Вікторія Калмикова: «Не треба соромитися, не треба боятися, треба робити і про це говорити»

2021-09-13 08:19

Відома чернігівська бізнес-леді Вікторія Калмикова, директорка і власниця підприємства «ПК Техресурс», переможниця в номінації People choice’s Winner та володарка титулу Business Lady Міжнародного конкурсу краси для успішних жінок «Mrs. Ukraine International 2019», яскрава, стильна, сильна й успішна, яка, до того, має ще й велике і добре серце – учасниця нашого проєкту #НЕЗАЛЕЖНІ. 

– Вікторіє, що для вас означає слово незалежність?

– Незалежність для мене, перш за все, свобода, можливість приймати самостійні рішення. І бути відповідальною за ці рішення і за їхню реалізацію

– Жінки, які боролися за незалежність в усі часи, були цілеспрямованими, відважними, креативними. Ви, Вікторіє, саме така. Ви міцно тримайте в руках свій залізний бізнес «Техресурс». Розкажіть, як досягти успіху жінці в такому бізнесі?

– Секретів успіху немає. Мій секрет успіху в команді. А команда у мене практично вся чоловіча ...

– Як у вас виходить - жінці керувати чоловіками?

– Я не акцентую увагу на те, що це чоловіки. Працюю з ними вже 20 років - це нормально. До того ж не тільки в колективі чоловіки, практично всі контрагенти – теж чоловіки, жінок серед них – одиниці. З чоловіками звикаєш спілкуватися їхньою мовою.

– Та все ж є якийсь секрет роботи з чоловіками?

– Можливо, беру харизмою, хоча це, напевно, з мого боку нескромно... А якщо серйозно – я чесна людина. І люди це відчувають.

– Переглядаючи Instagram або Facebook Вікторії Калмикової, можна побачити – ви любите стрибки з парашутом. Ви – леді драйв?

– Так, я люблю екстрим – лижі, стрибки з парашутом. А нещодавно до них ще додалися літаки, фігури вищого пілотажу. Я отримую від цього задоволення. Я – дочка військового льотчика. Мабуть, мені передалося це у спадок – бажання екстриму, неба, повітря, свободи.

– Перебуваючи в літаку, ви відчуваєте себе вільною? Які емоції вас переповнюють?

– Коли літак став у піке і починає вільне падіння, це неймовірно! Я отримала просто такий дивовижний кайф, що навіть не можу це передати. Як і мій син, котрий літав після мене. Коли він вийшов із літака, то сказав: «Тепер я розумію, чому мій дід став військовим льотчиком!»

– А стрибки з парашутом – це трохи інше, ніж літати на літаку?

– Я літала на параплані, звичайно, не самостійно – зі мною був інструктор. А стрибки з парашутом – ще в майбутньому. Коли я була молода, у мене вже була ця мрія. Але мій чоловік тоді мені на це сказав: «Виростиш дітей, а потім роби, що хочеш». Дітей виростила, бажання стрибати з парашутом трохи вщухло, тому що я посилено зайнялася бізнесом. Але нині воно спалахнуло з новою силою. І зараз стоїть на одному з перших місць із мрій.

– Відчуття вільного падіння в літаку і відчуття вільного падіння в бізнесі… Чи є щось подібне між ними?

– Коли я не володію ситуацією в бізнесі, коли я не знаю, яке прийняти рішення (хоча я досить швидко завжди реагую), – я відчуваю страх. Тому, коли я опиняюся в такій ситуації, почуття невпевненості, звичайно, присутнє. І я думаю, що це нормально. 

– Не так давно ви брали участь у Міжнародному конкурсі краси для успішних жінок «Mrs. Ukraine International 2019». Ми всі голосували за вас. Це був такий підйом аудиторії в Фейсбуці, коли люди розуміли, що голосують за красиву успішну жінку, яка щодня вкладає свою працю в розвиток нашої країни. Розкажіть про свої емоції, що ви відчули, стоячи на сцені під час такого грандіозного конкурсу?

