«Агрозем Холдинг» – новітні технології, екологічна продукція і соціально відповідальний бізнес, що дбає про розвиток громад

2021-06-25 18:30

Група компаній «Агрозем Холдинг» сьогодні впізнаваний бренд на теренах Чернігівщини, вона має бездоганну репутацію, виробляє продукцію найвищої якості, дбає про екологію та розвиток територій, на яких працює. Своєю місією «Агрозем Холдинг» вважає зміцнення довіри до українського агробізнесу в світі та покращення українського села і життя людей, які там живуть.

Про це – розмова з генеральним директором групи компаній «Агрозем Холдинг» Сергієм РУДЬКОВСЬКИМ. 

– У 2015 році я став керівником групи компаній «Агрозем Холдинг», яка стала засновником 9 агропідприємств. До групи входять агропідприємства, розташовані на території колишніх Бобровицького, Носівського та Козелецького районів Чернігівщини, а також невелика частина земель – це окремий кластер на Київщині. Більшість підприємств об’єднані в компанію, з якою тісно співпрацюють кілька фермерських господарств. Усі наші землі обробляються спільно. Наш банк землі – 8,5 тисячі гектарів. Обробляємо до 8 тисяч га. Отож ми середня компанія, яка має свій напрямок розвитку, новітні технології і свою мету. 

– Пане Сергію, ваша компанія працює на землях, котрі вам знайомі з дитинства. Адже це ваша мала батьківщина.

– Так. Основне господарство розташоване на Бобровиччині, за 4 кілометри від того села, де я народився – це Старий Биків. І за 10 кілометрів від Нового Бикова, де потім жив і ходив до школи. Довгий час там жили мої батьки. Але кілька років тому я забрав їх до Києва – роки даються взнаки, тому так усім спокійніше та зручніше. 

– Для вас аграрна справа – новий бізнес?

– Уже ні. Адже 6 років ми трудимося в цій галузі  і маємо успіхи та прибутки. До цього я працював у банку Райффазен «Аваль» у кредитному департаменті. Згодом займався бізнесом у енергетичній сфері. 

А стосовно аграрного бізнесу рішення було патріотичним і спонтанним. Хотілося, аби сільське господарство, котре ментально притаманне нашому народові, розкрило справжній потенціал української землі та наших працьовитих людей. Звісно, початок був не дуже простим. Але ніхто не збирався відступати. Легким аграрне життя і бізнес не назвеш. Багато є факторів, котрі й об’єктивно, й суб’єктивно на них впливають. Починаючи з технологій, співпраці з партнерами та громадами й завершуючи погодою. Але нині у нас працюють відмінні фахівці і в агрономії, і в інженерії, і в зоотехнії. Тому ефективність виробництва досягла високого рівня, так само, як і соціальний захист працівників. Загалом, у нас висока планка виробництва, технологій і управління. Це – стабільна якість нашої продукції, бездоганна репутація відповідального та надійного партнера, оперативне впровадження передових галузевих рішень у робочі процеси компанії, активна участь у покращенні інфраструктури та життя людей у селах, ефективний підхід до підбору й мотивації співробітників і створення гідних умов життя та роботи в регіонах.

– «Агрозем Холдинг» розвиває різні напрямки сільського господарства?

– Так. Це землеробство і тваринництво. Маємо ферму на 1000 голів ВРХ. Коли підприємство надійшло під наше управління, надої молока на дійну корову становили 8 літрів на добу. За 5 років надої молока зросли до 23 літрів.

За цей час ми оновили стадо, маємо племінних корів української голштинської чорно-рябої породи і, співпрацюючи з відомим українським племінним підприємством, таким чином ще й підтримуємо національного виробника. Звісно, ми оновили кормову базу, тепер корми здебільшого вирощуємо самі. Також відреставрували корівники, куди вклали чимало інвестицій. Тварин утримуємо за сучасними технологіями. Є обладнання для охолодження та зберігання молока. Компанія пропонує сировину «екстра» класу та вищого сорту. Купує наше молоко відома компанія «Волошкове поле». Ми також реалізуємо ВРХ та м’ясо великої рогатої худоби. Була думка утримувати свиноферму. Але від неї відмовилися. Хоча трохи свиней все ж утримували – для кухні, адже наші працівники харчуються на роботі. Також ми забезпечуємо м’ясом школи, будинок для літніх людей, дитсадки. А ще – не забуваємо про День села та інші свята. З наступного року ми плануємо забезпечити наших підопічних яловичиною, оскільки вона корисніша.

– Маючи таке якісне молоко, не міркували переробляти його самі? Ви можете виробляти навіть екомолоко.

