Задля зручності, оперативності та запровадження сучасних технологій Чернігівобленерго замовлення послуг переводить в онлайн-формат

2021-06-30 15:43

Про це та про інші новації в роботі компанії розповідає голова правління АТ «Чернігівобленерго» Михайло ІЛЬНИЦЬКИЙ. 

– Михайле Васильовичу, сьогодні в енергетичній галузі країни, і не тільки, відбувається багато змін. І багато тем відтак набувають нової інформації та нових реалій. Наприклад, досить проблемною досі була тема підключення нових об’єктів до електромереж. Особливо – промислових, бізнесових.

– Загалом, доволі модно наразі говорити про розвиток бізнесу в Україні. Бо сьогодні країна у світовому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business займає 64 місце. У порівнянні, за останні 5 років відбувалося покращення приблизно на 10 місць у рік. Отож раніше було все значно гірше. Але в цьому рейтингу є такий показник, як підключення мереж газо-, електро-, водопостачання, тобто мереж критичної інфраструктури, де Україна займає 128 місце в світі й покращення за останній період практично не відбувається. На що вже всі керівні органи як в Україні, так і в Європі звернули увагу. Бо цей показник нас явно тягне донизу, і треба швидко щось робити. Але варто зазначити, що протягом останнього року змінювалося досить багато в законодавстві. Наприклад, із останніх змін, 1 червня 2021 року в першому читанні прийнятий проєкт закону №5009 від 03.02.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення приєднання до електричних мереж». Він давно назрів, бо терапевтичними інструментами вже не можна досягти потрібного результату, тож треба використовувати хірургічні зміни в законодавстві. В чому проблеми в приєднанні? Одна з найбільших – у питанні відведення землі. Для того, аби почати будівництво чи газопроводу, чи електоромережі, треба змінити цільове призначення землі, яка належить ОТГ або міським радам, і таким чином зробити її відведення. А відтак треба провести купу додаткових дій, які є затратними з точки зору грошей і часу. І якщо будувати підприємство з електричною потужністю на 100 кВт, то треба чекати до року, а може, й більше. Якщо земельне питання буде вирішено і частково знівельовано, то можна успішно рухатися далі. 

– А закон про ринок землі, котрий вступає в дію 1 липня, не завадить? Чи навпаки – допоможе?

– Звісно, допоможе. Тому на нього чекаємо. Бо сьогодні ми – заручники ситуації. З одного боку, укладаємо договір із приєднання об’єкту до мереж, а з іншого – починати займатися будівництвом не можемо, бо немає земельних документів, а отже, й можливості будувати. Одне із спрощень у законопроєкті – не потрібно буде змінювати цільове призначення землі. Якщо раніше, наприклад, то була рілля, то треба було проводити її у сферу земель енергетики. А нині все залишиться, як було, й ми отримаємо право вести роботи, домовившись із власником землі. Тобто законопроєкт – наша певна надія. Є ще багато й підзаконних актів. Думаю, що чимало підприємців, які приєднувалися до мереж і їм було дуже важко, скаржилися на монополістів та проблеми, велику ціну, довгі очікування, інші моменти й бар’єри. А насправді ми самі зацікавлені, аби все спростилося й запускалося швидко. Тож на основі підзаконних актів створили у себе на сайті Особистий кабінет замовника послуг. Відтак уже необов’язково буде приходити до нас. Бо ми зараз намагаємося якнайбільше послуг переводити в онлайн-формат. 

– Це важливо сьогодні, коли країна стала на загальний шлях діджіталізації, й економіки зокрема.

– Тому ми також удосконалюємося. І намагаємося все переводити в інтернет. Навіть послугу приєднання до мереж, яка сьогодні все ж вважається складною і не дуже зрозумілою, ми стараємося зробити дуже простою. Отож тепер не потрібно буде збирати довідки, бігати по інстанціях. Просто треба зареєструватися в Особистому кабінеті, ввести номери ідентифікаційного коду, паспорту, посилання на кадастрові номери, що ця земельна ділянка належить вам, також прикріпити інші документи, які вимагаються, підписатися електронним підписом, отримати рахунок, заплатити кошти. І за 45-60-90 днів (залежно від робіт, такі терміни записані в законодавстві) послугу буде надано.