– Я не стала переможницею, титулу Mrs. Ukraine International у мене немає. Але я отримала приз глядацьких симпатій. Я дуже вдячна всім, хто голосував за мене – це для мене величезна перемога. Тому що, коли порівнювати кількість людей, які проголосували за переможців, і тих, хто проголосував за мене, то їх було мало не в сотні разів більше. Тому для мене це колосально, я задоволена цим результатом.

– Чому ви вирішили брати участь у конкурсі?

– Це було спонтанне рішення. Це не було сплановано, задумано... Мені просто запропонували, і я не відмовилася. Підготовка була дуже важкою. Нещодавно ми обговорювали участь у конкурсі з однією з учасниць. Згадували, як було важко, скільки пішло сил – і душевних, і фізичних. І це насправді так. Це ще і матеріальні витрати – сукні, аксесуари і так далі.

– Нескромне питання: вік став найбільшою вашої внутрішньою перемогою в цьому конкурсі?

– Я не акцентувала увагу на віці. Так, я була там найдорослішою – всім учасницям було до 35-36, а мені на десяток років більше. Але я не відчувала цієї різниці у віці. Мені це було абсолютно байдуже. Хоча, звісно, я похизувалася, що вже бабуся. Але ж бабусею можна стати і в 36 років.

– Якою була ваша перша емоція, коли ви дізналися, що стали бабусею?

– Мені подзвонив син, сказав, що Христинка народжує. І ми швиденько зібралися та помчали до Харкова – вона народжувала там. Звичайно, ми не встигли доїхати. І через деякий час надійшов дзвінок – що все, онук чекає. А емоції? Тепло, радість ...

– Давайте поговоримо про вашу сім’ю. Ваш чоловік займається стрільбою і він чемпіон Європи. Старший син Гліб – марафонець, молодший – чемпіон із бодібілдингу. У вас дуже активна спортивна сім’я і зрозуміло, чому Вікторія Калмикова взяла участь у конкурсі – щоб отримати статус. Тому що в такій сім’ї без статусу просто неможна...

– Сто відсотків! І це теж було одним із стимулів для участі в конкурсі.

– У вас трепетне ставлення до батька – ви цього не приховуєте... Він посідає особливе місце і в серці, і в житті. Мені здається, що якимись певними вчинками ви хочете втілити те, що не встиг зробити ваш батько. Чи є якась порада, котру він вам дав і ви її запам’ятали?

– Щороку ми з ним їздили на море. Маму він міг не везти, а мене – обов’язково. Мені було років 12, напевно, пам’ятаю, ми пішли на пляж. Коли поверталися, він мені став поправляти волосся, тому що у мене завжди воно було скуйовджене. Так ось, він все поправив акуратно і сказав: «Жінка повинна доглядати за собою. Я люблю, коли поруч зі мною – красиві, доглянуті жінки». Чомусь це дуже врізалося в пам’ять. Батько у мене був дуже красивий, яскравий, харизматичний. Він для мене велика гордість.

– Пам’ять про нього у вашій родині бережуть дуже серйозно. І це безцінно...

– Так. Я дивлюся на свого внука і бачу в ньому свого батька. Я схожа на батька, мій син – на мене, онук – теж. Тобто вони всі на нього схожі.

– Якби таке сталося раптом і ви би зустріли свого батька, що сказали б йому?

– Іноді, не надто часто, мені батько сниться, що він повернувся. І я в нього запитую: «Де ти був усі ці роки? Мені так було погано без тебе...» Тому я не знаю, що б я йому сказала. Я була би просто щаслива.

– Це головний чоловік у вашому житті?

– Без сумніву.

– А чому вас навчила ваша мама?