– Таке питання на наших нарадах виникає час від часу, адже це додаткові прибутки. Але тут варто одразу розуміти, що це окремий бізнес, не пов’язаний із сільським господарством. Тому треба паралельно займатися його рекламою, роботою з торговими мережами, продажами. А ринок України перенасичений молочною продукцією. Притому, що нині закриті ринки близького зарубіжжя, а в Європі нас теж ніхто не чекає, там усе заповнено, як кажуть, по вінця. Крім того, європейські дотації виробникам молока дозволяють їм ставити таку ціну на свою продукцію, що в Україні вона конкурує з місцевою. Коли взяти наші великі холдинги, то вони, працюючи із сусідніми країнами, заробили собі ім’я і мають партнерські угоди з продажів, плюс – досвід роботи. Тому, все прорахувавши, я вирішив, що це забере чимало часу й зусиль, а результат буде набагато меншим від очікувань і затрат. Краще кошти і зусилля спрямувати в більш корисне й прибуткове русло. 

– А як справи у вашій компанії з землеробством, що вирощуєте?

– Культури традиційні – пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник. Купуючи насіння, ми перш за все купуємо найкращі сорти, які є на ринку насіння. Але також обираємо українського виробника, тому що якістю воно не поступається іноземному. Як-то кажуть, своє, рідне. Але на стадії розвитку компанії мали й експерименти. Висадили одного разу 100 гектарів часника, отримали мінус. Посіяли коріандр і, як потім дізналися, отримали стільки врожаю, скільки Україна може спожити за 3 роки. Ми його й продали за 3 роки. А на експорт наш коріандр не потрапив, бо при збиранні нам дали не той комбайн. Тому сьогодні ми все чітко обмірковуємо і поки що працюємо зі стандартними зерновими. Хоча періодично у нас виникає питання, пов’язане з нішевими культурами. І вони цікаві. Якби у нас було 10000 гектарів, то ми б точно взялися за них, бо їм треба приділяти дуже пильну увагу. Хоча все ж певні проєкти розглядаємо. Наприклад, ягідництво. Можливо, диверсифікуємо наш портфель, бо ринок ягід цікавий і затребуваний. 

– Днями відкривається ринок землі. Думки і ставлення до цієї події, як і до самого закону, різні. Аграрії часто скаржаться, що він не на часі, на непоінформованість, на не встановлену досі ціну на землю тощо. Яка ваша думка про український ринок землі, що має запрацювати вже 1 липня?

– Я точно не боюся 1 липня. Спілкувався з приводу ринку землі з багатьма аграріями, також і з тими, у яких великий банк землі, і вони не дуже хвилюються з приводу відкриття земельного ринку. Думаю, і до них, і до мене 1 липня прийдуть орендодавці-пайовики, котрі захочуть продати землю. Але їх буде 3-5, максимум – 7 відсотків. Я до питання продажу землі ставлюся позитивно. Адже сільське господарство – не короткостроковий бізнес. Це довгий проект, у багатьох – на все життя. Тому інвестиції в землю завжди повертаються, тільки цей термін затягнеться, приміром, на 5 років і більше. А якщо договір оренди паю на ті ж 7 років, то виробник не буде заморочуватися з такими технологіями, як, наприклад, зрошування. Адже це не його земля. І навпаки – у власну землю вкладатиме якомога більше, аби отримати високий урожай. Тому, вважаю, для аграріїв земля має бути у власності. Бо вони максимально бережливо й ефективно використовуватимуть її. Якщо ж земля належить державі, це інша справа. Ти береш її в довгострокову оренду та працюєш і 20, і більше років. А у випадку оренди паїв ситуація нестабільна. Хтось, наприклад, почув, що плата на паї збільшилася в іншого виробника, і орендодавці можуть швидко перейти до сусіда-аграрія. 

– Якою, на вашу думку, має бути ціна на землю при відкритті ринку, звісно, в залежності від її родючості й оцінки?

– Однозначно, ціна залежатиме від якості землі. Аграрії говорять, що на Черкащині та Київщині, де землі кращі за наші, так само й погодні умови ліпші, земля коштуватиме 1,8-2 тисячі доларів за гектар. А на Чернігівщині, міркую, від 800 до 1,5 тисячі доларів.

У Європі 5-6 тисяч доларів – середня ціна, і вона – за рахунок низького кредитування для виробника та державної підтримки аграрного сектору. Це перше. А друге, що для європейця отримувати 5% річних – це нормально. Думаю, що в регіонах ціна землі вже сформована. І найближчим часом вона не змінюватиметься. 

Стосовно ж низьких ставок на кредити для аграріїв для купівлі землі, то це було би логічно – підтримати власного виробника. Але в нашій країні вже пропонувалося чимало гарних ініціатив, проте часто вони так і залишалися нереалізованими. Я особливо на державу не розраховую. Ми працюємо так, щоб у нас був свій резерв, аби самим впоратися зі своїми питаннями. А якщо держава підтримуватиме сільгоспвиробників, то, зрозуміло, ми цим скористаємося. 

