Лариса Дубина: «Нехай квітне мій рідний прекрасний Сновськ. А наше училище цьому сприятиме»

2021-09-19 07:06

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сновське вище професійне училище лісового господарства» – справді працює і на добробут, і на імідж міста. Адже воно готує затребувані сьогодні спеціальності на сучасній основі й на високотехнологічному обладнанні. І робітничі, і котрі є початком вищої освіти. Тож до поліського містечка Сновська відтак на навчання їдуть випускники шкіл і з усієї Чернігівщини, й із інших областей.

 Сьогодні в училищі навчається понад 500 майбутніх спеціалістів, тут є інклюзивна освіта, ідеальні для професійного навчання лабораторії, аудиторії, майстерні. А також природні майданчики для занять та практики. І ще багато чого. 

До всього цього доклала рук та любові до свого закладу, його вихованців і професійного колективу директор Лариса Дубина. 

Майже все – своїми руками

Лариса Олексіївна провела нам екскурсію училищем. Першою була прекрасна конференц-зала. Настільки сучасно облаштована, що у ній можна проводити навіть міжнародні конференції. І, можливо, це не за горами. Бо в училищі налагоджено міжнародну співпрацю.

Гуртожиток зустрів нас гарними кімнатами з прекрасними ремонтами та меблями (наприклад, двоярусними ліжками), які вихованці училища роблять самі під керівництвом майстрів виробничого навчання. В гуртожитку є гарна бібліотека, кімнати для підготовки занять. Є затишна актова зала, котра може служити й кінозалою. Також – інклюзивна кімната, адже в закладі навчаються учні з числа дітей з обмеженими освітніми потребами. Для них таке навчання, що головне, – адаптація в суспільство. Їх тут прийняли, зрозуміли, учні між собою спілкуються. Готуються разом до різних заходів. Нині такі діти навчаються на штукатурів. Вони дуже сумлінні та старанні, роботящі. Про це нам розповідала пані Лариса. Як і про створений на базі училища Центр деревообробних технологій. І головною умовою його відкриття було те, щоби він себе виправдав і заробляв гроші для училища. Відтак тут виготовляють меблі й на замовлення. Зокрема, віконні блоки, столи... А ще ремонти всі тут роблять винятково самостійно – учні під керівництвом майстрів виробничого навчання в період навчальної та виробничої практики. 

Практична історія училища – від 90-х до 2000-х

Нинішній директор Лариса Дубина в училищі – з 90-х років. Вона закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості. І повинна була працювати на Сновському м’ясокомбінаті. Але в період розвалу СРСР м’ясокомбінат не судилося ввести в експлуатацію. «Тому я прийшла в училище в групу «кухар, кондитер» майстром виробничого навчання. До 1998 року в мене було два випуски. На той час став директором Віктор Володимирович Гриненко, – розповідає Лариса Олексіївна. – З набором тоді було дуже складно. Говорити про розвиток училища не доводилося. Така ситуація спіткала багато професійно-технічних закладів освіти. Але великим плюсом для нас було започаткування підготовки фахівців для лісової галузі – кваліфікованих працівників зі спеціальністю – озеленювач, лісник, єгер. Я тоді теж вирішила перекваліфікуватися. За програмою від Центру зайнятості навчалася рік у Чернігові в технологічному університеті в економічному інституті, де отримала спеціальність економіста. І повернулася в училище викладачем спецдисциплін. Це був 2000 рік. Тоді директором училища вже був Ігор Станіславович Вдовенко. Через два місяці я стала головним бухгалтером». Лариса Олексіївна говорить, що позитивні перетворення почалися саме при керівництві училищем Ігоря Станіславовича: «Тоді теж із фінансами було непросто. Але амбітність і прогресивність директора підштовхнули розвиток закладу. У нас нині прекрасне подвір’я. Плитка, асфальт. А тоді був пісок... І у приміщенні колишньої лазні відкрили цех із виготовлення тротуарної плитки. Адже у нас і сьогодні є спеціальності штукатурів, лицювальників, плиточників. Тому цех швидко був укомплектованим. Учні й майстри виробничого навчання виготовляли плитку й облаштували територію. Загалом, усе тоді вкладалося в розвиток. Лабораторія кухарів була оснащена сучасним обладнанням, зроблено 8 робочих місць. Уся техніка тут відтак підключається до єдиної відеомережі. Викладач-майстер виробничого навчання сидить за робочим столом і на моніторі бачить, що робить кожен учень. Навпроти облаштовано таку ж саму лабораторію кондитерів. Ігор Станіславович шукав спонсорів, аби матеріально покращити якість підготовки. Також планували ввести й нову професію – барменів. Обладнали нову лабораторію в окремій дерев’яній будівлі. 

