Ігор Желдак: «Депутат, який живе в громаді, найкраще представляє і захищає її інтереси»

2021-08-06 07:37

Є люди, які з першого погляду викликають довіру – посмішкою, впевненістю, ґрунтовністю. З ними легко спілкуватися, вони швидко йдуть на контакт, говорять відверто і невимушено. Й інтерв’ю тоді перетворюється з рутинної розмови на цікавий та змістовний діалог, який відкриває співрозмовника з найнесподіванішої сторони.

Саме такою стала розмова із Ігорем Желдаком – заслуженим будівельником України, засновником і багаторічним очільником ТОВ «МЖК-сервіс», а нині ще й депутатом Чернігівської обласної ради. Говорили про різне – роботу, проблеми будівельної галузі, політику, виконання депутатських повноважень, особисте.

Про виклики будівельній галузі та шляхи їхнього здолання

– Ігорю, ви 35 років працюєте в будівельній галузі. Що за цей час змінилося? Стало легше працювати чи навпаки?

– Змін, дійсно, багато. Але на практиці відчувається, наскільки будівельна галузь залишається «зарегульованою» й працювати легше не стає. Багато сил, коштів і часу йде на подолання штучних перешкод, це не сприяє прозорій роботі ринку і тим більше не поліпшує якість виконання робіт. Досі залишилося чимало бюрократичних моментів від ряду структур. Доходить до абсурду, коли об’єкти, що будуються в межах надзвичайно потрібної і важливої президентської програми «Велике будівництво», яка спрямована на підтримку економіки країни, можуть очікувати дозвільних і узгоджувальних документів місяці! На жаль, бюрократію не подолано, хоча розмов про це велося багато. І це треба вирішувати й припиняти не на місцевому, а на державному рівні. Потрібно зробити децентралізацію повноважень органів архітектурного і будівельного контролю і нагляду, адже багато питань «зав’язані» саме на столиці.

Якщо ми говоримо про участь у тендерах, то кількість перевірок і документів, котрі потрібні для участі в ньому, перевищують усі розумні межі. Податковий пресинг залишився із давніх часів – не змінилося нічого: ті ж плани, перевірки, квоти тощо.
Безглуздість ситуації ще й у тому, що однією рукою держава виділяє кошти на те, щоб підтримати підприємства під час локдауну, а другою, наприклад, через ту ж податкову, відбирає їх. Тобто виходить, держава не має своєї чіткої лінії керівництва і багато законодавчих норм просто вступають у протиріччя одна з одною, а державна підтримка цим просто нівелюється.

Ще одним важливим моментом залишається підключення об’єктів до мереж. Тут у гру вже вступають монополісти, які зловживають своїм монопольним становищем. Про це знають усі, з цим стикається кожна будівельна компанія, але досі приватні олігархічні інтереси переважають.

Досить гостро стоїть і кадрова проблема. По-перше, кваліфікованих кадрів не вистачає через недосконалі освітні програми, в яких приділяється недостатня увага кількості та якості підготовки кваліфікованих інженерних кадрів. До того ж ринок праці відчуває дефіцит ще й робітничих професій через практично знищену систему профтехосвіти в Україні. По-друге, вся економіка країни, зокрема, і будівельна галузь, потерпає ще й через трудову міграцію. Щоб здолати ці виклики, необхідно переглядати освітні програми, залучати до їхнього формування бізнес, робити держзамовлення на спеціалістів. І, звісно, забезпечувати гідну заробітну плату.

Якщо підійти комплексно до вирішення проблем будівельної галузі, це не просто стимулюватиме її розвиток, але й створить умови для розвитку сучасної соціальної інфраструктури, промисловості, втілення інновацій та інших потрібних змін. Адже будівництво – найкращій каталізатор розвитку економіки загалом.

Депутатська робота

Будучи успішним підприємцем, кілька років тому Ігор Желдак вирішив спробувати свої сили й ще на одному поприщі – взяти участь у місцевих виборах. Старт виявися вдалим, і в 2015 році він став депутатом Чернігівської міської ради. А минулого року його було обрано вже депутатом Чернігівської обласної ради – від політичної партії «РІДНИЙ ДІМ». Але, вважає Ігор Желдак, до якої б із місцевих рад депутат не обирався, він, перш за все, має бути гарним господарником і розбиратися в багатьох питаннях. А ще для всіх депутатів має діяти один принцип, яким особисто він і керується у своїй діяльності: сумлінно працювати на благо громади. Адже коли громада заможна, від цього виграють усі – і її жителі, і депутати, яких вони обирали.

