Світлана Чередінова: про Олімпійські ігри, Олену Костевич та мрії спортсменів

2021-07-30 07:16

Олімпіада набирає обертів. ХХХІІ літні Олімпійські ігри в Токіо у повному розпалі. Наші спортсмени вже встигли показати себе та отримати перші медалі для України.

Першу «бронзу» виборола дзюдоїстка Дар’я Білодід. Другу — шпажист Ігор Рейзлін. А третю «бронзу» здобули Олена Костевич та Олег Омельчук у змаганнях змішаних команд у стрільбі з пневматичного пістолета (дистанція 10 м). За ними Михайло Романчук приніс Україні четверту бронзову медаль у запливі на 800 метрів вільним стилем.

Надзвичайно приємно, що серед учасників Олімпіади є наша землячка — Олімпійська чемпіонка з кульової стрільби Олена Костевич. В її кар’єрі це вже п’ята Олімпіада і четверта медаль. А ще Олена першою в Україні зруйнувала міф про «прокляття прапороносців». І це теж не може не радувати.

Олімпійські ігри в Токіо проходять без уболівальників, але вдома нашу збірну підтримує вся країна. Вболіває за наших спортсменів, особливо за Олену Костевич, і Світлана Чередінова — заслужений тренер України з кульової стрільби, майстер спорту України міжнародного класу, володарка ордену «За заслуги» IІІ ступеня та ордену княгині Ольги IІІ ступеня. Пані Світлана разом із чоловіком Ігорем Чередіновим – тренери Олени Костевич. Із Світланою Чередіновою – наше інтерв’ю.

Кульовій стрільбі пані Світлана присвятила 40 років. Її з дитинства вабив цей вид спорту. Дуже гарно в сім’ї стріляли бабуся (з пістолету Browning) та мама (у неї був перший розряд із гвинтівки). Тож не дивно, що юній Світлані теж хотілося пов’язати своє життя зі стрільбою. Перевагу дівчина віддала пістолету. Коли мама запитувала у доньки, ким вона хочу бути, дівчина казала, що мріє стріляти і навчитися розуміти психологію людей, їхній внутрішній світ. Після школи вона приїхала до Чернігова та вступила до кооперативного технікуму, ходила на тренування з кульової стрільби. Через два роки стала майстром спорту.

Важливу роль у житті молодої спортсменки зіграв юніорський чемпіонат СРСР із кульової стрільби, де Світлана виграла дві вправи і стала абсолютною чемпіонкою. Через місяць був чемпіонат СРСР із неолімпійських вправ, де Світлана виграла стрільбу з довільного пістолету та встановила рекорд СРСР. І у свої 20 років увійшла до збірної Радянського Союзу.

— Пані Світлано, бути у лавах збірної — це почесно, престижно і водночас важко. Адже ритм життя має повністю підпорядковуватися спорту. Що ви відчували, коли увійшли до збірної?

— На той момент я, звичайна дівчинка з Бахмача, не готова була опинитися на такій вершині. Але я прагнула йти вперед і вчилася жити за новими правилами. У мене почався зовсім інший ритм життя. Я мала бути на зборах 250 днів на рік, активно брати участь у змаганнях і здобувати досвід. Будь-який спортсмен мріє потрапити на Олімпійські ігри. Що б ми не робили — це все заради омріяної Олімпіади. Великий спорт — це спосіб життя. Організм спортсмена повинен працювати, як гарно налаштований механізм. 

Для цього треба обрати правильне харчування, фізичну підготовку, режим тренувань, відновлення. Все має бути враховане. Але, на жаль, я не була на жодній Олімпіаді. Мені завадила моя невпевненість і сумніви – це в мене ще з юнацьких років. І поруч не виявилося досвідченої людини, яка б налаштувала мене на цей шлях. Після розпаду Радянського Союзу входила до збірної України.

— Ваш чоловік Ігор Борисович Чередінов теж спортсмен, заслужений тренер України з кульової стрільби. Як на мене, це прекрасно, коли подружжя живе на одній хвилі, має багато спільного. А познайомилися ви теж завдяки спорту?

— З Ігорем Борисовичем ми познайомилися в тирі. Він дуже багато тренувався, стріляв із гвинтівки і по закінченню нашого технологічного інституту та служби в армії вирішив працювати тренером. Його відмовляли від такої роботи, але він нікого не слухав і наполегливо йшов спортивним шляхом. Я поважала його вибір. Взагалі, для сім’ї дуже важливі підтримка та повага одне до одного. А ще розуміння і терпіння є головним рецептом дружної сім’ї.

