Андрій Прокопенко: «Ми маємо відстоювати свою незалежність. Потрібно захищати нашого товаровиробника і дбати про економічні інтереси України для того, аби вона справді була незалежною...»

2021-08-20 15:21

Наша розмова – з Андрієм Прокопенком, підприємцем, політиком, екс-головою Чернігівської ОДА, котрий прагне захищати економічні інтереси України.

– Пане Андрію, що для вас особисто означає слово «незалежність»?

– Я вважаю, що незалежність – це можливість усвідомлювати свої інтереси й діяти відповідно до своїх інтересів. Це стосується як держав, так і людей. Ми говоримо напередодні Дня Незалежності України, тож мені хотілося б, щоби Україна усвідомлювала свої стратегічні інтереси і їх відстоювала. Сьогодні для нас дуже важлива економіка, економіка понад усе. Ми маємо розвивати власне виробництво, експортувати, тоді будуть заможними люди, і тоді ми будемо справді незалежними.

– Ви народилися в Києві, отримали освіту в КНУ імені Т.Г. Шевченка на філософському факультеті, навіть маєте дисертацію, ви – кандидат філософських наук. На життя досить активно заробляли підприємництвом і раптом – велика політична кар’єра. Чому саме політика?

– Політика мене цікавила завжди, і політикою я почав займатися ще в студентські роки. У 1999 році відбувалися президентські вибори Леоніда Даниловича Кучми. Він ішов на другий термін. Я вже тоді брав участь у виборчій кампанії, ми займалися активізацією молоді. Переважно молодь голосувала за Кучму, тому ми робили різні активності для того, щоби молодь прийшла на вибори. Це був початок, після того я працював у багатьох виборчих кампаніях – президентських, парламентських та інших.

– Я хочу вас спитати про чернігівську політику, в якій був Андрій Прокопенко. У нашому місті пам’ятають історію, коли ви намагалися вийти з депутатського корпусу обласної ради, але зробити це було нелегко – вас не відпускали ваші колеги по партії. Чим це було мотивовано? 

– Коли я вирішив здавати мандат, це рішення не набрало необхідної кількості голосів. А потім, мені здається, що всім іншим просто стало вигідно, аби в «Нашого краю» залишалося на один голос менше. «Нашому краю» не вистачало голосів, вони не могли приймати рішення, тобто це був чисто прагматичний розрахунок інших фракцій. 

– 2019 року ви очолили обласний штаб партії «Слуга народу» в Одесі, а вже 31 жовтня вас було призначено очільником Чернігівської ОДА. На ваш погляд, це була винагорода за успішно проведену роботу в Одеській області? Чому ви опинилися саме в Чернігові очільником облдержадміністрації?

 – Ви знаєте, найцікавіші події в житті іноді відбуваються випадково. Хто міг сказати або пообіцяти мені тоді, що я проведу вибори і стану очільником Чернігівської області? Такої розмови не було. Була попередня розмова, що я можу стати першим заступником голови Одеської ОДА. І раптом після виборів мені кажуть: «Слухай, ти ж був депутатом Чернігівської облради, ти всіх там знаєш, а у нас там немає визначеності по голові ОДА, може ти туди підеш?». А потім був уже довгий процес співбесід, він тривав десь 2 місяці. 

– З якими планами ви розпочали роботу і що ви реалізували?

– Плани були такі – покращити життя в Чернігівській області, зробити максимум від того, що ти в силах зробити. Власне, це не та посада, де ти можеш робити все, що забажаєш. Ти можеш діяти лише в спосіб, визначений законодавством, у межах своїх повноважень. 