Ігор Желдак:

– Чому вирішив балотуватися в депутати? Мабуть, скажу жорстко: мене обурювала поведінка деяких депутатів, які керувалися прямо протилежним принципом. У них на першому місці були власні інтереси, а не суспільні. Я хочу жити в розвинутій громаді, хочу, щоб тут жили мої діти, тож і всі свої зусилля я спрямовую на те, щоб моє місто (а до обласної ради я обирався саме по округу, до якого входить все місто) розвивалося й надалі, було кращим. Не варто сподіватися на чиюсь допомогу ззовні, потрібно намагатися робити все власними зусиллями. Ми це можемо, і позитивний наочний приклад ми бачимо в місті щодня. Це означає, що місцеве самоврядування реально працює. Я радий працювати в команді, завдяки якій відбулися ці зрушення і яка довела свою ефективність.

– Які завдання ви ставили перед собою, коли йшли в депутати?

– Як інженер, я розумію проблеми, з якими стикається місто щодня, вони не лежать на поверхні в прямому сенсі слова. Говорю про комунікації. Повірте, пройде ще кілька років, і буквально кожна людина почне розуміти її масштабність, коли через пориви труб відключатиметься вода, каналізація, не буде світла через зношені електромережі в будинках… Раніше ми пишалися якістю питної води, тепер це вже можна ставити під сумнів – подекуди вона наближається до параметрів, коли воду можна вважати технічною і вживати не бажано. Власне, такі ж проблеми стоять перед всією Чернігівщиною, коли безконтрольно використовується сільськогосподарська хімія, прямо в ґрунт зливаються вигрібні ями, розорюються луки, руйнуються водоносні горизонти. Вже зараз деякі населенні пункти області відчувають дефіцит питної води. І якщо до вирішення проблеми не підійти серйозно й комплексно, вона торкнеться буквально кожної людини – не тільки в області, а й у країні в цілому.

Тому мені імпонує господарський підхід Чернігівського міського голови, який прагне разом із ремонтом доріг прокладати нові комунікації. Так, це робить процес довшим, здорожчує його, але результат того вартий. У Чернігові діють кілька програм, які дозволяють вирішувати ряд господарських питань, у тому числі, й приватного сектору за пайової участі – коли 80% видатків несе місто, а 20% - це кошти мешканців. Це гідна ініціатива, яку я всебічно підтримував, будучи ще депутатом міської ради. Програми реально працюють, і це радує.

– Яким, на вашу думку, має бути представник громади?

– Ефективним, відповідальним, активним і зацікавленим у результатах своєї роботи. Гарною вважаю практику деяких зарубіжних парламентів, коли при обранні додатковий бонус в очах виборців має той, у кого є, так би мовити, прив’язка до місцевості. Наприклад, нерухомість у даному районі, батьки, які тут проживають тощо. Такий депутат буде зацікавлений у розвитку громади – чим багатша громада, тим дорожчі твої активи. Тобто, вирішальним для виборців стає факт того, що саме ця людина є реальним платником податків, які підуть на розвиток їхньої громади.

Окрім того, виборець має бачити, що людина, яку вони обирають, має потрібний досвід, уміння і розуміння, як працює громада. Ніхто не піде до лікаря, який не вміє лікувати, не віддасть автівку в ремонт поганому механіку, а дітей – до поганої школи. Такий же принцип має працювати і при виборах до органів місцевого самоврядування. Депутат має приймати рішення, спираючись на свої знання та досвід.

– Ви вже маєте досвід політика – напрацьовували його в міській раді. Чим відрізняється робота міського депутата від діяльності обласного?

– Можливо, масштабом. Мій округ суттєво збільшився в розмірах. Коли я був депутатом міської ради, обирався по округу, до якого входила Лісковиця. Не вихваляючись скажу, що вдалося вирішити чимало питань моїх виборців, я з ними постійно зустрічався, вони знають мене в обличчя. А загалом питання, що турбують людей, і для обласного депутата залишилися тими ж – благоустрій, ремонти, інші питання ЖКГ, допомога з різних проблем загалом.