Також відкрили навчальне господарство біля села Нові Боровичі. Взяли в постійне користування водойму площею 9 гектарів. 6 гектарів навколо неї – для організації розсаднику хвойних та декоративних рослин. Учні, за професією «Озеленювач, лісник, єгер» там проходять навчальну та виробничу практику. Оскільки в училищі здійснювалась первинна професійна та курсова підготовка фахівців для аграрної галузі, за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва», проводилась обробка землі площею 100 га, яка належить училищу на правах постійного користування. Вирощену продукцію використовували для відгодівлі свиней та овець, у нас була свиноферма. М’ясо, отримане від забою тварин, направлялось в їдальню для забезпечення харчування учнів закладу. 

У ставок була запущена промислова риба. Оскільки ставкову рибу використовувати в харчуванні учнів закладів освіти не дозволяється законодавством, ми її реалізовували, а кошти від реалізації йшли на поповнення спеціального фонду і використовувалися відповідно до кошторисних призначень на забезпечення матеріально-технічних потреб закладу. Я цю справу продовжила. Але сьогодні тварин у нас немає, бо попит на професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» на низькому рівні. Адже поряд у нас Сосницький аграрний ліцей, який має більш потужнішу машино-тракторну базу та здійснює підготовку, аналогічну нашій професії, тому складно забезпечити набір у відповідну групу. Може, коли запрацює реформа й діти після 9 класу йтимуть у профільні заклади, ситуація з набором поліпшиться». 

Сьогодні – тільки розвиток

«Сьогодні ми для лісової галузі готуємо озеленювачів, лісників, єгерів. Це після 9 класу. Після 11-го – лісників, єгерів. Після отримання диплому кваліфікованого робітника вони вступають до нас на фахову передвищу освіту на молодшого бакалавра. Раніше це був молодший спеціаліст для лісової галузі з дипломом техніка лісового господарства, – розповідає директор. – Готуємо кухарів, кондитерів; штукатурів, лицювальників, плиточників. Столярів, верстатників. Останніх у 2016 році, коли я стала директором, 4 роки не набирали. Бо обладнання було дуже застарілим. А роботодавець сьогодні вимагає вміння і досвіду працювати на новому. 2019 року ми писали проєкти про створення навчального практичного центру. Нас почули. І була всебічна підтримка ОДА, облради й управління освіти і науки ОДА. І ми відкрили навчально-практичний Центр деревообробних технологій. До цього проєкту було залучено державні й обласні кошти. Ми придбали австрійське високотехнологічне обладнання. І діти пішли до нас. Бо цей напрям був модернізований. Отож почався випуск кваліфікованих робітників для деревообробної галузі. З робочими місцями – в Корюківці при відомому підприємстві «Слов’янські шпалери» збудовано деревообробний комплекс. Туди беруть наших випускників. Отже, престижність професії зросла. Діти із задоволенням навчаються на штукатурів, плиточників, лицювальників. Бо вартість ремонтів серйозна. Один квадратний метр штукатурки сьогодні коштує 100-150 грн. Плитки для підлоги – 200 гривень. І це добре, що руками і вмінням можна нормально заробити на життя. А престижність робітничих професій зростає».

Лариса Олексіївна за час свого директорства зробила, плюс до всього іншого, весь простір училища красивим, зручним, комплексним та естетичним. У просто таки фешенебельній конференц-залі колектив збирається на педради. 52 викладачам там зручно і комфортно, робоча атмосфера додається. 

Успіх залежить від чого? 