– Як ви ставитеся до продажу землі іноземцям?

– Найперше, коли я чую, що верхній шар землі іноземці негайно знімуть, завантажать у вагони й вивезуть із України, то кажу: цього точно ніхто не робитиме. Будь-який іноземець буде зацікавлений в ефективному використання землі й отриманні прибутку. 

Іноземні компанії планують свою діяльність не на 5 років, а на 25. Тому до землі ставитимуться максимально бережливо, аби вона довго й ефективно служила. Також іноземці мають новітні технології. І від цього Україні стане тільки краще. Працювати тут будуть місцеві люди, адже навряд чи американці або європейці приїдуть обробляти наші поля. Навпаки, інвестор підготує собі тут гарних спеціалістів. Хіба що потім захоче їх забрати за кордон. До всього, податки платитимуться в Україні. Хто б не був власником. До слова, як тоді говорити про холдинги, які обробляють по 200-300 тисяч землі, торгуються на міжнародних біржах? Це вже не українські компанії, а міжнародні. Загалом же, люди хочуть заробляти. Отож головне – аби в Україні був правильний закон про податки та контроль за обробітком землі. 

– Ви будуєте соціально відповідальний бізнес. І допомагаєте територіям, громадам, селам, де працюєте.

– Безперечно. Якщо до нас звертаються голови ОТГ, старостати – ми завжди йдемо назустріч. Наприклад, ми купили для двох сіл – Вороньків та Данівки – пожежні машини, відреставрували приміщення в Данівці, а в Вороньках взагалі побудували пожежну станцію. І допомагаємо в межах дозволеного законом. Наприклад, сплачуємо їм комунальні послуги тощо. Школам ми допомагаємо з харчуванням, як і дитсадкам та будинкам для літніх людей. Нашим пайовикам і їхнім дітям чотири рази на рік вручаємо подарунки. На Новий рік, Великдень, для випускників шкіл і на свято Першого дзвоника. Школи ж підтримуємо новим обладнанням, комп’ютерами. Опікуємося храмами в Данівці та Вороньках. Домовилися з ОТГ і, коли пішла трансформація районів, відновили лікарську амбулаторію у Вороньках. Ми купуємо для неї обладнання, ліки, сплачуємо комунальні послуги. Цього року придбали для обласних та чернігівських міських лікарень, а також районних медичних закладів кисневі концентратори. Для Бобровицької лікарні нещодавно виділили спонсорську допомогу. Допомагаємо ОТГ, ремонтуємо дороги. Можемо з упевненістю сказати, що різні свята, дні села, культурні та освітянські заходи, спортивні змагання – це незайвий привід для надання допомоги від компанії. Нещодавно учні громади виграли чемпіонат України з гандболу. Ми також стали в пригоді команді. Отож, у середньому, в рік на благодійність ми витрачаємо від 7 до 9 мільйонів гривен, покращуючи інфраструктуру населених пунктів, культуру й дозвілля. Допомагаємо й окремим нашим пайовикам, як кажуть, і в горі, і радості. Виділяємо кошти на народження дитини – 4 тисячі гривень та на поховання 3 тисячі гривень. Видаємо матеріальну допомогу, коли хтось дуже хворіє. Або на радісні події, наприклад, на весілля. У нас є їдальня, де можна, наприклад, відсвяткувати ювілеї, весілля. Обійдеться це людям зовсім недорого. Можу сказати, що ми по-справжньому дбаємо про людей і населені пункти, в яких працюємо. До всього, реєструємо наші підприємства на території ОТГ і сплачуємо податки на місцях.

– У вас одна з найбільших в області плата на паї. 

– Окрім цього ми для своїх пайовиків здійснюємо повний обробіток землі: оранку, збирання врожаю й осінню підготовку ґрунту. Звісно, ми сплачуємо всі податки, у нас немає жодних тіньових схем. Ну, а на паї ми торік платили 12%, а нині переглянули розцінки, й цьогоріч люди отримають до 20% орендної плати. Власне, міжнародний ринок у ціновому сегменті виріс, тому ми можемо собі це дозволити. 

– Ваша компанія справді схожа на маленьку державу. Таке у нас трапляється, але не дуже часто. Тому чи не збираєтеся ви, Сергію Миколайовичу, спробувати себе в політиці? 

– Наразі, ні. Мій брат, як ви знаєте, був у великій політиці. Тому мене теж пов’язують із політичною діяльністю. Хоча я до неї жодним чином не був причетним. І не бачу себе там і сьогодні. Мені подобаються реальні речі, бізнес, котрий ти створюєш і розвиваєш своїми руками, своїм розумом. У політику мають іти насамперед юристи, котрі знають, як створити такий закон, щоби не змінювати його й не вносити поправки кілька разів на рік. 

– А ви хто за освітою?