Я маю чималий досвід підприємництва, керуючи багато років будівельною фірмою, отримав загартування в міській раді. Її депутатський корпус, до речі, вважаю все ж більш прогресивним та ефективним. Тож зараз я часто бачу, що можна зробити краще, що робиться не так, як багато проблем можна розв’язати набагато швидше і простіше. Це, звісно, допомагає впроваджувати нові механізми роботи в обласному депутатському корпусі. Здивування депутатів фракції «РІДНИЙ ДІМ» викликав, наприклад, той факт, що в області, на відміну від міста, не було бюджету розвитку. В нашій фракції працюють люди, які мають досвід роботи в місцевому самоврядуванні, тож ми розуміли, що це – нонсенс. Ситуація в області, на наш погляд, потребувала термінового втручання, адже жодна громада не може розвиватися без стратегії – як короткострокової, так і довготривалої. Жодна галузь Чернігівщини не має чіткої програми розвитку, котра враховувала б різні економічні показники.

Такі програми мають діяти, щоб забезпечити сталий розвиток освіти, медицини, ЖКГ, будівництва, сільського господарства та і, загалом, всієї економіки області. До їхнього написання мають залучатися галузеві спеціалісти, рухатися потрібно не хаотично, а цілеспрямовано, й інвестувати не в латання дірок, а в розвиток. Таке перед нами головне завдання на сьогодні – перейти від бюджету проїдання до бюджету розвитку. Тому ми взяли на себе відповідальність – почали ґрунтовно вивчати дане питання, проаналізували роботу багатьох підприємств… Після ретельного вивчення, довелося приймати і непопулярні рішення, наприклад, щодо закриття тих підприємств, що неефективно працювали, а лише стабільно отримували гроші від бюджету.

Звісно, в наш бік була критика, але, вважаю, неконструктивна, адже ми ставимо перед собою ціль – виправити ситуацію, кошти витрачати розумно і спрямовувати їх туди, де дійсно буде віддача від кожної вкладеної гривні.

Адже будь-яка галузь народного господарства пов’язана з фінансами, які мають бути чітко збалансовані. Простіше кажучи, необхідно, щоб видатки не перевищували доходів, а в ідеалі ще й інвестувати в розвиток. І глобальна мета наша комісії якраз така – забезпечити цей баланс. Загалом вся фінансова діяльність області проходить саме через комісію з питань бюджету та фінансів, у якій я працюю, і це чимала відповідальність. Наразі оптимізуємо видатки, направляючи кошти, в першу чергу, туди, де вони найнеобхідніші і де від них буде віддача. Хочеться перейти від бюджету проїдання до бюджету розвитку.

– Щоби розвиватися, потрібні кошти. Створення сприятливих умов для залучення інвестицій – важливе завдання для депутата обласної ради, тим більше, для члена бюджетної комісії. Працюєте над цими питаннями?

– Звісно. Але для гарного інвестора необхідне гарне підґрунтя. Тож необхідно працювати над тим, щоб у рейтингу привабливості для інвесторів Чернігівщина посіла гідну сходинку. Варто розуміти, що інвестору потрібні умови і зрозумілі правила, які формуються на рівні держави. А ми – інтегрована структура й один із суб’єктів держави. Є державна політика, яку, в першу чергу, і потрібно змінювати, щоб потенційні інвестори бачили законодавчо підкріплене бажання держави працювати серйозно, відкрито, за законом.

Чернігів входить до ТОП-5 рейтингу інвестиційної привабливості України, області також варто над цим працювати.

– Давайте поговоримо, можливо, про найважливіше в щоденній депутатській діяльності – про діалог із виборцями, про виконання депутатських зобов’язань. Зустрічаєтеся з виборцями? В обличчя вас знають?

– Округ у мене нині величенький – увесь Чернігів, тож всі мене, звісно, знати не можуть. Але на колишньому моєму міському окрузі, на Лісковиці, так точно – знають, вітаються, звертаються за допомогою. А щодо зустрічей, то вони відбуваються і локально на окрузі, також можна прийти до мене на особистий прийом.

– Над чим наразі працюєте?