— Ігор Борисович уже багато років є особистим тренером Олени Костевич. І ви теж тренували нашу олімпійську чемпіонку. Як ви познайомилися з нею? Скільки часу знадобилося, щоб вивести Олену на рівень видатної стрільчині?

— У 1996 році Олена з мамою подивилися літні Олімпійські ігри в Атланті, в США. Дівчину це зацікавило, і вони з мамою приїхали до нас на тренування. З того часу Олена й займається кульовою стрільбою. Їй тоді було 11 років. І у неї ніколи не було приводу пропустити тренування, хіба що через хворобу. Через 4 роки Олена увійшла до збірної команди України з кульової стрільби. Нині на її рахунку п’ять Олімпіад і чотири медалі. Одне «золото» і три «бронзи». Олена Костевич піднялася у топ-3 найтитулованіших спортсменів України на Олімпіадах.

— Ви дивилися відкриття Олімпійських ігор. Що вас найбільше вразило?

— Дуже добре, що ці ігри взагалі відбулися. Японія — маленька країна, на островах, ізольована, і до неї приїхала така велика кількість людей. Треба «зняти капелюха» перед японцями за те, що вони взагалі на це погодилися в той час, як ми ще не здолали коронавірус. Вони молодці. У них все продумано і прораховано до найменших дрібниць. Те, що Олені запропонували на Олімпіаді нести прапор України, — це велика честь. Така можливість випадає найкращому, найтитулованішому спортсменові. Перший старт у Олени був через день після відкриття Олімпіади. Церемонія відкриття триває кілька годин і є дуже насиченою емоційно і досить важкою фізично. Але Олена дуже відповідальна, вона розуміла, що така нагода випадає раз у житті, й не кожному спортсменові. І саме вона повністю розвіяла міф про те, що прапороносці не завойовують на Олімпіаді медалей.

— Хто підтримує нашу Олену на Олімпіаді? Хто з нею поїхав на ці ігри?

— З найближчого оточення — особистий тренер Ігор Борисович Чередінов і чоловік Ігор. Чоловік готувався до цієї поїздки заздалегідь. Узяв відпустку, замовив собі квиток. Ігор дуже любить стрільбу і намагається всюди підтримати Олену.

— А зі спонсорів хтось надав свою підтримку олімпійській чемпіонці?

— Вже багато років Олену підтримує Ічнянський завод сухого молока та масла. Віктор Павлович Кияновський дуже вболіває за нашу землячку, у них склалися дружні стосунки. Він дуже добра, щедра і порядна людина. Він допомагає не лише Олені, а й іншим спортсменам. Ми дуже вдячні йому за моральну підтримку і фінансову допомогу.

— Нині Олена Костевич разом із сім’єю живе в Австрії. Чи не заважає це її тренуванням з Ігорем Борисовичем?

— Звичайно, це дуже складно, але сучасні засоби зв’язку дозволяють це робити. Подружжя Олена й Ігор та Ігор Борисович щодня на зв’язку. Є сучасна техніка, яка дозволяє тренеру бачити роботу Олени на відстані. Торік Ігор Борисович зміг побувати в Австрії на зборах. І перед пандемією через коронавірус устиг повернутися до України останнім рейсом. І цього року він теж їздив до Австрії працювати з Оленою, — говорить Світлана Чередінова.

У Олени попереду ще один старт. Ми бажаємо їй успіху.

Хочеться вірити в те, що давня мрія Олени Костевич та її тренерів про сучасний спортивний комплекс для стрільців у нас у Чернігові здійсниться. І ми зможемо готувати від Чернігівщини нових видатних спортсменів. Сьогодні в Чернігові працюють дві секції з кульової стрільби – ДЮСШ «Авангард» (у приміщенні школи № 32) та обласна ДЮСШ із олімпійських видів (вул. Жабинського, 15 А).

Валентина НАУМЕНКО
Фото з Інтренету та надане респонденткою

Інші новини:


Ірис Новакова – творець неповторного солодкого мистецтва

Те, що робить ця жінка з прекрасним ім’ям Ірис – не піддається короткому  опису. Це – справжні кондитерські шедеври, втілення її фантазій та бачення навколишньої краси, які, крім прекрасного зовнішнього оформлення, відрізняються особливим смаком.

2022-02-24 16:13