Із того, що вдалося зробити, завдяки роботі команди Чернігівської ОДА та разом із депутатами обласної ради, ми змогли за цей рік підняти Чернігівську область у рейтингу соціально-економічного розвитку, який проводить Мінрегіон, із 15-го на 9-те місце. На 9-му місці вона ніколи не була за час усього рейтингу, а це приблизно 6-7 років. Одного разу вона піднімалася на 12-те місце при Валерієві Кулічу, потім знову спускалася на 19-те, були такі періоди. Коли прийшов, я залишив попередню команду директорів департаментів, людей досить професійних, я не хотів нікого виганяти. Придивлявся до людей, як вони працювали. Де співпраці не вийшло, ми прощалися. Так, на мені були всі стратегічні питання, але я вважаю, що саме завдяки людям, які працюють в ОДА, область змогла піднятися на 9 місце. Це командна робота. Я і зараз спілкуюся з різними міністерствами, і вони відзначають, що у нас дуже професійні кадри. 

– Коли приїздив Володимир Зеленський до Чернігівської області, вам було за щось соромно?

– Ні, навпаки. Зустріч пройшла чудово. Говорили про проблеми. Як ви пам’ятаєте, тоді фактично зупинялася Корюківська фабрика «Слов’янські шпалери», піднялися імпортні мита на ПВХ, яке використовується для виготовлення шпалер. Я сказав директору фабрики: «Приїдь, я тобі першому дам слово». Ми проводили круглий стіл про проблеми бізнесу, розвиток області. І завдяки тому, що ми залучили Президента до вирішення цього питання – за 2 тижні все було вирішене, Корюківська фабрика знов повноцінно запрацювала. 

– Це був ефективний приїзд.

– 100 відсотків. Для регіону «Слов’янські шпалери» – одне з найпотужніших підприємств. Воно дає роботу багатьом людям у Корюківському районі, фактично, воно є одним з брендів Чернігівської області, відомим на весь світ. Такі підприємства ми маємо підтримувати, це завдання держави. 

– Скажіть, ви вважаєте себе ефективним очільником Чернігівської ОДА?

– Треба дивитися на справи. В чомусь ефективний, в чомусь неефективний. В цілому, більше так.

– Хто, на вашу думку, був ефективним очільником ОДА? 

– Тих, що працювали в 90-х, не знаю. А коли я був депутатом обласної ради, а головою ОДА був Валерій Куліч, ми чудово співпрацювали. Взагалі, я вважаю його мудрим керівником, і багато з того, що він робив, далі я продовжував. Наприклад, завдяки його лідерству, коли він зміг об’єднати ресурси депутатів, у нас в області є лінійний прискорювач в онкоцентрі. Це велика справа. А ми вже йшли далі і розпочинали проєкти центру трансплантації на базі онкоцентру, інші програми, які давали подальший розвиток медицині. Так само – ремонт стадіону «Юність». Ми продовжили цю справу – реконструювали спортивну школу, відкрили музей Ярмоленка. Мені подобається, що в усіх західних країнах люди продовжують справи попередників. А не приходять і не кажуть, що я тут перший, нічого до мене не було, я все роблю по-новому. Бо то – маразм. Держава так не працює. Треба брати те, що робили попередники, і рухати далі та розвивати. Так будується держава. 

– Чому пішли з посади? 

– Однією з головних причин були вибори. Я вважаю, що голова ОДА має впливати на формування списків і в обласну раду, і загалом по області. І ми про це говорили, коли я тільки йшов на посаду голови ОДА. Без обласної ради ти не можеш реалізовувати стратегію, яку хочеш втілити в життя. В минулій обласній раді у нас було багато гарних депутатів, але були певні фракції, які постійно хотіли якихось фінансових преференцій, і я би не сказав, що в законній площині. Тому без потужної фракції в новій облраді, я вважав, мені працювати буде складно. Склалося як склалося, я не жалкую. Зараз ми з Офісом Президента спілкуємося, всі питання вирішили, з’ясували відносини, все добре.

– На наступних виборах яку партію для себе обиратимете?

– Партію, яка буде займатися розвитком економіки.

– Тобто цієї партії ще не існує?