– У нас – чимало проєктів, спрямованих і на покращення інфраструктури, і на вирішення проблем благоустрою чернігівців. Якісь тільки розпочинаються, деякі – в процесі або на фініші. Так, підходить до фінальної стадії проєкт по каналізації на Лісковиці. Він реалізується в межах програми, про яку я вже казав – 80/20. Під час виборів я зустрічався з людьми в різних мікрорайонах, і в приватному секторі саме проблема влаштування центральної каналізації – одне з наболілих питань. Тож зараз займаюся цим питанням і в інших районах міста.

Реалізовані проєкти мене надихають на подальшу діяльність. Це мене тішить і як будівельника, коли бачиш як задумка втілюється в життя.

– Якою б ви хотіли бачити Чернігівщину, скажімо, років через десять?

– По-перше, мрію, щоб Чернігів увійшов до топ найпривабливіших міст, до якого люди прагнули б приїхати, на рівні зі Львовом, Харковом, Києвом. Перші результати для цього вже є, люди пишаються містом, яке надзвичайно змінилося за останні п’ять років, розповідають про нього знайомим, запрошують у гості. Але цього мало. Потрібно так зацікавити туристів, щоб вони приїжджали сюди не на кілька годин, а принаймні на кілька днів. Тоді і місто, й область отримуватимуть від цього і зиск. В цьому сенсі дуже шкода, що в такій великій області немає свого аеропорту, а це значно б підвищило логістичну привабливість регіону.
Можна розвивати так званий медичний туризм, тобто, пропонувати сервіс із надання медичних послуг. Нам уже є що пропонувати, але є ще і над чим попрацювати в даному напрямку – залучивши інвесторів.

Чернігівщина має непоганий потенціал розвитку спортивного туризму, недарма маємо багатьох видатних спортсменів-земляків. Розвиток спорту отримає новий поштовх, коли в Чернігові буде збудований Палац спорту.

По-друге, Чернігівщина має стати регіоном, в якому б молодь прагнула залишитися жити і працювати, а не виїжджала за кордон. І це також потрібно вирішувати, у тому числі, й на рівні держави. А для цього, вважаю, наша політична сила має йти далі і лобіювати інтереси Придесення. Чернігівщина має дуже великий потенціал, який, на жаль, досі не реалізований.

Кожну вільну хвилину – родині

Не зважаючи на напружений графік, Ігор Желдак намагається приділити якнайбільше уваги родині. У нього троє дорослих дітей – дві доньки і син, кохана дружина і… пес екзотичної породи сіба-іну.

З роками, каже Ігор, починаєш розуміти всю цінність сім’ї. Шкодує, що коли тільки розпочинав становлення в бізнесі, доводилися жертвувати часом, який міг би проводити з дітьми. Тепер ніби надолужує – кожну вільну хвилину проводять разом. Разом подорожують, відпочивають, влітку їздять на велосипедах, взимку – на лижах. Найактивніша спортивна команда на чолі з ним, жартує Ігор, це старша донька і син.

Коли хочеться відпочити від шумного міста, їдуть на «межу географії» – в ліс, на заїмку. Там, каже Ігор, навіть телефон через раз ловить. Дуже гарно проводити там час у єднанні з природою чи навіть із книгою в руках. Читати Ігор любить, причому перевагу віддає не новомодним «читалкам» у гаджетах, а паперовій книзі. Відкрив для себе сучасну українську класику, із задоволенням читає Остапа Вишню, Довженка, поезію – вони допомагають перезавантажити мозок після технічної літератури, якої доводиться дуже багато штудіювати.

Найбільше поїздкам в ліси радіє пес Акай, адже сіба-іну – активна порода, тож Ігор залюбки влаштовує і собі, й чотирилапому кількагодинні прогулянки. До родини 10-місячний Акай потрапив як «відмовник», попередні власники не справилися з активним собакою, який потребував багато уваги, часу, активних прогулянок. Але все це, плюс величезну любов, Акай, довіру якого спочатку потрібно завоювати, отримав у родині Желдаків – такий ось щасливий для всіх поворот долі.

Мене, до речі, дуже потішило, що мій співрозмовник виявився затятим «собачником» просто із дитинства. Тож побачила в ньому споріднену душу і чимало вже поговорили ще й на цю тему.

