уже є. З січня проходитимуть гран-прі в Словаччині та Хорватії. Багато етапів Кубку світу, перший – в Єгипті у лютому на новому стрільбищі. Чемпіонат світу в жовтні, де визначатимуться перші олімпійські ліцензії до Парижу. Він також відбудеться в Єгипті. Але основні змагання – це чемпіонат Європи в березні.

– Спорт – завжди дуже серйозно. А чи були у вас якісь кумедні, неординарні ситуації під час вашої спортивної кар’єри?

– Випадки, звісно бувають різні. З останніх – ми були на змаганнях у Вроцлаві, на фіналі Кубку світу. Через ковід потрібно проходити тести щодня. Одна зі спортсменок потрапила в неприємну ситуацію. Почувалася вона нормально, але тест був позитивний. Тому вона опинилася в ізоляції. Відпустили її через три тижні. Це, звісно, не кумедно, але ситуація показує ті складнощі, котрі можуть чатувати на кожного спортсмена. Добре, що це трапилося в Польщі. А нещодавно наші юніори літали на змагання в Перу… Тобто ситуація у світі нині така, що не знаєш, чого можна очікувати.

– Чи були такі моменти, коли хотілося сказати: «Все, більше не буду…»? Що тоді робите?

– Були, але хтось мене завжди в такі моменти підтримував. Перш за все, це тренер Ігор Чередінов. Нещодавно я прочитала про себе в інтерв’ю однієї австрійської спортсменки. Коли їй поставили таке ж саме запитання, вона відповіла: «Я думаю, а що в такий момент робить Олена Костевич? Я не знаю, що вона робить, але, швидше за все, просто йде на тренування». Так ось, я просто йду на тренування.

– Що для вас маленькі радощі? Що вас втішає, що може зробити ваш день?

– Для відчуття щастя часто потрібні прості речі – обійняти свою дитину, погратися з нею. Коли донька усміхається, коли ти можеш із родиною просто вийти погуляти на вулицю, просто коли є вільний час і натхнення. Коли ти можеш поговорити з тим, хто тебе надихає. Це дуже просто, і це – щастя.

– Чи є у вас захоплення крім спорту?

– Зараз весь мій вільний час присвячений навчанню – я вивчаю німецьку мову. Тож у вільний час я роблю домашні завдання.

– А чому ви вибрали такий вид спорту, як стрільба? Що мотивувало на це?

– Моїм мотиватором стала мама. Вона водила мене до різних секцій, привела і на стрільбу, бо колись сама хотіла стріляти. Тобто я втілила мамину мрію. Вона подавала великі надії в спорті, займалася гандболом, колись цей вид спорту називався – ручний м’яч. Вона гарно подавала м’яч, адже була шульгою. Дідусь був військовим. Вони часто переїжджали з міста до міста, тому в мами не було можливості постійно тренуватися. Багато порад мені давав тренер, тому, можна сказати, що до стрільби мене привів ряд правильних рішень.

– Які ваші секрети краси та як ви доглядаєте за собою? Тому що виглядаєте просто приголомшливо…

– Дякую. Я не дуже часто відвідую косметолога, але маю дієві засоби для догляду за шкірою. І гарний настрій – це запорука гарного вигляду.

– Коли у вас залишається вільна хвилина, чим займаєтеся?

– Читаю стрічку Фейсбуку… Приділяю увагу собі – відпочиваю, роблю косметичну маску, читаю книжку – добре, що зараз усі книги є в телефоні.

– Яка ваша улюблена страва?

– Я дуже люблю борщ. Коли востаннє вилітала з Борисполя, мені принесли борщ із салом і чорним хлібом. Це потім був дуже приємний спогад.

– А яку каву любите найбільше?

– Капучіно.

– Олено, які риси цінуєте в чоловіках?

– Підтримку, турботу, ставлення до дітей. Професіоналізм у всьому. Мені подобається, коли людина цікава, щоби можна було знайти теми для розмови. І головне – ставлення до мене.

– Ігорю, а ви – в жінках?

– Я вже 20 років – тренер жіночої збірної. Але дві жінки зі мною постійно. Це моя дружина й Олена. Тому я абсолютно згоден, що професіоналізм – це дуже важливо. Потім – надійність. І, звісно, жіночність.

– Які пори року любите?

– Весну. Мабуть, тому що я народилася навесні. Я відчуваю цей весняний запах свіжості, перших квітів. І розумію, що прийшла весна.

