Олександр Маркін: «Дзюдо розвиває людину всебічно. Бо це і спорт, і філософія життя...»

2021-11-10 09:43


ЗА СПРИЯННЯ ГОЛОВИ ОБЛАСНОЇ РАДИ ОЛЕНИ ДМИТРЕНКО

Олександр Маркін – старший тренер вищої категорії з дзюдо. Молодий, йому 34 роки. Але відомий далеко за межами Чернігова і як прекрасний фахівець, і як тренер, котрий безмежно любить свою роботу та дітей, яким передає спортивне вміння, і як продовжувач тренерської династії. 

Олександр працює в КПНЗ «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2» Чернігівської міської ради, а за сумісництвом – у Школі Вищої Спортивної Майстерності. А його батько Анатолій Маркін, один із найкращих тренерів України з дзюдо, заслужений тренер України з дзюдо та самбо, – старший тренер ШВСМ. Спортсмени цієї секції – одні з найкращих в країні.

Наприклад, на недавньому чемпіонаті України їхні вихованці зайняли 2 командне місце серед дорослих. Залишивши позаду інші обласні центри, навіть такі мегаполіси, як Харків, Дніпро, Одеса.

– Олександре, ви закінчили Одеську національну юридичну академію з «червоним» дипломом. І не скористалися освітою, яка для багатьох залишається тільки мрією.

– Спорт, дзюдо – це, напевно, покликання всього життя. Мого і батька також. Він дуже відома людина в спорті й не тільки. Але теж обрав тренерській шлях. І досяг у ньому визначних успіхів. Наразі він в Узбекистані, куди з нашими вихованцями поїхав на чемпіонат світу. Я ж займався дзюдо з дев’яти років. Був призером двох чемпіонатів України. Але в студентські роки отримав травму. Великий спорт тоді вже був не для мене. Але спробував тренерство – і воно мене захопило. В Одесі займався спочатку з дітьми. Потім тренував і студентів академії. А коли закінчував виш, то у мене вже були вихованці-юнаки, яких я готував на чемпіонати Європи та світу. У 24 роки я був старшим тренером з дзюдо Одеської області.

– І все ж повернулися до Чернігова...

– Тому що про великий розвиток цього спорту там не дуже дбали. І я був одним тренером. А для успішної роботи з колективом спортсменів потрібна команда тренерів. Адже інакше нічого не вийде. Уявімо собі, як тренер має і проводити заняття, й готувати до змагань частину вихованців, і, врешті, їхати з ними на збори, чемпіонати. Тобто один за всіх. Але неможливо працювати одночасно в кількох місцях... Саме така команда є в нашій секції. Нас троє тренерів з дзюдо – батько, я і Катерина Миколаївна Рубіс. Тому нам під силу всі етапи підготовки. Адже один тренер може займатися максимум із десятьма вихованцями. Тоді підготовка буде якісною. У нас на килимі одразу тренуються 30 спортсменів. Отже, потрібно троє тренерів. Також ми багато їздимо на змагання. А процес тренувань не повинен зупинятися. Тому завжди є кому підставити плече. 

Я загалом працюю з групами. Треную та готую до змагань і дітей, і дорослих. Ми займаємося здебільшого дзюдо. Ще – самбо. У нас із цих видів спорту тренуються понад 100 осіб. Молодша група – з 5 до 8 років, середня – з 8 до 12 років. І старша – після 13 років. Наші спортсмени – гордість країни, серед них чимало професіоналів. І спорт для них – і робота теж. Ми вже розпочали відбір на наступну Олімпіаду. Сьогодні плануємо, аби від нашої школи до олімпійської збірної потрапило двоє спортсменів.

– Ви – громадській діяч, також маєте й свій бізнес. 

– Так, окрім тренерства я активно займаюся громадською роботою. Мені пропонували різні привабливі посади або більше зануритися в бізнес. Але я дуже люблю свою тренерську роботу. І моя громадська діяльність, і бізнес, загалом, спрямовані на те, щоби більше дати своїм вихованцям. Отож очолюю громадську організацію «Чернігівська школа дзюдо». Також я член виконкому НОК України в Чернігівській області. А в п’ятницю ми відкриватимемо «Офіс простих рішень» від Президента України. Це стосується проведення реформ на регіональному рівні. І це буде подія для області. Також у мене є ТОВ «Спортивна країна». Воно стосується спортивної бази. На ній відпочивають і наші спортсмени, і з інших областей. Там же відбуваються спортивні збори. Тобто це бізнес, суміжний із роботою, він доповнює мою основну сферу діяльності. 

– Коли все встигаєте?

– Так, мій робочий день затяжний. Із дому я йду о 8-й годині ранку. А повертаюся о 21.00. У нас із дружиною маленький син. Йому 4 місяці. І увечері я гуляю з малюком у парку. Паралельно вирішую по телефону потрібні питання, обмірковую різні рішення. Я не проти, аби син продовжив династію. Бо дзюдо розвиває людину всебічно. Це ціла філософія життя. Починаючи від поваги спортсменів один до одного, до зали, до батьків, тренерів, свого виду спорту і до всього світу. Також у дзюдо присутня акробатика, тут розвиваються усі групи м’язів, шліфується координація, виховується витривалість. Відтак дитина може проявити себе в будь-якому спорті. Організація ЮНЕСКО недаремно внесла дзюдо до видів спорту, де діти можуть займатися з 5 років. Малюки починають із розминки, гімнастики. Найголовніше, аби дитина отримувала від спорту задоволення. А потім, років у 13 чи далі, вихованець має сам вирішити, ставати йому спортсменом або ні. 

– Спорт – це здоров’я, спосіб життя і спосіб мислення... Чудово бути захопленою, натхненною людиною та любити свою справу. І бути на позитиві. Цікаво, яке ваше життєве кредо, Олександре?

– Кожна людина має займатися тим, що вона може робити якнайкраще. І не здаватися. Якщо бачиш перед собою зачинені двері, намагайся їх відчинити. Можна всього досягти, коли є бажання і працелюбність... Також мені хочеться, аби вихованці запам’ятали мене як тренера, мої настанови. І користувалися цим і на килимі, і в житті. Для тренера це найвища радість. Бо виховувати дітей – дуже важливо. Адже вони – потенціал нашої країни, їм творити майбутнє.

Спілкувалася Людмила ПАРХОМЕНКО 
Фото надані респондентом 

Інші новини:


Ірис Новакова – творець неповторного солодкого мистецтва

Те, що робить ця жінка з прекрасним ім’ям Ірис – не піддається короткому  опису. Це – справжні кондитерські шедеври, втілення її фантазій та бачення навколишньої краси, які, крім прекрасного зовнішнього оформлення, відрізняються особливим смаком.

2022-02-24 16:13