В їжі Ігор не перебірливий, і хоча довелося спробувати чимало страв від різних кухонь світу під час подорожей, все ж перевагу віддає «польовій» - коли готується все на вогні й пахне димком. Із ностальгією пригадує часи, коли збиралися на природі разом із друзями і починали чарівництво – з простих продуктів виходила смакота, що не йшла в жодне порівняння навіть із дорогими делікатесами.

Доньки в Ігоря, до речі, стали вегетаріанками – вважає, це їхній вибір. А він із сином притримуються традиційного харчування. «Чоловікам потрібно м’ясо», - жартує Ігор, і додає, що коли вся родина збирається в затишному сімейному колі, а нині буває це не дуже часто – дорослі доньки живуть окремо, домашнє меню складають із урахуванням усіх вподобань.

Наостанок запитала в Ігоря Желдака, яке в нього життєве кредо. Й, очікуючи якихось високих фраз, отримала несподівану відповідь:

– Сій те, що хочеш отримати. Хочеш посмішки – посміхайся, хочеш добра – будь добрим, хочеш справедливості – будь справедливим.

Така ось життєва мудрість, яка наводить на роздуми і викликає глибоку повагу.

2021 рік – особливий для Ігоря Желдака. У серпні Ігор відзначатиме особисте свято – йому виповнюється 55 років, причому одразу після професійного свята – Дня будівельника. В ці ж дні минає 35 років, як розпочався трудовий шлях Ігоря Желдака у будівельній галузі Чернігівщини, а його улюблене дітище – «МЖК-сервіс», на вівтар служіння й становлення якого покладена половина життя, святкуватиме своє 28-річчя. Погодьтеся, є в цьому щось містичне і доленосне.

За ці роки компанія виросла, завоювала репутацію, ставши постачальником цілого спектру високоякісних послуг на будівельному ринку Чернігівщини.

Наша зустріч відбулася незадовго до професійного свята для Ігоря Желдака – Дня будівельника. Звісно, не могла не спитати, які в нього очікування від свята, що хоче побажати собі та колегам.

- Перш за все, хотілося б, аби нас почула держава, звернувши увагу на будівельну галузь. Потрібно змінювати законодавчу базу, приводити всі її норми у відповідність, усувати штучні перепони, що заважають працювати. Буде розвиток будівельної галузі, розвиватиметься економіка в цілому. Адже саме наша галузь традиційно завжди була найпривабливішою для інвесторів.

Принагідно хочу сказати, що одна гривня, інвестована у будівельні проєкти, приносить сім гривень у суміжні галузі. Тож ми варті того, щоб розвиватися без потрясінь і катаклізмів.

Нас, будівельників, вважають представниками однієї з найбільш мирних, творчих професій у світі. Тож, перш за все, хочу побажати всім мира – в країні, в родині.

У нас є гарна традиція – до свята здавати нові об’єкти. Нехай ця традиція залишається незмінною – і не тільки в свята, а й у будні.

Наша праця, праця будівельника, видна кожному, і тому вона має таку особливу суспільну значимість. Ми будуємо не тільки будинки, які, як сімейні вогнища є символами кохання, щастя, самого життя, а й дороги та мости, школи і лікарні, спортивні споруди і храми, пам’ятки історії та культури. Тож завдяки нашій праці наші міста і містечка, а в цілому і країна, змінюються на краще та оновлюються.

Дорогі колеги! Бажаю вам нових будівельних висот, життєвого благополуччя, здоров’я. І нехай вас супроводжує успіх у всіх ваших починаннях. Нехай ваша праця приносить вам радість і достаток, людям – затишок зручних осель, а Україні – процвітання!

Спілкувалася Алла ПРИМА

Інші новини:


Жіноча команда Білоцерківців – їм усе до снаги!

Жінки – це керівна, спрямовуюча та відповідальна сила. А ще креативна, винахідлива, весела… Епітетів можна підібрати багато. І все це – про справжню жіночу команду, яка зустріла нас у Білоцерківцях: староста сільської ради Тамара Миколаївна Лук’яненко, діловод Тамара Михайлівна Сергієнко, бібліотекарка Ольга Михайлівна Олійник і соціальний робітник Ганна Павлівна Корнійченко.

2021-09-24 10:36