– Я економіст-фінансист. Отримав ступінь магістра в Київському національному економічному університеті на факультеті «Управління міжнародним бізнесом» та ступінь бакалавра в Англії в Newcastle University Business School на факультеті «Міжнародний бухоблік та фінанси»

– Тоді можна бути міністром економіки точно.

– Дякую. (Усміхається. – Авт.).

– Розкажіть про новітні технології, якими ви користуєтеся на своїх полях. 

– Наш принцип – бережливе ставлення до землі та екологія. Ми працюємо за програмою точного землеробства. Тому аналізуємо, які саме мінеральні добрива в той чи інший період вносити, аби земля давала гарні врожаї. Ми не збіднюємо свої ґрунти, навпаки – правильно підходимо до сівозмін. Також не робимо і глибокої культивації. Не вирубуємо дерев на полях, а бережемо лісосмуги, котрі гарно затримують вологу і також є прихистком для комах, котрі запилюють культури. З міндобривами теж чітко працюємо за інноваційними технологіями, що сьогодні є на ринку. Вони доволі недешеві. І не для кожного господарства доступні. Хоча урожай не завжди залежить від якості внесення добрив. Треба дуже добре займатися агротехнікою, аби збалансувати «раціон» для землі. Але ж не треба забувати, що у нас досить велика ферма, отож ми маємо й органічні добрива. Саме ними удобрюємо нашу кукурудзу. А з неї отримуємо відмінні екологічні корми для тварин. Весь раціон ВРХ у нас максимально натуральний. Тому високі якість молока та жирність. На експорт продаємо і пшеницю, й кукурудзу, і ячмінь, і соняшник. Бо маємо якісне зерно. Тому наш експортований урожай люблять купувати відомі у світі трейдери.
Хочеться ще розповісти про наш зерносушильний комплекс. Його ми реконструювали повністю 2017 року і встановили обладнання італійського виробника Scolari, що дозволяє сушити зерно в бережливому режимі. Все працює на повній автоматизації, працівники практично не втручаються в технологічні процеси. В атмосферу теж викидів немає завдяки сучасній системі фільтрів. А для контролю за виробництвом використовуються сучасні IT-рішення. Система Cropio дозволяє в режимі online відслідковувати стан посівних площ, а відтак і прогнозувати внесення добрив, сівбу та збирання врожаю, моніторити роботу сільгосптехніки.

Загалом, дуже хочеться, аби наш бізнес зростав і розвивався. Ми наразі маємо дуже сучасні виробничі майданчики, що дає можливість масштабуватися далі. 

Можливо, цьому посприяє ринок землі. Власне, вибудована структура нашої роботи та управління, а також уся інфраструктура досить нормально можуть витримати агровиробництво на 15-20 тисячах гектарів. А вже для більшого банку землі треба перебудовувати управління і всю структуру. Однак коли ми до цього прийдемо – невідомо. Адже навколо багато серйозних конкурентів, котрі не збираються йти з аграрного бізнесу. Тому знайти вільні 3-5 тисяч гектарів не так і просто. Хоча гарна робота з пайовиками дає свої результати. І ми можемо прийняти в свої ряди нових пайовиків, купити землю або й аграрні компанії. 

– Сергію Миколайовичу, ваша група компаній – це, можливо, сімейний бізнес? Чи працює в ній ваш брат Микола Рудьковський?

– Ні. Це суто мій проєкт. У брата свій бізнес, до сільського господарства не причетний.

– Обов’язкове запитання нашого видання – про ваше життєве кредо.

– Жити весело й щасливо.

– Що вам дає задоволення, відпочинок? Тобто – ваше хобі?

– Це сноубординг. Люблю цей зимовий екстремальний відпочинок. Але найулюбленіше моє заняття – це участь у чемпіонаті України з ралі. Я їжджу в класі 2WD OPEN. Двічі був чемпіоном України, двічі займав друге місце і один раз – третє. Шість етапів відбувається щорічно. Плюс тренування. І це їзда не асфальтом. Тому коли береш участь у гонці, то мусиш максимально сконцентруватися і ні про що інше не думати. Маю сказати, що ралі рятує від робочих перевантажень. Повертаєшся в компанію схожим на чистий аркуш. І включаєшся по-новому в роботу. 

– Сьогодні Чернігів розвивається не просто інтенсивно, а ще й стильно, красиво. До нас їдуть туристи. Вам подобається наше місто? 

– Ваш міський голова справді дуже старається і працює на благо Чернігова. Ми з ним знайомі й час від часу зустрічаємося. Місто змінилося на краще. І тепер – тільки вперед, не зупинятися на досягнутому. 

Бесідувала Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото надані респондентом

Інші новини:


Годування груддю найкраще для здоров’я матері та дитини

Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування проводиться щорічно з 1 по 7 серпня за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я.

2021-08-05 10:06