«Від любові до справи, якою займаєшся, це по-перше, – говорить пані Лариса. – По-друге, сам ніколи не зробиш масштабної роботи. Треба, щоби колектив ішов за тобою. Коли це колектив однодумців, який прагне до результату, – тоді успіх забезпечено. Загалом у колективі – 100 осіб. І він найкращий. Викладачі та майстри дітей люблять, як своїх рідних. На першій лінійці учням завжди кажу, що у нас дружна освітянська родина, а наше гасло: «Один – за всіх і всі – за одного». 

За моє директорство наші учні брали участь у міжнародних змаганнях, тоді вперше Україна представляла заклади профтехосвіти – в Швейцарії, Латвії та Німеччині. Ми показували фахову майстерність за лісовими напрямками. Нині тісно співпрацюємо із німецькими та латвійськими колегами. Наші учні були на стажуванні в Болгарії, Німеччині, проходять виробничу практику в Коблево. Тут вони місяць на практиці, працюють і заробляють кошти для училища і для себе – 50 на 50, а далі можна попрацювати для себе. Маємо й дві групи за дуальною формою, які навчаються за власний кошт і працюють. 

Ми також написали два проєкти. Перший – створення Центру професійної досконалості за кошти міжнародного інвестиційного банку, де передбачено 5 млн євро. Все це – за підтримки управління освіти й науки та керівництва області. Обрано було наш заклад серед багатьох інших. На кінець року приїдуть проєктанти. Це – нова розбудова лісового напрямку. Буде нова сучасна теплиця. Транспортне забезпечення для лісу. І частина – для харчової галузі. Інший проєкт – за кошти секторального розвитку. На нього передбачено 6,5 млн грн. Це теж стосується лісового напрямку, підготовки фахівців нової формації. 

Ми відкрили нові спеціальності - «Обробка деревини» та «Харчові технології» - фахового молодшого бакалавра. 

В училищі є розсадник. У ньому вирощують хвойні рослини. Ялівці, сосни, ялини, модрини європейські. На 5-ти гектарах. Тут щеплять звичайні сосни кедровими соснами. Це й дослідницька робота. Листяний напрямок теж є. Спочатку орієнтувалися на новорічні сосни. Але вони знецінилися, а скільки догляду на них. Тому переорієнтувалися на елітний розсадник. 

– Ви ліс дуже любите? – запитую пані Ларису, наперед відчуваючи відповідь.

– Як можна не любити? Його треба слухати, дихати, бо наповнюєшся неймовірною енергією, а відтак відбувається перезавантаження. Крила розправляються. Хочеш далі стрімко летіти й досягати нових вершин. Уболіваю душею за училище. І хочу, щоби моє рідне чудове місто Сновськ розквітало й жило. І наш заклад цьому завжди сприятиме!

Олександра Атаманенко, студентка групи лісового господарства:

– Після закінчення 9 класу я почала навчатися в училищі за спеціальністю «озеленювач, лісник, єгер». По закінченню перейшла на інший рівень, тепер – студентка групи лісового господарства і отримаю диплом молодшого бакалавра.

Ліс – це неймовірне диво для мене. Люблю його. Він приховує багато чого цікавого. Навіть уміє розмовляти. І надихає на нові знання, дає енергію. Його треба оберігати, бо ліс теж потребує захисту. Збираюся вчитися далі, вступатиму до Національного університету «Чернігівська політехніка», де вивчатиму далі лісове господарство. Ми, фахівці лісу, маємо доносити практично всьому людству, що він нас рятує у багатьох відношеннях. І ліс має бути у пріоритеті. Це зелені легені планети. Це вода і повітря, це чиста енергетика у прямому й переносному значенні. Бо він нас може реально обігріти і віртуально дати наснагу жити. 

Людмила ПАРХОМЕНКО

Інші новини:


Запобігти страшній недузі

У  Всесвітній день боротьби з раком молочної залози варто вкотре привернути увагу суспільства до проблеми цього захворювання. Адже цей вид раку посідає перше місце в структурі онкологічної захворюваності у жінок. І в зоні ризику − кожна представниця прекрасної статі репродуктивного віку.

2021-10-25 11:53