Хоспіс — заради життя і надії

2021-07-28 08:46

Хоспіс — це не «будинок смерті» і не пансіонат для людей похилого віку. Це — установа паліативної допомоги; місце, де хворим допомагають на останньому етапі життя жити, а не «доживати». «Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не означає, що для нього не можна нічого зробити. Багатьом із нас треба переосмислити і змінити своє ставлення до того, як ми помираємо», — переконані медпрацівники відділення хоспісно-паліативної допомоги, що функціонує на базі Чернігівської міської лікарні №4. 

Незважаючи на ступінь хвороби чи травми, тут створюють максимально можливі комфортні та сприятливі умови для пацієнтів, аби вони почувалися, як удома. За рік у відділенні «Хоспіс» перебуває близько 500 важко хворих. 5% із них після належного догляду та лікування відчувають покращення, йдуть на реабілітацію та продовжують жити. Цьогоріч хоспіс відзначив свій 10-річний ювілей. 

У відділенні хоспісно-паліативної допомоги працюють люди з особливою філософією, добрі супутники пацієнтів. Це — кваліфіковані лікарі, медсестри, молодші медичні працівники, які пройшли спеціальну підготовку з паліативної та хоспісної допомоги. Вони надають медичну, психологічну, соціальну, духовну допомогу та моральну підтримку. У разі необхідності консультують невропатолог, хірург, лор, гастроентеролог та лікарі інших спеціальностей. У відділенні працюють психолог і психіатр, за потреби приходить священик. Гарний догляд і харчування піднімають лежачих людей із ліжка. 

Сучасна медико-демографічна ситуація в Україні характеризується постійним зменшенням чисельності населення, високим рівнем смертності від хронічних хвороб. Рідні невиліковно хворих потребують професійної допомоги. Тож адміністрація хоспісу виступила з ініціативою, щоб на базі терапевтичного відділення організувати палати для перебування важкохворих. Небайдужі спонсори зробили ремонт перших двох палат. Згодом долучилася міська влада, рідні хворих, благодійники, організувалася будівельна бригада, яка займається поточним ремонтом. І поступово власними зусиллями тут зробили гарне і комфортне відділення хоспісно-паліативної допомоги. 

Нові, чисті, просторі й затишні палати у світлих кольорах із оригінальним ліпленням на стіні. Усюди на вікнах фіранки та ламбрекени. Відремонтовані коридори, кімнати для відпочинку та духовно-релігійної підтримки, пральня, ванна, душова. Відділення спеціально обладнане та забезпечене інвентарем для надання необхідної допомоги. Всі ліжка й крісла в палатах функціональні, з підтяжками, щоби хворі могли самостійно вставати. Є окрема ванна для миття лежачих хворих та спеціальні переносні крісла-туалети. У кімнаті відпочинку пацієнти можуть подивитися телевізор, поговорити по телефону, поспілкуватися одне з одним. 

Починалося все з 15 ліжок, а тепер їх 50. Проте нині на стаціонар беруть лише 34 людини. Коли Національна служба здоров’я України скоротила у відділенні частину медперсоналу (медсестер і санітарок) і зменшила фінансування, відділенню довелося зменшити кількість хоспісних хворих. Адже робота тут вкрай важка і навантаження велике. Тож зараз на зміні працює чотири медики: дві медсестри і дві санітарки. На двох людей припадає 17 хворих, яких треба помити, нагодувати, вивезти на щоденну прогулянку, поставити крапельниці, виконати всі необхідні лікувальні маніпуляції, які призначаються лікарями — від звичайних уколів до зондового харчування, підведення кисню. Роботи багато, і дівчата після зміни просто падають із ніг. 

При хоспісі також працює мобільна паліативна бригада, до якої входять лікар, медсестра і санітарка. Вони опікуються важкохворими, які перебувають удома. За необхідності разом із ними виїжджають спеціалісти вузького профілю та психолог. 

— У цьому відділенні найчастіше відбувається емоційне вигорання, і тут залишаються працювати лише сильні духом люди, які душею й тілом прикипіли до своєї роботи. Фахівці, які повністю віддані медичній справі. Кваліфікований медперсонал цілодобово забезпечує необхідну фізіологічну, психологічну та моральну підтримку. Тут намагаються якомога довше зберегти життя важкохворому, — говорить медичний директор КНП «Чернігівська міська лікарня №4» Людмила Прог. 

За словами старшої медичної сестри відділення хоспісно-паліативної допомоги Ніни Лазар, щоб невиліковно хворих покращувався настрій і самопочуття, щомісяця їх переводять до різних палат. Завдяки чому створюється затишна домашня атмосфера. Одні кімнати нагадують про море, інші — про красу нашої флори і фауни. І тут треба віддати належне Ніні Олександрівні, яка охоче та старанно продумує дизайн кожної палати індивідуально. Колеги в цій справі їй повністю довіряють, адже знають, що все це робиться з любов’ю і турботою до хворих, вкладаючи в цю справу часточку своєї душі. 

— Хоспіс потрібен як хворому, так і його рідним. Роками лежача людина — це неймовірне горе для всієї родини. На плечі сім’ї лягає величезна відповідальність. Наймати нянечку дуже дорого, і не кожен може собі дозволити. А потім вночі ти все одно залишаєшся один на один зі своєю бідою. Хоспіси ж значною мірою полегшують життя і хворому, і його сім’ї, — говорить Людмила Прог. 

— Нам дякують і рідні, і пацієнти. До пандемії коронавірусу деякі рідні часто навідували своїх хворих і могли довгий час перебувати разом із ними в хоспісі, ночували тут. Після коронавірусу ми перестали пускати рідних у відділення, і завдяки ізоляції ні в кого з наших хворих не було COVID-19. Крім того, всі хворі з дозволу родичів провакциновані, — каже Ніна Лазар. 
Дехто з рідних тих пацієнтів, яких уже нема серед нас, і досі вітає пані Ніну з днем народження, телефонує на свята зі словами подяки за любов і турботу хоспісного відділення до їхніх померлих батьків та родичів. 

Торік міська влада виділила 1 мільйон 400 000 гривень. Тож у хоспісі поставили енергозберігаючі вікна, двері, в тому числі й вхідні, відремонтували три палати. Таким змінам раділи і працівники, і пацієнти. Нині хоспіс потребує збільшення кадрів і фінансування, яке допоможе завершити ремонтні роботи відділення, зробити його ще кращим і комфортнішим. Разом із тим, завдяки збільшенню кількості працівників можна буде не тільки полегшити працю колективу, а й набирати у відділення 50 хворих, за кількістю наявних ліжок.

— Хочеться створити для хворих умови, наближені до домашніх, де є затишок і лад. Щоб у людей, які доживають свої останні дні, не було гострого відчуття пригніченості, самотності і непотрібності. А ще хотілося би хоч трохи збільшити колектив і щоб у наших медиків була гідна заробітна плата. Адже в цьому відділенні помітне найбільше професійне вигорання, люди працюють завдяки великій любові до медицини, — каже генеральний директор КНП «Чернігівська міська лікарня №4» Юрій Стецьков. 

Валентина НАУМЕНКО 
Фото надані респондентами 

Інші новини:


Запобігти страшній недузі

У  Всесвітній день боротьби з раком молочної залози варто вкотре привернути увагу суспільства до проблеми цього захворювання. Адже цей вид раку посідає перше місце в структурі онкологічної захворюваності у жінок. І в зоні ризику − кожна представниця прекрасної статі репродуктивного віку.

2021-10-25 11:53