Максим та Наталія Гладченки мріють про свій спортивний бренд і про те, щоб українське спортивне екіпірування носила й олімпійська збірна

2021-10-04 08:29

А поки що вони працюють, як кажуть, не покладаючи рук. Їхнє ТОВ «Форвард Текс» 2019 року отримало друге дихання. До речі, саме цьогоріч Максим та Наталя познайомилися, зрозуміли, що вони – на одній хвилі, та одружилися. І в часи карантину та локдауну, сімейний бізнес подружжя попри все, нарощував свої потужності. 

Відтак зусилля Наталії і Максима були помічені громадою підприємців Чернігівщини. І на конкурсі «Підприємець року 2021», який уже всьоме проводила Чернігівська регіональна торгово-промислова палата, подружня пара – Максим та Наталія Гладченки – отримали відзнаку. Нею цьогоріч нагороджувалися всі підприємці, хто протягом 2020-2021 років вистояв, зробив прорив у своєму бізнесі та зростає, незважаючи ні на що. Хто зумів утримати виробництво, зберегти робочі місця, використати кризові умови як можливості для організації нових напрямків бізнесу. 

Вітаємо Наталію та Максима! І кластер легкої промисловості, в якому додалося переможців. Наразі – розмова з наполегливим і налаштованим на розвиток подружжям. Їхній досвід, упевнені, допоможе багатьом дізнатися, як іти вперед, не здаватися й вірити в себе. 

– ТОВ «Форвард Текст». Знайома назва. 

Максим: – Підприємство існує з 2013 року. Тоді ми починали з пошиття дитячого одягу. Але то був складний шлях. Адже одягу для дітей сьогодні багато й – різного. Отож 2019 року ми перекваліфікувалися і – почалося зростання та нарощування потужностей. Ми з дружиною створили сімейний бізнес, і у ТОВ «Форвард Текс» настав новий етап виробництва. Це збіглося з початком епідемії та карантину. Ми, як і більшість підприємств, почали шити маски, які тоді виявилися у дефіциті. Отож бізнес переживав свої не кращі часи, а у нас це стало поштовхом до зростання. 

Наталя: – Оскільки виробництво спеціалізувалося на трикотажних виробах, то ми шили трикотажні маски. Поки був на них попит. Але на цьому не зупинилися. Бо мали на меті шити трикотажні повсякденні речі. Тому паралельно розробляли моделі, приглядалися до тканин, налаштовували обладнання. А відтак почали випускати повсякденний і домашній одяг. Що й робимо зараз. 

– Чому обрали саме трикотаж?

Максим: – Головною моєю метою, коли я зайнявся текстильним виробництвом, було створення професійного спортивного одягу та екіпірування для спортсменів. Я сам спортсмен і дружина теж займається спортом. То була моя мрія. Бо ця ніша в країні практично порожня. Професійне екіпірування не виробляють в Україні. Я вважаю, що це великий мінус. Тому напрямок у нас – і спортивний одяг. Але, як кажуть, не ним єдиним. Ми ж – про бізнес. А тому треба накопичити певний капітал. І ми вирішили розпочати з речей для загального вжитку, для більшості населення. Дружина запропонувала, і я погодився, що краще для нашого підприємства розширити асортимент до повсякденного одягу.

Наталя: – І ми обрали те, що має сьогодні найбільший попит. І те, що нам технологічно під силу. Адже для спортивного екіпірування потрібне дороге обладнання. А ми молоді, розвиваємося і до цього обов’язково прийдемо. Тому взяли до уваги, що у нас є обладнання для трикотажних виробів. І почали з того, що нам цікаво і що завжди актуальне й потрібне всім. А в карантин особливо користувалися попитом трикотажні спортивні речі. Адже люди більше перебували вдома. Працювали онлайн. 

Максим: – Ми плануємо спортивний одяг для занять спортом. Але це інвестиційно напружений напрямок. Бо обладнання коштує десятки тисяч доларів. Але настане час, коли й ця спортивна лінійка буде для нас доступна. 

Термобілизну ми теж готові виробляти. Наразі ведемо перемовини про це з потужним замовником.

Наталя: – Це може бути і звичайна спідня трикотажна білизна. І футболки, майки, шорти, штани, світшоти, худі – все те, що ми використовуємо вдома і для вільного носіння. У нас є тут, як ми постійно наголошуємо, свої компетенції і свої кваліфікації. І ми намагаємося в цьому колі залишатися. Свої сильні сторони виносимо на перший план у роботі з клієнтами. Якщо до нас звертаються, наприклад, із замовленням спецодягу чи постільної білизни, то ми цей напрям не беремо. 

– Вас уже знають у цій сфері?

Максим: – Уже так. Про нас знають. Але найбільше допомагає сарафанне радіо. Люди рекомендують нас своїм знайомим, друзям, колегам. І від того у нас ростуть замовлення. Не тільки індивідуальні, але й оптові. Більшість наших клієнтів – не з Чернігова. 

