Наталія Романовська: «Інколи треба приймати не дуже популярні рішення, але це буде наступна сходинка розвитку»

2021-09-13 08:27

Чернігівська швейна фабрика «Елегант» – одне найбільших підприємств Чернігова, яке відзначило 100-річний ювілей. Сьогодні воно є технологічним, інноваційним і затребуваним. З 2014 року ПрАТ «Чернігівська швейна фабрика «Елегант» очолює Наталія Романовська – креативний і сучасний директор, у котрої є своє розуміння самої суті цього підприємства, де поєдналися традиції і новації, колектив і корпоративна культура взаємовідносин, де є робітничі династії, які не вважаються пережитком минулого, а навпаки – цей рух розвивається. Понад 25 років фабрика виготовляє якісний одяг для європейських брендів, тому фаховість у всьому на першому місці. 

Ми вас заінтригували? Тоді слово – вимогливій і толерантній, дуже елегантній Наталії Романовській.

– Пані Наталіє, що для вас особисто означає поняття «незалежність»?

– Напевно, це соціальна відповідальність, це можливість приймати самостійні рішення. Для мене це найголовніше.

– Одяг фабрики «Елегант» популярний у всьому світі. Ваші вироби й саме підприємство – гордість нашого Чернігова. І не тільки! Що ви відчуваєте як керівник такого великого підприємства з його значимою історією?

– Я би не сказала, що це наш одяг. Це наша справа, адже ми ці моделі самі не розробляємо, а надаємо виробничі послуги, тобто ми шиємо одяг. А от якість моделей, яку ми робимо для відомих брендів, – це наша робота. І ми цим пишаємося. Бо можемо створювати такий продукт, який продається в Європі за європейськими стандартами. Дуже часто ці вироби не купиш в Україні, бо ми працюємо на відомі закордонні компанії. 

– А хочеться частіше бачити в Україні свою продукцію?

– Прагнеться частіше бачити на полицях продукцію українських виробників, адже наша країна славиться традиціями легкої промисловості. 2014 року відбулися зміни, й дуже інтенсивно почала розвиватися ця галузь – а це не тільки різноманітний одяг, а й взуття, і галантерея, і одяг для тварин, і трикотажні вироби. 

– І весь цей спектр доступний у Чернігові. А «Елегант» є форвардом у цій сфері.

– Можу говорити на цю тему довго, адже нашій фабриці більше 100 років (вона була заснована в 1920-му році). Отож завдяки і нашому підприємству, і фабрикам «Берегиня», «Сіверянка» (нині «Сівертекс») – у нас збереглися найкращі традиції в цій сфері. Вони були основою для відкриття професійно-технічних училищ, які з небагатьох збереглися й до нашого часу. Завдяки вищезазначеним підприємствам у нас є потужна база технологів, майстрів, конструкторів, швачок, розкрійників, механіків швацького обладнання. І таким чином була можливість розвиватися легкій промисловості у нашому регіоні.

– Пані Наталіє, кадрове питання все одно актуальне. Як його вирішити? Де знайти відмінний персонал? 

– Варто розуміти, що легка промисловість має стратегічне та соціальне значення. В 2014 році ми зіткнулися з військовими подіями, треба було вдягати армію. В 2019-му – з пандемією, і нам треба було повернутися обличчям до медичної сфери. Наші медики потребували засобів захисту. І є момент соціальний, адже це працевлаштування, в першу чергу, для жінок. 
Як вирішувати проблему кадрового забезпечення? За допомогою навчання молоді та перенавчання людей старшого віку, насамперед. 

– Ювілей фабрики «Елегант» припав на локдаун, як ви святкували, адже 100 років – дата видатна?

– Не святкували, адже століття фабрики припало на 2020 рік. Справді, у нас були грандіозні плани: зібрати всіх легковиків Чернігівщини, України, запросити партнерів, співробітників, які працювали на підприємстві. Але в умовах карантинних обмежень зібрати всіх в одному приміщенні було ризиком. За можливості, відсвяткуємо в майбутньому. Головне сьогодні, в таких непростих умовах – зберегти підприємство та колектив.

– У вас в колективі близько 400 співробітників, і переважна більшість – жінки. Як керувати жіночим колективом?

– На мою думку, не має значення, чи це жіночий колектив, чи чоловічий – це колектив! Нас насправді багато – до 400 працівників, буває інколи складно, але й цікаво. Цих людей я знаю давно, адже моя трудова діяльність почалася в 1997 році, а в 2014-му я стала керівником. Складнощі бувають, як у будь-якому колективі, це нормально, це розвиток. 

– Наскільки я знаю, у вас родинами працюють.

– Так, у нас є трудові династії. Я теж – із такої династії. Є чоловіки й дружини, хтось приводить своїх дітей. Буває, зустрічаю знайомих у місті, і вони розповідають: у когось тут бабуся працювала, у когось тітка... Якщо говорити про фабрику, то в 90-ті роки у нас було понад 1500 співробітників, і для Чернігова це немало (адже тоді населення міста становило близько 300 тисяч жителів). Тож майже у кожного чернігівця на підприємстві хтось працював. 

