Данівська школа – один із центрів соціального життя

2021-09-19 07:21

Такий школі, як у Данівці, можуть позаздрити і більші населенні пункти. Велика двоповерхова будівля, доглянута заквітчана територія, всередині – чистота і порядок. 

Директор навчального закладу Андрій Олександрович Савенок разом із завучем Надією Трохимівною Савенок проводять екскурсію школою. Розповідають, начальний заклад відкрив двері для учнів ще в далекому 1991 році. Кошти на її будівництво виділив колгосп, який очолював Герой Соціалістичної Праці Борис Прокопович Вертай. Тоді це була 9-річка. Її проєктна потужність була розрахована на навчання 120 дітей. 

Коли в 2003 році Андрій Олександрович очолив заклад, тут було 102 учні. А сьогодні в школі навчається 71 дитина – з Данівки і Курганського.

І це дуже непоганий показник, адже нам доводилося бувати в школах, де навчається не більше 25 учнів. На жаль, тенденція до зменшення і населення загалом, і учнів зокрема, в останні роки залишається сталою.

Навчаються в Данівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів діти від 1-го до 11-го класу. Щоправда, каже директор, деякі виявляють бажання після 9-го класу піти до професійного училища, аби разом із дипломом про освіту отримати ще й професію.
З неприхованою гордістю директор із завучем демонструють класи Нової української школи. В початкових класах цього року навчається 22 дітей. 

Очільникам закладу дійсно є чим пишатися: відремонтовані приміщення, новенькі меблі, іграшки… В таких класах точно захочеться отримувати знання. Андрій Олександрович розповідає: класи початкової школи поновлено завдяки запровадженню НУШ – за кошти державної субвенції та селищної ради. До класів придбали дошки, шафи, проектор та інше шкільне приладдя. 
Зазираємо до одного з класів. Діти вже розійшлися по домівках, а вчителька початкових класів Олена Володимирівна Тополь наводить лад у приміщенні. Класна кімната – дуже світла, на стінах – багато учбових плакатів, карти, абетка. Парти-трансформери в одному кольорі з шафками, в яких багато книжок і різних посібників. Дуже гарно!

До речі, багато речей до школи придбано завдяки спонсорській допомозі. Один із головних спонсорів Данівської школи – це ТОВ «Данівка-Агро», котре очолює Олександр Шуплик. За сприяння цього підприємства в школі з’явилися електро- та бензопили для заготівлі дров, надається бензин, придбані шафи для одного з класів НУШ. Завдяки ТОВ «Данівка-Агро» першачки традиційно до Дня знань отримують подарункові набори, а випускникам щорічно вручаються сертифікати на отримання грошової допомоги. Та й загалом, зазначає Надія Трохимівна, на таких спонсорів можна покластися в усьому, вони завжди відгукуються на прохання. Ось і цього року звернулися по допомогу – школі потрібна нова власна свердловина для забезпечення дітей якісною водою. Надія Трохимівна сподівається, що до настання холодів завдяки допомозі ТОВ «Данівка-Агро» і ТОВ «Данівське» робота буде зроблена і шкільна мережа буде підключена до нового водогону.

В іншому класі, куди ми заходимо, 5-класники старанно щось розмальовують у зошитах. Побачивши гостей, дружно вітаються. Прошу дозволу зробити фото на згадку. І діти, і вчителька – не проти, тож роблю знімок, а діти повертаються до розмальовки.
У кожному з класів НУШ – своя особлива атмосфера, але єднає їх те, що все тут, і це видно неозброєним оком, зроблено з любов’ю. 

Ще одна родзинка закладу – інклюзивна кімната. Данівська школа, до речі, першою в районі відкрила інклюзивний клас. Раніше в закладі було три інклюзивних класи і в них навчалося троє учнів. На сьогодні один клас – один учень. 

Тут все пристосовано для дітей, які мають особливі освітні потреби – спеціальні меблі, шведська стінка, сухий басейн, ігри, завдяки яким можна розвивати дрібну моторику рук. На поличках – поробки з пластиліну, спеціальних конструкторів, аплікації. Видно, що діти тут займаються з задоволенням.

