У Любецькій громаді привітали ветеранів Другої світової війни

2021-09-27 05:44

Щороку в День визволення Чернігівщини від фашистських загарбників ми згадуємо тих, хто ціною власного життя боронив Україну під час Другої світової війни. Вшановуємо ветеранів і дітей війни, які своєю самовідданою працею піднімали з руїн нашу країну в повоєнні роки. 

На превеликий жаль, із кожним роком стає дедалі менше учасників тих бойових дій і свідків подій 1941-1945 років, але їхній подвиг незабутий донині. І сьогодні ми по-особливому цінуємо живих і шануємо пам’ять загиблих.

З нагоди 78-ї річниці визволення Чернігівщини від фашистських загарбників депутат Чернігівської обласної ради від політичної партії «РІДНИЙ ДІМ» Леонід Петров і голова Любецької селищної ради Валерій Костильов відвідали ветеранів війни — учасників бойових дій і старожилів Любецької територіальної громади. В селі Неданчичі завітали до 103-ічного Олександра Івановича Байдака. В Любечі зустрілися з 97-річним Олександром Івановичем Анищенком. А в селі Скитьки відвідали 100-річного Івана Кононовича Брагиду. Ветеранів привітали квітами, подарунками та солодощами. 

Це були теплі, зворушливі зустрічі. Попри свій поважний вік ці люди намагалися бути бадьорими та енергійними. Вони радо зустріли почесних гостей і з сумом згадували воєнні роки, в яких минула їхня юність. Ці чоловіки прожили нелегке життя, але й досі зберігають у своїх серцях оптимізм і запал перемоги. 

Олександр Іванович Байдак із села Неданчичі у березні відзначив свій 103-й день народження. Він — учасник бойових дій, інвалід війни. Чоловік пройшов радянсько-фінську та Другу світову війну. До лав армії його призвали в 1938 році, після закінчення Неданчицької семирічної школи. Військову службу чоловік проходив у Красноярському краї. Навчався Олександр Іванович в Ачинській полковій школі. Став зв’язківцем, отримав звання сержанта, і 1939 року його направили з Сибіру на фінський фронт, де він командував відділенням зв’язку. По закінченню війни служив у стрілецькій морській бригаді на острові Ханка, що в Балтійському морі. Під час Другої світової війни брав участь в обороні Ленінграда. Спершу чоловік відчув на собі справжнє пекло блокади, а потім став учасником її прориву. І в одному із запеклих боїв отримав поранення, після якого тривалий час лежав у військовому шпиталі. Олександр Байдак брав участь у взятті Пулковських висот, дійшов до прибалтійського порту в місті Лібава, де й зустрів перемогу. Після війни він ще рік послужив, а далі пішов на роботу в Неданчичі. Робив у колгоспі та на пошті. Олександр Іванович нагороджений медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги». Разом із першою дружиною Марією Миронівною, на жаль, уже покійною, виховав доньку та сина, які живуть у Чернігові й Києві. У шлюбі подружжя прожило довгих і щасливих 63 роки. Нині на радість чоловіку зростають онуки. А його новою супутницею життя і добрим другом стала Марія Михайлівна. 

Олександру Івановичу Анищенку з Любеча 97-м. Він пройшов Другу світову війну з першого по останній день. Йому було 16, коли він добровільно пішов на фронт. І, за його словами, то була серйозна воєнна школа, яка добре загартувала його на все життя. Олександр Іванович каже, що колишніх ветеранів не буває. Ветеран війни — це на все життя. Це вічний солдат, який за найпершої необхідності міг іде воювати. Згадує, що перший час молодих бійців на передову не ставили, але за війну запеклих боїв йому вистачало. Перемогу Олександр Анищенко зустрів в Австрії 15 травня. 

Іван Кононович Брагида відзначив свій 100-річний ювілей. За його плечима шість років воєнної служби. Його призвали в жовтні 1940 року, а звільнився 1946-го. До війни 8 місяців служив у 149-му танковому полку. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією» та орденом «За мужність». 

На долю цих ветеранів випали важкі випробування війни та післявоєнної відбудови, але попри свій поважний вік вони залишаються молоді душею. І вічно молоді душею переможці дякували за увагу та турботу своїм гостям.

— День визволення Чернігівщини від фашистських загарбників завжди був для мене особливим днем, символом Великої Перемоги. Адже я виріс у родині військовослужбовців. Мій тато і дідусь — військові. Прапрадідусь був на війні й не повернувся звідти. У дитинстві я ріс на спогадах про мужній подвиг наших дідів-прадідів, які ціною власного життя та здоров’я вибороли для своїх нащадків Перемогу в Другій світовій війні. На свята ми завжди вшановували їхній подвиг покладанням квітів. І сьогодні я пишаюся тим, що маю можливість привітати учасників тих бойових дій із таким важливим для них святом — 78-ю річницею визволення Чернігівщини від фашистських загарбників. Хочу віддати шану всім ветеранам Чернігівщини і подякувати їм за ратний подвиг, героїзм і нескорену силу духу, щоб вони якомога довше радували нас. Адже вони уособлюють собою символ звільнення Чернігівщини. Низький їм уклін. І в цей святковий день бажаю їм доброго здоров’я, довгих років життя, миру, любові та добробуту, — говорить Леонід Петров.

— Пишаюся тим, що в нашій Любецькій громаді є такі поважні ветерани-довгожителі, як Олександр Байдак, Олександр Анищенко та Іван Брагида. Таких, як вони, залишилося дуже мало. І з кожним роком стає дедалі менше. Вони йдуть у вічність і забирають із собою своє воєнні спогади. Але в наших серцях назавжди збережеться пам’ять про їхній відважний подвиг. Пишаюся тим, що у нас є таке свято, як День визволення Чернігівщини від фашистських загарбників. Я виріс на таких святах, і в дитинстві з цікавістю слухав розповіді про війну. Дуже приємно, що такі люди ще живі. Приємно і зворушливо приїжджати до них додому й вітати їх зі святами. Хочу побажати цим людям здоров’я, довголіття, тепла і любові рідних та близьких людей, поваги та шани громади, — каже голова Любецької селищної ради Валерій Костильов. 

Нині для кожного з нас дуже важливо шанувати подвиги наших ветеранів — учасників бойових дій, не забувати про їхній добробут і цінувати кожну мить, проведену поруч із ними. Адже ніхто не знає, чи буде у нас така можливість завтра. 

Валентина НАУМЕНКО
ФОТО Віктора КОШМАЛА 

 

Інші новини:


Запобігти страшній недузі

У  Всесвітній день боротьби з раком молочної залози варто вкотре привернути увагу суспільства до проблеми цього захворювання. Адже цей вид раку посідає перше місце в структурі онкологічної захворюваності у жінок. І в зоні ризику − кожна представниця прекрасної статі репродуктивного віку.

2021-10-25 11:53