– Хто був вашим першим клієнтом?

Наталя: – Коли ми почали свою діяльність, то почали себе пропагувати, зокрема, й в інстаграмі. Там ми свого першого клієнта і знайшли. І досі ця жінка робить у нас щоденні оптові замовлення. Вона потім наносить на наші вироби свої принти, теж під замовлення. Звісно, це оживляє вироби. І їх дуже гарно купують. Щодня ми відправляємо їй посилки від 10 до 150 виробів.

– Ви прийшли у цей бізнес, не маючи профосвіти? 

Максим: – Ми починали з найпростіших операцій 2013 року. І поступово навчалися, набиралися досвіду покроково. Згодом добре розумілися й на фасонах, і пошитті, обладнанні.

Наталя: – Я прийшла із зовсім іншої сфери. Було непросто. У мене митна освіта. І я працювала в б’юті-сфері, в оптовій торгівлі. Ми познайомилися з Максимом 2019 року. Цього року й одружилися. А потім Максим почав говорити про спільний сімейний бізнес. І я через певний час погодилася. Звільнилася з роботи, де набула великого досвіду продаж, спілкування з клієнтами. Виробництво ж для мене було новим і невідомим простором. Я не розумілася ні на обладнанні, ні на тканинах. І негайно почала навчатися. Спочатку пішла на річні курси до Вікторії Корнієнко, її Академії, за базовими знаннями. Потім там же навчалася на інших курсах – з дизайну та пошиття спідньої білизни. А сьогодні я постійно спілкуюся з технологами, досвідченими колегами. За два роки у мене з’явився серйозний досвід. І я вже сама консультую підприємців та дизайнерів. 

– Хто з вас директор?

Максим: – У нас кожен – директор у своїй сфері діяльності. А важливі моменти ми вирішуємо спільно. Наталя відповідає за виробництво і за операційну діяльність із клієнтами стосовно виробів, технологій, пошиття. А юридичні, фінансові питання, пошук клієнтів, маркетинг – це моя сфера. Як і закупки, постачання і зовнішньо-економічна діяльність, представлення підприємства на кластері. 

– Не думали про свій бренд?

Максим: – Так. Маємо навіть назву. І робитимемо свою торговельну марку. Спочатку це буде бренд одягу повсякденного, для прогулянок, а потім і спортивного екіпірування. Ми тримаємо руку на пульсі швейного бізнесу, буваємо на всіх заходах, зокрема виставках. І не тільки в Чернігові. Спілкуємося з постачальниками тканин, обладнання. І добре знаємо, що саме нам потрібно. 

– Як продаєте свою продукцію?

Максим: – Поки працюємо онлайн. Але вирішуємо відкрити шоурум – магазин при підприємстві. Це для тих, хто хоче бачити нашу продукцію, відчути її на дотик, купити виріб у роздріб. Але наші стратегічні клієнти до нас навіть не завжди приїздять. Ми спілкуємося онлайн. Вони мають усі характеристики виробів. І їх усе влаштовує. Але Чернігів хочемо забезпечити нашим одягом обов’язково. І бути на цьому ринку першими і головними. Навесні наступного року ми запускатимемо свою колекцію.

Це дуже захопливий шлях – створення моделей, визначення концепції колекції. Дизайн. 

– Де носять ваш одяг?

Наталя: – В усій Україні точно. Наші замовники його продають скрізь. Наші клієнти, до речі, – це й популярні бренди. Ми пишаємося такими партнерами. Наприклад, дівчина виклала в інстаграм, як вона міряє в Києві в своєму улюбленому брендовому бутіку наш одяг. І пишається, що чернігівці там представлені. 

– Які у вас тканини – натуральні, якісні?

Максим: – Коли ми запускали лінійку, то орієнтувалися на якість. Тобто, чи носили би ми цю річ самі. Ми не хочемо осоромитися перед замовником. Тканини купуємо якісні. Це однозначно. Натуральні бавовняні з невеликими домішками поліестру чи еластану. І це нормально. Таким чином зберігається зовнішній вигляд. Але шиємо ми й із тканини замовника. Працюємо так, як зручно клієнтові. Навіть можемо розробити окремий фасон для замовника. Ділимося з ним базою постачальників. 

Наталя: – До нас часто приходять молоді дизайнери з ідеями. І ми з ними працюємо. Адже молодь багато чого не знає. А ми навчаємо, консультуємо, передаємо досвід. Допомагаємо розкрити себе, показати свій талант. Ділимося контактами. Тобто допомагаємо молодому бізнесу. Також ми беремо в роботу їхні невеликі замовлення. Тим самим теж приваблюємо молодих. 