Надія Трохимівна, долучаючись до розмови, каже: не зважаючи на те, що дітей у школі не так вже й багато, серед них багато обдарованих. Всі учні залюбки беруть участь у різних конкурсах, навчальних олімпіадах, змаганнях. Якраз у день нашого візиту шкільна команда поїхала на спортивні змагання до Козельця. Виступила вдало, додому привезе три перемоги – вибороли І місце з футболу, ІІ і ІІІ місця в легкоатлетичній естафеті. А по футболу, додає Андрій Олександрович, взагалі часто посідають перші місця. 

Багато подяк школа отримує і за своїх випускників, які вступили на подальше навчання. А деякі колишні учні нині досягли чималих особистісних висот. Так, золота медалістка школи Юлія Попкова нині працює виконавчим директором компанії Bakery Food Industry, що знаходиться у Козельці й знайома багатьом під брендом «Форнетті». А Валерій Зубок став не тільки відомим підприємцем і бізнесменом, а й відомим меценатом. Він не забував про свою школу, рідне село і зробив тут чимало добрих справ – купував для школи комп’ютерну техніку, допоміг пробити артезіанську свердловину для води, в селі побудував церкву. А люди за це йому вдячні й згадують добрим словом.

На другому поверсі навчаються, в основному, старші діти. Тут великий коридор, де можна проводити урочисті лінійки, розташовані спеціалізовані класи для вивчення окремих предметів – хімії та біології, фізики, математики, української мови і літератури тощо. Ну і, звісно, класні кімнати, кожна з яких має своє обличчя. Цікава знахідка, як на мене, це пофарбовані в одній кольоровій гамі підлога, шкільна дошка і парти – зеленій, коричневій чи синій. Навіть шпалери підібрані в тон! Виглядає дуже стильно і по-сучасному.  

До речі, в школі є всі зручності. Це ще один величезний плюс, адже взимку діти не бігають у туалет на вулицю. 

Опалюється приміщення нині дровами – для цього у дворі збудована котельня з котлом для твердого палива. А раніше, пригадує Андрій Олександрович, за проєктом було електричне опалення. Потім, коли в країні були перебої з електрикою і розпочалися відключення, поставили газовий котел. А чотири року тому, коли газ почав коштувати великих грошей, вимушено перейшли на дрова та брикети. На цю зиму 60 тонн брикетів уже заготовили. 

В школі своя їдальня. Діти пільгових категорій, учасників АТО тут харчуються безкоштовно, а за учнів 1-4 класів 50% доплачують батьки. Залишок коштів із місцевого бюджету виділяє селищна рада – таке рішення було прийнято на її сесії. Учні 5-11 класів можуть харчуватися за кошти батьків. Меню складають так, щоби страви виходили різноманітними і смачними – їх готує повар в їдальні. Обід одного дня виглядає, наприклад, так: борщ український із м’ясом, макарони з котлетою, салат із капусти, компот. Іншого – суп, плов, риба, свіжі овочі, чай. Початковим класам ще пропонують сік і булочку. Смачно і поживно. 
Дітям подобається, підтверджує Надія Трохимівна, дехто навіть просить добавку. І їм, звісно, не відмовляють. Але є і такі дітки, яких просто доводиться годувати з ложки – занадто вони вже звикли до бутербродів і чіпсів і не розуміють смаку справжньої їжі. Але таких – лише двоє, і Надія Трохимівна сподівається, що і вони, врешті, розкуштують і забудуть про свою шкідливу їжу. 
Прощаючись, спитала в очільників школи, чи з оптимізмом дивляться в майбутнє? Намагаються, кажуть Андрій Олександрович і Надія Трохимівна. Адже не зважаючи на безліч проблем, які нині мають сільські школи, вони намагаються вижити. Докладають до цього максимум зусиль, просять допомоги в благодійників, вишукують кошти, думають, як зекономити. 

Головне, щоб було більше учнів. І щоб держава не забувала, що сільська школа – це один із центрів соціального життя. 

Алла ПРИМА
Фото авторки

Інші новини:


Ірис Новакова – творець неповторного солодкого мистецтва

Те, що робить ця жінка з прекрасним ім’ям Ірис – не піддається короткому  опису. Це – справжні кондитерські шедеври, втілення її фантазій та бачення навколишньої краси, які, крім прекрасного зовнішнього оформлення, відрізняються особливим смаком.

2022-02-24 16:13