Владислав Мовчан: футбольний захисник, що рветься в атаку

2019-09-13 11:13

Найближчої суботи, 14 вересня, Україна відзначатиме День фізичної культури та спорту. Напередодні цього свята кореспондент «Деснянської правди» опинився… на лікарняному ліжку. Саме в лікарні ми й зустрілися з героєм цього інтерв’ю – футболістом спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву (СДЮСШОР) «Десна» Владиславом Мовчаном.

Нещодавно Влад спочатку отримав дуже неприємну для футболіста травму хрестоподібної зв’язки, а потім переніс операцію. І буквально наступного дня після операційного втручання ми, розташувавшись на сусідніх ліжках, розмовляли з юним футболістом. 

Шлях до Вищої ліги

– Розкажи нашим читачам, хто такий Владислав Мовчан та як він потрапив у СДЮСШОР «Десна»? 

– Влад Мовчан – це хлопець, який наразі перейшов до 11-го класу Чернігівського ліцею №15. Своє життя з футболом я пов’язав десь у другому класі: у школі була секція футболу. Але потім, через те, що тренер отримав травму, секцію закрили, і я перейшов у СДЮСШОР «Юність». Щоправда, й там прозаймався лише з місяць: у мене ще не було розуміння того, що таке футбол та яку роль він відіграватиме у моєму житті, тому я ставився до цього не дуже серйозно. А у 2016-му я прийшов у футбольну школу «Десни» й нині виступаю за команду 2003 року народження. 

– Чим для тебе є спорт і наскільки важливий для тебе футбол? 

– Раніше це було просто захопленням. Нині ж це можливість займатися тим, що ти любиш, і заробляти (якщо у мене вийде стати професіоналом) на цьому гроші. Тому це діяльність, яка приносить мені задоволення, це те, чим я хочу займатися. Проте шлях у професійний футбол дуже складний… Я завжди хотів грати в атаці, але тренер ставив мене в захист. Було таке, що ми грали товариський матч із «Юністю», я був захисником, але хотів бігти в атаку, чим трішки підставляв свою команду…

– У 2018 році ти, у складі «Десни» U-15, допоміг СДЮСШОР «Десна» вийти до Вищої ліги престижної Дитячо-юнацької футбольної ліги України (ДЮФЛУ). Але після першого ж сезону 2018/19 років ваша школа покинула еліту. Чому не вийшло залишитися? 

– Це залежало не тільки від нас, адже враховуються виступи чотирьох вікових груп школи: від команди 2002 року народження до колективу 2005 р. н. У першому колі турніру ми не набрали жодного очка та були на останньому місці у групі. Взагалі, з чотирьох наших команд проблем із набором очок не було тільки у «Десни-2002»… Але взимку у нас відбулися кардинальні зміни у схемі гри, ми почали ставитися до гри більш професійно. Й у другому колі набрали найбільшу кількість очок серед усіх вікових груп нашої СДЮСШОР. І все ж враховується загальна сума очок, тому нам це не допомогло… 

– Ти багато подорожував завдяки футболу. Чи подобається мандрувати? 

– Ми не виїжджали за межі країни, хоча, сподіваюся, все попереду. Але, звісно, мандрувати подобається, бо я проводжу час за улюбленою справою, подорожую зі своїми друзями. Й це краще, ніж сидіти у класі. 

Боротьба з долею

– На зборах перед початком сезону 2019/20 ти отримав травму. Це твоє перше ушкодження?

– Із серйозних – так. Травми у футболі складно обійти, адже це контактна гра. Але вони бувають різними – від розтягнення м’яза до перелому ноги. Багато залежить від покриття, на якому ти граєш. 

– Кілька днів тому тобі зробили операцію на хрестоподібній зв’язці. Наскільки це страшно та які були відчуття? 

– Я не мав часу думати: був націлений зробити операцію, пройти реабілітацію та якомога швидше повернутися у футбол. Мене підтримували батьки, друзі, команда, тому дуже сильно я не хвилювався – був готовий до цього. Попереду відновлення – важке та тривале, але я ще планую зіграти в Першій лізі ДЮФЛУ й допомогти нашій школі повернутися у «вишку». 

– Наскільки складно психологічно травмуватися перед початком сезону та які перспективи відновлення? 