– Терпінню. У нас була військова сім’я, а жінки в таких сім’ях, як правило, багато в чому підлаштовуються під чоловіка. І хоча я не можу сказати, що я настільки терпляча, як моя мати, але якийсь запас терпіння у мене теж є. Мама навчила цьому своїм прикладом. Вона – дуже сильна жінка, мама залишилася вдовою в 35 років і більше заміж так і не вийшла. Замінити тата не зміг ніхто.

– А ви би прийняли іншу людину поруч із мамою?

– Так, я була до цього готова. Головне, щоби мама була щасливою.

– У вас є власний рецепт щастя і гармонії?

– Як такого рецепту не існує. Ми повинні самі в собі це культивувати. На блюдечку ніхто нічого готового не принесе. Ми самі ковалі свого щастя – хочеш бути щасливим, будь ним. Працюй над собою. Але при цьому у кожного свій рецепт щастя. Можна лежати вдома на дивані і бути при цьому щасливим. Напевно, потрібно перебувати в гармонії з самим собою.

– А ви в гармонії з собою?

– Так, звичайно. Для мене щастя і гармонія – нові завдання, не зупинятися на досягнутому, ставити цілі та досягати результатів.

– У вас на підприємстві живе багато бездомних тварин. Як починалася історія вашого зооволонтерства?

– Напевно, це була потреба душі. Зараз на підприємстві живе близько 20 собак, взимку були ще цуценята, яких вдалося прилаштувати. Всіх тварин, які живуть на нашому підприємстві, можна вважати членами нашого колективу – у них є обов’язки з охорони. Коли тварина потрапляє до мене, я її лікую за потреби, обов’язково роблю операцію зі стерилізації. Ну і, звичайно, намагаюся підшукати їй гарного господаря. А почалося все з того, що коли ми прийшли на територію, де зараз розташовується наше підприємство, там уже жили собаки. І ось якось їх чужі собаки загнали в яму, де було вапно. Коли ми їх звідти визволили, то побачили, що тварини отримали опіки. Я намагалася їх відмити, надати допомогу... А потім і люди почали звертатися. Одного разу подзвонив чоловік і розповів, що на підприємстві живе 40 цуценят. Що з ними робити – не знають. Звичайно, я сказала, що вирішу проблему й обов’язково їх прилаштую. Ось із цього виводку з’явилася моя перша собака. А ця людина, коли приїжджає на підприємство здавати металобрухт, каже: я про вас усюди розповідаю. Для людей було шоком, що, виявляється, можна прилаштувати тварин, не позбавляючи їх життя. І простерилізувати всіх тварин – за свій рахунок.

– Скільки на місяць ви витрачаєте на тварин, які живуть на підприємстві?

– Не менше 10 тисяч грн. Це на їжу. Звісно, якщо виникають якісь проблеми, сума збільшується.

– Чому, на вашу думку, бувають випадки жорстокого поводження з тваринами? Хто винен у неправильній поведінці тварин?

– У тварин не буває неправильної поведінки. Це реакція на поведінку людей. А люди так поводяться від своєї безграмотності. Свою агресію зганяють на тваринах. Грамотному поводженню з тваринами не вчать у школі і в сім’ї. І це проблема.

– Хто для вас справжні друзі?

– Це мої подруги. Я дуже ціную свою дружбу з Оксаною Козир, Наталією Романовською. Ще є у мене дуже давня подруга Софія Виноградова. Це ті люди, з якими – в вогонь і в воду.

– Наше традиційне запитання: ваше життєве кредо?

– Мій життєвий принцип – ніколи не опускати руки. Завжди йти вперед, допомагати тим, хто цього потребує. І говорити про це, не соромлячись. Аби був приклад для інших.

Записала Алла ПРИМА

Інші новини:


В’ячеслав Летута: «У Чернігова є шанс стати №1 в Україні»

Наш сьогоднішній співрозмовник – успішний чернігівський підприємець, співзасновник компанії Platinum. Пан В’ячеслав – депутат Чернігівської міської ради, представник ПП «Рідний дім», член постійної комісії з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин.

2021-09-24 10:41