– Партій багато, але важливо, щоб в партії були розумні люди, які розуміють, що ми не повинні жити гаслами. Ми повинні чесно говорити, де у нас проблеми, а їх у нас накопичилось дуже багато в усіх сферах. Брехня в політиці нікуди не поділася, і у нас не прийнято визнавати, що є проблеми. Потрібні люди, які будуть захищати нашого товаровиробника і відстоювати інтереси України для того, щоб вона справді була незалежною. Наприклад, як увесь світ підтримує свій експорт? Працюють експортно-кредитні агентства, створені умови для розвитку індустріальних парків, а ми все оглядаємось на МВФ. Візьмемо ті ж індустріальні парки. В меморандумі з МВФ написано, що ми не можемо надавати їм жодних пільг, податкових і так далі. 

Коли я вступав на посаду, концерн “Фольксваген” призупинив будівництво заводу в Туреччині і я запросив їх збудувати завод на Чернігівщині. Було таке від нас запрошення. Я звернувся до Посла України в Німеччині Андрія Мельника і попросив його допомогти нам. Ми підготували нашу пропозицію, включили три промислові земельні ділянки. Переклали презентацію на німецьку і відправили. Посол приблизно через тиждень зустрівся з керівництвом концерну. Після зустрічі він набирає мене по WhatsApp і каже, що вони мають пропозицію Болгарії. Болгарія їм пропонує те саме плюс близько 800 млн євро дотацій, якщо вони будуватимуть завод у них. Тобто, продовжує Посол, необхідно аби ви вирішили, що ми можемо запропонувати з цього. 

Ми зібрали круглий стіл у Кабміні. Юлія Свириденко була заступником міністра економіки, я до неї звернувся для того, щоб ми організували цей захід. Також там був Дмитро Наталуха, голова Комітету ВР із економічної політики, були представники Мінфіну, Мінекономіки, з Одеси приїхав представник компанії ТІС, бо в них теж є плани будувати у себе біля порту індустріальний парк... Ми обговорили пропозицію Болгарії – в них “Фольксваген” міг отримати безкоштовне підведення залізничної колії, автомобільної дороги, підключення всіх комунікацій, надання земельної ділянки, будівництво житла для працівників, і головне, податкові пільги – звільнення підприємства на 10 років від податків на прибуток і ще від деяких податків.

А представник Мінфіну на це зазначає, що згідно нашого меморандуму з МВФ, ми взагалі не можемо індустріальним паркам надавати жодних пільг, бо податкові пільги у нас заборонені, податки знижувати ми не можемо і так далі. Тому ось конкретна ситуація в якій ми програємо конкуренцію за капітал тій же Болгарії та Туреччині. Вони чітко відстоюють свої економічні інтереси. А нам у політиці цього не вистачає. Тому партії, яка відстоюватиме інтереси українського товаровиробника, я допомагатиму. І за неї голосуватиму. Бо нам це потрібно. 

– Вас вважають авторитетним політтехнологом. Як думаєте, чи будуть позачергові вибори? 

– Складно сказати. На сьогоднішній день передумов для цього немає, бо в цьому не зацікавлений Президент. Якщо буде змінюватись геополітична ситуація… подивимось. 

– Ким ви себе бачите?

– Я підприємець, і мені це подобається. А також заступник виконавчого директора Асоціації ОТГ, це суспільна робота. Я голова правління «Чернігівекопродукт» – це фермерське господарство, вирощуємо соняшник. Колись була така телереклама у Джиммі Картера – «Я – Джиммі Картер, я фермер, вирощую кукурудзу». А потім ця людина стала президентом Америки.

– Все зрозуміло з вашими політичними амбіціями...

– Я жартую...

– Наразі запитання, актуальне і для бізнесу, і для політики… Яке найважче рішення вам доводилось приймати в житті?

