Дует авторської пісні сестер Чабан із Чернігова отримав міжнародну нагороду

2021-06-03 06:31

Дует авторської пісні у складі сестер-чернігівок Інни й Тетяни Чабан став нещодавно лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Франца Кафки (Німеччина – Австрія – Чехія). Співачок нагороджено за значну творчу діяльність за поданням Міжнародної літературно-мистецької Академії України, яка об’єднує письменників, перекладачів, вчених, митців, журналістів та громадських діячів із 60 держав (керівник – письменник та журналіст Сергій Дзюба).

Зоряний вокальний дует сестер Чабан давно відомий за межами Чернігівщини. Творчість Інни й Тетяни, а це також і їхні авторські твори, викликає щире захоплення. Адже всі пісні наповнені ніжністю, світлою енергетикою, наснагою до життя. Чарівні голоси сестер звучать так ясно, що віриш кожному слову й кожному звуку мелодії. Невимовна лірика, щирість, любов – до найдорожчих людей, до Батьківщини, до всього сущого. Їхні концерти дарують не тільки насолоду, а й енергію жити й творити це життя. 

Отож вітаємо Інну й Тетяну Чабан із заслуженою нагородою! Бажаємо щастя, натхнення, любові та підкорення нових мистецьких вершин!

До речі, цьогоріч сестри перемагають уже не вперше. Тетяна та Інна раніше отримали дві перші премії на всеукраїнському багатожанровому фестивалі-конкурсі мистецтв «СМАЙЛ ФЕСТ» «Українські візерунки», який відбувався онлайн.

Фундатор літературно-мистецької премії імені Франца Кафки – Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтв і комунікацій (Німеччина) та її філії в Австрії й Чехії. А дипломи підписали голова Міжнародного Арт-центру FBG «Pegasus Brücke» Joachim Schmija (Франкфурт – Відень – Прага) та його колега Maria Schulwitz.

Для інформації – Франц Кафка (1883—1924) – один із найвизначніших німецькомовних письменників світу. Він народився в Празі, а завершив свій земний шлях у Відні. Автор романів «Америка», «Процес» і «Замок», збірників малої прози «Споглядання», «Сільський доктор», «Покарання» та «Голодар».

Інші новини:


«Бо мусить хтось стояти незворушно і не пустити ворога далі...»

Петро Кощей ніколи не боявся армії. І міг би взагалі не служити. Бо вдома в Данівці на Козелеччині залишалися немолоді батьки, в яких він був єдиною пізньою дитиною. Але 2013 року хлопець пішов до армії, був на строковій службі в Білій Церкві. 2014 року не стало батька... А Петро тоді вже був в АТО і служив там на контракті.

2021-10-13 09:03