Наприклад, людина має ділянку і хоче збудувати звичайний будинок. Коли все гаразд із земельними документами, замовник може на онлайн-сервісах (а їх сьогодні багато) знайти чимало потрібної інформації, так само і про себе, й перевірити, скажімо, чи земельна ділянка насправді йому належить. Ми також маємо доступ до цих сервісів. Тому, якщо є будинок, то ми знатимемо, чи є у замовника право власності на нього. Нам не треба тепер скан-копії документів. Навіть паспорта. Бо цифровізація в державі добре розвивається. І все є у відповідних реєстрах. Отож замовник заходить на сайт Чернігівобленерго. Знаходить розділ приєднання до електричних мереж і створює свій Особистий кабінет із доступним інтерфейсом. Далі прикріплюються документи та посилання на них. Ми після їх перевірки виставимо рахунок, повідомимо про оплату додаткових послуг (до прикладу, купити лічильник, перевірити спеціальною лабораторією, чи правильно виконано контур заземлення й т.д.). Далі треба почекати, поки фізично виконаються роботи у передбачений законодавством термін, підписати акт наданої послуги та договір на розподіл електричної енергії – і все, електроенергію підключено. 

– Будинок простіше підключити, ніж підприємство? А якщо воно вплітається між будинками, то чи вистачить потужностей?

– Це не повинно хвилювати замовника. Ситуація ось у чому. Коли підключається завод чи бізнес, то перед тим, як написати заяву на підключення, треба, щоби якась із проєктних організацій (на вибір замовника) прорахувала, скільки точно потужності потрібно. А відтак, маючи проєктні вихідні дані, ми прорахуємо можливості доставки потрібної кількості електроенергії нашими мережами.

– А раптом саме в тому місці потужностей не вистачить?

– Такого не буває. Ми просто добудуємо додаткові чи підсилимо існуючі елементи електричної мережі. І в будь-якому випадку надамо потрібну послугу. Звісно, це коштуватиме дорожче. До цього додам, що у світі є два основні принципи підключення до мереж. Це, власне, дві крайності. Більшість країн вишиковуються десь між ними. Одну крайність можна описати на прикладі Данії чи Грузії. Наприклад, коли бізнесмен хоче побудувати завод у Чернігові, він звертаєтеся до нас, і Обленерго проводить електроенергію в ту точку, куди потрібно. Це в зазначених країнах робиться безкоштовно для даного замовника, але за рахунок інших споживачів. Бо вартість підключення абонента розкладається на всіх у тарифі на розподіл для оператора системи розподілу електричної енергії, тобто для Обленерго. У майбутньому новий приєднувач заплатить колись за іншого. Це відома в світі практика. Є інша крайність. Коли ви приходите в Обленерго і платите за все самі. Інші споживачі вам не допомагають. Тут вийде досить велика сума, і підключення триватиме довгий час. А нормально – це коли десь посередині. Щоби не було великого навантаження на нового замовника, і щоб інші багато не переплачували за нього. Для нашої країни це оптимально. Наш регулятор (НКРЕКП), котрий регулює ринок електроенергії, намагається наблизитися до золотої середини. Бо перша крайність ризикована. Людина може дати заявку, ми збудуємо, а замовник не починатиме роботу на об’єкті. Звісно, є штрафні санкції. Але то вже інша історія. Бо були витрачені кошти простих споживачів і платників податків. 

– Ми хотіли поговорити про зелений тариф.

– Це велика проблема сьогодні для України. Можна сказати, головний біль...

– Шкода, адже це екоенергія, котру можна черпати з природних ресурсів. Власне, те, що дає природа.

– Але, як виявилося, екоенергія коштує дорого. Колись мережі будувалися зверху донизу. Вгорі має бути електростанція, а знизу – споживач. А тепер, коли електростанція ставиться вдома, то цей варіант спотворюється. Все стає з ніг на голову. Бо починається з найнижчих, найслабших мереж. А вони не завжди готові до прийому енергії такої потужності. І це велика проблема і для нас як підприємства, і для держави в цілому. Бо серйозні кошти треба витратити, аби прийняти зелену електроенергію від індивідуального власника чи електростанцій. Колись було зроблено не зовсім правильне рішення, що держава купувала зелену електроенергію за досить дорогими тарифами. А грошей у держави виявилося недостатньо. І тривалий час на це взагалі не реагували. А технології подешевшали набагато швидше, ніж усі очікували. Тобто коли ми готувалися до зеленого тарифу в 2009-2010 роках, то всі міркували, що Китай та інші виробники цього обладнання не зможуть удосконалити та здешевити технології з виробництва сонячних панелей до настільки дешевих і вони не стануть доступними багатьом. Отож тепер в Україні, як і по всьому світу, зелений тариф буде зменшуватися, а вимоги до цих генерацій посилюються, як і відповідальність. Незабаром в Україні набудуть чинності нові вимоги до зеленої генерації, коли вони змушені будуть продавати свою електроенергію на аукціонах, так звані «зелені аукціони». За їх результатами визначатимуться виробники, які будуть мати право генерувати електроенергію певної потужності в різні періоди доби за принципом: хто дасть найнижчу ціну. Щоправда, це стосується більше промислових електростанцій великих потужностей. У передових країнах світу, приміром, бувають такі періоди, коли електроенергія є безкоштовною для споживачів, а то й ще дивніші та цікавіші випадки для нас, коли за споживання виробленої екоенергії у певні періоди доби генерація повинна доплатити споживачу. Перевиробництво електроенергії, коли вона нікому не потрібна, утилізується або віддається безкоштовно.

