Сільська бібліотека – острівець душевності й тепла

2021-07-19 12:31

42 роки стажу… Саме стільки працює на одному місці бібліотекарка з Вороньків Валентина Василівна Хряпа, маючи лише один запис у трудовій книжці. 

З любов’ю облаштована великими стелажами, повними книг, кімната, тематичний стенд із історією рідного села, підшивки газет… Така вона – сільська бібліотека. 

Валентина Василівна, більшість життя якої проминуло серед книг, готова розповідати про свій скарб годинами. Вона пам’ятає, де стоїть кожна книжка, звісно, знає всіх своїх читачів, як і їхні читацькі вподобання. Бібліотека чимала, налічує 15 тисяч примірників книг. До речі, в бібліотечному фонді є чимало сучасних дитячих книжок. Звісно, зараз фонд оновлювати важко. Раніше книжки надходили централізовано, нині новинки частіше з’являються за допомоги небайдужих людей і спонсорів.

На диво, вік технологій не позбавив юних вороньківців від бажання взяти книгу до рук, вони, каже пані Валентина, – найактивніші читачі. Та й старше покоління, мабуть, згадавши, що в молоді роки так і не дочитали улюблені книжки, теж часті гості в бібліотеці – їм більше до вподоби класичні та історичні твори. 

А ще бібліотека – це той острівець, де школярі можуть зібратися на тематичні вечори, літні читання, є й читацький клуб, який навіть має свою сторіночку в Інтернеті. Допомогла його організувати вчителька Вороньківської школи Ірина Папенко. 
Так, нелегко нині жити сільським бібліотекам. Але вони живуть, залишаються осередками збереження національної культури, народних традицій і звичаїв, історії свого села. Живуть завдяки таким ентузіастам, як Валентина Василівна. За що їй низький уклін і щира вдячність.

P.S. Розмовляючи з кореспондентом обласної газети, Валентина Василівна звернулася з проханням – розповісти про її біль, просто, щоб почули. 

Вона – мати загиблого в зоні АТО воїна. Ігорю назавжди залишиться 35 років, його життя обірвалося в 2015 році від кулі ворожого снайпера, коли він захищав незалежність України. Важко уявити горе матері, дружини, дітей, які вже ніколи не побачать сина, чоловіка, батька.

І тим страшніша образа, навіть мимовільна, яка крає душу і серце. Наприкінці червня у Бобровиці відкрили пам’ятник героям-атовцям, які загинули в боях. Кошти на пам’ятник давали небайдужі люди, збирали волонтери. І так прикро було на відкритті пам’ятника, каже Валентина Василівна, куди її запросили як матір загиблого героя, побачити замість викарбуваного на стелі імені сина просто папірець. А поруч іще три папірці з іменами загиблих атовців із Новобасанівської громади. При цьому 11 імен загиблих воїнів із Бобровицької громади на стелі викарбувані.

Волонтери, які опікувалися встановленням пам’ятника, перепросили, вибачилися, пообіцяли виправити. 

Звісно, цю «помилку» виправлять, імена чотирьох хлопців, швидше за все, вже незабаром з’являться на стелі. Але навіщо, питає незнамо в кого Валентина Василівна, було ділити на «своїх» і «чужих» тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, назавжди залишивши своїх рідних людей?..

Алла ПРИМА
Фото авторки (на фото бібліотекарка з Вороньків Валентина Василівна Хряпа)

 

Інші новини:


Годування груддю найкраще для здоров’я матері та дитини

Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування проводиться щорічно з 1 по 7 серпня за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я.

2021-08-05 10:06