– Не можу достеменно відповісти з приводу відновлення, адже операцію мені зробили тільки вчора. Стосовно травми: це сталося в перший день зборів та було неймовірно сильним ударом по психіці. Адже я персонально готувався в міжсезонні й хотів виграти конкуренцію за місце в основному складі. Однак травма кардинально змінила плани. Хоча я був поряд із командою, але не зміг провести навіть збір. Тому тепер налаштований повернутися у футбол і просто працювати. Адже цей рік випускний, далі – «Десна» U-19, і дуже хочеться туди потрапити. 

– Травми не відбивають бажання грати у футбол? 

– Я про це не думав. Упевнений, що буде проблема після того як повернуся до матчів, адже можу втрати впевненість на полі: можу акуратніше йти в контакт, підстраховувати себе. Але бажання грати залишається. Травми стаються не так уже й часто, і далеко не завжди такі серйозні. Я хочу витримати це випробування та стати сильнішим. 

Випускник

– Цей сезон для тебе випускний і у футбольній, і у звичайній школі. Наскільки травма завадить навчанню в обох закладах? 

– Що стосується ліцею, травма (хоча це звучить трохи дивно) піде на користь, адже я не зможу тренуватися, тому матиму більше часу на навчання. А оскільки планую після школи вступати на юриста (на випадок, якщо з професійним футболом не складеться), мені просто необхідно приділити максимум часу навчанню. З приводу футболу: практики у мене може й не бути, але хочеться цього сезону провести кілька матчів, відчути впевненість у собі… Адже я вірю, що цього сезону ми повернемося до Вищої ліги ДЮФЛУ.

– Напевно, ти знаєш, що «Десна» U-19 після свого дебюту у Прем’єр-лізі (в рамках турнірів УПЛ грають три команди чернігівського клубу – основний склад і футболісти до 21 та до 19 років. – Прим.) на футбольному полі не може набрати жодного очка й у нещодавній зустрічі з «Волинню», ведучи в рахунку 3:1, поступилася 3:4. Чого не вистачає, щоб утримати переможний рахунок?

– Навіть не знаю… Я знайомий із багатьма гравцями «Десни» U-19. Загалом, склад досить непоганий, однак хлопці після минулого невдалого сезону просто не вірять у себе. Начебто є клас, гра, але… 

– Ти – фанат «Десни»? Й чи хочеш грати саме за чернігівський клуб? 

– Тут мої батьки, мої рідні, тому, звичайно, хочу почати свій, сподіваюся, довгий шлях у професійному футболі саме в «Десні», адже наразі є така можливість, якщо у тебе є бажання. А бажання у мене велике. Взагалі ж, хочеться пограти у Прем’єр-лізі чи для початку – в не топових чемпіонатах Європи, наприклад, у чемпіонаті Чехії.

– Чи є в основному складі «Десни» гравець, на якого ти хочеш бути схожим у футбольному плані? 

– Юхим Конопля та Олександр Філіппов: мені подобаються їхня гра й робота на тренуваннях. Ці футболісти для мене – приклад.

– Що би ти побажав читачам напередодні Дня фізичної культури та спорту? 

– Більше займатися спортом. Це краще, ніж пити пиво у під’їзді. Якщо людина захоче, вона може багато. Тому вважаю, що людям потрібно більше займатися спортом та ставити великі завдання. Спорт – це здоров’я (як би дивно це не звучало з вуст людини, котра лежить на лікарняному ліжку). 

Інтерв’ю підготував Сергій КАРАСЬ
Фото з особистого архіву Владислава МОВЧАНА

ДОВІДКА «ДЕСНЯНСЬКОЇ ПРАВДИ» 
Владислав Мовчан, 16 років. Півзахисник СДЮСШОР «Десна», учень Чернігівського ліцею №15. Місце народження – Чернігів. Улюблена книга – «Мафія Блаттера. Зворотний бік футболу» Ендрю Дженнінгса. Мрія – заробляти гроші, займаючись футболом. Улюблені місця в Чернігові – Вал, пішохідний міст. Улюблені міста у світі – Харків та Лондон.

Інші новини:


Кращий студент ЧНТУ 2019

14 листопада в актовій залі Чернігівського національного технологічного університету, як-то кажуть, яблуку ніде було впасти. Адже тут відбувалося традиційне свято, приурочене до Міжнародного дня студента (відзначається в різних країнах світу 17 листопада).

2019-11-21 10:38