Максим: – Бо самі недавно вчилися і досягали гарного результату. Тому молодим підприємцям, дизайнерам даємо шанс розпочати з малого. Таких, як ми, небагато. На жаль, не вся молодь виживає у своєму бізнесі. Адже конкуренція сьогодні є навіть серед брендів.

– Ви точно маєте отримати ще й номінацію «За допомогу стартапам». Тим більше, що зараз роботи у вас багато.

Наталя: – Так. Вересень, жовтень – пік сезону. Всім усе потрібно терміново, на завтра, обсяги великі. Але ми працюємо за графіком, маємо угоди. І до нового року у нас повністю є замовлення.

– Може, настав час розширюватися?

Максим: – Ми це й робимо. Нещодавно взяли на роботу дуже досвідченого технолога. І нині домовляємся з орендодавцем про розширення площі.

– Як ви познайомилися і так швидко зрозуміли, що маєте бути разом?

Максим: – Бо ми розуміли, чого хочемо. І ще на першому побаченні я відчув і зрозумів, що Наташа стане моєю дружиною. Через два місяці я зробив їй пропозицію.

Наталя: – І я згодилася. Ми познайомилися 7 березня, 7 травня була пропозиція руки і серця. А розписалися 13 вересня. 

– 13-го?

Наталя: – Так. І до того ж, у п’ятницю. Я прочитала, що це прекрасний день для одруження. А весілля було через тиждень. Потім весільна подорож у Карпати. Ми хотіли бути ближче до роботи. Вдень гуляли, розважалися. А вечорами відкривали ноутбуки і працювали певний час. 

– Разом удома й на роботі? Це не занадто, не набридає?

Наталя: – Нас про це багато хто запитує. Ні, не набридає. Навпаки. Ми разом ще й спортом займалися в залі. І відпочиваємо разом. Домашня робота – окрема історія. Удвох аналізуємо, обговорюємо ситуацію, плануємо. І мріємо. Говоримо про цілі.

Максим: – Це стратегічна домашня робота. Але ми вміємо гарно відпочивати, відволікатися. Нам подобається разом ходити на прогулянки містом, таким красивим сьогодні. Любимо гарні ресторані зі смачною їжею та гарним вином. Наприклад, «Велюров». І «ШишкіNN». Там я зробив Наталі пропозицію. І там було наше весілля. А останнім часом – «Солобіє». Бо я обожнюю гарну грузинську кухню. Там саме така.

– Тепер про спорт... Він у вас – як окрема історія.

Наталя: – Я не займаюся професійним спортом. Але ходжу тренуватися в зал багато років. І це вважаю нормою, аби бути стрункою, красивою. Й енергійною.

Максим: – Я у важку атлетику прийшов уже дорослим чоловіком, у 27 років. І закохався у штангу, цей чудовий вид спорту. У мене на стадіоні Гагаріна прекрасний тренер Дмитро Олександрович Шолох. Я тренуюся 5-6 разів на тиждень, уже виконав норматив першого дорослого розряду.

– Як ви все встигаєте?

Наталя: – Дуже просто. Стадіон Гагаріна через дорогу від нашої роботи. І живемо ми недалеко. Це зручно, й економія часу. І якщо я на тренуванні, то Максим на роботі. І навпаки. 

Максим: – Від важкої атлетики народилася і мрія про випуск спортивного екіпірування. Бо, наголошую, у нас немає свого спортивного одягу. І – конкуренції відповідно. Тому коштує такий одяг дуже дорого. Можливо, коли ми будемо на ринку, то він стане доступнішим. Бо трико сьогодні коштує десь 5 тисяч гривень. Одна з основних цілей – хотілося, щоби наші спортсмени ходили й тренувалися в українському спортивному одязі. І на Олімпіаді були в ньому також. Можливо, і в нашому… 

Наталя: – Додам, що у нас дуже схожі характери. Ми не тільки чоловік і дружина. Ми ще й бізнес-партнери. Максим спокійний, толерантний не тільки в сім’ї. Він у бізнесі дуже гарно й спокійно наші непорозуміння вирішує і розрулює. І завжди ми приходимо до єдиного знаменника. Без ексцесів. Вдумливо, прислухаючись одне до одного.

Максим: – Ми схожі. Ми завжди йдемо назустріч, а потім рухаємося в одному напрямкові. Ми органічно доповнюємо одне одного. А сімейний бізнес набуває популярності в країні. Тому впевнений: ми досягнемо своєї мети.

Спілкувалася Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото Ігоря МУШИНСЬКОГО

 

Інші новини:


Приголомшливий успіх чернігівських плавців на чемпіонаті світу

Чернігівські плавці з інвалідністю вибороли 2 золоті та 11 срібних нагород на 1-му Чемпіонаті світу з плавання на короткій воді серед спортсменів з порушеннями слуху. Змагання проходили з 13 по 21 листопада у місті Ґлівіце (Польща), повідомляє Новий Чернігів.

2021-11-29 08:31