– Олено, ваш улюблений мультфільм, фільм і книга…

– Останні 4 роки я дивлюся дитячі мультфільми – «Щенячий патруль», «Свинку Пеппу»...

– А у вас, Ігорю?

 Фільм «Людина, яка змінила все» – про тренера. А книги – професійні та з психології.

– Олено, чи є людина, яка є прикладом для вас?

– У нас такий вид спорту, що займаються і дуже молоді, й вікові спортсмени. Наприклад, Марія Гроздєва з Болгарії, вона учасниця шести Олімпіад. Дворазова олімпійська чемпіонка, багаторазова чемпіонка Європи. Одна з найбільш титулованих спортсменок Болгарії у всіх видах спорту. При цьому – в неї троє дітей. Це – приклад для мене.

– А чи можете сказати: «Я вже знаю в спорті все?»

– Завжди є те, чому ти можеш навчитися.

– Чи любите ви дивитися на зорі?

– Так, ми з донькою часто дивимося на місяць, зірки. У неї допитливий вік, і вона любить роздивлятися їх і багато запитувати про все.

– Як ви бачите подальший розвиток Чернігова?

– Чернігів стає європейським містом, це гарна тенденція. Сподіваюся, що в нас найближчим часом з’являться гарні спортивні споруди, котрі будуть відповідати європейським міжнародним нормам.

– Ігорю, ваша думка?

– Сподіваюся, що ми коли-небудь зможемо провести на гарному рівні турнір імені Олени Костевич – для молодих спортсменів. У нашому тирі, в якому буде електроніка, тепло, гарне світло і буде досить місця, щоби провести міжнародні змагання.

– Що би ви хотіли собі побажати?

– Оскільки скоро Новий рік, хочеться, аби те, що ми загадаємо в останні секунди року, обов’язково здійснилося. Щоби ми були здорові й залишатися в позитиві одне до одного.

– Ваше життєве кредо?

– Ніколи не здаватися.

Насамкінець ми поговорили про дуже потрібну й нагальну справу з Оленою Костевич та депутатом обласної ради, очільником Чернігівської обласної федерації стрільби Віталієм Свириденком.

– Віталій – єдина людина, яка за останні роки створює умови для тренувань дітей у тирі на вулиці Жабинського, де займалася і я. Зараз там проводяться роботи з утеплення. Такого не було багато років, принаймні я такого не пам’ятаю, – схвильовано говорить Олена. – Віталій Свириденко – голова нашої спортивної федерації. І ще – він людина з відкритою душею і добрим серцем, бо допомагає дітям.

– Я з дитинства любив стріляти, навіть брав участь у змаганнях за школу. Весь час слідкував за успіхами Олени, тренерською сім’єю Чередінових. І після Олімпіади в Токіо захотілося привітати Олену й ремонтом у тирі, бо 20 років точно там ніхто нічого не робив. А це буденні речі, які мають бути комфортними й зручними щодня. Бо тільки сприятимуть якісним тренуванням і настрою, що цей вид спорту потрібний. Допомагаю коштами. Опікується і федерація. Повідомлю принагідно й гарну новину. Юна спортсменка Анастасія Марченко отримала річну стипендію від голови Обласної федерації стрільби, тепер щомісяця вона одержуватиме 3000 грн. А в тирі наразі робимо теплий зал, бо там реально холодно, і асфальтований під’їзд. Опікуюся й майбутнім Палацом спорту. Це мрія всіх чернігівців. Зараз має бути рішення міськради про передачу об’єкту ОДА. І – очікуємо державного фінансування. У палаці будуть всі види спорту, які культивуються в області. Головне, щоби всі ми об’єдналися навколо цієї реальної ідеї.

Людмила ПАРХОМЕНКО, 
Алла ПРИМА
Фото Віктора КОШМАЛА

Інші новини:


Красивий бізнес, який не здався, першим відкрився після активної фази бойових дій, навчає своїх та надихає жінок Чернігова

П’ять років тому відкрився відомий чернігівський магазин жіночого одягу, взуття та аксесуарів "KriStal" (проспект Перемоги, 119А). За цей час його вподобало багато чернігівок (і не тільки!). І ось воно, свято першого ювілею. На ньому побували давні й нові друзі, прихильниці магазину, бізнес-пані й панянки, котрі постійно приходять сюди за стильними речами, привітним та професійним обслуговуванням, консультаціями й обов’язково – за гарним настроєм.

2022-08-16 08:55