Галина Костенко: «Якщо люди довіряють тобі своє життя, ти не маєш права їх підвести»

2021-06-20 05:33

Галина Костенко все життя пропрацювала медсестрою. Медичній справі жінка присвятила 35 років. Нині залишається медичним реєстратором у Вороньківській сільській лікарській амбулаторії Бобровицького району, але й надалі продовжує допомагати хворим, які звертаються до неї за звичкою. 

Комусь порадою, комусь наданням невідкладної медичної допомоги. А інакше й бути не може, переконана пані Галина. Адже якщо ти працюєш медсестрою в селі, то рятувати людей до кінця свого життя — це твій святий обов’язок. Напередодні Дня медичного працівника ми поспілкувалися з Галиною Євгенівною про роботу медпрацівників у селі в сучасних умовах. З якими викликами їм доводиться зіштовхуватися щодня, як працюється в період пандемії коронавірусу та чого найбільше не вистачає медикам на селі? 

Стати медичною сестрою Галина Костенко мріяла ще з дитячих років. У дитинстві вона часто хворіла, тому й вирішила стати медиком, щоб і самій бути здоровою, і допомагати в цьому іншим. По закінченню Ніжинського медичного училища приїхала на роботу в село Вороньки. Невдовзі закінчила курси дитячої медсестри і все життя працювала за цим фахом. 

— Мені пощастило. У мене були дуже гарні вчителі — заслужений лікар України і на той час головний лікар нашої амбулаторії Валентин Серафимович Самборський, фельдшер Михайло Васильович Лавріненко. На жаль, цих людей уже нема поруч із нами. Дуже вдячна нашому педіатру, завідуючій дитячим відділенням Бобровицької центральної районної лікарні Валентині Іванівні Черней. З якою й тепер можу порадитися, обговорити нововведення. Я вдячна Богові за гарну школу, яку я пройшла у Вороньках. Свого часу я навіть приймала тут пологи. Останні були 19 лютого 1997 року. Тоді народилася чудова дівчинка, яка тепер уже й сама мама. Вона приходила до мене зі своєю дитинкою. І це так зворушливо. Я дуже люблю свою роботу, а найвища нагорода для мене — слова подяки хворого, який одужав, — говорить пані Галина.

Вороньківська амбулаторія обслуговує шість сіл: Вороньки, Веприк, Олександрівка, Катеринівка, Лідин, Свидовець. Дільниця нараховує 1850 людей, із них 190 — дітей до 14 років та сім немовлят. Пані Галина розповідає, коли у них працював лікар на повну ставку, то була й машина. Медикам було легше добиратися до хворих із навколишніх сіл. В окремі дні їздили по селах робити медогляд дорослих та дітей. Тепер же чималу відстань жінки долають велосипедами. Найвіддаленіше село — за 18 кілометрів від Вороньків. Хворі теж по-різному виходять із цієї ситуації: хтось відправляє машину по медсестру, хтось добирається до амбулаторії своїм ходом. 

— Якщо в селі нема лікаря, то медсестра буде за нього. Вона їздить на виклики і в будні, і на свята, і вдень, і вночі. Надає допомогу при гіпертонічних кризах, інфарктах, робить уколи, кардіограму, ставить крапельниці, міряє тиск, надає першу невідкладну допомогу. Люди вже звикли, що це ніби прямий обов’язок сільських медсестер. Від неї багато що залежить, — каже пані Галина. 

За словами жінки, у Вороньківській сільській лікарській амбулаторії створено всі умови для роботи медиків, але бракує самих медичних працівників. Тут є оснащений стоматологічний кабінет, але вже два роки як нема стоматолога. Є кабінет здорової дитини (де робляться щеплення і огляд дітей), реєстратура, приймальня, кабінет денного стаціонару, процедурний кабінет, де ставлять крапельниці, робляться перев’язки. Працює аптечний пункт, що теж дуже зручно для мешканців села. При амбулаторії проводять тонометрію, антропометрію, роблять електрокардіографію, аналіз крові, тести на ацетон у дітей тощо. Державних коштів на утримання амбулаторії не вистачає, тож допомагають зберегти приміщення у гарному стані місцеві фермери та підприємці. 

