Дмитро Пиріжок: «Спортивне життя Чернігівщини не збавляє обертів»

2021-09-10 14:21

Дмитро Олександрович Пиріжок — людина, яку добре знають у спортивних колах Чернігова. Адже маючи 60 років трудового стажу, понад 30-ть із них присвятив роботі у сфері фізичної культури та спорту. Свого часу він очолював Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Чернігівської облдержадміністрації, Відділення Національного олімпійського комітету України в Чернігівській області. І нині, у свої 76-ть, він керує Чернігівським міським центром фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» Чернігівської міської ради та є відповідальним секретарем Відділення НОК України в Чернігівській області. До речі, директором центру Дмитро Олександрович працює вже 15 років. 

Він нагороджений медаллю «За трудову доблесть», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, має почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». 

Напередодні Дня фізичної культури і спорту ми спілкувалися про спорт і його перспективи на Чернігівщині, спортивні будні та спортивний розвиток молоді Чернігова.

На початку нашої розмови пан Дмитро сказав, що спорт допомагає йому не лише залишатися здоровим, а й почуватися щасливим. Він із дитинства захоплювався легкою атлетикою, волейболом. Але батько вирішив, що в житті замало бути спортсменом, треба мати якусь спеціальність. Після чого юнак вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету і продовжував займатися спортом. А потім так склалося, що по закінченню університету був і філологом, і вчителем фізкультури в одній із сільських шкіл. І чим далі, тим усе більше життя пов’язувало молодого фахівця зі сферою фізичної культури та спорту. І в середині 1990-х він очолив наше обласне Управління у справах сім’ї, молоді та спорту і сприяв розвитку великого спорту в незалежній Україні 

— Дмитре Олександровичу, ви пропрацювали у сфері фізичної культури та спорту більше 30 років. І стали свідком того, що спорт в Україні завжди був невід’ємною складовою життя. Розкажіть про розвиток спорту і здобутки наших чернігівських спортсменів на початку вашої роботи в Управлінні у справах сім’ї, молоді та спорту, яка припала на часи Незалежності. 

— Як тепер, так і тоді спорт стояв на трьох китах. Ключову роль відігравали матеріально-технічна база, кадри та фінансування. Свою роботу в Управлінні починав із командою однодумців, таких, як Володимир Марченко, Володимир Примак, Анатолій Скрипченко, Василь Осадчий. Нам вдалося згуртувати навколо себе кадри кращих тренерів, завдяки яким у спорті були досягнуті досить високі на той час результати вже незалежної України. Ми не починали на голому місці. На той час у нас були певні здобутки. В 1991 році рівень спорту на Чернігівщині вважався досить високим. Так, у 1988 році наш Олександр Волков став чемпіоном Сеульської Олімпіади – з баскетболу. У 1984-му чемпіон світу з лижних гонок Олександр Батюк був срібним призером чотирнадцятих Зимових Олімпійських ігор у Сараєво. І це завдяки тренерові В’ячеславу Веніаміновичу Гусєву. У 1988 році Геннадій Авраменко став бронзовим призером із кульової стрільби 24-х Олімпійських ігор у Сеулі. 

У 1994-му наша прилучанка Валентина Цербе на Олімпійських іграх у Ліллегаммері (Норвегії) виборола першу в історії незалежної України бронзову медаль із біатлону. А тренував її молодий та амбітний тренер Микола Зоц. 

Ось такий рівень спорту тоді був на Чернігівщині.

— А які види спорту були тоді в пріоритеті? 

— У пріоритеті були кульова стрільба, біатлон, легка та важка атлетика. До речі, в 90-ті роки, завдяки зусиллям Олександра Рикова, заслуженого тренера СРСР та України, майстра спорту СРСР міжнародного класу, почесного громадянина Чернігова, у нас почала відроджуватися важка атлетика. 

