Допоможіть врятувати Микитку!

2021-07-27 08:46

Трирічний Микитка Кацалап мужньо бореться зі страшною хворобою — ембріональною рабдоміосаркомою. Нині хлопчик проходить третій курс хіміотерапії, після чого йому потрібно буде негайне лікування за кордоном. Батьки дитини благають про допомогу. Вони дізналися про випадки успішного лікування хвороби в Німеччині. Для цього потрібно 100 000 євро. Німецькі лікарі візьмуться за лікування Микитки, але за умови повної передоплати. Для родини це непідйомна сума. Адже зараз всі фінансові витрати лягають на плечі лише одного тата. Батьки просять допомогти всіх небайдужих людей і щиро вдячні кожному, хто вже долучився до збору коштів.

— Біда зненацька увірвалася в нашу сім’ю навесні. Через п’ять днів після Великодня я забирала Микитку з дитячого садочка, і він поскаржився на біль у животі. Ми подумали, що дитина щось не те з’їла, і вирішили почекати до ранку. Але вночі та наступного дня біль не припинився. Ми звернулися до лікарів. Хірург поставив діагноз – гострий апендицит, і ми одразу пішли на госпіталізацію. На УЗД я помітила, як змінилися обличчя лікаря УЗД та хірурга, і зрозуміла: щось не так. Мені сказали, що у дитини пухлина, але для достовірності треба було ще зробити комп’ютерну томографію. Надвечір у Микити почав дуже сильно боліти живіт, піднялася температура, він плакав, кричав від болю. Дякувати Богові, що нам трапилися хороші лікарі, які не відходили від нас ні на крок. Це були медики від Бога. Ми дуже вдячні Олександрові Риженку, який навідувався до нас щогодини, приходив у вихідні, позаробочий час. Він цікавився самопочуттям Микитки та змушував і мене обов’язково їсти, щоби триматися фізично. Близько восьмої вечора було прийнято рішення зробити негайну операцію. Вона тривала дуже довго. Після цього протягом 10 днів ми чекали на результати гістології. А 17 травня, на день народження чоловіка, ми отримали страшний діагноз — саркома. В один момент у мене просто все попливло перед очима. Микита ніколи не був хворобливим хлопчиком, ми навіть у яслах дуже рідко хворіли. Онкологія виявилася на стільки підступною хворобою… Вона з’явилася зненацька і нізвідки. Ми ніколи не думали, що з нами може статися така біда. Адже завжди дбали про якісне натуральне харчування, багато часу приділяли прогулянкам на свіжому повітрі, — розповідає пані Марина.

Наступного дня Микитку разом із аналізами повезли до Києва в Національний інститут раку. Батьки готові були з першого дня до госпіталізації, але їм сказали їхати додому і чекати на результати аналізів ще 10 днів. Після чого лікарі встановили хлопчику діагноз – рабдоміосаркома. Цей же діагноз підтвердили в одній із приватних лабораторій. Батьки також їздили на консультацію до різних лікарів-онкологів. Медики давали однакові поради щодо лікування. Проте після чергового УЗД лікарі виявили новоутворення ще в трьох місцях.

Нині Микита проходить третій курс хіміотерапії. У свої три рочки він тримається як дорослий — мужньо і серйозно. Хоча хіміотерапія дається трирічній дитині вкрай важко.

— Микиті ставлять крапельниці на 72 години. Через тиждень роблять один укол, ще через тиждень — інший. Потім знову все повторюється. Після уколу ми б повинні бути вдома, щоби набиратися сил для чергової крапельниці, але натомість увесь час сидимо в лікарні. Хіміотерапія дає побічні ефекти та ускладнення на кишечник, сечовий міхур. У нас постійно падають лейкоцити. Через слабкий імунітет нам не можна ні з ким спілкуватися. Через хіміотерапію у дитини різкі перепади настрою. Зараз Микита дуже слабкий фізично, у нього немає сил. Він не набирає вагу, — розповідає мама Марина.

Микита дуже милий і ніжний хлопчик. Життєрадісний, жвавий, веселий. Але зараз постійно запитує батьків, чому він захворів, що це за хвороба, коли вже його перестануть лікувати і коли він повернеться додому.

— У Микити зник апетит. Часом його дуже важко змусити хоча би щось з’їсти. Буває так, що ми готуємо йому кілька страв на вибір (у цьому нам дуже допомагає бабуся), але він нічого з того не їсть, — каже пані Марина.

Нині Микитка чекає на КТ, яке зроблять йому після ІІІ курсу хіміотерапії. Але сім’я вже знайшла в Німеччині клініку, яка спеціалізується на саркомах. На порятунок дитини потрібно 100 000 євро. Лікарі кажуть, що шанс на порятунок дитини є. Треба лише пройти третій курс хіміотерапії  та швидко зібрати кошти, щоби самопочуття дитини не погіршилося.

— Хочу подякувати абсолютно всім небайдужим людям, які надають нам свою допомогу. Хтось перераховує гроші, хтось робить репости, хтось продає лотереї, іграшки на підтримку нашого хлопчика, хтось молиться за нього Богові. Велике спасибі за все, що ви робите. Нам надзвичайно приємно відчувати, що ми не залишилися сам на сам зі своєю бідою. Я розумію, наскільки нині важке становище в нашій країні, у людей зараз нема зайвих коштів, тому ми дуже вдячні за найменшу допомогу. Дякую своїм однокласникам, одногрупникам, учителям, вихователям, мамам із дитсадочка, куди ходить Микитка, та зі школи, де навчається наш старший син, сусідам, батькам, із якими ми здружилися в декреті, лікарям, колегам, друзям, рідним і близьким людям, небайдужим підприємцям, волонтерам і просто незнайомим людям із доброю душею та великим серцем. Повірте, ми вдячні за кожну суму. Нехай це 10-20 гривень. Хто скільки може. Велике складається з маленьких частинок. Ми віримо, що завдяки такій підтримці нам вдасться зібрати необхідну суму для лікування Микитки і він одужає, — говорить пані Марина.

Необхідна сума на лікування — 100 000 євро. Нині родині вдалося зібрати майже 20% потрібної суми. Це — 650 000 гривень. Якщо ви готові допомогти врятувати Микитку, можете перерахувати кошти за вказаними реквізитами. Давайте всі разом повернемо цьому чудовому хлопчикові радість життя.

Спілкувалася Валентина НАУМЕНКО
Фото надане респондентом

 

Інші новини:


Жіноча команда Білоцерківців – їм усе до снаги!

Жінки – це керівна, спрямовуюча та відповідальна сила. А ще креативна, винахідлива, весела… Епітетів можна підібрати багато. І все це – про справжню жіночу команду, яка зустріла нас у Білоцерківцях: староста сільської ради Тамара Миколаївна Лук’яненко, діловод Тамара Михайлівна Сергієнко, бібліотекарка Ольга Михайлівна Олійник і соціальний робітник Ганна Павлівна Корнійченко.

2021-09-24 10:36