– Якщо чесно, у мене не було дуже важких рішень. Бути чи не бути головою ОДА – так, це було непросте рішення. Я розумів, що йду сам, і було дуже багато людей, не зацікавлених у цьому. 

– Як узагалі ви реагуєте на критику?

– Нормально, я вважаю що критика в політиці – це другий бік медалі. Є об’єктивна критика, до якої варто прислухатися і робити висновки. І політики мають змінювати свій курс, реагуючи на критику для того, щоби не втрачати зв’язок із реальністю. А є ще просто замовні інформаційні кампанії – це теж критика, але вона має інший характер – по суті, це бізнес. Потрібно це розрізняти і відповідно реагувати. Тому критика може бути різною. 

– Скажіть, якщо б у вас була можливість змінити щось у своєму житті…

– Така порада собі молодому? Потрібно менше думати, що про тебе думають інші, а просто робити ту справу, яку ти хочеш робити. Не звертай уваги, роби, йди вперед. Життя коротке, треба рухатись і мати якийсь результат, а не думати, що про тебе скажуть. 

– Чим ви найбільше пишаєтесь?

– Я пишаюся своїми дітьми. Хочу, щоб вони були успішними, щоб вони гарно навчалися, щоб вони добре знали математику. 

– Чому математику, а не філософію?

– Філософія більше для дорослих людей, а в такому віці (доньці – 11, а сину – 6) важливо, щоб вони гарно вирішували математичні задачі, щоб формувалася логіка – це в житті допомагає. Ми займаємося, постійно вирішуємо математичні задачки, коли в мене є вільний час.

– П’ять ваших позитивних рис?

– Я не знаю. Про себе говорити, мені здається, некоректно. 

– Добре, одна.

– Це те, чому я навчився за підсумком роботи в ОДА, це намагання слухати людей, вести діалог, тобто не встрявати в конфлікти, тому що конфлікт легко розпочати, а потім важко завершити. Завжди треба намагатися поговорити, з’ясувати всі проблеми та спробувати мирно їх вирішити. Я не знаю, наскільки це позитивна риса і наскільки це в мене виходить, але принаймні я це намагаюся робити, і в мене є результати, я бачу, що змінивши свої підходи, є рух уперед. 

– Про негативні риси...

– Потрібно спитати в дружини...

– У неї є список?

– Мабуть, уже є. Багато часу я приділяю роботі, а потрібно більше бувати з дітьми. Знаєте, за опитуваннями, люди наприкінці життя найбільше шкодують, що мало часу були з родиною. Тому, щоб потім не шкодувати, потрібно знаходити баланс роботи і родини.

– Якщо з фермера підете у Президенти, це буде складно.

– До речі, коли я почав займатися сільським господарством, у нас багато з’явилося спільного часу, тому що діти приїжджають на поля, ми там дивимося, як усе зеленіє і росте, як готували землю до посіву. Мені кажуть, що я постійно засмаглий. Так, бо завжди в полі. 

– Традиційне запитання від ДП – про життєве кредо.

– Моє життєве кредо таке: «У злагоді й малі справи ростуть, а без злагоди і великі руйнуються». Завжди треба знаходити компроміс, об’єднувати команду, щоби не було чвар, конфліктів. І тоді, якщо всі працюють задля однієї мети, завжди буде результат. Це – і на виборах, і в політиці, і в житті. Якщо починаються в команді конфлікти, сварки – все, діла не буде. Якщо все робиться разом, гуртом, підставляючи плече одне одному – буде і в країні лад, і в компанії, і ми всі нормально житимемо. 

Записали Поліна МОГІНСЬКА та Людмила ПАРХОМЕНКО 

Інші новини:


Що віщує Кассандра Молодіжному театрові?

Молодіжний театр розпочав свій 37-й театральний сезон. І ось прем’єра. «Кассандра» за твором Лесі Українки. До речі, авторці цього року 150 літ із дня народження.

2021-09-21 08:27