У Бобровиці підіймав важку атлетику Микола Мольченко. У 2000-му Віта Руденок стала чемпіонкою Європи з важкої атлетики, у 2004-му Наталія Скакун – Олімпійською чемпіонкою. Вона рекордсменка світу та Олімпійських ігор, нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. А згодом ми почули про Ольгу Коробку з Бобровиці, чемпіонку Європи, призерку чемпіонату світу, учасницю Олімпійських ігор у Пекіні. 

Підґрунтя великого спорту було закладено на початку 90-х. І все це завдяки спільній роботі Управління сім’ї, молоді та спорту Чернігівської облдержадміністрації, спортивних товариств, тренерів і спортсменів. Завдяки підтримці ОДА й виділенню коштів на ремонт спортивних залів на стадіоні Гагаріна, у нас на той час були одні з кращих спортивних залів України. До нас приїжджали на навчально-тренувальні збори збірні команди важкоатлетів не лише з України, а й Білорусі. Наше Відділення НОК України за підсумками всеукраїнського спортивного рейтингу серед регіональних відділень Національного олімпійського комітету України у 2016-му посіло перше місце в Україні. І донині воно є одним із провідних в Україні. Ось такий факт: на початку 2000-х років ми домоглися, щоб у всіх базових спортивних школах міста був власний автотранспорт, яким можна возити дітей на навчально-тренувальні збори. Спортивне життя Чернігівщини і зараз не збавляє обертів. 

— А чого найбільше потребує спортивна галузь Чернігова?

— На сьогоднішній день у нас майже відсутній плавальний басейн. Є «Авангард», але він комерційний, і для звичайних спортсменів абонемент коштує дорого. Хочеться, щоби наші спортсмени плавали вдома, а не в Славутичі чи Броварах. Королевою спорту залишається легка атлетика. Вона теж потребує кращого фінансування. Чернігівська область єдина в державі без спортивного манежу.

— Дмитре Олександровичу, нині ви очолюєте Чернігівський міський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Як давно він працює і яка діяльність проводиться? 

— Коли на всеукраїнському рівні було прийнято рішення створити в усіх регіонах відділення Всеукраїнського центру фізичного здоров’я «Спорт для всіх», із цього приводу були різні точки зору. Хтось не хотів відкривати подібний центр, а хтось навпаки сприяв його відкриттю. І я з острахом ішов на цей крок. Адже для цього треба було знайти приміщення, кадри і кошти. Але з часом ми побачили, що центр виправдав наші сподівання, і нині тут проводиться активна робота щодо популяризації спорту серед населення, залучення дітей і дорослих у найрізноманітніші спортивні змагання. Спершу ми створили таку організацію в області, а в 2006 році рішенням міської ради відкрили міський центр у Чернігові. Думаю, що своєю роботою ми довели: в цієї організації є хороше майбутнє. 

— Візитівкою центру «Спорт для всіх» стали улюблені всіма сімейні змагання «Тато, мама, я — спортивна сім’я». Цьогоріч їм виповнюється 15 років. Що змінилося, відколи ви їх започаткували? 

— Нині ці змагання дуже популярні, у нас так багато бажаючих узяти в них участь, що з часом ми почали проводити їх у кілька етапів. Окремо для повних і неповних сімей, для діток шкільного і дошкільного віку, з окремих видів спорту. Наприклад, «Мама, тато, я — біатлонна сім’я», «Мама, тато, я — шахова сім’я». Знайшлися спонсори, з якими ми тепер постійно працюємо. Завдяки їм у нас зникли питання щодо учасників, за що придбати подарунки. А наше Відділення НОК України проводить не менш цікаві та популярні серед дітей змагання «Хто ти, майбутній олімпієць?», «Олімпійське лелеченя». Учні Ніжинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 15, виступаючи на Всеукраїнських змаганнях у міжнародному дитячому центрі «Артек», у спортивній вікторині зайняли перше місце в Україні. Призерами були олімпійські лелеченята з Дігтярів Срібнянського району та м. Бахмачу. 25 років поспіль наприкінці року в області проводиться «Бал чемпіонів», де даємо оцінку своїй роботі, відкриваємо нові імена у спортивному житті, вшановуємо спортсменів і тренерів, благодійників та кращі ДЮСШ. Окремий напрямок спільної роботи з Чернігівським Відділенням НОК України — Олімпійські уроки та Дні здоров’я, інші заходи.