— Ми дуже вдячні за допомогу керівництву ТОВ «СВК «Пам’яті декабристів», Юрію Григоровичу Караушу, Юрію Івановичу Медвідю. «СВК «Пам’яті декабристів» за власний рахунок провели в амбулаторію Інтернет, щомісяця сплачують за нього. А без нього, самі знаєте, сьогодні нам не обійтися. Ми працюємо з програмою HELSI, укладаємо по комп’ютеру угоди, виписуємо електронні рецепти по державній програмі «Ліки України». Колгосп забезпечує нас папером, фарбою для принтера. Наші благодійники допомагають із ремонтом у кабінетах, бо приміщенню вже більше 45 років. Закупили нам штативи для крапельниць. Коли була машина швидкої допомоги, щомісяця допомагали з бензином на обслуговування людей. Та й зараз за потреби дають свій транспорт, щоб відвезти чи привезти хворого. Староста Сергій Іванович Шутий забезпечив амбулаторію дровами на наступний опалювальний сезон. Завдяки йому ми відстояли нашу медсестричку, яку хотіли скоротити. Дякую нашим фермерам Івану Володимировичу Шутому, Петру Івановичу Сюру, які купували лінолеум, фарбу, крейду, давали кошти на нові тонометри. Дякуємо також СВК «Пам’яті декабристів», зокрема, Сергію Миколайовичу Рудьковському за те, що купили нам лінолеумом, у двох кабінетах переслали підлогу, бо погнила. Добре, що є такі небайдужі люди, — розповідає Галина Костенко.

Пандемія коронавірусної хвороби внесла свої корективи в роботу місцевих медиків. Особливо важко було під час першої і другої хвиль. Перед новим роком та Великоднем до амбулаторії приходило на крапельницю по 20 людей, хворих на коронавірус із пневмонією. Це не рахуючи хворих, які приходили на прийом. Тут же робили швидкі тести на COVID-19. 

— На початку епідемії ми вивчали наслідки, симптоми, протоколи лікування коронавірусу. Страшно було, коли самі почали робити швидкі тести і виявили у себе хворого. Боялися, щоб самим не захворіти, адже у кожного внуки, діти, сім’ї. Засобів захисту вистачає. Є антисептики, рукавички, засоби для обробки підлоги, стін, поверхонь. На сьогоднішній день у цьому плані ми забезпечені всім необхідним. На початку першої хвилі пандемії нам допомагала тоді ще Вороньківська сільська рада. Вона закуповувала маски, давала кошти на дезінфекційні засоби. Костюмами індивідуального захисту нас забезпечила Бобровицька первинка. Найбільшою проблемою для нас залишається автотранспорт. Дуже хотілося б мати власне авто. Це значно полегшило б роботу медсестер. А ще — збільшити кількість медикаментів для першої необхідної допомоги, їх не вистачає, — говорить Галина Євгенівна.

Нині в селі збільшується кількість людей, які готові вакцинуватися проти коронавірусу. На сьогоднішній день мешканці самі записуються на щеплення. У черзі вже близько 20 бажаючих. А пані Галина була найпершою, хто це зробив. Каже, якихось особливих побічних реакцій ні у неї, ні в чоловіка не було. 

Сили та натхнення для роботи жінка черпає від своєї сім’ї. У неї чудовий чоловік, прекрасні два сини, п’ятеро онуків. Вони її радість і втіха. Чоловік Іван Володимирович працює трактористом у ТОВ «СВК «Пам’яті декабристів», молодший син Олександр працює на цьому ж підприємстві головним фахівцем із програмного забезпечення. Старший син Євген живе і працює в селі Бригінці Козелецького району. Він — заступник директора ТОВ «Полісся». Діти дуже часто навідують своїх батьків. Особливо тішать бабусю онуки. Її хобі випічка, тож свою малечу вона завжди зустрічає смачними пирогами, тортиками, бісквітами. А ще пані Галина любить квіти. Вони у неї всюди: і в будинку, і на городі, і в садку. А її життєве кредо: якщо люди довіряють тобі своє життя, ти не маєш права їх підвести. 

Валентина НАУМЕНКО
Фото надане респонденткою 

Інші новини:


Годування груддю найкраще для здоров’я матері та дитини

Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування проводиться щорічно з 1 по 7 серпня за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я.

2021-08-05 10:06