І взагалі історія фабрики цікава. Колись це було маленьке артільне виробництво, але в 1968 році було прийняте рішення будувати новий великий корпус. У нас було чимало промислових підприємств, приїздило багато військових із дружинами, треба було працевлаштовувати жінок. Куди? Садочки, школи та швейне виробництво. Тому і наш великий корпус був зведений у той час, і «Берегиня» тоді розбудовувалася, і «Сіверянка» розширювалася. 

– Цих жінок треба було не лише працевлаштувати, а й одягати!

– Так, але тоді ми вдягали не жінок, а чоловіків. Шили брюки, піджаки, костюми – чоловічі та шкільні. Було централізоване замовлення для всього Радянського Союзу. Із шерстяних тканин, які випускав Чернігівський КСК.

– А що зараз у вас шиють?

– Практично, все! Ми можемо виготовляти військову форму, медичні засоби захисту, трикотажні вироби, жіночий, чоловічий та дитячий одяг, пальто й плащі, куртки, робочий одяг тощо. Ми також співробітничали з підприємством Collar, виготовляли одяг для тварин.

– Фабрика стала одним із переможців всеукраїнського конкурсу «Добросовісний платник податків». Це важливо! Ви бюджетоутворююче підприємство, працюєте на розвиток нашого міста. Бути чесним у цій сфері важко?

– Якщо говорити про чесність у нерівних конкурентних умовах – то це непросто. Підприємство працює прозоро, ми сплачуємо всі податки, заробітну плату на 100%. Приходить співробітниця і каже: я хочу звільнитися, мені запропонували роботу на іншому підприємстві й платитимуть 10 тисяч щомісяця. Я уточнюю: офіційно? Упевнена, що це саме так? Бо щоб дати на руки 10 тисяч, роботодавець має нарахувати, як мінімум, 12 (тому що 18% і 1,5% військовий збір) і заплатити 22% ЄСВ за найманого працівника. Отже, витрати на одного працівника становлять близько 15 тисяч. Тож чи буде ця жінка оформлена офіційно? Я дуже сумніваюся. Вірогідно, роботодавець платитиме офіційно мінімалку та доплачуватиме за якоюсь своєю системою. Отже, чи можна вести розмову про справедливі конкурентні умови? До слова, цій працівниці в той місяць, коли вона звільнялася, було офіційно нараховано 10500 грн. 

Тому – про відповідальність. Я б із задоволенням віддавала всю заробітну плату 10500 гривень плюс 22% ЄСВ, а людина нехай, як хоче: платить податки сама або не платить. Але я б тоді була в рівних конкурентних умовах із іншими підприємцями. 
Тож про чесність у податках. Хочеться, аби підприємство, яке працює офіційно, постійно перевіряється аудиторськими європейськими компаніями, має соціальну відповідальність та виплачує заробітну плату офіційно, було в пріоритеті. Адже ми працюємо на імідж України.

– Ви щаслива жінка? 

– Що таке щастя – питання філософське! 

– А жіноче щастя? 

– Тим більше... Так, я мама, у мене прекрасні діти, сину 25, доньці 18. Ми на одній хвилі, мені з ними приємно спілкуватися, мандрувати. Щаслива, що можу підійти, обійняти їх та поцілувати. У мене є коханий чоловік, я почуваюся коханою та люблячою. Є мама, велика дружна родина, сестри й брати. Є друзі, яких я дуже ціную.

– У жіночу дружбу вірите?

– Я взагалі вірю в дружбу. І я дуже ціную друзів, дуже боляче переживаю, коли зраджують. Є друзі, з якими спілкуюся вже 30 років, і є друзі, з якими мені пощастило зустрітися на життєвому шляху. Це подруги, котрі мені допомагають, навіть не порадами, я просто спостерігаю за ними та беру приклад у деяких життєвих ситуаціях. 

– Маю ще таке запитання: як одягаються у Чернігові? Чи можна назвати місто модним?

– Хотілося б, аби наше місто було більш стильним. Дякую за роботу нашим дизайнерам і стилістам, вони допомагають людям знайти свій стиль, незалежно від віку! Але мені б хотілося, аби наші люди, жителі нашої країни віддавали перевагу більш якісному продукту, особливо – вітчизняним виробникам. 

– Ваше життєве кредо? 

– Не хочу відповідати на це запитання.

– Бути незалежними!

– Не буває людей чи компаній, країн повністю незалежних. Всі ми від когось чи чогось залежимо. Нам важливо аналізувати те, що відбувається, вчитися на своїх помилках та спиратися на свої досягнення. Майбутнє буде таким, яким ми його створимо. 

Записала Вероніка ПРИХОДЬКО

Інші новини:


День міста в Прилуках

18 вересня прилучани відзначили 78 річницю визволення міста від німецьких окупантів. Заходи традиційно відбулися у Сквері вічної слави, за участю місцевої влади, депутатів, учнівської спільноти та громадськості, повідомляється на сайті Прилуцької міської ради.

2021-09-24 13:00