Данівчанки-активістки підтримують місцевого сільгоспвиробника

2021-09-27 06:12

Катерина Андріївна Чабась, Віра Андріївна Гридько і Дарія Павлівна Сай – жінки-активістки Данівки. «Вони – актив села», – говорять про них односельці. І дарма, що ці легкі на підйом та небайдужі до сільських справ жіночки на пенсії. Навпаки, вільного часу побільшало. До речі, до пенсії у них є гарна надбавка – гроші за оренду паїв, які їм виплачує ТОВ «Данівка-Агро», яке входить до групи компаній «АгроЗем Холдинг».

– ТОВ «Данівка-Агро» пізніше за всіх орендарів прийшло на наші землі, – розпочинає розмову Катерина Андріївна. – Ми раніше віддали свої паї в оренду іншому підприємству, засновники якого – ліванці. Але оплата нас не дуже влаштовувала. 

– До того ж хотілося підтримати свого, українського виробника аграрної продукції. Бо ми патріоти своєї країни, а Україні сьогодні нелегко, – долучається до спілкування Дарія Павлівна. – Також у нас, орендодавцев, є тепер преференції у цього орендаря. Окрім гарної оплати на паї, маємо оранку та збирання зернових на наших городах – по 8 гривень за сотку. – А ще поздоровлення на Великдень – смачний кошик до свята, – додає Віра Андріївна. – На народження дитини батьки отримують 4 тисячі. Так само дають орендарі гроші й на поховання– 3 тисячі. Школі «Данівка-Агро» допомагає. Діти теж завжди з подарунками. На 1 вересня, на Останній дзвоник. І на Святого Миколая. З днем народження нас обов’язково вітають. Приємно. 

– Ми з 2009 року віддали паї в «АгроЗем Холдинг», тобто в «Данівку-Агро». І одразу відчули себе захищеними, – продовжує Дарія Павлівна. 

– Так певною мірою ми почувалися при колишньому голові колгоспу Героєві Соціалістичної праці Борисові Прокоповичу Вертаю, – згадує Віра Андріївна. – Тоді ж було побудовано школу, проведено в село газ. 

– Якраз при мені школа будувалася, – підкреслює Дарія Павлівна. – Я у ній понад 50 років пропрацювала. 17 років була завучем, а 17 років – директором. Можна сказати, школу теж будувала разом із педагогічним колективом.

– Попередні орендарі не заплатили пай. Я не раз до них ходила, – пригадує Катерина Андріївна. – А тут нова компанія зайшла. З людьми її працівники спілкувалися добре, все дохідливо пояснювали, ми зрозуміли, що матимемо ще чимало додаткових допомог. Тому багато людей одразу перейшло в «Данівку-Агро». Практично, половина. І не пошкодували. Це й іншим, хто залишився, посприяло. Бо в сусідньому агропідприємстві плату стали підвищувати. Адже конкуренція.

– Наші орендарі, – продовжує Віра Андріївна, – завжди вчасно платять на паї, дають оплату й зерном, скільки потрібно. Можна брати понад тонну. І пшеницю, і ячмінь, і кукурудзу. 

– І зерно ніхто не йде сам і не набирає в мішки, додому не везе, чим доведеться, – говорить Дарія Павлівна. – Все зерно привозять акуратно, вже насипане у мішки. Ще й додому підвозять. Мені дуже зручно. Бо живу сама. Хазяйства великого не тримаю вже. А ми перейшли до «Данівка-Агро», бо то свої люди, місцеві. Керівник компанії Сергій Миколайович Рудьковський – з Бобровиччини родом. Він до нас приїздив. Виступав на зборах. Розповідав про себе, про те, для чого компанію заснував на своїй рідній землі. Щоби допомогти селам бути заможними, а нашій землі залишатися українською, аби нею опікувалися ті, хто тут народився і прагне розвивати Україну. Щоби показати насправді, які ми тут і чого варті. 

А далі жінки-активістки розповідали про себе і про подруг. Катерина Андріївна, хоч і на пенсії, а всюди встигає. З чоловіком тримають велике господарство. Дві корови. Отож молочні продукти часто возить у Браницю на базар. Дітям, онукам допомагають, які в Козельці живуть. 50 соток землі обробляють. Садять там усіляку городину.

Молодою Катерина Андріївна поїхала до Чернігова, працювала на радіозаводі. Але не дуже подобалося їй жити в місті. Повернулася в Данівку. У конторі трудилася. А потім Катерину економістом у колгосп взяли. І все у неї вийшло. Без освіти. А згодом вона заочно навчалася. Освіту економічну отримала. Чоловік головним агрономом був, бригадиром. Перед пенсією Катерина Андріївна працювала в дитсадку. «Хоч і не педагог вона за освітою, – кажуть жінки, – але з дітьми так ладнала, що батьки нахвалитися не могли. І танцювала з ними, й співала. Всю душу віддавала. Вихователька ж – це друга мама. В садок діткам Катерина й молоко, й сметану носила...» Катерина Андріївна і в церковному хорі співає. І до будинку культури ходить в ансамбль «Данівчанка». Скоро День села. То виступатимуть.

Віра Андріївна довго профоргом була. Людям весь час допомагала. Путівки до санаторіїв та будинків відпочинку шукала. Навіть до лікарів дзвонила, щоби люди на прийом могли потрапити. Данівці її поважають. Вона людина шанована в селі. Дітей хороших із чоловіком виховали. Тепер на пенсії. Хазяйство тримають, город. Бо дві онучки в Києві навчаються. Тож дідусь і бабуся завжди готові стати у пригоді дівчатам. 

Дарія Павлівна, колишній директор школи, вчителька математики, живе на віддаленій вулиці Миру. І багато ходить до неї односельців за консультаціями з різних питань. Консультує, радиться, допомагає всім. 16 соток городу обробляє. Донька приїздить із Києва допомагати. «Навряд чи хто на мене ображається в Данівці», – каже Дарія Павлівна.

Ось такі вони, активістки. Літа молоді вже позаду. А жіночки – життєрадісні, зайняті роботою, спілкуванням, допомогою тим, хто цього потребує. 

Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото Алли ПРИМИ

Інші новини:


Запобігти страшній недузі

У  Всесвітній день боротьби з раком молочної залози варто вкотре привернути увагу суспільства до проблеми цього захворювання. Адже цей вид раку посідає перше місце в структурі онкологічної захворюваності у жінок. І в зоні ризику − кожна представниця прекрасної статі репродуктивного віку.

2021-10-25 11:53