— Цікаво, а в змаганнях «Тато, мама, я — спортивна сім’я» перемагають лише сім’ї, чиє життя пов’язане з великим спортом чи не тільки?

— У нас є сім’ї-переможці, в яких батьки або хтось один із батьків — професійний спортсмен. Але інші сім’ї, які просто люблять спорт і займаються ним на рівні хобі, теж показують високі результати. Хочу відзначити сім’ю нашої відомої біатлоністки Ніни Петрівни Лемеш. Її діти, Анастасія та Артем, виросли на цих змаганнях. Вони брали участь у змаганнях багато років поспіль, незважаючи на те, що Ніна Петрівна займала високі посади. Їхня сім’я – одна з кращих спортивних сімей Чернігова. Дуже гарна сім’я Овчаренків. Мама Світлана розповідала, що в школі вона була звільнена від занять фізкультурою, а коли діти (Олег та Ілля) і чоловік захопилися спортом, то приєдналася до них. У сім’ї Анатолія Миколайовича Легеди (майстра спорту міжнародного класу з легкої атлетики) мама Тетяна ніколи не займалася професійно спортом. Однак потім полюбила його. Їхні діти Максимко та Катруся теж пройшли через «Спортивну сім’ю». Дуже гарна та активна сім’я Андрія і Тетяни Красильнікових. Цей перелік щорічно поповнюється.

— Цьогорічна осінь обіцяє бути по-справжньому олімпійською. Адже заплановано урочисто відзначити 30-річчя Національного олімпійського комітету України та 20 років із часу заснування обласного Відділення НОКу. Які заходи готуються з нагоди ювілейних дат?

— За традицією, у вересні проводяться Всеукраїнський олімпійський урок та Олімпійський тиждень. Протягом вересня та жовтня в Ніжині, Прилуках, Новгороді-Сіверському, Борзні та Чернігові відбудуться показові спортивні виступи, презентації місцевих спортивних команд, вшанування спортсменів та працівників спорту, святкові концерти, а потім висаджуватимуться олімпійські алеї. Чекаємо в гості президента Національного олімпійського комітету України Сергія Назаровича Бубку, гостей з інших областей. 

— 11 вересня ми відзначатимемо День фізичної культури і спорту. Ваші побажання колегам?

— У житті кожної людини, як спортсмена, так і не спортсмена, є своя висота, до якої вона має піднятися. Я бажаю, щоб усі працівники галузі фізичної культури і спорту досягли своїх висот. Щоб у кожного для цього вистачило сили, натхнення і цілеспрямованості. Як писав Тарас Шевченко: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!». Міцного здоров’я, миру, злагоди, добробуту і щастя в кожну українську родину. 

— Ваше життєве кредо?

— Здоровий спосіб життя. До прикладу. Корифей спорту Яків Ізраїльович Шульман до 87 років працював директором ДЮСШ і у своєму поважному віці вів здоровий спосіб життя, мав чудову пам’ять, прекрасно грав у шахи та шашки. Так що є на кого рівнятися.

Валентина НАУМЕНКО
Фото надані респондентом 

Інші новини:


Приголомшливий успіх чернігівських плавців на чемпіонаті світу

Чернігівські плавці з інвалідністю вибороли 2 золоті та 11 срібних нагород на 1-му Чемпіонаті світу з плавання на короткій воді серед спортсменів з порушеннями слуху. Змагання проходили з 13 по 21 листопада у місті Ґлівіце (Польща), повідомляє Новий Чернігів.

2021-11-29 08:31