– Існує думка експертів, що найдешевша енергія виробляється на атомних електростанціях.

– Це дуже відносно і залежить від методики розрахунку. В Західній Європі, наприклад, рахують у вартість атомної електроенергії не те, скільки коштує закупити й доставити ядерне паливо, а й будівництво станції і, найголовніше, – у скільки обійдеться утилізація станції після її закриття. Тому там така електроенергія відносно не дешева. Чорнобиль недалеко – і можна зрозуміти масштаби проблеми. Так просто і дешево на місці виведеної з експлуатації атомної електростанції зелених газонів не зробиш. В Україні ж у вартість атомної електроенергії витрати з виведення з експлуатації (утилізації) станції не входять, тому вона відносно дешева. Хоча всі витрати з її утилізації після завершення експлуатації ляжуть на бюджет, тобто на нас із вами.

– Михайле Васильовичу, і все-таки про тарифи. Вони збільшуються.

– Тарифи для бізнесу протягом року суттєво не змінювалися. І поки що це, наскільки я знаю, не планується, хоча все зараз вирішує ринок: попит і пропозицію. Що ж до збільшення тарифів для населення, то це питання більше політичне і воно – до міністерства енергетики. Собівартість електроенергії (виробництва і доставки) – приблизно 3-3,5 гривні. Коштує сьогодні вона 1,68 гривні. Ця різниця дотується виробниками електроенергії та іншими споживачами (бізнесом). Тобто рішення за державою – або продовження перехресного субсидіювання, або здорожчання. Останнім часом багато розмов точиться щодо відновлення градації ціни для населення в залежності від обсягів споживання, наприклад, до 100 кВт·год. у місяць залишити без змін – 1,68 грн, від 101 до 300 – вища ціна, понад 301 кВт·год. у місяць – як для бізнесу. Але як відрізнити ці кіловати для виробника і постачальника? Тут може бути величезний ризик корупції. Люди стараються вкластися в якусь норму. А як для тих, хто торгуватиме цією електроенергією чи має доступ до цих цін? Вони без проблем перетворять електроенергію, що коштує 1,68 грн, на ту, яку оцінюють у 3 грн, і навпаки. Тому-то європейські спеціалісти виступають проти цієї диференціації цін. Їх повинен регулювати ринок. А для людей, котрі не мають змоги оплатити, як, власне, і за газ, має бути соціальний захист. Держава повинна все компенсувати в межах чинного законодавства, тобто споживач повинен платити не більше 15% від сукупного доходу домогосподарства. Але цей захист не має стосунку до надавачів послуг і постачальників товару. Адже є люди, готові платити за електроенергію по собівартості. Отож соціальний захист – це єдиний вихід, котрий існує у світовій практиці. 

– Михайле Васильовичу, за цей рік якими були найбільший плюс і найбільший мінус у роботі вашого підприємства?

– Мінусів великих, Богу дякувати, не спостерігалося. А з плюсів хочу відзначити, що ми вакцинували вже понад 75% працівників. І входимо тепер у лідери в Україні серед вакцинованого персоналу. Тому з 1 липня відмовляємося від маскового режиму. Ще один плюс – це впровадження стимулюючого тарифоутворення, так званого RAB-тарифу. Це вже зовсім інша історія в роботі та великий поступ уперед як для області, так і для всіх споживачів. RAB-тарифи за умови правильного впровадження стимулюють обленерго до скорочення витрат і модернізації мереж. Що впливатиме на життя та сімейні бюджети споживачів. І точно впливатиме на українську електроенергетику. 

Спілкувалася Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото Мар’яни ХАРДІ

 

Інші новини:


День міста та 78-а річниця вигнання нацистів із Городнянщини

Хоча погода внесла свої корективи у хід проведення свята, але всі охочі змогли знайти для себе розваги та отримати гарні емоції під час відзначення Дня міста та 78-ї річниці вигнання нацистів із Городнянщини.

2021-09-24 12:57